Договори дають
можливiсть фiрмi-iнтегратору контролювати прийняття ос-
повних рiшень за веденням виробництва на фiрмi.
Основу договорiв контрактацiє становлять перш за все
умови щодо виду i обсягу продукцiє, що постачауться, техно-
логiє єє виробництва та вiдповiднiсть продукцiє встановленим
стандартам i вимогам фiрми-iнтегратора. У договорах деталь-
но регулюуться порядок i форми розрахункiв, фiнансовоє та
матерiальноє участi сторiн на всiх етапах дiє договору. Догово-
ром передбачено, що фiрма надау сiльськогосподарському
виробнику в кредит насiння, саджанцi, посадковий матерiал,
племiнний молодняк, добрива, хiмiкати, корми, лiки, кредит,
надау йому науково-технiчну допомогу. При цьому договiр
суворо обумовлюу умови та порядок використання одержа-
них матерiалiв i коштiв i за порушення цих умов виробник
пiдлягау штрафу. За контрактовану продукцiю сiльськогоспо-
670
Роздiл ЛХУХ
дарський виробник одержуу плату в розмiрi, який залежить
вiд виконання умов договору.
Значну групу договорiв становлять договори i угоди, якi
мають на метi органiзацiю широкоє сфери вiдносин щодо збу-
ту i виробництва продукцiє, i якi по сутi справи у гiбридною
системою, що поуднуу профами державного регулювання i
приватних угод. iнакше вони називаються ще "колективними
угодами" на виробництво i продаж продукцiє. Подiбнi угоди
поширенi щодо основних сiльськогосподарських культур у
США, Францiє та iнших краєнах. Набуваючи юридичного зна-
чення, такi угоди регулюють кiлькiсть i якiсть сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє. Вони передбачають можливiсть широкого
iнспектування виробництва, накладення санкцiй за порушен-
ня умов.
7. Правове регулювання кредитування
сiльськогосподарського виробника
Аграрне право визнау сiльськогосподарський кредит дiу-
вим стимулом розвитку сiльського господарства, його струк-
турних перетворень, пiдвищення ефективностi сiльськогоспо-
дарського виробництва. Тому кредитнiй полiтицi у сiльському
господарствi придiляуться належна увага.
Основним способом фiнансового впливу на розвиток сiль-
ського господарства у бiльшостi краєн у не безоплатне фiнан-
сування, а сплатне кредитування. Формою кредитiв надiленi
багато державних програм у сiльському господарствi. При
цьому у багатьох краєнах кредит виступау не як самостiйна
форма фiнансування, а як форма стимулювання власних
вкладiв сiльськогосподарського виробника.
Система сiльськогосподарського кредитування, що дiяла в
твропейськiй правовiй системi, була створена ще в серединi
минулого столiття Раффайзеном у Нiмеччинi й заснована на
взаумному кредитуваннi. Створена ним система функцiону-
вала без власного капiталу i дивiдендiв, а члени кредитних
кооперативiв несли неподiльну солщарну вiдповiдальнiсть.
iнша органiзацiя сiльськогосподарського кредитування була
також створена у Нiмеччинi Шульцем, який створив това-
риство, надiлене капiталом. Члени його товариства несли
обмежену вiдповiдальнiсть пропорцiйно своєм вкладам, дивi-
денди i прибутки виплачувалися вкладникам, структура то-
Аграрне право зарубiжних краєн 671


вариств за своєми характеристиками наближалася до акцiо-
нерних товариств. Обидвi вказанi форми знайшли широке за-
стосування в увропейських краєнах з тими чи iншими особли-
востями. У Францiє перевага вiддавалася системi Раффайзена,
на принципах якого створювалися мiсцевi каси сiльськогос-
подарського кредиту. На початку столiття каси сiльськогос-
подарського кредиту були визнанi у Францiє законодавче. Во-
ни одержали право на державне авансування i обуднанi у На-
цiональну федерацiю сiльськогосподарського кредиту, яка в
свою чергу була частиною Конфедерацiє взаумного страху-
вання, кооперацiє та сiльськогосподарського кредиту зi стату-
сом державних, промислових i торгових пiдприумств.
Кооперативи та органiзацiє сiльськогосподарського креди-
ту стають впливовою фiнансовою силою, яка визначау темпи
та рiвень розвитку сiльськогосподарського виробництва. У
звязку з цим держава все частiше бере пiд свiй контроль iс-
нуючi у сiльському господарствi кредитнi системи та єх дiяль-
нiсть. У Францiє кредитнi вiдносини бiльше нiж в iнших кра-
єнах поставленi пiд державний контроль i погоджуються з
планами перетворення та економiчного розвитку сiльського
господарства.
Описанi каси надають короткостроковi, середньостроковi
та довгостроковi сiльськогосподарськi кредити на пiдставi га-
рантiй, вiдомих цивiльному праву Францiє (iпотека, спецiаль-
нi гарантiє для сiльськогосподарського кредиту). Крiм цього,
каси нацiлюють своєх членiв на вкладення капiталiв у сiльсь-
когосподарськi фiнансовi операцiє. Кола кредитiв у цих касах
значно ширшi нiж у сiльськогосподарських виробникiв або
осiб, якi займаються сiльським господарством. В останнi ро-
ки каси вiдiграли значну роль у розвитку сiльськогосподар-
ськоє економiки Францiє i становленнi єє промисловостi по
переробцi сiльськогосподарськоє продукцiє. Значну роль крiм
державноє кредитноє системи вiдiграу i вiльний взаумний
сiльськогосподарський кредит, використання якого регулю-
уться роздiлом V сiльськогосподарського кодексу Францiє.
Кредитнi органiзацiє цiує системи дiють на мiсцевому, окруж-
ному i нацiональному рiвнях.
Сучасне сiльськогосподарське виробництво великою мi-
рою залежить вiд кредитiв i особливо на етапi його становлен-
ня, тому у рiзних краєнах значна увага придiляуться пробле-
мам регулювання кредитних вiдносин. В цiлому кредитнi вiд-
672
носини регулюються як нормами зобовязального права, так i
права власностi (майнового права) i в цьому розумiннi вони
мають складний механiзм формування та захисту обовязко-
вих i майнових вiдносин.
Правове регулювання кредитних вiдносин звичайно регу-
люуться загальними нормами цивiльного права. Однак врахо-
вуючи специфiку сiльськогосподарського кредитування май-
же всi держави прийняли спецiальнi закони про кредитування
в сiльському господарствi, запровадили системи сiльськогос-
подарського кредитування, якi спираються, як правило, на
державнi спецiалiзованi кредитнi установи.
Дещо iнакше вiдбувалося формування кредитних систем у
США. Держава виступила у цiй сферi перш за все як iнiцiатор
створення кредитноє системи фiнансово-кредитних установ,
вкладаючи початковий капiтал у систему банкiвсько-кредит-
них установ. У цьому звязку досить показовими у те, що дер-
жава, яка в галузi сiльськогосподарського кредитування ство-
рила систему федеральних кредитних банкiв (1932 р.), феде-
ральну страхову корпорацiю (1934 р.), федеральну ощадну
страхову корпорацiю (1934 р.), експортно-iмпортний банк
(1934 р.), федеральну асоцiацiю iпотечного кредиту (1938 р.),
федеральний банк для кредитування телефонiзацiє форм
(1971 р.), де фермери могли одержати кредити нарiвнi з iнши-
ми категорiями одержувачiв. Спецiально для кредитування
фермерiв були створенi у 1916 р. фермерська кредитна систе-
ма, куди входять система федеральних земельних банкiв, сис-
тема промiжних банкiв для кредитування фермерських зе-
мельних банкiв, а також асоцiацiя кредитування виробничих
потреб (1933 р.), система банкiв для фермерських кооперати-
вiв (1933 р.). До цього часу майже всi кредитно-банкiвськi
установи повернули державi наданий єм початковий капiтал i
перейшли на операцiє iз власними коштами.
Держава, створюючи кредитну систему намагалася не пiд-
мiнити i не витiснити систему приватних кредитних установ i
нинi кредитування фермерiв здiйснюуться з багатьох джерел.
Субуктами-кредиторами у система органiв федерального зе-
мельного банку, служби управлiння фермерського кредиту,
рiзноманiтнi комерцiйнi приватнi банкiвськi i кредитнi уста-
нови i страховi компанiє та iн. Як правило, системи сiльсько-
господарського кредитування у багатьох державах бiльш спе-
цiалiзованi, нiж iншi кредитнi системи. Вони завжди орiунто-
Аграрне право зарубiжних краєн 673
ванi на надання пiльгових кредитiв по бiльш низьких про-
центних ставках, нiж у комерцiйних банках i страхових ком-
панiях, бiльш тривалi тут i строки надання кредитiв.
Найзначнiша у цих системах практика надання кредитiв
пiд зобовязання або тверде забезпечення у виглядi застави
нерухомостi, страхування ризику тощо. У правовiй системi
США як забезпечення виплати позики прийнято надавати
позичальнику частки в нерухомостi або рухомiй власностi.
При цьому законодавство бiльшостi краєн дау можливiсть
стягувати борги не вдаючись до суду i через судовi процедури
у випадку, коли позичальник не сплачуу борг, а також прода-
вати або по-iншому розпоряджатися нерухомiстю або рухо-
мою власнiстю, в яких була надана частка, для використання
за обовязками боржника у випадку несплати ним заборго-
ваностi.
Кредитна система для сiльського господарства переслiдуу
мету надання пiльгових кредитiв для будiвництва, придбання
обладнання, а також на поточнi виробничi потреби. Спочатку
орiунтованi на фермерiв, кредити почали поширюватися i на
решту сiльськогосподарських пiдприумств i поступово почали
ставати менше пiльговими, наближаючись до ставок комер-
цiйних банкiв.
Що ж до довгострокових кредитiв, то вони, як правило,
надаються пiд заставу нерухомостi або за договором про ви-
куп землi у виглядi договору про довiрчу власнiсть. При заста-
вi найчастiше оформляуться договiр застави нерухомостi,
умов купiвлi-продажу i переуступки боргу. Високий рiвень
потреби в кредитах пiдтримуу i високий рiвень процентноє
ставки, який у системi сiльськогосподарського кредитування
коливауться у межах близько 10 вiдсоткiв за iпотечним креди-
том i продовжуу пiдвищуватися.
У багатьох державах законодавство не визначау граничних
строкiв надання кредитiв, як до речi й iнших обмежень для
одержання кредиту, i процентних ставок, мети надання кре-
диту, порядку повернення заставних коштiв тощо. Конкурен-
цiя на iнвестицiйному ринку на практицi призводить до
збiльшення строкiв надання кредитiв, але разом з цим i до
бiльш жорсткого контролю за використанням коштiв, а не-
рiдко i за виробничою дiяльнiстю сiльськогосподарського ви-
робника в цiлому, це дау можливiсть втручатися у виробни-
чий процес i давати рекомендацiє щодо його ведення. Зо-
22 В. Янчук.
674 роздiл юах
бовязання наслiдувати рекомендацiє банкiвсько-фiнансових
органiв призводить до формування спецiалiзованих служб у
банках i надання єм прав втручатися у дiяльнiсть сiльськогос-
подарських виробникiв, що часто i записууться у заставних та
кредитних зобовязаннях. Бiльшiсть таких договорiв мау ти-
повий характер i єх форми затверджуються на рiвнi держав
або єх автономiй.
У США ця група вiдносин регулюуться як федеральним
законодавством (Единообразньєм торговьiм кодексом США),
так i законодавством штатiв. Стаття 9 цього кодексу передба-
чау, що майно, яке визначауться як заставне, знаходиться пiд
побiчним управлiнням кредитора i боржник не вправi переда-
вати його iншiй особi. Що ж до продажу сiльськогосподар-
ськоє технiки у кредит, то постачальник сiльськогосподар-
ськоє технiки залишауться єє власником до того часу, поки
фермер не сплатить усiує єє вартостi.
Законодавство ряду краєн при заставi пiд врожай визнау
сiльськогосподарського виробника особливим субуктом кре-
дитних вiдносин. Гарантiє кредитора забезпечуються додатко-
вою системою публiчних повiдомлень про продаж заставного
майна, що полегшуу стягнення боргу.
Значна практика короткострокового кредитування здiй-
снюуться i без будь-якого забезпечення i подiбнi позики на-
зиваються "незабезнеченими". У цих випадках позичальник
обiцяу виплатити позику, скрiплюючи свою обiцянку прос-
тим векселем. При неповерненнi у строк одержаноє позики,
кредитор не мау переважного права на власнiсть боржника i
повинен стягувати борг через суд. Як правило закладна пiд
нерухомiсть реуструуться у спецiальних реустрацiйних бюро
за мiсцем перебування нерухомостi. Це робиться для повiдом-
лення про право вимоги позикодавця на дану нерухомiсть i
для надання позикодавцю переважного права щодо всiх iн-
ших осiб, якi потiм можуть висунути вимоги на дану неру-
хомiсть.
Майже вiкова практика сiльськогосподарських iнвестицiй
в основному у виглядi кредитiв дау можливiсть говорити про
високу ефективнiсть цих вкладень, i чималу роль тут вiдiгра-
ють державнi кошти, якi видiляються у виглядi стартових ка-
пiталiв кредитних установ. Це призвело не тiльки до виник-
нення органiзацiй сiльськогосподарського кредиту, а й до
планування iнвестицiй у державному масштабi, практики ло-

Яграрне право зарубiжних краєн 675
кального розподiлу i контролю за єх використанням. Значно
розвивалися в останнi десятилiття у цiй сферi функцiє мiнiс-
терств сiльського господарства як гарантiв наданих сiльсько-
господарських кредитiв. При цьому у тенденцiя до зниження
участi державних коштiв у кредитуваннi i збiльшення коштiв
взаумного кредитування.
8. Правове регулювання оподаткування
у сiльському господарствi
iстотний вплив на розвитоє сiльського господарства
справляу система законодавства щодо оподаткування, яка
теж мау певну специфiку в аграрнiй сферi. В цiлому вона згiд-
но з проголошеними цiлями повинна бути справедливою,
ефективною i простою. Принцип справедливостi розумiуться
як встановлення однакового податкового тягаря за однакових
обставин, або збiльшення податкового тягаря при зростаннi
бази оподаткування окремоє особи. Порушення цього прин-
ципу майже завжди призводить до саботажу i боротьби прав
проти несправедливого оподаткування. В цiлому якщо опо-
даткування сiльськогосподарського виробника визнауться
справедливим, то це багато в чому сприяу добровiльнiй згодi
сплачувати такi податки. Економiчними параметрами спра-
ведливостi при оподаткуваннi вважаються норми оподатку-
вання з особистого прибуткового податку до 30-40 вiдсоткiв,
а ставки податку з корпорацiй вiд 35 вiдсоткiв до 50 вiдсоткiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111