Однак економiка сiльського господарства занепадала, дедалi
бiльше поширювалися бартернi (договiрнi) вiдносини, вироб-
ничо-господарськi потужностi не розвивалися, продуктив-
нiсть сiльського господарства катастрофiчне зменшувалась,
оподаткування сiльськогосподарського товаровиробника не-
помiрно зростало, колгоспники i працiвники державних сiль-
ськогосподарських пiдприумств роками не одержували гро-
шовоє оплати за свою працю.
Внаслiдок наведених причин, факторiв i умов щодо засто-
сування такого методу органiзацiє збуту (продажу) продуктiв
харчування i продовольчоє сировини, як маркетинг, його
впровадження на вiдповiдному рiвнi виробниками цих това-
370
рiв передчасне. Для цього необхiдно здiйснити цiлий ком-
плекс заходiв: органiзацiйно-правових, органiзацiйно-управ-
лiнських, агротехнологiчних, матерiально-технiчних, змiцни-
ти економiку сiльськогосподарських пiдприумств, iстотно
пiдвищити рiвень професiоналiзму спецiалiстiв i керiвникiв.
4. Маркетинг як суспiльно-економiчна система - це су-
купнiсть методiв, способiв, засобiв, спрямованих на органiза-
цiю збуту (продажу) сiльськогосподарськоє продукцiє (продук-
тiв харчування) i сiльськогосподарськоє сировини з метою за-
доволення споживчого попиту та одержання прибутку. Мар-
кетинг являу собою наукову концепцiю та засновану на нiй
систему управлiння виробничою та збутовою дiяльнiстю пiд-
приумств АПК, що забезпечуу виявлення потреб споживачiв,
виробництво вiдповiдних цим потребам видiв сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє, просування товарiв до споживачiв та
одержання на цiй основi максимального прибутку.
Здiйснення маркетингу охоплюу собою наступнi складовi
частини: по-перше, дослiдження ринку; по-друге, сегменту-
вання та вiдбiр цiльових ринкiв; по-трету, розробка комплек-
су заходiв щодо вивчення товару, покупцiв, конкурентiв, рин-
ку, прогнозування наявного та наступного попиту, органiзацiє
виробництва та збуту товару, фiнансування своує дiяльностi;
по-четверте, реалiзацiя кожного iз зазначених заходiв.
Ефективне застосування маркетингу на пiдприумствах
АПК перебувау у безпосередньому звязку з досконалим ме-
неджментом, тобто управлiнням його дiяльнiстю. Таке управ-
лiння охоплюу собою органiзацiю керiвниками i спецiалiста-
ми АПК рацiональноє та якiсноє роботи спiвробiтникiв, цiле-
спрямований вплив менеджера на пiдлеглих йому працiвникiв
(персонал) в iнтересах успiшного вирiшення завдань, що по-
ставленi перед ними, та результативноє роботи пiдприумства.
iстотним компонентом маркетингу у попит. Попит - це
суспiльна або особиста потреба в матерiальних благах та по-
слугах, засобах виробництва та предметах вжитку, забезпе-
ченнi грошовими коштами. В процесi органiзацiє збуту (про-
дажу) сiльськогосподарськоє продукцiє мау значення форму-
вання попиту. Йому сприяу обiзнанiсть покупцiв про пожив-
нi якостi товару, про наявнiсть на ринку необхiдного
покупцевi товару, про потреби, якi цей товар задовольняу,
про наявнiсть у цього товару рис якостi, що задовольняють
потреби покупця; про якiсть задоволення потреб, опис спо-
Правовв регулювання виробничо-господарськоє дiяльностi СГП 371
живання якостей товару, про гарантiє захисту покупцiв, якщо
вони не будуть задоволенi якiсними властивостями товару.
Умовою застосування маркетингу треба розглядати спосо-
би iнформування потенцiйних споживачiв. З цiую метою про-
водиться вiдповiдна реклама цього виду товару через всi до-
ступнi єє засоби: виставки, ярмарки, аукцiони, плакати, фiль-
ми, рекламнi буклети, каталоги, рекламнi планшети та лис-
тiвки. Наведенi та iншi способи iнформацiє призначенi в
першу чергу для тих, хто приймау рiшення щодо придбання
товару. Заходи щодо формування попиту мають за мету забез-
печити ввезення на ринок товарiв ринковоє новизни, зокре-
ма, новi сорти сiльськогосподарських культур, новi породи
тварин, найсучаснiшi види сiльськогосподарськоє технiки
(комбайни, сiвалки), отрутохiмiкати та iн.
Результативнiсть маркетингу настау за умови стимулюван-
ня збуту (продажу) сiльськогосподарськоє продукцiє залежно
вiд призначення товарiв чи то для виробничого чи особистого
користування. Стимулювання полягау в заiнтересованостi по-
середникiв продавати товар з максимальною енергiую, роз-
ширювати коло його покупцiв, надавати цiновi знижки най-
бiльш необхiдним товарам. Стимулювання реалiзацiє продук-
цiє можливе внаслiдок рiзкого збiльшення оплати працi посе-
редникiв, якщо ними забезпечено збут (продаж) зумовленоє
кiлькостi товару.
Застосування заходiв, спрямованих на стимулювання
своучасного i вигiдного для виробника сiльськогосподарськоє
Продукцiє або ж сiльськогосподарськоє технiки повною мiрою
залежить вiд нього самого. Поряд iз звичайними факторами
забезпечення ефективного збуту (продажу) продукцiє iснують
чинники, якi виходять за межi внутрiшньогосподарськоє дi-
яльностi виробника. До цих чинникiв слiд вiднести врахуван-
ня виробником конкуренцiє як фактору, що функцiонуу по-
ряд з виробником конкретного виду товару. Цей чинник по-
лягау в тому, що на ринку товарiв - видiв продукцiє сiльсько-
го господарства або ж товарiв для цiує галузi народного
господарства у iншi виробники такого роду продукцiє. Саме
вони виступають на ринку конкурентами, тобто виникау фак-
тор конкуренцiє, який мау безпосереднiй вплив на маркетинг
усiх виробникiв.
За своєм суспiльно-економiчним змiстом конкуренцiя ста-
новить собою суперництво мiж товаровиробниками за кращi
372 Роздiл XVI
економiчно вигiднiшi умови виробництва i реалiзацiє продук-
цiє. Це суперництво полягау в дiяльностi, обумовленiй належ-
ною обiзнанiстю щодо попиту на ринку вiдповiдних товарiв
сiльськогосподарськоє продукцiє i товарiв для сiльськогоспо-
дарських виробникiв, з якiсними показниками i наявними
можливостями для задоволення потреб покупцiв, з цiновим
фактором, тривалiстю зберiгання i придатнiстю для спожи-
вання та iн.
Характеристику маркетингу як суспiльно-економiчного
явища та його науково-практичне обгрунтування доцiльно
доповнити наведенням оцiнок зарубiжних авторiв. Вiдомий
американський економiст Ф. Котлер визначау маркетинг як
людську дiяльнiсть, спрямовану на задоволення потреб за до-
помогою обмiну. А провiдний теоретик з проблем управлiння
Друкер про основну мету маркетингу висловився таким чи-
ном: "Мета маркетингу - зробити зусилля по збуту непотрiб-
ними. Його мета - так добре пiзнати i зрозумiти, що товар чи
послуга будуть так пiдходити споживачевi, що вони будуть
продавати себе самi. Маркетинг не починауться там, де завер-
шууться виробництво. Вiн повнiстю базууться на вивченнi
споживчого попиту i його основна мета - виробляти i пропо-
нувати споживачам такий товар, послуги, iнфраструктуру,
сервiс тощо, якi вiдповiдають платоспроможному попиту".
Британський iнститут маркетингу визначау маркетинг як
функцiю управлiння, що полягау в органiзацiє i координацiє
всiх форм дiловоє активностi, повязаноє з оцiнкою плато-
спроможностi споживанням i перетворенням єє ефективного
попиту на певний товар, просуванням товару чи послуги до
кiнцевого споживача або клiунта з метою досягнення прибут-
ку чи iнших цiлей, намiчених компанiую.
У зарубiжнiй лiтературi щодо маркетингу визначаються та-
кi засади - правила:
- виробляйте те, що можна продати, замiсть того, щоб
прагнути продати те, що можете виробляти;
- вивчайте потреби i задовольняйте єх;
- любiть клiунта, а не товар.
Безперечно, що зарубiжний досвiд треба вивчати, уза-
гальнювати i впроваджувати.
Роздiл XVII
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ФiНАНСОВОЄ ДiЯЛЬНОСТi
СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПiДПРИтМСТВ
1. Поняття фiнансовоє дiяльностi
та єє правове регулювання
1. Фiнансовою дiяльнiстю сiльськогосподарських пiдпри-
умств у виконання фiнансовоє частини єхнiх виробничо-гос-
Йодарських бiзнес-планiв. Саме тому єє правовому регулюван-
ню вiдводиться значне мiсце в аграрному правi. Як i виробни-
чо-господарська, фiнансова дiяльнiсть у найважливiшим iн-
ститутом вказаноє галузi нацiонального права.
Виробничо-господарська i фiнансова-економiчна пiдпри-
умницька дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприумств ста-
новить удине цiле. Фiнансово-економiчнi вiдносини у сферi
цiує дiяльностi охоплюють ту єхню частину, яка стосууться за-
безпечення єє коштами (грiшми, фiнансами). Це в першу чер-
гу грошова оцiнка усiх основних, обiгових фондiв та спецiаль-
них фондiв, наявноє готiвки, вартостi у грошовому виразi усiх
тих знарядь i заходiв, що набуваються, використовуються i
списуються в результатi виробничо-господарськоє дiяльностi;
це кошти на оплату працi усiх категорiй працiвникiв i це гро-
шова оцiнка тiує сiльськогосподарськоє продукцiє, яку сiльсь-
когосподарське пiдприумство реалiзувало або ще мау реалiзу-
вати.
Обуктом фiнансово-кредитних правовiдносин у грошовi
суми, одержанi сiльськогосподарським пiдприумством в по-
рядку його кредитування. З моменту одержання цих сум пiд-
приумство набувау на них право власностi i розпоряджауться
ними в iнтересах пiдприумства, тобто для задоволення його
потреб.
2. Фiнансова дiяльнiсть товаровиробникiв охоплюу як
внутрiшнi, так i зовнiшнi фiнансовi вiдносини. Метою пер-
ших у створення необхiдноє фiнансовоє бази для виробництва
продуктiв харчування, продовольства i сировини рослинного
та тваринного походження структурними виробничими пiд-
374 Роздiл XVII
роздiлами, а метою других вiдносин - сприяння аграрним
товаровиробникам (через надання єм кредитiв, страхування
врожаю тощо) в єхнiй статутнiй дiяльностi, а також у реалiза-
цiє виробленоє ними продукцiє (продовольства, сировини, у
тому числi й пiсля єх переробки) вiдповiдно до вимог сучасноє
ринковоє економiки. Правове регулювання фiнансовоє дiяль-
ностi сiльськогосподарських пiдприумств характеризууться
певними ознаками, йому притаманнi правовi норми ряду га-
лузей права. Внутрiшнi фiнансовi вiдносини за своую суттю у
вiдносинами пчугрiєпньогосподарськими. Саме тому вони
охоплюються предметом аграрного права. Зовнiшнi фiнансовi
вiдносини частково регламентуються нормами цивiльного,
господарського, адмiнiстративного i фiнансового права. Це
дау пiдставу стверджувати, що iнститут фiнансовоє дiяльностi
субуктiв аграрного права належить до комплексних правових
iнститутiв.
Фiнансова дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприумств
пiдпорядкована єхнiм статутним цiлям i завданням. Цi пiд-
приумства вiдкривають в установах банку рахунки для зберi-
гання коштiв i проведення всiх касових, розрахункових та iн-
ших операцiй вiдповiдно до встановлених чинним законодав-
ством правил.
3. Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi сiльсько-
господарських пiдприумств здiйснюуться згiдно iз загальними
i спецiальними законами i пiдзаконними актами.
Найважливiшими з них у закони: "Про пiдприумства в
Украєнi", "Про господарськi товариства", "Про колективне
сiльськогосподарське пiдприумство", "Про селянське (фер-
мерське) господарство" i "Про сiльськогосподарську коопе-
рацiю", якi визначають загальну правову основу спецiальноє
право- та дiуздатностi цих субуктiв щодо здiйснення фiнан-
совоє дiяльностi. Вони у тiую правовою базою, на основi якоє
розвивауться спецiальне законодавство, що регулюу саме фi-
нансовi вiдносини п усiй єхнiй багатогранностi. До нього>
зокрема, належить Закон "Про банки i банкiвську дiяль-
нiсть", а також правовi акти (рiшення, постанови, iнструкцiє
та iн.) Нацiонального банку Украєни та його правлiння про
ведення касових операцiй, вiдкриття рахункiв тощо. !и
У цих законах вмiщено правовi норми стосовно фiнансо
воє дiяльностi сiльськогосподарських пiдприумств. Найповнi
ше цi питання врегульовано в ст. 24 Закону "Про пiдприум-
Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi СГП 375
ства в Украєнi", де йдеться про фiнанси та кредитнi вiдноси-
ни. Згiдно з цiую нормою джерелом формування фiнансових
ресурсiв пiдприумства у прибуток (доход), амортизацiйнi вiд
рахування, кошти, одержанi вiд продажу цiнних паперiв, па-
йовi внески членiв трудового колективу, пiдприумств, органi-
зацiй, громадян та iншi надходження. Пiдприумство користу-
уться також банкiвським кредитом на комерцiйнiй договiрнiй
основi. Воно може надавати банку на договiрнiй основi право
використовувати своє тимчасово вiльнi кошти i отримувати
вiдсотки за єх використання.
Аналогiчна правова норма викладена в ст. 17 Закону "Про
колективне сiльськогосподарське пiдприумство". Питань фi-
нансовоє дiяльностi господарських товариств стосууться ст. 15
Закону "Про господарськi тонариства", правомочностi вироб-
ничого сiльськогосподарського кооперативу стосовно його
фiнансовоє дiяльностi визiшчено в ст. 29 Закону "Про сiльсь-
когосподарську кооперацiю". Цiую правовою нормою перед-
бачено обовязки сiльгоспкооперативу щодо сплати податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв) до вiдповiдних бюджетiв; по-
гашення кредитiв, покриття збиткiв, проведення вiдрахуван-
ня у фонди кооперативу та iн.
4. Предметом спецiального регулювання у органiзацiйно-
правовi, кредитнi та страховi вiдносини, що виникають у сфе-
рi взаумодiє всiх сiльськогосподарських пiдприумств мiж со-
бою, з iншими спецiальними субуктами (банками, страхови-
ми компанiями тощо), а також iз державою та мiсцевими ра-
дами народних депутатiв. Цi вiдносини регулюються низкою
нормативних актiв, зокрема Положенням про органiзацiю
бухгалтерського облiку i звiтностi в Украєнi, затвердженим
постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 3 квiтня 1993 р.,
Законом "Про систему оподаткування".
5. Вiдповiдно до Законiв "Про колективне сiльськогоспо-
дарське пiдприумство", "Про сiльськогосподарську коопера>
цiю" i "Про господарськi товариства" особливостi фiнансовоє
дiяльностi цих субуктiв пiдприумництва полягають у тому,
що єхнi фiнансовi ресурси формуються за рахунок доходiв,
амортизацiйних вiдрахувань, коштiв, одержаних вiд продажу
майна, цiнних паперiв, пайових та iнших внескiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111