Федеральне
публiчне законодавство сьогоднi - це в основному зосере-
дження в рiзних роздiлах зводу законiв Сполучених Штатiв з
питань сiльськогосподарськоє дiяльностi. У зводi законiв
США регулюються питання правового режиму сiльськогоспо-
дарськоє дiяльностi, використання державних земель, лiсiв,
вод, кредитування, виробництва i збуту сiльськогосподар-
ськоє продукцiє, розвитку сiльськогосподарськоє iнфраструк-
тури, сiльськогосподарського експорту та iн.i. Власне сiльсь-
когосподарським або фермерським правом регулюються пи-
тання сiльськогосподарськоє власностi, земельноє оренди, до-
говiрних вiдносин фермерiв в межах вертикальноє iнтеграцiє,
що розвивауться. Однак цi питання пiддаються сильному
впливу державного публiчного регулювання. Значне мiсце в
регулюваннi сiльськогосподарських вiдносин займау i преце-
дентне право.
Бiльшу частину в зарубiжному аграрному законодавствi
займау законодавство про примусове регулювання сiльсько-
господарського виробництва в масштабах галузi сiльського
господарства або його окремих частин, таких як зернове,
мясне, молочне виробництво тощо, регулювання збуту
сiльськогосподарськоє продукцiє, встановлення стандартиза-
цiє цiн на сiльськогосподарськi продукти.
У США перiодично, починаючи з 30-х рокiв, видауться за-
конодавство, яке регламентуу обсяги виробництва i збуту ос-
новних сiльськогосподарських культур. Спочатку воно було
спрямоване на обмеження виробництва сiльськогосподар-
ськоє продукцiє в умовах перевиробництва, нинi воно стиму-
люу розвиток сiльськогосподарського виробництва заходами
1 ТЬе Соае оГЙiе Бате оГЙiе Ц8А. ТМе 7, 43 еiс
658
Роздiл XXIX
субсидування i кредитування виробництва i збуту сiльсько-
господарськоє продукцiє. Суворi заходи щодо регламентацiє
виробництва i збуту проводить Англiя, ФРН, Японiя, Фран-
цiя та iншi краєни.
Аграрне законодавство в основному здiйснюуться двома
методами. По-перше, адмiнiстративно-публiчним впливом на
проведення структурних змiн через оренду, упорядкування
розмiрiв сiльськогосподарських пiдприумств, примусове
здiйснення мелiорацiє i заходiв щодо усунення черезсмужжя i
збiльшення земельних володiнь, по-друге, економiчним
впливом, через систему кредитування, надання податкових
привiлеєв, регулювання ринкових вiдносин i головним чином
цiн. Причому, в рамках тЕС ця галузь аграрних вiдносин, як
правило, регулюуться на загальноувропейському рiвнi.
Аграрне право як господарське i торговельне становить са-
мостiйну галузь права, однак питання щодо його самостiй-
ностi до цього часу залишауться спiрним. Бiльшiсть зарубiж-
них аграрникiв вважають, що нинi аграрне право, яке склада-
уться з двох частин - приватного i публiчного права, - у в
певному аспектi обуднаним i мау високий ступiнь самостiй-
ностi, оскiльки у кожнiй самостiйнiй галузi економiки i соцi-
альному життi суспiльства завжди виникау особлива галузь
права. Визнання самостiйностi аграрного права призводить
до видiлення його i як самостiйноє навчальноє дисциплiни. У
Францiє, ФРН, США, iталiє, iспанiє та iнших краєнах створенi
посiбники i навчальнi курси аграрного права, якi вивчаються
у сiльськогосподарських i юридичних навчальних закладах.
Серед цих робiт, зокрема, у Францiє треба видiлити тритом-
ний курс аграрного права проф. Жанна Мегре, курс аграрно-
го права Л. Лорвелле, пiдручник аграрного права Жанна Мо-
ро, в iталiє - нариси аграрного права проф. Джигастонне
Болла, пiдручник проф. Джованi Галлонi, працю Д. Вiнколi
"Право сiльськогосподарського виробника", у ФРН - курс
аграрного права проф. К. Крешеля, в iспанiє - пiдручник аг-
рарного права проф. Бальярiна Марсиаля i курс аграрного
права Санза Харкi, в Англiє - курс аграрного права Дж. Сте-
фансона, у США - пiдручник аграрного права Дж. Юргенс-
мейура та сiльськогосподарське право в матерiалах i судових
рiшеннях групи авторiв, а також сiльськогосподарське право
на допомогу правознавцям, якi представляють iнтереси фер-
Аграрне право зарубiжних краШ Й59
мерiв пiд редакцiую декана юридичного факультету Арканза-
ського унiверситету Дж. Лунi1.
2. Правове становище сiльськогосподарського
товаровиробника в умовах ринкових вiдносин
Аграрне право розвинених краєн виходить з передумови
перш за все тiсного звязку сiльськогосподарського вироб-
ництва з ринковими вiдносинами. Воно орiунтоване на нор-
мальне функцiонування приватноє власностi, перш за все на
землю, засоби виробництва, на самостiйнiсть господаря, який
рацiонально використовуу наявнi можливостi сiльськогоспо-
дарського виробництва, на свободу пiдприумницькоє дiяль-
ностi, економiчну зацiкавленiсть сiльськогосподарського ви-
робника, цiни i ринкову конкуренцiю, захищену вiд монопо-
лiзму з обмеженим державним регулюванням.
Усе це формуу систему стимулiв розвитку ринкового
сiльськогосподарського виробництва i цi положення рiдко ос-
порюються. При можливостi вiльно розпоряджатися власнiс-
тю i можливiстю вiльно реалiзувати цi права, вiдбувауться
бiльш рацiональний розподiл ресурсiв, нiж при плановiй еко-
номiцi. Внаслiдок цього виходить бiльш високий доход як
сiльськогосподарських виробникiв, так i в цiлому нацiональ-
ний доход i доход на душу населення.
Роль держави ефективно проявляуться у створеннi умов
стабiльного виробництва, заохочення довгострокових капiта-
ловкладень, якi дозволяють сiльськогосподарському вироб-
никовi сподiватися на одержання вигоди вiд зроблених вкла-
дiв. Законодавство, яке застосовууться для регулювання вiд-
1 Мегеє iеап. Огоii аегаiге. Тотев 1-3. - Рагiв, 1973-1978; iотеiiесЬ.
Огоii гигає. - Рагiа, 1988; Могсачх iеап Рiег. Мапиеi (iе гiгоii гигає. - Рагiв, 1974;
Оаiiопi О. Оiгiйi авгагiо. - Мiiапо, 1963; УiпсоШi. Соєiiуаiоге (ЦгеНо. - Мiiапо,
1969; КгоежНеii К. i-апАуiгКсЬай гесЬi. - Коєп-Вопп-МiiпсЬеп, 1966; Ваiiагiп
Магсiаi, СаНох ЗауаНег РиепуiiiпЛа. ОiгесЬо авгагiо. - Магiгiа, 1978; Кат Саг-
Кие. ОiгесЬо авгагiо. - Магiгiгi, 1975; 8iерНеп5оп 1 8. ТЬс iд> КсiаЧпв (о Авгiсиi-
iиге. - 1971; Лiiап С. Лепiеттеуег ашi iУасiєеу /. В. АвгiсиКигає iаж. - 1982;
"Аегiсиєєигає ЄУМ" (Саяех апй таєегiаєв). - Зi.Раиi. Мiпп. 19Й5, гiу Мауег К. апiє
оiЬег; Ьоопу . АегiсиєШгає 1а\у. Ьаууегв Оиiгiе iо Кергсiiспiiiiв Ригiп Сiiепiв. -
и8А, Сiисаео, iiiiпов, 1990.
А.ЛМйщ
.iДЦ-
660
РОЗДiЛ XXIX
носин, у цiй системi виступау як додатковий регулятор вико-
ристання альтернативних можливостей у тих випадках, коли
наявних ринкових вiдносин недостатньо для забезпечення
нормального розвитку сiльськогосподарського виробництва.
При цьому i наявнiсть розвинених ринкових вiдносин не за-
перечуу iснування окремих сфер вiдносин, де повинно пану-
вати законодавство з прямим регулюванням i його способами
примусу, у тому числi i в економiчних вiдносинах.
Забезпечення дотримання нормальних ринкових вiдносин
базууться на дотриманнi умов нормальноє конкуренцiє, де па-
нують вiдносини попиту i пропозицiє, i де до обовязкiв дер-
жави входить пiдтримання тут нормальних умов. Разом з тим
аграрне право виходить з передумови державного втручання у
питання обмеження прав приватноє власностi, регулювання
економiчних процесiв з метою найбiльш ефективного з точки
зору суспiльства використання наявних можливостей i перш
за все у тих випадках, коли ринок не може нормально функ-
цiонувати.
Що ж стосууться регулювання чисто ринкових вiдносин,
то в цiй сферi правовий вплив на сiльськогосподарськi вiдно-
сини найбiльш значний. Йдеться про велику кiлькiсть законiв
i державних програм, якi регулюють розвиток сiльськогоспо-
дарських ринкових вiдносин. Основне регулювання тут сто-
сууться порядку встановлення цiн на сiльськогосподарську
продукцiю, закупiвлю, збереження i упаковку сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє, стандартизацiю i iнспектування якостi,
особливо щодо продукцiє, яка швидко псууться.
Слiд зауважити, що iстотно почав впливати на розвиток
сiльського господарства та становище фермера у кожнiй ок-
ремо взятiй краєнi не тiльки внутрiшнiй ринок, а й вся полi-
тика загального ринку твропейського спiвтовариства з його
новими стандартами i регулюванням цiн та iнших умов увро-
пейського сiльськогосподарського ринку. Сучасна держава за
рубежем намагауться втручатися в аграрнi вiдносини лише в
тих випадках, коли порушууться встановлений законодав-
ством порядок або виникау загроза суспiльноє небезпеки.
Останнiм часом проблемам зарубiжного аграрного права
присвячена монографiя проф. Г. Ю. Бистрова1.
" ) Бнстров Г.Е. Земельньєе й аграрнне реформи в зарубежннх странах. -
Минск, 1999. - 196 с.
Аграрне право зарубiжних краєн 661
3. Правове становище
сiльськогосподарського пiдприумства
Головним iнститутом сiльськогосподарського права у iн-
ститут сiльськогосподарського пiдприумства, правове стано-
вище якого визначауться законодавчими приписами, судово-
арбiтражною практикою та виконавчою дiяльнiстю держав-
них органiв. iнститут сiльськогосподарського пiдприумства
включау правовий режим власностi, повноваження сiльсько-
господарського пiдприумця щодо сiльськогосподарського ви-
робництва, найманоє працi, правила передачi пiдприумства з
одних рук в iншi.
Центральне мiсце у системi вiдносин щодо регулювання
сiльськогосподарського пiдприумства займають вiдносини
власностi та користування рухомим i нерухомим майном i,
перш за все, землею. В основi аграрних вiдносин i нинi ле-
жить право приватноє власностi, яке бере свiй початок вiд
римського права з його повноваженнями володiння, користу-
вання i розпоряджання. Цi положення зберегли своу значен-
ня аж до Цивiльного кодексу Наполеона 1804 р. Де у ст. 544
було записано, що власник мау право розпоряджатися i ко-
ристуватися речами найбiльш абсолютним чином.
Однак подальший розвиток вiдносин власностi i перш за
все земельноє власностi внiс i суттувi змiни. Вони повязанi з
визнанням землi особливим обуктом власностi, у викорис-
таннi якого належним чином зацiкавлене суспiльство. Такий
розвиток вiдносин призвiв до ряду обмежень. Перш за все за-
конодавець встановив, що власнiсть не повинна використо-
вуватися всупереч закону. Це стосувалося обмежень в публiч-
них iнтересах, через встановлення сервiтутiв (право проходу,
Проєзду, прогону худоби, право вiд платноє реквiзицiє земель-
ноє дiлянки для задоволення публiчних iнтересiв), потiм про-
слiдували обмеження, повязанi з неналежним використан-
ням земель.
- У бiльшостi краєн було прийнято закони, якi дозволяли
вилучати або примусово передавати у користування iншим
особам за плату невикористовуванi або неналежним чином
Використовуванi сiльськогосподарськi землi. Потiм були об-
меження, повязанi з вимогою належним чином обробляти
землю, використовувати єє за призначенням. Невиконання
цих вимог могло призвести до вилучення земель у нсрадивих
господарiв, якi погано обробляли землю, як це передбачено i
662 Роздiл ХХК
зараз в Англiє, Францiє, ФРН та iнших краєнах. Поступово бу-
ло запроваджено обмеження у правi розпоряджання землею,
яке законодавче виражалося в неподiлi, невiдчуженнi, прави-
лах щодо введення обмежень у земельному оборотi, з надан-
ням значних прав державi, аж до єє фактичного контролю за
цими процесами.
Аграрне законодавство континентальних краєн твропи
почало регулювати способи придбання, спрямування корис-
тування, розмiри земель, виходячи з "соцiальноє функцiє" зе-
мельноє власностi. iстотнi змiни вiдбулися у поглядах юристiв
на повноваження земельного власника. З римськоє трiади
ПОВНОВажеНЬ: ВОЛОДiННЯ ()Ц5 р05т85iОПi), Користування (]Ц5
иiепоi), i розпорядження (iиа аЬиiепаi iстотне значення почало
визнаватися лише за правом користування i правом розпоря-
дження, оскiльки право володiння, обмежене законодав-
ством, може i повинно здiйснюватися у формi користування.
Володiння ж як пiдстава i титул, на думку багатьох аграрникiв
за кордоном, у або пережитком права феодального землево-
лодiння i його пiдправлених форм в англосаксонських кра-
єнах, або вiдмираючим видом землеволодiння у континен-
тальних краєнах - емфiтевзиса, своурiдною довгостроковою
або постiйною формою оренди землi з правом переважного
викупу єє у власнiсть емфiтефтом довiчного або заповiданого
власником.
iз розвитком процесiв агропромисловоє iнтеграцiє перегля-
дауться сама поява сiльськогосподарського пiдприумства. Та-
кий перегляд призводить до визнання основним субуктом
правового регулювання не тiльки сiльськогосподарського пiд-
приумства, а й агропромислового пiдприумства з поширен-
ням на нього всiх пiльг, призначених для сiльського гос-
подарства, промисловiсть вносить у сiльськогосподарське
виробництво свою потужну iндустрiальну базу, великi капiта-
ловкладення, досягнення науково-технiчного прогресу, своу-
часну органiзацiю управлiння виробничими процесами, що
справляу великий вплив на весь процес сiльськогосподар-
ського виробництва. У звязку з цим зявляуться нова система
виробничо-економiчних i правових вiдносин.
Зарубiжнi юристи-аграрники зазначають, що законодавець
нинi модернiзуу юридичнi форми пiдприумства, пристосовуу
єх до вимог виробництва i ринку i надау прерогативи власнв-
ц i ь-
Аграрне право зарубiжних краєн
i663
-в--
ка щодо власника землi, оскiльки останнiй не у господарем
одержуваного доходу.
Збiльшення вартостi i значення у сiльськогосподарському
пiдприумствi таких елементiв, як машини, капiтал змiнюу
вiдношення до пiдприумства як до землеволодiння за перева-
гою. У новому аграрному законодавствi правовий режим
власностi спрямований бiльшою мiрою на захист iнтересiв
власника машин i капiталу. Поуднання в агропромисловому
пiдприумствi промислових, торгових i сiльськогосподарських
функцiй призводить до того, що у цих пiдприумствах посту-
пово втрачауться значення специфiки сiльськогосподарсько-
го виробництва i його дiяльнiсть наближауться до дiяльностi
пiдприумства будь-якого виду i профiлю2.
Визнання в аграрному правi i законодавствi пiдприумства
сiльськогосподарським призводить до поширення на нього
пiльг, установлених державою, оскiльки вважауться, що
сiльськогосподарське пiдприумство дiу у несприятливих ви-
робничих (грунто-клiматичних) i економiчних умовах.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111