Подiбна
тенденцiя використання лiзингових правовiдносин стала характерною i для
iнших краєн з розвинутою економiкою. У загальнiй сумi капiталовкладень в
машини i обладнання на лiзинг припадау: в Австралiє - 33 вiдсотки, у США -
25-30; Англiє, Францiє, Швецiє, iспанiє - 13-17 вiдсоткiв.
iЗ
388 Роздiл ХУП
найбiльшу частину серед несiльськогосподарських товаром
виробникiв-учасникiв цих вiдносин становлять банки.
Досвiд зарубiжних краєн свiдчить, що лiзинг найбiльшого
застосування набув у галучях iз швидко змiнюваною техноло-
гiую. У лiзингових правовiдносинах розрiзняються рiзностро-
ковi операцiє: короткострокова оренда (рейтинг) ~ на строк
вiд одного дня до одного року; середньострокова оренда
(хайринг) - на строк пiд одного року до трьох рокiв; довго-
строкова оренди (;iпиш) - пiд 3 до 20 рокiв i бiльше.
Основоположною властивiстю застосування лiзингу у за-
рубiжнiй практицi с його фiнинсона сутнiсть. Лiзингодавець
надау користувачевi майна (орендарю) вiдповiдну фiнансову
послугу, тобто вiн придбау майно у власнiсть за повну вар-
тiсть i за рахунок перiодичних внескiв вiдшкодовуу цю вар-
тiсть. За цих умов лiзинг розглядауться як одна iз форм кре-
дитування, що використовууться для придбання машин i об-
ладнання у тимчасове користування.
Правова норма щодо лiзингу вперше у законодавствi
Украєни наведена в Законi "Про банки i банкiвську дiяль-
нiсть", прийнятому Верховною Радою Украєни 20 березня
1991 р. У п. 9 ст. З цього Закону зазначено, що серед здiйсню-
ваних банком операцiй у право банку придбавати за власнi
коштi засоби виробництва для передачi єх в оренду (лiзинг).
Виходячи iз зростаючоє значущостi лiзингових фiнансово-
економiчних операцiй для народного господарства, Верховна
Рада Украєни 16 грудня 1997 р. прийняла Закон "Про лiзинг".
Цей Закон визначау поняття лiзингу, а також загальнi правовi
та економiчнi засади його здiйснення. Згiдно зi ст. 1 цього За-
кону лiзинг становить собою рiзновид пiдприумницькоє дi-
яльностi, спрямованоє на iнвестування власних чи залучених
фiнансових коштiв i полягау в наданнi лiзингодавцем у ви
ключне користування на визначений строк лiзингоодержува-
чу майна, що с власнiстю лiчингодавця або набувауться ним у
власнiсть за дорученням i погодженням з лiзингоодержувачем
у вiдповiдного продавця майна за умови сплати лiзингоодер-
жувачем перiодичних лiзингових платежiв.
Названим законом циєначено коло субуктiв лiзингових
правовiдносин. Ними у: лiзингодавць - це субукт пiдприум-
ницькоє дiяльностi, в тому числi банкiвська або небанкiвська
фiнансова установа, яка передау в користування обукти лi-
зингу за договором лiзингу; лiзингоодержувач - це субукт
пiдприумницькоє дiяльностi, який одержуу в користування
Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi СГП 389
обукти лiзингу за договором лiзингу; продавець лiзингового
майна - це субукт пiдприумницькоє дiяльностi, який виго-
товляу майно (машини, устаткування тощо) та/або продау
власне майно, яке у обуктом лiзингу. Субуктом лiзингових
правовiдносин може бути кожне окремо взяте сiльськогоспо-
дарське пiдприумство як товаровиробник-пiдприумець. Змiс-
товi лiзингових правовiдносин з участю сiльськогосподар-
ських пiдприумств придiлена увага в роздiлi XXVII цього
пiдручника.
За умов ринкових економiчних вiдносин кожний сiльсько-
господарський товаровиробник бере участь у зовнiшнiх фi-
нансових правовiдносинах, без чого у неможливою його
внутрiшньогосподарська фiнансова дiяльнiсть. Такою у дiяль-
нiсть, повязана з процедурою iнвестування сiльськогоспо-
диi< i.коiо нироГжицтнi), порядком одержання, витрачання i
роєрiєхунками аа iнвестицiє та кредити. За своую економiко-
праiижою природою зовнiшнiми у вiдносини з приводу спла-
ти кожним сiльськогосподарським пiдприумцем-товарови-
робником податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до загаль-
нодержавного i мiсцевого бюджетiв. Зовнiшнiми у також
фiнансовi правомочностi щодо страхування майна сiльсько-
господарських пiдприумств i селянських (фермерських) гос-
подарств. Зокрема, згiдно зi ст. 23 Закону "Про сiльськогос-
подарську кооперацiю" кооператив може застрахувати своу
майно i майновi права. Страхування здiйснюуться добровiль-
но за рiшенням загальних зборiв кооперативу. Подiбну фi-
нансову правомочнiсть мау сiльськогосподарське пiдприум-
ство. Зокрема, п. З ст. 17 Закону "Про сiльськогосподарське
пiдприумство" передбачау його право самостiйно вибирати
страхову органiзацiю для страхування свого майна. Названи-
ми законами визначено фiнансово-кредитну правомочнiсть
сiльськогосподарського товаровиробника (п. 2 ст. 17). Це
його право визначено також статутом кожного сiльськогоспо-
дарського пiдприумства i акцiонерного товариства.
4. Оподаткування сiльськогосподарського
товаровиробника
1. Оподаткування сiльськогосподарського товаровиробни-
ка у засобом поповнення державного бюджету. Внаслiдок
оподаткування мiж державою i конкретним товаровиробни-
ком на основi закону виникають вiдповiднi грошовi вiдноси-
390 Роздiл XV>
ни. Вони для сiльськогосподарського товаровиробника поля-
гають у вiдчуженнi певноє частки коштiв у виглядi податкiв та
зборiв, а для держави - у присвоуннi (набуттi) права власнос-
тi на частину вартостi нацiонального продукту. В результатi
цих державно-правових дiй створюуться державний фонд фi-
нансових ресурсiв.
Основоположнi правовi нормативи та- обовязки щодо
оподаткування закрiпленi в ст. 67 Конституцiє Украєни. Згiд-
но з цiую нормою кожен юбоцячаний сплачувати податки i
збори в порядку i розмiрах, нсгшюнлених законами. Податки
i збори сплачуються державi щорiчно вiдповiдно до поданих
iнспекцiям за мiсцем проживання громадян декларацiй про
єхнiй майновий стан та доходи за минулий рiк у порядку,
встановленому законом. Доходи громадян становлять суми,
одержуванi за єхню працю в державних установах, на пiдпри-
умствах або в органiзацiях, винагороди внаслiдок iнтелекту-
альноє або творчоє дiяльностi. Стосовно громадян, якi працю-
ють у сферi сiльського господарства як члени колективних i
кооперативних сiльськогосподарських пiдприумств або акцiо-
нерних товариств, колишнiх державних приватизованих пе-
реробних пiдприумств та iнших. Субуктами податкового пра-
ва у юридичнi особи, єхня правосубуктнiсть щодо оплати
податкiв i зборiв, визначауться законом про обукт опо-
даткування.
2. Безперечно умовою функцiонування будь-якоє держави
у наявнiсть у неє державного бюджету, цiлоє системи законо-
давчих i пiдзаконних актiв, спрямованих на утворення подат-
кового законодавства, регулювання податкових вiдносин, ви-
значення обуктiв оподаткування, кола платникiв податкiв i
зборiв - юридичних i фiзичних осiб як субуктiв оподатку-
вання. Усi правовi норми, якi регулюють податковi вiдноси-
ни, взятi у сукупностi, становлять податкове право - складо-
ву частину фiнансовою права.
Податкове прано Украєни охоплюу собою цiлий ряд зако-
нiв, що визначають правовий режим конкретних податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв) бюджету. Розмежовують бюд-
жет на загальнодержавний i мiсцевий. Серед цих законодав-
чих актiв особливе значення мау Закон "Про систему оподат-
кування", прийнятий Верховною Радою Украєни 25 червня
1991 р. з цiлим рядом змiн i доповнень. Останнiми з них у
змiни i доповнення вiд 5 березня 1998 р. Цей Закон визначау
Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi СГП 391
принципи побудови системи оподаткування Украєни, подат-
ки i збори (обовязковi платежi) до бюджету та до державних
цiльових фондiв, а також права, обовязки i вiдповiдальнiсть
платникiв. Вмiщенi в цьому Законi норми по сутi у загальною
частиною до податкового законодавства Украєни. Свiдченням
того, що цей Закон у основою серед цих актiв про оподатку-
вання у те, що будь-якi податки i збори (обовязковi платежi),
якi запроваджуються законами Украєни, мають бути включенi
до цього Закону. Всi iншi закони Украєни про оподаткування
мають вiдповiдати принципам, закладеним у Законi "Про
систему оподаткування". Згiдно зi ст. 2 Закону сукупнiсть по-
даткiв i зборiв (обовязкових платежiв) до бюджету та держав-
них цiльових фондiв, якi справляються у встановленому зако-
нами Украєни порядку становлять систему оподаткування.
3. Ннуконо-нрiєктичiпi обгрунтованiсть системи оподатку-
вання, застосовунана i> Украєнi, забезпечууться додержанням
принципiв побудови i призначення системи оподаткування
(ст. 3). Згiдно з цiую правовою нормою цi принципи у такими:
- стимулювання пiдприумницькоє виробничоє дiяльностi
та iнвестицiйноє активностi, введення пiльг щодо оподатку-
вання прибутку (доходу), спрямованого на розвиток вироб-
ництва;
- обовязковiсть - впровадження норм щодо сплати по-
даткiв i зборiв (обовязкових платежiв), визначених на пiдста-
вi достовiрних даних про обукти оподаткування за звiтний
перiод, та встановлення вiдповiдальностi платникiв податкiв
за порушення податкового законодавства;
- рiвнозначнiсть i пропорцiйнiсть - справляння податкiв
з юридичних осiб здiйснюються у певнiй частцi вiд окремого
прибутку i забезпечення плати рiзних податкiв i зборiв
(обовязкових платежiв) на рiвнi прибуткiв i пропорцiйно
бiльших податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) на бiльшi
доходи;
- рiвнiсть, недопущення будь-яких проявiв податковоє
дискримiнацiє - забезпечення однакового пiдходу до обуктiв
господарювання (юридичних i фiзичних осiб, включаючи не-
резидентiв) при визначеннi обовязкiв щодо сплати податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв);
- соцiальна справедливiсть - забезпечення соцiальноє
пiдтримки малозабезпечених верств населення шляхом за-
провадження економiчно обгрунтованого неоподаткованого
392 МУ. Роздiл XVII
мiнiмуму доходiв громадян та застосування диференцiйовано-
го i прогресивного оподаткування громадян, якi отримують
високi i надвисокi доходи;
- стабiльнiсть - забезпечення нестiйкостi податкiв i збо-
рiв (обовязкових платежiв) i єх ставок, а також податкових
пiльг протягом бюджетного року;
- економiчна обгрунтованiсть - встановлення податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв) на пiдставi показникiв розвит-
ку нацiональноє економiки та фiнансових можливостей з ура-
хуванням необхiдностi досягнення збалансованостi витрат
бюджету з його доходами;
- рiвномiрнiсть плати - встановлення строкiв сплати по-
даткiв i зборiв (обовязкових платежiв), виходячи з необхiд-
ностi забезпечення своучасного надходження коштiв до бюд-
жету для фiнансування витрат;
- компенсацiя - встановлення i скасування податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв), а також пiльг єх платникам
здiйснюуться вiдповiдно до законодавства про оподаткування
виключно Верховною Радою Украєни, Верховною Радою Ав-
тономноє Республiки Крим i сiльськими, районними, мiськи-
ми радами;
- удиний пiдхiд - забезпечення удиного пiдходу до роз-
робки податкових законiв з обовязковим визначенням плат-
ника i зборiв (обовязкового платежу), обукта оподаткуван-
ня, джерел сплати податку i збору (обовязкового платежу)
податкового перiоду, ставок податку i збору (обовязкового
платежу), строкiв та порядку сплати податку, пiдстав для на-
дання податкових пiльг;
- доступнiсть - забезпечення дохiдливостi норм податко-
вого законодавства для платникiв податкiв i зборiв (обовяз-
кових платежiв).
4. Питанню оподаткування прибутку сiльськогосподар-
ських товаровиробникiв присвячена ст. 14 цього Закону. Пiд-
приумства, основною дiяльнiстю яких у виробництво сiльсь-
когосподарськоє продукцiє, сплачують податок на прибуток у
порядку i розмiрах, передбачених цим Законом за пiдсумками
звiтного податкового року. При обчисленнi суми податку ва-
ловi доходи i витрати пiдприумства - виробника сiльськогос-
подарськоє продукцiє, утриманi (понесенi протягом звiтного
податкового року), пiддягають iндексуванню, виходячи з офi-
цiйного iндексу iнфляцiє за перiод мiсяця, наступного за мi-\
Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi СГП 393
сяцем понесення таких витрат (отримання доходiв) до кiнця
звiтного податкового року. З метою забезпечення коштiв над-
ходження до фонду, що створюуться внаслiдок сплати зе-
мельного податку суми нарахованого податку сiльськогоспо-
дарського виробника зменшуються на суму податку на землю,
що використовууться у сiльськогосподарському виробничому
оборотi.
У системi оподаткування сiльськогосподарських товарови-
робникiв важливе мiсце належить земельному податку. Цей
податок встановлено Земельним кодексом Украєни i Законом
"Про плату за землю", прийнятим Верховною Радою Украєни
З липня 1992 р. Плата за землю справляуться у виглядi зе-
мельного податку або орендноє плати, що визначауться за-
лежно пiд якостi та мiсця знаходження дiлянки, виходячи з
iКiдастрогює оцiнки землi. До системи оподаткування сiльсь-
когосподарського товаровиробника, що видно нижче iз
схеми 6.
5. Сiльськогосподарськi товаровиробники за сучасних
умов перебувають у скрутному економiчному станi i не мають
реальноє можливостi належним чином скасувати своє подат-
ковi зобовязання перед державою. З метою погашення по-
даткового тиску на єхню економiку i забезпечення своучасно-
го надходження до державного бюджету податкiв i зборiв
(обовязкових платежiв) вiд КСГП, ДСГП, ВСГК, АСГТ, се-
лянських (фермерських) господарств та iнших Верховна Рада
Украєни 17 грудня 1998 р. прийняла Закон "Про фiксований
сiльськогосподарський податок". Цей Закон визначау меха-
нiзм справляння названого податку, передбачау поряд з гро-
шовою формою натуральний податок у виглядi поставок
сiльськогосподарськоє продукцiє i головне - встановлюу
принцип визначення суми податку залежно вiд кiлькостi i
якостi земель сiльськогосподарського призначення, якими
володiу платник податку. Платниками цього податку у лише
виробники товарноє сiльськогосподарськоє продукцiє, тобто
продукцiє, призначеноє для реалiзацiє. Згiдно зi ст. 1 Закону
фiксованим сiльськогосподарським податком у податок, який
не змiнюуться протягом визначеного цим Законом термiну
(тобто 5 рокiв) i справляуться з одиницi земельноє площi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111