З метою захисту прав тя iнтересiв сiльськогосподарських
працiвникiв профспiлки беруть активну участь у нормотвор-
чостi. Бiльшiсть правових актiв iз питанiє працi приймауться
тiльки за погодженням з профспiлковими органiзацiями або
за Єх участю, чи з урахуванням єхньоє думки. Так, профспiлко-
вий комiтет бере участь у у розробленнi колективних догово-
рiв i угод, контролюу єх виконання, стан охорони i умови пра-
цi, заробiтноє плати, додержання трудового законодавства,
соцiальноє справедливостi при розподiлi житла, путiвок, iн-
ших благ, якi надаються з фондiв економiчного стимулюван-
ня i госпрозрахункового прибутку.
Право професiйних спiлок представляти iнтереси працiв-
никiв агропромислового комплексу в галузi виробництва,
працi, побуту i культури викладено також у главi XVI КЗпП.
2. Права та обовязки сiльськогосподарських
працiвникiв як членiв виробничих пiдроздiлiв
пiдприумств
1. Виробнича бригада у первинною ланкою колективу
сiльськогосподарською пiдприумства (незалежно вiд його
форми власностi та форми госiюдирювання). Вона виступау
як самостiйний субукт, надiлений псиними повноваженнями
щодо упрашiiнни трудоним процесом. Як субукт права колек-,
тив бригади вступау в органiзацiйно-управлiнськi вiдносини з
адмiнiстрацiую пiдприумства при вирiшеннi питань комплек-
тування бригади, плануваннi та органiзацiє єє роботи, оплати i
стимулювання працi, пiдвищення квалiфiкацiє працiвникiв,
,i----
1 Про форми органiзацiє працi див. роздiл XVIII пiдручника.
Правове становище працiвникiв ДСГП
151
притягнення до вiдповiдальностi порушникiв трудовоє дис-
циплiни тощо.
Повноваження колективу виробничоє бригади визнача-
ються, передусiм, типовими i галузевими положеннями про
бригаду, на пiдставi яких адмiнiстрацiя, зокрема ДСП, за по-
годженням iз профкомом затверджуу мiсцевi (локальнi) поло-
ження про бригаду пiсля розгляду єх колективами бригад, а
також статтями 2526-2528 КЗпП.
Питання про органiзацiю бригади розглядауться на зборах
єє майбутнiх членiв. Рiшення про єє створення оформляуться
протоколом зборiв, на пiдставi якого керiвник пiдприумства
видау наказ (розпорядження) про органiзацiю бригади.
Вiдповiдно до ст. 2526 КЗпП зарахування в бригаду нових
працiвникiв провадиться за згодою єє трудового колективу.
Однак зарахування працiвникiв, направлених у бригаду для
працевлаштування згiдно з законодавством (молодих спецi-
алiстiв, випускникiв навчальних закладiв системи професiй-
но-технiчноє освiти, осiб, звiльнених вiд покарання, пiсля
примусового лiкування i т. д.), у обовязковим.
Колектив бригади мау право вимагати вiд власника або
уповноваженого ним органу виведення зi складу бригади пра-
цiвникiв у разi скорочення єє чисельностi, невiдповiдностi
працiвника виконуванiй роботi тав iнших випадках, передба-
чених статтями 40 i 41 КЗпП. Власник або уповноважений
ним орган вiдповiдно до законодавства переводить таких пра-
цiвникiв, за єх згодою, на iншу роботу або звiльняу у встанов-
леному порядку.
Бригадири обираються на зборах колективiв бригад (таум-
ним або вiдкритим голосуванням) i затверджуються керiвни-
ком пiдроздiлу, до складу якого входять цi бригади.
Вiдповiдно до ст. 2527 КЗпП колектив бригади може роз-
подiляти колективний заробiток iз застосуванням коефiцiунта
трудовоє участi. Коефiцiунти членам бригади затверджуються
колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади).
При цьому заробiтна плата працiвника не може бути нижчою
вiд встановленого державного мiнiмального розмiру.
2. Значну самостiйнiсть мають госпрозрахунковi бригади,
яким поряд iз планом з обсягу виробництва, зростання про-
дуктивностi працi й пiдвищення єє якостi, встановлюються
плановий фонд заробiтноє плати, норми витрати сировини,
матерiалiв, напiвфабрикатiв, палива, електроенергiє та iн. ма-
152 Роздiл V>:
терiальних ресурсiв, використання яких безпосередньо зале-,
жить вiд єхньоє дiяльностi. Взаумнi обовязки адмiнiстрацiє та
госпрозрахунковоє бригади, а також форми i розмiри єх заохо-
чення вiдображаються и договорi мiж ними.
3. У вiдносинах, що склпдiєютьсн мiж найманими працiв-
никами виробничоє бригади i працедавцем в особi органу (по-
садовоє особи), упопнопiiжспоiо iиi.iсником (-ами) субукта
пiдприемництв;!, сторони нссуiь пеннi обовязки.
Власник або уiiоiiiiоiiiiжсний ним орган зобовязанi ство-
рити належнi умови для високопродуктивноє працi: надати
роботу, забезпечити справнiсть сiльськогосподарських меха-
нiзмiв та обладнання, створити безпечнi умови працi. Колек-
тив бригади зобовязаний своучасно i якiсно виконати весь
комплекс робiт i виростити передбачену договором кiлькiсть
сiльськогосподарськоє продукцiє та забезпечити єє збережен-
ня; вiн несе вiдповiдальнiсть за невиконання зобовязання, за
непродуктивнi витрати та iншi види збиткiв.
Законодавством (ст. 2528 КЗпП) передбачено не тiльки
вiдповiдальнiсть колективу бригади, а й вiдповiдальнiсть ди-
рекцiє ДСП, ТОВ та правлiння КСГП, АТ у випадках, коли з
єхньоє вини були зриви в роботi бригади.
Працiвникам виробничих бригад надано широкi повнова-
ження у вирiшеннi питань виробничо-господарськоє дiяль-
ностi усерединi бригад. Колектив (рада) виробничоє бригади
мау право: брати участь у вирiшеннi питань єє комплектуван-
ня, в тому числi у висуненнi кандидатури бригадира та iнших
керiвникiв, плануваннi та органiзацiє єє роботи, оплати i сти-
мулювання працi, пiдвищення квалiфiкацiє працiвникiв, при-
тягнення до вiдповiдальностi порушникiв дисциплiни; роз-
глядати проекти виробничих планiв бригади i заходи, що за-
безпечують єх виконання; брати участь у роботi зi змiцнення
трудовоє дисциплiни, покращення використання робочого
часу, технiки, обладнання, палива; розглядати випадки пору-
шення трудовоє дисциплiни; рочглядаги i затверджувати про-
позицiє бригадира щодо встановлення членам бригади коефi-
цiунта трудовоє участi з урахуванням реального внеску >
спiльнi результати працi; визначати розмiри премiй i заробiт-
ноє плати кожного члена бригади; надавати (анулювати) над-
бавки й доплати за професiйну майстернiсть i сумiщення про-
фесiй; рекомендувати адмiнiстрацiє та профспiлковiй органi-
зацiє змiнювати в установленому порядку квалiфiкацiйний
Правове становище працiвникiв ДСГП 155
розряд працiвника; розглядати питання матерiального i мо-
рального заохочення членiв бригади, черговостi надання єм
вiдпусток; розглядати питання прийняття в бригаду нових
працiвникiв, звiльнення членiв бригади, а також виключення
з єє складу окремих працiвникiв; вимагати вiд адмiнiстрацiє
звiльнення бригадира, якого обрав колектив, якщо вiн не ви-
правдав довiря колективу, та iн.
При цьому працiвники бригади самi визначають, як будуть
реалiзовуватися єхнi повноваження: загальними зборами
(конференцiую) чи радою бригади.
3. Особливiсть правового становища
працiвникiв мiжгосподарських пiдприумств
в аграрному секторi
1. У процесi мiжгосподарськоє кооперацiє та агропромис-
ловоє iнтеграцiє сiльськогосподарськi пiдприумства рiзних
форм власностi добровiльно обуднують матерiальнi, фiнан-
совi й трудовi ресурси з метою збiльшення виробництва, по-
лiпшення зберiгання i переробки продовольства, продуктiв хар-
чування i сировини рослинного та тваринного походження.
Державнi й недержавнi (приватнi, кооперативного й кор-
поративного типiв) сiльськогосподарськi пiдприумства здiйс-
нюють свою виробничо-господарську дiяльнiсть на основi
рiзних форм власностi. Суттувi вiдмiнностi цих форм влас-
ностi обумовлюють як особливостi правового становища
сiльськогосподарських пiдприумств i створюваних ними мiж-
господарських формувань, так i правового статусу єх працiв-
никiв. Питання органiзацiє працi, тривалостi робочого часу i
часу вiдпочинку, надання вихiдних днiв i вiдпусток, застосу-
вання заходiв заохочення i дисциплiнарного впливу, а також
iншi питання органiзацiє працi працiвникiв вирiшуються вiд-
повiдно до чинного трудового законодавства. Однак щодо
працiвникiв мiжгосподарських пiдприумств (органiзацiй) пев-
ною мiрою застосовууться i законодавство, що регулюу дiяль-
нiсть субуктiв пiдприумництва корпоративного i, особливо,
кооперативного типу.
2. Трудовi ресурси в мiжгосподарських пiдприумствах (ор-
ганiзацiях) формуються за рахунок працiвникiв державних i
колективних сiльськогосподарських пiдприумств, якi працю-
154 Роздiл УИ
ють постiйно або сезонно, єх взаумовiдносини з пiдприум-
ствами оформляються трудовим договором. При цьому пра-
цiвники мiжгосподарських пiдприумств i органiзацiй не
мають вiдмiнностей у праних та обовязках незалежно вiд то-
го, чи працювали вони ранiше єє державному або колективно-
му сiльськогосподарському пiдприумствi. Це свiдчить про те,
що за своєм iiр.iкоиим спшонищим працiвники мiжгосподар-
ських утворенi, у просто прицiнникiєми i на них поширюуться
трудове законодавство. Одначе повною мiрою це стосууться
лише постiйних iiрiєпiiiникiв мiжгосподарських пiдприумств i
органiзацiй. Поряд ii ними н мiжгосподарських пiдприум-
ствах (органiзацiях) i виробничих обуднаннях у сiльському
господарствi у специфiчнi категорiє працiвникiв зi змiшаним
правовим статусом. До них належать члени колективних
сiльськогосподарських пiдприумств, направленi за рiшенням
правлiння на роботу в мiжгосподарськi формування. Своурiд-
нiсть єхнього правового становища полягау в тому, що за ни-
ми зберiгаються: членство в КСГП (СВК, СпС) i окремi права
та обовязки, передбаченi Статутом колективного господар-
ства. Зокрема, вони мають право брати участь в управлiннi
справами пiдприумства, членами якого вони у, вибирати та.
бути обраними в органи його управлiння, користуватися при-
садибною дiлянкою, пасовищами, сiножатями, транспортом,
культурно-побутовим обслуговуванням та iн. Але на мiжгос-
подарському пiдприумствi, куди направлено на роботу члена
колективного сiльськогосподарського пiдприумства, його за
наказом оформляють як звичайного найманого працiвника.
Мiжгосподарське кооперування сприяу унiфiкацiє право-
вих статусiв працiвникiв мiжгосподарських пiдприумств,
працiвникiв i членiв колективних сiльськогосподарських пiд-
приумств, При регулюваннi трудових вiдносин у мiжгос-
подарських пiдприсмстпах частосовуються мiжгалузевий, га-
лузевий, територiальний i локальний види правового регулю-
вання.
Роздiл VIII
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ СЕЛЯНСЬКОГО
(ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА
1. Поняття селянського (фермерського)
господарства та його правовi ознаки
1. Селянське (фермерське) господарство - це форма орга-
нiзацiє сiльськогосподарського виробництва громадян.
В Украєнi па початок 1998 р. функцiонувало 35700 селян-
ських (фермерських) господарств. Єм належить на правi при-
ватноє iшисностi 1008,7 тис. га земель сiльськогосподарського
призначення. Разом iз колективними i державними сiльсько-
господарськими пiдприумствами селянське (фермерське) гос-
подарство в умовах ринкових вiдносин мау забезпечувати
споживачiв продовольством, продуктами харчування i сiльсь-
когосподарською сировиною.
Селянське фермерське господарство - це, як правило, сi-
мейно-трудове обуднання мешканцiв села, життя i побут
яких повязанi з рiльництвом, з особистою працею, спрямо-
ваною на виробництво товарноє маси продуктiв харчування,
продовольства i сировини та на одержання доходiв, а отже, й
на забезпечення iснування цього господарства та добробуту
його членiв.
З прийняттям 22 червня 1993 р. новоє редакцiє Закону
"Про селянське (фермерське) господарство" воно стало ви-
значатись i як форма пiдприумництва громадян Украєни, що
виявили бажання виробляти товарну сiльськогосподарську
продукцiю, займатися єє переробкою i реалiзацiую (ст. 2).
Селянське (фермерське) господарство характеризууться
певними ознаками. Його основу зазвичай становить окрема
сiмя, до складу якоє входять подружжя, батьки, дiти (однак
лише тi, що досягли 16-рiчного вiку) та iншi родичi, котрi
обуднуються для роботи в цьому господарствi; воно утворю-
уться для виробництва продовольства i сировини рослинного
i тваринного походження; члени цього субукта пiдприум-
ництва пiдтримують мiж собою трудовi звязки, беруть осо-


156 Роздiл VIII
|
бисту участь у веденнi господарства (фактичному господарю-
ваннi), тобто iснуу "iнститут правового регулювання членства
в селянському (фермерському) господарствi".
Виробничо-економiчнi вiдносини такого господарства з
державними, колективними та iншими пiдприумствами й ор-
ганiзацiями, господарськими товариствами, окремими грома-
дянами будуються iiii пiдслiпi договорiв. Розрахунковi опера-
цiє провадяться як пi) безготiвковiй основi, так i готiвкою.
2. Держана гирiєнтус додержання i захист майнових та iнших
прав i законних iнтересiв селянського ((рсрмерського) господар-
ства, створюс нiльгонi умови для кредитування, оподаткування,
страхування, матерiально-технiчного забезпечення останнього у
перiод його трирiчного становлення.
Втручання у господарську або iншу дiяльнiсть цього гос-
подарства з боку державних чи iнших органiв, а також поса-
дових осiб не допускауться. Збитки, заподiянi господарству
неправомiрним втручанням у його дiяльнiсть, пiдлягають вiд-
шкодуванню за рахунок винних. Спори про вiдшкодування
збиткiв вирiшуються загальним, арбiтражним або третей-
ським судом. Проте дане положення не обмежуу передбаче-
ного зазначеним Законом права державних органiв здiйсню-
вати контроль за дiяльнiстю селянських (фермерських) гос-
подарств.
Рiвноправнiсть селянського (фермерського) господарства
з iншими аграрними товаровиробниками дiстау вияв, зокре-
ма, в тому, що воно мау право бути засновником або членом
асоцiацiй, консорцiумiв, корпорацiй, акцiонерних товариств,
iнших обуднань, кооперативiв, спiльних пiдприумств iз ви-
робництва, переробки та реалiзацiє сiльськогосподарськоє
продукцiє, якi обслуговують агропромисловий комплекс, а та-
кож несiльськогосподарських пiдприумств та органiзацiй, в
тому числi за участю iночсмних партнерiв, брати участь у
створеннi комерцiйних банкiв або буги єх членом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111