Це - перш за
все, регулювання вiдносин щодо створення сiльськогосподар-
ськоє iнфраструктури (дороги, мелiорацiя, електрифiкацiя,
комунальне обслуговування, загальнонацiональна органiзацiя
науково-дослiдних робiт, впровадження новоє технiки i тех-
нологiє, створення системи збуту, транспортування i перероб-
ка сiльськогосподарськоє продукцiє). Публiчне втручання ре-
гулюу розвиток низки галузей сiльськогосподарського вироб-
ництва, коли вони стають нерентабельними або стратегiчно
важливими. Тут застосовуються спецiальнi вiдносини щодо
фiнансування, кредитування i оподаткування, регулювання
розмiрiв сiльськогосподарського виробництва, структурноє
перебудови сiльського господарства, регулювання сiльсько-
господарського землекористування, основних умов працi в
сiльському господарствi.
Значне мiсце у публiчному втручаннi займау економiчне
стимулювання розвитку сiльського господарства i заохочення
державою господарств через субсидiє та кредити для прове-
дення виробничих процесiв, збуту продукцiє, вдосконалення
сiльськоє iнфраструктури.
Крiм економiчних методiв iснуу ряд адмiнiстративно-при-
мусових засобiв здiйснення аграрного законодавства, в тому
числi: кооперування, здiйснення заходiв щодо консолiдацiє та
мелiорацiє земель, органiзацiє сiльськогосподарського ринку
збуту сiльськогосподарських культур тощо. Значного поши-
рення набула практика виробництва щодо лiцензiй сiльсько-
господарських продуктiв, установлення збутових квот та
культур тощо. Значне поширення мау практика виробництва
щодо лiцензiй сiльськогосподарських продуктiв, установлен-
ня збутових квот та збутових пулiв по продажу сiльськогоспо-
дарських продуктiв, примусове пiдпорядкуання єх правилам,
не кажучи вже про правила карантиннi, зонування тощо, за
порушення яких установлюються кримiнальнi та адмiнiстра-
тивнi заходи покарання. До заходiв адмiнiстративного впливу
вiдносяться i здiйснюванi багатьма капiталiстичними держа-
вами планування або програмування розвитку сiльського гос-
подарства. Протягом останнього десятилiття у капiталiстич-
них краєнах набуло широкого застосування планування аг-
рарних перетворень у нацiональному i мiждержавному мас-
штабi. Особливо слщ зазначити "зеленi плани" Захiдноє
652 Роздiл ХХЙГ
твропи: план Любке та Ертеля в ФРН, план Веделя у Фран-
цiє, план Мансхолта для тЕС та iн.
У зарубiжному правi поки не утвердилась удина назва га-
лузi права, що регулюу вiдносини у сiльському господарствi.
i наука за рубежем однаково використовуу в рядi мов термiн
аграрне, сiльськогосподарське право, якi найчастiше вжива-
ються як синонiми.
Поряд з аграрним правом i перетинаючись з ним, видiля-
уться сiльське право, ставиться питання про утворення агро-
продовольчого права2, що призводить до плутанини.
У бiльшостi випадкiв пiд аграрним правом розумiють су-
купнiсть норм, що вiдносяться до сiльського господарства,
приватного i публiчного права, якi регулюють вiдносини у
сiльському господарствi. Однак таке визначення встановлюу
лише межi мiж правом, що регулюу вiдносини в промисло-
востi i сiльському господарствi, не визначаючи обсяг регу-
люючих вiдносин. Сфера дiє аграрного права по-рiзному
трактууться зарубiжними законодавцями i теоретиками права.
До сфери регулювання аграрного права вiдносять перш за все
рiльництво, лiсове господарство, внутрiшну риболовство, пе-
реробку i збут сiльськогосподарськоє продукцiє виробниками.
Аграрне право регулюу дiяльнiсть сiльськогосподарського
пiдприумства i сiльськогосподарського пiдприумця, колек-
тивнi iнтереси у сiльському господарствi, єх виробничу дiяль-
нiсть i саме функцiонування колективiв.
У США дiу кiлька концепцiй аграрного права. Одна з них,
наприклад, як на критерiй спирауться на сферу дiє аграрних
вiдносин. Вона спецiально пiдкреслюу, що аграрне право яв-
ляу собою таку особливу сферу вiдносин, яка дiу лише в
сiльському господарствi i мiстить спецiальнi сiльськогоспо-
дарськi норми i правовi акти, i де своурiдно переломлюються
загальнi принципи дiючого права. Друга концепцiя характер-
ною рисою визнау додаток цiує галузi права до специфiчних
субуктiв права, якими у сiмейнi ферми. iншi концепцiє ви-
знають лише окремi групи вiдносин в галузi сiльського госпо-
дарства й обмежують його вiдносинами в галузi сiльськогос-
подарського оподаткування, використання сiльськогосподар-
ськоє власностi. У рядi випадкiв сюди вiдносять лише правовi
еап Мегеє. \л гiгоii пiгає. - Рагiв: Р.Н.Е, 1979.
2 "ОегесЬо Авгагiо у Аiiтепiагiа". - Магiгiгi. Оiсє.-Оес. 1985.
Аграрне право зарубiжних краєн 653
акти сiльськогосподарських органiв, таких як федеральне
мiнiстерство сiльського господарства та його периферiйних
органiв.


Переважна бiльшiсть аграрникiв-юристiв у США сходять;
ся на тому, що до аграрного права вiдносяться три правовi ка
тегорiє:
- загальнi правовi акти i норми, якi традицiйно стосуютiс
ся чотирьох основних правових джерел: конституцiйного пра
ва, писаних законодавчих актiв, судових рiшень i, нарештi,
адмiнiстративного або вiдомчого законодавства, що застосо-
вуються й в iнших галузях (наприклад, регулюючi права при-
дбання ферми), така бiльшiсть норм Унiфiкованого торгового
кодексу США;
- спецiалiзованi правовi норми призначенi для регулю-
вання вiдносин сiльськогосподарських виробникiв, якi низна-
ються винятком у системi загальних норм права;
- спецiальнi правовi норми, що становлять систему дер-
жавного регулювання сiльського господарства.
До сфери аграрного права перш за все вiдносять рiль-
ництво та тваринництво. Крiм того, сюди часто включають
рибальство та лiсове господарство, полювання, транспорту-
вання, переробку i збут сiльськогосподарськоє продукцiє, що
здiйснюуться самими виробниками.
Термiн "аграрне право" вживауться iнколи у широкому
значеннi, охоплюючи сукупнiсть норм, що належать до сiль-
ського господарства. Сюди вiдноситься в цьому випадку все
законодавство, яке регулюу сiльське господарство.
"аграрне право" вживауться iнколи у широкому
Межi аграрного права особливо розпливчастi на стиках
сiльськогосподарського виробництва i промисловоє перероб-
ки сiльськогосподарськоє продукцiє, iндустрiального i тради-
цiйного виробництва сiльськогосподарськоє продукцiє. Тут
немау достатньо однакового i точного визначення економiч-
них i соцiальних вiдносин, якi входять до поняття сiльського
господарства, що регулюються сiльськогосподарським пра-
вом i становлять змiст його норм.
Звичайно з метою розмежування вдаються до визначення,
запропонованого в законодавствi або виробленого в процесi
кодифiкацiє. В iталiє при цьому посилаються на Цивiльний
кодекс 1942 р., який визначау сiльське господарство як "об-
роблення землi, лiсоводство, тваринництво i повязанi з ним
заняття". Французьке законодавство про сiльське господар-
654
ство, кодифiковане в таких документах як Сiльськогосподар-
ський i Лiсовий кодекси i яке мiстить норми цивiльного,
адмiнiстративного та iнших галузей права, вiдносить у сiль-
ськогосподарському кодексi до аграрного права регулювання
правового режиму земель (консолiдацiя, мелiорацiя земель-
них дiлянок), сiльськi дороги, воднi джерела; регулювання
сiльськогосподарського виробництва, полювання i рибаль-
ства, функцiонування обуднань у сiльському господарствi,
правовий режим сiльськогосподарського кредитування,
сiльськогосподарськоє оренди: працi i соцiального забезпе-
чення, професiйноє пiдготовки, проведення наукових робiт i
викладання сiльськогосподарських предметiв у навчальних
закладах, органiзацiю i дiяльнiсть державних служб. У лiсових
кодексах регулюуться порядок надання i використання лiсiв,
власнiсть на лiси тощо.
На думку проф. Ж. Мегре, центральну i основоположну
групу у французькому аграрному правi утворюу сiльськогос-
подарське право. Сюди вiдноситься перш за все право влас-
ностi на землю, що обробляуться, i вiдповiднi iнститути: про
збiльшення земельних дiлянок, законодавство про землi, про
сiльськогосподарськi обуднання, лiсовi дiлянки, товариства з
освоуння земель, про полювання. Сюди ж вiн вiдносить зако-
нодавство про тваринництво i сiльськогосподарську продук-
цiю, соцiальне законодавство й законодавство, що регулюу
виробничi вiдносини всерединi селянськоє сiмє, законодав-
ство про сiльськогосподарськi кооперативи, приватнi акцiо-
нернi товариства у сiльському господарствi, обуднання сiль-
ськогосподарських виробникiв, рiзнi товариства, якi мають
економiчнi iнтереси у сiльському господарствi, в тому числi й
у галузi ринкових вiдносин щодо збуту сiльськогосподарськоє
продукцiє, страхування вiд стихiйного лиха, законодавство
про працю у сiльському господарствi, про органiзацiю управ-
лiння сiльським господарством".
До сiльськогосподарського законодавства Ж. Мегре вiдно-
сить також i вiдносини в галузi мелiорацiє земель, вилучення
земельних дiлянок для суспiльних потреб, про сiльськогоспо-
дарськi узуфрукти, спадщину сiльськогосподарськоє власнос-
тi, оподаткування.
Мекки. Ье гiгоii пiгає. - Рагii: Р.Ц.Р, 1976. - РР. 3-4.
Аграрне право зарубiжних краєн 655
Видiляючи аграрне право у самостiйну галузь, ряд фран-
цузьких юристiв пiдкреслюють видання в останнi роки вели-
ких сiльськогосподарських законодавчих актiв, якi мають са-
мостiйне значення, i суттуво виходять за межi колишнього аг-
рарного законодавства. Бiльше того, самостiйнiсть його у цiй
краєнi пiдкреслюуться створенням спецiального судового та
управлiнського апарату, який слiдкуу за виконанням сiльсь-
когосподарського законодавства.
У бiльшостi зарубiжних краєн аграрне законодавство ста-
новить окрему галузь законодавства. Воно включау аграрнi,
земельнi, лiсовi та воднi кодекси, роздiли цивiльного законо-
давства, що стосуються успадкування сiльськогосподарськоє
власностi.
В основi цих галузей у багатьох краєнах лежать аграрнi ко-
декси (Францiя, Мексика, Уругвай, Аргентина та iн.). Там, де
сiльськогосподарське законодавство не кодифiковано, iсну-
ють досить розвинутi форми iнкорпорацiє сiльськогосподар-
ського законодавства, наприклад, у США. У багатьох краєнах
видано обширнi спецiалiзованi сiльськогосподарськi закони
(ФРН, Францiя, Англiя, iталiя). Джерелами сiльськогоспо-
дарського права в системi континентального права у сiль-
ськогосподарськi закони, норми наднацiонального права на
основi пiдписаних урядами угод, норми звичаувого права,
корпоративнi та адмiнiстративнi норми, прийнятi синдиката-
ми виробникiв, державними i судовими органами з питань
сiльського господарства.
Аграрне законодавство ФРН будууться на основi розроб-
лених у 1955 р. плану Любке, потiм у 1971 р. - плану Ертеля
щодо реорганiзацiє структури сiльського господарства. Цен-
тральне мiсце в аграрному законодавствi ФРН займау аграр-
ний закон вiд 5 вересня 1955 р., який називався ще Великою
Хартiую "Маепа Спаiєа"i. Вiн створюу загальнi правовi рамки
для державного регулювання у сiльському господарствi. Ра-
нiше виданi закони про кредитування орендаторiв вiд 5 серп-
ня 1995 р.2, про сiльськогосподарську оренду вiд 25 червня
1 Вип(iе8ее8еi2Ь1а<. Теii 1. - Вошi, 1955. - 8. 565.
2 Там само. - 1951. - 8. 494.
6561
Роздiл XXIX
1952 р.i, про структуру ринку вiд 16 травня 1969 р.2, про збу-
товi фонди вiд 26 червня 1969 р.3, про регулювання сiльсько-
господарськоє заборгованостi вiд 26 червня 1957 р.4, детально
регулюють окремi положення в галузi сучасних аграрних вiд-
носин. Цi закони являють собою спецiальнi акти, присвяченi
питанням перебудови аграрних вiдносин в галузi реорганiзацiє
сiльськогосподарського виробництва i сiльськогосподарських
ринкових вiдносин.
Основу французького аграрного законодавства становлять
сiльськогосподарський, лiсовий та цивiльний кодекси, якi ре-
гулюють питання сiльськогосподарськоє власностi, оренди,
трудових вiдносин, кредитування та iн. Аграрне законодав-
ство Францiє зосереджуу свою увагу на регулюваннi питань
структури сiльськогосподарськоє власностi5, удосконалення
орендних вiдносин6, створеннi сiльськогосподарських спiлок
та органiв управлiння сiльським господарством7. При цьому
основнi напрями аграрноє полiтики Францiє, сформульованi у
Законi про сiльськогосподарську орiунтацiю вiд 4 липня
1980 р. i спрямованi у достроковому планi на розвиток еконо-
мiчного i демографiчного розвитку краєни i передбачау пiдви-
щення конкурентоздатностi сiльського господарства, його
вклад у розвиток економiки краєни, збiльшення його екс-
портноє власностi, закрiплення молодi в сiльському господар-
ствi, з метою стабiлiзацiє сiльськогосподарського населення,
полiпшення умов життя землевласникiв через стимулювання
розвитку сiмейних господарств, якi становлять основу сiльсь-
когосподарського виробництва.
iстотно впливау на iталiйське аграрне право i законодав-
ство проголошення i здiйснення з початку 60-х рокiв так зва-
них "зелених планiв" у нацiональному масштабi, а також пла-
нiв у цiй галузi, що виробляються в рамках тЕС. Це i мiжна-
цiональнi стандарти i цiни на сiльськогосподарську продук-
Випгiе58т5еi2Ь1аи. Теii 1. - Воєш, 1952. - 8. 343.
2 Там само. - 1969. - 8.423.
3 Там само. - 1969. - 8. 635.
4 Там само. - 1957. - 8. 861, 937.
5 iоигпає ойiсiаi гiе 1а КериЬiiвче Ргагваке. - Рат, 1960. - № 7.
6 Там само.-10.08.1957.
7 Там само.-04.12.1959,12.04.1970.
657
Аграрне право зарубiжних краєн
цiю, i рекомендацiє щодо органiзацiє i структури виробництва
та багато iншого, повязаного з обсягом виробництва та орга-
нiзацiую сiльськогосподарського ринку цих краєн.
Англо-американське аграрне право включау крiм статут-
ного законодавства велику кiлькiсть судових прецедентiв. Во-
но менш кодифiковане, але в цiлому досить добре системати-
зоване в рамках статутного законодавства, де аграрне законо-
давство видiляуться окремими великими роздiлами. Аграрне
законодавство СiЛА являу собою одне з найбiльш детально
розроблених у системi законодавства розвинених краєн. Нинi
воно вийшло далеко за межi цивiльного права.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111