придбання пально-
мастильних матерiалiв для проведення весняних польових ро-
бiт, збирання врожаю, придбання Мiнеральних добрив, запас-
них частин для ремонту машин та покриття iнших необхiдних
витрат.
Сiльськогосподарське виробництво без фiнансовоє пiд-
тримки держави iснувати не може, i держава покликана
сприяти тому, щоб сiльськогосподарськi товаровиробники
одержували кредитнi ресурси на прийнятних для них умовах.
Державi доцiльно економiчне сприяння пiдприумствам орга-
нiзовувати таким чином, щоб платежi повертались своучасно,
невиправдано не збiльшувались неплатежi, оскiльки це при-
зведе до некерованостi економiкою сiльського господарства;
Назрiлою у необхiднiсть удосконалення фiнансово-кредитно-
го механiзму шляхом встановлення вiдсоткових ставок за кре-
дити, якi надаються сiльськогосподарським пiдприумствам на
виробничi потреби, необхiдно враховувати термiни кругообiгу
обiгових коштiв, знайти джерела для покриття рiзницi мiж
ставками, встановленими Нацiональним банком Украєни i
пiльговими ставками одержання кредитiв.
Економiчним методом сприяння збереженню вiдповiдного
рiвня сiльськогосподарського виробництва у дотацiє i ком-
пенсацiє. Дотацiє за своєм призначенням i змiстом становлять
собою виплати (доплати), що єх держава надау товаровироб-
никовi з метою заохотити i допомогти йому результативно
вести своу господарство, пiдтримувати можливий для нього
рiвень одержання молока, мяса, зерновоє продукцiє i т. iн.
Компенсацiє - засiб повернення (вiдшкодування) коштiв
державою власниковi пально-мастильних матерiалiв, якi на-
давалися колективним i державним сiльськогосподарським
пiдприумствам для проведення весняних або осiннiх польо-
вих робiт та збирання врожаю, а також в iнших випадках. В
Докладнiше цi питання див.: Демяненко М. Я. "Сучасна аграрна полiтика
Украєни: проблеми становлення, - К., 1996.:-С. 169.
214
Роздiл X
умовах економiчноє скрути держава фактично не усувалася
вiд регулювання цiн на сiльськогосподарську продукцiю. Од-
наче, дотацiє i компенсацiє, виплати вводились безсистемне,
без належного управлiння самим цим процесом, пiд тиском
нагальних вимог щодо потреб виробництва i реалiзацiє вироб-
леноє продукцiє.
3. У визначеннi економiчного стану сiльського господар-
ства в цiлому i стану економiки кожного окремого колектив-
ного або державного сiльськогосподарського пiдприумства
важливе значення належить закупiвлi виробленоє ними
сiльськогосподарськоє продукцiє держаною для задоволення
своєх невiдкладних потреб (продукти харчування для зброй-
них сил, потреб Мiнiстерства охорони здоровя; Мiнiстерства
внутрiшнiх справ та iн.). Щ закупiвлi здiйснюються на пiдста-
вi державного замовлення. Для сiльськогосподарських това-
ровиробникiв державнi замовлення у гарантованим засобом
реалiзацiє виробленоє продукцiє. Держава гарантуу вiдповiдну
оплату за цю продукцiю.
Завдяки державним замовленням i системi укладеним з
сiльськогосподарськими виробниками договорiв реалiзууться
лише частина виробленоє продукцiє. Зазначена сiльськогоспо-
дарська продукцiя (продукти харчування) i сiльськогосподар-
ська сировина для переробноє промисловостi у предметом
вiльноє купiвлi-продажу, тобто предметом ринкових еконо-
мiчних вiдносин. За цих умов виникла цiла система спецiаль-
них утворень - бiрж та єм подiбних органiзацiй, у створеннi
яких держава бере участь. Таким чином, державно-правове
регулювання стосууться не лише виробництва сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє, а й єє реалiзацiє. Ця дiяльнiсть також у
обуктом державно-правового регулювання сiльського госпо-
дарства. Проводячи закупiвлю сiльськогосподарськоє продук-
цiє шляхом державних замовлень i спецiальних договорiв мiх
заготiвельними органiзацiями i виробниками, держава бере
безпосередню участь у реалiзацiє цiує продукцiє i здiйснюу
державно-економiчне сприяння цiй галузi народного госпо-
дарства. Виробництво продуктiв харчування i сiльськогоспо-
дарськоє сировини для переробноє промисловостi у товарним
виробництвом. Характеризуючи економiчнi методи держав-
ного управлiння сiльським господарством, необхiдно зазна-
чити, що компонентом цього управлiння у проблема цiни на
сiльськогосподарську продукцiю. За умов товарного вироб-

Державно-правове регулювання сiльського господарства 215
ництва цiна становить собою грошовий вираз вартостi товар-
ного продукту,
Визначення вартостi за сучасних економiчних умов госпо-
дарювання у справою складною i практично неможливою, а
положення п. 2 ст. 27 Закону "Про колективне сiльськогоспо-
дарське пiдприумство" щодо того, що зазначенi в цiй нормi
складовi економiчного методу забезпечують обмiн мiж сiль-
ським господарством i промисловiстю у спiрним.
4. Усi колективнi i державнi сiльськогосподарськi пiдпри-
И умства, кожне селянське (фермерське) господарство i кожний
громадянин як працiвник сiльського господарства зобовяза-
ний сплачувати державi податки i податковi платежi. Цей
обовязок закрiплено в ст. 67 Конституцiє Украєни. Одержанi
й порядку оподаткування суми призначенi для поповнення
держашюго бюджету. Види, порядок i розмiри податкiв та
збори визначенi вiдповiдними законами. Аграрнi товарови-
робники, єхнi працiвники - члени колективних сiльськогос-
подарських пiдприумств i трудiвники державних пiдприумств,
селянськi (фермерськi) господарства та iншi громадяни в
обовязковому порядку сплачують податок на прибуток пiд-
приумств i органiзацiй - 23,1%, податок на додану вартiсть -
21,6%, акцизний збiр - 1,9%, податок з громадян - 7,7%.
Податки - найбiльш iстотний i вирiшальний засiб регулю-
вання економiчних вiдносин i iнтересiв держави, важливе
джерело коштiв для розвязання соцiальних проблем народу.
Зазначенi особливостi i призначення податкiв надiляють єх
рисами фiскального характеру.
Багаторiчний досвiд використання податкiв i зборiв пiд-
твердив, що податки i збори суспiльство (держава) спроможнi
використовувати як фiнансовий засiб для обмеження або ж
стимулювання окремих видiв суспiльного виробництва, за до-
помогою такого важеля як податки i збори регулювати вiдпо-
вiднi виробничi вiдносини. За умов сiльського господарства
такий податково-фiнансовий важiль застосовууться шляхом
зменшення розмiру оподаткування при виробництвi еколо-
гiчно чистоє сiльськогосподарськоє продукцiє, тобто тих про-
_ дуктiв харчування, що вирощуються на лише органiчних доб-
ривах. Цей же засiб, як свiдчить досвiд, застосовууться при
ЦВ одержаннi продукцiє високопородного тваринництва, при
впровадженнi посiвiв сортових високоцiнних культур. Лише
стосовно наведених випадкiв пiдставне твердити про стиму-
216
4 "ЯИОiЧоСi
Роздiл X
люючу i регулюючу роль для товаровиробника сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє встановлених державою податкiв i зборiв.
Лише у цьому разi податки i збори пiдставне розглядати еко-
номiчним методом державного управлiння сiльським госпо-
дарством.
б 5. Правовi методи
регулювання сiльського господарства
1. У науцi аграрного права наповненi певним правовим
змiстом поняття методiв аграрного права. Поряд з цим у нiй
розмежовуються правовi методи, властивi правовим методам
регулювання суспiльних вiдносин, що становлять змiст аграр-
них правовiдносин, мають свiй власний предмет, характери-
зуються певними суспiльними правовими ознаками. Такий
своурiдний метод правового регулювання у властивим i пра-
вовому iнституту аграрного права - державно-правовому ре-
гулюванню сiльського господарства.
Правовi методи регулювання перебувають у прямiй залеж-
ностi вiд тих двох основних складових цього правового iнсти-
туту - державного управлiння сiльським господарством, що
стосууться дiяльностi державних сiльськогосподарських пiд-
приумств, та колективних сiльськогосподарських пiдпри-
умств i приватних селянських (фермерських) господарств.
Змiст i особливостi правових методiв регулювання сiльсь-
кого господарства безпосередньо залежать вiд суспiльного
призначення цiлей, змiсту законiв i пiдзаконнйх (норматив-
но-правових) актiв, що становлять у своєй удностi джерела аг-
рарного права. Враховуючи недержавний характер колектив-
них сiльськогосподарських пiдприумств i селянських (фер-
мерських) господарств вiдповiдну правову значимiсть при
цьому мау юридична сила норм, вмiщених у цих джерелах аг-
рарного права.
У процесi здiйснення державно-правового регулювання дi-
яльностi колективних i державних сiльськогосподарських пiд-
приумств i господарювання селян-фермерiв застосовуються
правовi методи прямого велiння (iмперативу) i метод порад,
рекомендацiй.
2. Правовий метод прямого велiння в першу чергу стосу-
уться додержання вимог Конституцiє Украєни. Усi громадяни,
а ними у працiвники державних сiльськогосподарських пiдт
Державно-правове регулювання сiльського господарства 217
приумств, члени колективних сiльськогосподарських пiдпри-
умств i власники селянського (фермерського) господарства,
згiдно з ст. 67 Конституцiє Украєни зобовязанi сплачувати
податки i збори. Згiдно з чинним податковим законодавством
тдповiднi податки i збори сплачують усi субукти аграрного
права, що мають права юридичноє особи.
На субуктiв аграрного права поширюються норми адмi-
нiстративного права. За умов визначених законом, вони у
субуктами адмiнiстративних правовiдносин i вiдповiдно до
них застосовууться правовий метод прямого велiння. Зокре-
ма, метод прямого велiння застосовууться у взауминах орга-
нiв державного контролю i державних iнспекцiй з колектив-
ними i державними сiльськогосподарськими пiдприумствами,
(слянськими (фермерськими) господарствами, власниками
нриштцiх пiдсобних особистих господарств.
3. Конституцiя Украєни становить основу державно-пра-
нивого регулювання сiльського господарства. Властива єє нор-
мам юридична сила акта прямоє дiє означау, що тi правовi
норми, якi безпосередньо повязанi з правомочностями
сiльськогосподарських пiдприумств та єхнiх працiвникiв (пра-
цiвникiв державних i членiв колективних сiльськогосподар-
ських пiдприумств у нормами прямого велiння (iмперативни-
ми). Такими конституцiйними нормами належить розглядати
норму ст. 36, в якiй йдеться про право громадян вступати в
обуднання з метою здiйснення i захисту своєх економiчних,
трудових, соцiальних прав та iнтересiв. Волевиявлення
вступати в члени КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ у справою доб-
ровiльною. Нiхто не може бути примушений до вступу в
обуднання.
Стосовно працiвникiв сiльськогосподарських пiдприумств
юридичну силу прямоє дiє мау норма ст. 48, згiдно з якою
кожному громадянину належить право на достатнiй життувий
рiвень для себе i своує сiмє, що включау достатну харчування,
одяг, житло. За сучасних умов суспiльного спiвжиття житту-
вий рiвень громадян головним чином визначау одержувана
заробiтна плата працiвника державного i оплата працi члена
колективного сiльськогосподарського пiдприумства. Одержу-
вана переважною бiльшiстю працiвникiв сiльського господар-
ства плата за працю у невисокою. Чинне трудове законодав-
ство з метою гарантування певного розмiру оплати працi пра-
цiвникам за виконану ними роботу встановлюу мiнiмальну
218
заробiтну плату. Згiдно з Законом Украєни "Про оплату пра-
цi" вiд 24 березня 1995 р. мiнiмальна заробiтна плата в Украє-
нi визначауться у розмiрi не нижчому за вартiсну величину
межi малозабезпеченостi з розрахунку на працездатну особу.
Розмiр мiнiмальноє заробiтноє плати встановлюуться Верхови-
ною Радою Украєни один раз на рiк при затвердженнi держав-
ного бюджету.
Мiнiмальна заробiтна плита с соцiальною гарантiую,
обовязковою на всiй територiє Украєни для пiдприумств,
установ, органiзацiй i обуднань усiх форм власностi i госпо-
дарювання.
Обовязковою для державних i колективних сiльськогос-
подарських пiдприумств та селянських (фермерських) госпо-
дарств у норма ст. 49 Конституцiє Украєни про охорону здо-
ровя громадян. У цих виробничо-господарських утвореннях
громадяни виступають як єхнi робiтники, спецiалiсти i члени
КСГП. На них повною мiрою поширюються норми Закону
"Про охорону працi" та ряд нормативно-правових актiв,
спрямованих на додержання технiки безпеки i виробничоє са-
нiтарiє. Зазначенi правовi норми i правовiдносини, якi при
цьому виникають у адмiнiстративно-правовими i внаслiдок
цього у iмперативними. Адмiнiстративно-правова вiдповi-
дальнiсть настау в разi вчинення адмiнiстративного проступ-
ку. Порушення аграрно-правових норм, що стосуються пра-
вил технiки безпеки працi i виробничоє санiтарiє i визначенi
внутрiшньогосподарськими локальними правовими норма-
ми, тягнуть за собою дисциплiнарну вiдповiдальнiсть. За сво-
ую правовою сутнiстю такi локальнi правовi норми у нормами
прямого велiння, застосовуваними в межах пiдприумства.
4. Колективнi сiльськогосподарськi пiдприумства, сiльсь-
когосподарськi кооперативи, спiлки селян, сiльськогосподар-
ськi акцiонернi товариства - всi вони у органiзацiйною фор-
мою виробиичо-господарського спiлкування з метою ство-
рення свого колективно-кооперативного пiдприумства, для
одержання продуктiв харчування i сiльськогосподарськоє си-
ровини, для задоволення своєх потреб та єх реалiзацiє, для
одержання прибуткiв, досягнення iнших статутних цiлей, єх-
ня виробничо-пiдприумницька дiяльнiсть базууться на єх пра-
вi власностi на засоби i продукти виробництва, колективноє
трудовоє участi на засадах самоврядування, на правi спiльноє
Державно-правове регулювання сiльського господарства 2\9
колективноє i особистоє власностi членiв пiдприумства на
землю сiльськогосподарського призначення.
Ця дiяльнiсть провадиться на пiдставi чинного аграрного
законодавства i за умовою певного державного керiвництва.
Суспiльство в особi держави i органiв державного управлiння
сiльським господарством, виходячи iз вищенаведених органi-
зацiйно-правових, економiчних i соцiальних ознак колектив-
них пiдприумств мау враховувати єх при визначеннi правових
методiв державного керiвництва цими колективними пiдпри-
умствами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111