Вони беруть участь у ринкових товарно-грошових
вiдносинах шляхом реалiзацiє лишкiв цiує продукцiє -ваготi-
вельним органiзацiям споживчоє кооперацiє i на мiсцевому
ринку.
Модель (структуру) ринкових аграрно-економiчних вза-
умин, що виникають у процесi виробництва сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє та єє реалiзацiє, доцiльно визначати, по-
клавши в основу економiчне та правове становище єє вироб-
никiв. Для цього необхiдно проаналiзувати i синтезувати єхнi
виробничо-господарськi, фiнансовi та господарсько-договiрнi
вiдносини.
В умовах функцiонування аграрного сектора Украєни основ-
ними виробниками сiльськогосподарськоє продукцiє у колек-
тивнi та державнi сiльськогосподарськi пiдприумства.
Субукти господарчо-пiдприумницьких правовiдносин
зд
507
Ринковi економiчнi вiдносини у лише частиною тих
складних виробничо-господарських вiдносин, у якi доводить-
ся вступати виробникам сiльськогосподарськоє продукцiє.
Виробництво останньоє - це предмет ринкових економiчних
вiдносин, якi за своєм економiчним характером та змiстом
у товарно-грошовими. Користуючись вiдомою формулою
Т-Г-Т (товар-грошi-товар) можна стверджувати, що ринко-
вi економiчнi вiдносини - це вiдносини мiж товаром до гро-
шей i мiж грiшми до товару.
Метод виробничо-господарськоє дiяльностi виробникiв
сiльськогосподарськоє продукцiє у одержання прибутку, на
що й спрямована єх пiдприумницька дiяльнiсть. Згiдно iз ст. i
закону "Про пiдприумництво" остання здiйснюуться шляхом
виробництва продукцiє, надання послуг, вимжнння робiт.
Кожному з даних видiв пiдчриє мницькоє дiяльностi ЕiЛiiСТИВi
своє види, форми, засоби участi у ринкових економiчних >iд-
носинах.
Виробники сiльськогосподарськоє продукцiє займаються
пiдприумницькою дiяльнiстю i за потребою користуються по-
слугами пiдприумств (органiзацiй), що спецiально утворенi
для єхнього обслуговування (ремонтно-технiчнi пiдприум-
ства, мiжгосподарськi пiдрядно-будiвельнi органiзацiє, аєрохi-
мiчнi пiдприумства). У зазначених випадках iснуючi мiж ни-
ми пiдприумницько-економiчнi вiдносини у тонiєрно-грошо-
вим i, у свою чергу, юридичне оформляються шляхом укла-
дання договорiв. Без одержання таких послуг виробник
сiльськогосподарськоє продукцiє не змiг би здiйснювати свою
власну виробничо-господарську дiяльнiсть.
Самостiйний вид ринкових економiчних вiдносин i пiд-
приумницькоє дiяльностi становить сфера матерiально-тех-
нiчного забезпечення сiльськогосподарського виробництва.
Саме завдяки цим вiдомствам забезпечууться матерiально-
технiчне постачання колективних i державних сiльськогоспо-
дарських пiдприумств тракторами, комбайнами, iншою технi-
кою, мiнеральними добривами, отрутохiмiкатами, пальним i
мастильними матерiалами, насiнням зернових, олiйних та iн-
ших культур, племiнною худобою, електроенергiую тощо.
Сучаснi форми матерiально-технiчного забезпечення сiль-
ськогосподарського виробництва у рiзновидом ринкових еко-
номiчних вiдносин i, у свою чергу, мають власгииий кожному
з них договiрний засiб регулювання цих вiдносин. Крiм того,
Роздiл XXIV
Єм притаманнi вiдповiднi предмет дiяльностi, характер пiд-
приумництва, своурiднiсть цiнових i розрахункових компо-
нентiв.
Специфiчну передумову i своурiдну сферу ринкових еко-
номiчних вiдносин за участю виробникiв сiльськогосподар-
ськоє продукцiє являу єхня фiнансово-кредитна дiяльнiсть.
Це, по-перше, внутрiпiєнюгосподарське фiнансове забезпе-
чення дiяльностi виробникiв у виглядi наявних власних фi-
нансових ресурсiв, заборi оiш постi по кредитах, потреби в
кредитах для здiйснення тоннрного виробництва. По-друге, в
умовах впровадження i функцiонування ринкових економiч-
них вiдносин грошi самi стають товаром, а єхнiй господар
(банк) - учасником цих вiдносин. По-трету, в умовах впро-
вадження ринкових економiчних вiдносин iстотно змiнились
функцiє кредитора. Зараз вiн як субукт пiдприумницькоє дi-
яльностi прагне мати вiд неє свiй власний прибуток, а не тiль-
ки контролювати стан виробничо-господарськоє й фiнансо-
во-кредитноє дiяльностi виробникiв, яким надано кредити.
Змiнилась сама сутнiсть. Здiйснюваний кредиторами конт-
роль у першу чергу спрямований на захист своєх власних iн-
тересiв. Для недержавних банкiв держава у лише однiую iз
сторiн єхнiх кредитних правовiдносин.
2. Виробники сiльськогосподарськоє продукцiє стають
учасниками власне ринкових економiчних вiдносин лише на
стадiє реалiзацiє виготовленоє ними продукцiє або на стадiє
придбання необхiдноє для них продукцiє iнших виробникiв.
Специфiка конкретних ринково-економiчних взаумин ви-
являуться в результатi аналiзу зовнiшнiх економiчних звязкiв
кожного окремого виробника.
Предметом цих вiдносин у товарна частина цiує продукцiє
та матерiальна вигода (грошi, одержанi вiд єє реалiзацiє). В
цьому випадку виникають вiдносини Т-Г (товар-грошi).
Вони, у свою черiу, предмет вiдповiдного правового регу-
лювання.
Пiд час придбання виробником сiльськогосподарськоє
продукцiє необхiдних йому матерiально-технiчних засобiв
створюються вiдносини Г-Т (грошi-товар), що також у рин-
ково-економiчними i юридичне регульованими, властивими
для них аграрними договiрними зобовязаннями.
Розвиток суспiльного виробництва в цiлому i аграрного
виробництва зокрема, привiв до розширення кола виробникiв
Субукти господарчо-пiдприумницьких правовiдносч 509
i споживачiв сiльськогосподарськоє продукцiє та до появи по-
середника бiльш досконалого i органiзацiйно ефективнiшого
регулювання процесу суспiльного обмiну, фуiiкцiонушiиня
посередника в системi ринкових економiчних взаумин викли-
кало потребу у його правовiй персонiфiкацiє як учасники пра-
вовiдносин процесу обмiну.
Грошова i натуральна форми розрахункiв за сiльськогоспо-
дарську продукцiю з єє виробниками у своурiдною особливiс-
.тю ринкових товарно-грошових вiдносин.
Колективнi та державнi сiльськогосподарськi пiдприум-
ства, селянськi (фермерськi), оренднi господарства виробля-
ють ще й таку продукцiю, на яку державнi замовлення не пе-
редбачаються. В результатi цього єє виробники як субукти
права власностi (а радгоспи як субукти приiiи (iонного госпо-
дарського вiдання) користуються правом реалiзувати цю про-
дукцiю за допомогою iнших правових засобiв. Економiчнi
вiдносини, що при цьому виникають, за своєм економiчним
правовим змiстом також у ринковими товарно-грошовими
вiдносинами.
Предметом ринкових вiдносин у продукцiя допомiжних
галузей сiльського господарства, товарна продукцiя пiдсобних
виробництв та мiсцевих промислiв, продукцiя заводiв, цехiв
по виробництву консервiв, вина, мясо-молочноє продукцiє,
борошна, олiє, меду тощо.
У процесi закупiвель у загальнопоширсним обмеження
прав виробникiв сiльськогосподарськоє ii|юдукцiє з боку заго>-
тiвельних органiзацiй i переробних пiдприумств. У першу
чергу воно виявляуться через навмисне виправленi показни-
ки якостi сiльськогосподарськоє продукцiє (завищення кис-
лотностi, цукристостi бурякiв, даних про вгодованiсть худоби,
зменшення жирностi молока, вологостi зернових культур та
iн.). Така практика призводить до утворення на складах заго
гiвельних органiзацiй лишкiв продукцiє, а на переробних пiд-
приумствах створюються можливостi для одержання необлi-
кованоє продукцiє реалiзацiє єє рiзними неправомiрними спо-
собами та одержання додаткових прибуткiв за рахунок вироб-
никiв сiльськогосподарськоє сировини.
3. iснуючi економiчнi й правовi обмеження виробникiв за
умов реалiзацiє сiльськогосподарськоє продукцiє шляхом ви-
конання державних замовлень i договорiв контрактацiє при-
мушують розвивати допомiжнi галузi сiльськогосподарського
Роздiл XXIV
виробництва i повнiше використовувати можливостi вiльних
ринкових економiчних взаумин. Виникау потреба в удоско-
наленнi органiзацiйно-правових ((юрм розширення допомiж-
них галузей i пiдсобних виробництв, в пошуку нових засобiв
пiдприумництва та нових джерел прибуткiв з метою еконо-
мiчного змiцнення кожного господарства.
Впровадження ринкових аграрно-скономiчних вiдносин
буде результативним лише за умони повноє господарськоє са-
мостiйностi виробника при пиiнпчспiй спецiалiзацiє його пiд-
приумницькоє дiяльностi, прямiй зацiкавленостi виробляти
таку сiльськогосподарську продукцiю, яка забезпечить одер-
жання найбiльшого прибутку.
Успiшний розвиток виробничо-господарськоє дiяльностi
виробникiв сiльськогосподарськоє продукцiє прямо залежить
вiд попиту на ринку. Потреби ринку стають визначальним
фактором виробничо-господарськоє дiяльностi пiдприумств.
Впровадження ринкових економiчних вiдносин вимагатиме
вiд виробника пiдвищення ефективностi виробничих проце-
сiв, збiльшення кiлькостi вироблюваноє продукцiє, полiпшен-
ня єє якостi та асортименту, вдосконалення системи розподiлу
одержуваних прибуткiв. Зумовлена закономiрностями ринко-,
вих економiчних засад еволюцiя виробництва сприятиме
збiльшенню товарiв, виникненню у споживачiв можливостi
купувати товари з меншими затратами, активiзацiє товарно-
грошових вiдносин у сферi виробництва i збуту товарноє
сiльськогосподарськоє продукцiє, а в цiлому - подальшому
розвитку сiльськогосподарського виробництва.
Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини мають своую еко-
номiчно-правовою основою здiйснювану сiльськогосподар-
ським товаровиробником усю свою господарську дiяльнiсть.
За своую сутнiстю вона с своурiдною зовнiшньою економiко-
правовою дiяльнiстю, характеризууться вiдповiдними органi-
зацiйно-правовими елементами i економiко-правовим змiс-
том господарчо-пiдприумницьких аграрно-ринкових право-
вiдносин.
4. У процесi реалiзацiє цих правовiдносин застосовуються
норми аграрного права, цивiльного права, земельно-еконо-
мiчного права, адмiнiстративного права, фiнансового права,
банкiвського i податкового законодавства у тiй єхнiй частинi,
що спрямована на забезпечення функцiонування аграрних


Субукти господарчо-пiдгузиумнищькйх правовiдносин 511
товаровиробникiв як юридичних осiб та єхньоє безпосередньоє
участi у ринкових економiчних вiдносинах. ,
Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини i правовiдносини
характеризуються рiвноцiнним, побудованим на одноманiт-
ному застосуваннi усiх видiв (форм) власностi i праiiа iиiас-
ностi. Для споживача сiльськогосподарськоє продукцiє харчо-
вих продуктiв, продуктiв рослинного i тваринного походжен-
ня, в тому числi i для пiдприумств легкоє промисловостi, не
мау значення, яким з iснуючих у суспiльствi власникiв (ко-
лективно-кооперативне або державне сiльськогосподарська
пiдприумство, селянське (фермерське) або селянське приватг
не пiдсобне господарство виробило i пропонуу йому придба-
ти будь-який вид сiльськогосподарськоє продукцiє. Такими ж
рiвноправними в сферi аграрних ринкових економiчних пра-
вовiдносин у система застосовуваного в сiльському господар-
ствi органiзацiйно-правового виду обслуговування i способiв
реалiзацiє сiльськогосподарськоє продукцiє i сировини.
Теорiую права Украєни однозначно визнано те, що пред-
метом самостiйноє галузi аграрного права у внутрiшньогоспо-
дарськi органiзацiйно-правовi, членськi, управлiнськi, майно-
вi, земельнi, трудовi та соцiальнi вiдносини i вся внутрiшньо-
господарська дiяльнiсть сiльськогосподарських, пiдприумств
як товаровиробникiв, пiдприумств i суспiльних утворень,
(КСГТ, ВСГК, АСГТ) покликаних задовольняти життувi по-
треби працiвникiв сiльського господарства. Аграрнi господар-
чо-пiдприумницькi (зовнiшнi вiдносно внутрiшньо-господар-
ських) вiдносини у складовою частиною сiльського господар-
ства як галузi народного господарства в цiлому. Виходячи iз
засад нерозривного дiалектичного звязку i взаумодiє, що у ха-
рактерними для народного господарства в цiлому, у такiй же
взаумозалежностi перебувають аграрнi господарчо-пiдприум-
ницькi правовiдносини. Специфiка сiльськогосподарських
виробничих вiдносин зовнi вiдповiдау особливостi сiльсько-
господарських (аграрних) взаумин в системi, в першу чергу,
цивiльного права, що головним чином проявляуться в iсну-
ваннi таких видiв договiрних зобовязань, без застосування
яких було б неможливим iснування зовнiшнiх аграрних пра-
вовiдносин. Саме такi види договiрних правовiдносин, безпе-
речно цивiльно-правових за своую правовою природою i сут-
нiстю, у пiдстави визнавати аграрно-договiрними зобовязан-
нями. Решта договорiв, сторонами яких можуть бути сiль-
512 роздiл ххiу
ськогосподарськi пiдприумства, подiбних рис не мають i роз-
глядаються як цивiльно-правовi договори. До них, зокрема,
правомочно вiднести договори оренди земельноє дiлянки або
майна, фiнансово-кредитнi зобовязання, включаючи договiр
лiзингу та iн.
За сучасних умов впровадження ринкових економiчних за-
сад, застосовуваних при реалiзацiє сiльськогосподарськоє про-
дукцiє i в тому числi сiльськогосподарськоє сировини для пе-
реробноє харчовоє i легкоє промисловостi, використання то-
варних торгових бiрж та iнше обслуговування сiльського гос-
подарства також можна розглядати як зовнiшнi аграрнi або ж
цивiльно-правовi зобовязання.
Своурiдною правовою природою i юридичною сутнiстю
характеризуються адмiнiстративно-правовi вiдносини, учас-
никами яких з одного боку у органи державноє влади i дер-
жавного управлiння, а з iншого сiльськогосподарськi пiдпри-
умства. Аграрно-адмiнiстративними пiдставне розглядати вiд-
носини з права державно-правового регулювання сiльського
господарства. Саме внаслiдок єхнiх властивостей охоплюванi
ними державно-правовi норми, в тому числi адмiнiстративно-
правовi, становлять собою iнститут державно-правового регу-
лювання сiльського господарства. За своєм мiсцем в системi
права Украєни вони у iнститутом аграрного права. Маються
на увазi органи, що здiйснюють державне управлiння сiль-
ським господарством та державнi iнспекцiє, що проводять
державний контроль i функцiонують для охорони здоровя
громадян, додержання вимог виконання законодавства про
ветеринарiю, стан карантину рослин, насiнництва, застосу-
вання отрутохiмiкатiв, iмпорт сiльськогосподарськоє продук-
цiє та iншоє сiльськогосподарськоє сировини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111