Ви-
знання специфiки сiльськогосподарського пiдприумства при-
зводить в аграрному правi до визнання необхiдностi спецiаль-
ного регламентування дiяльностi сiльськогосподарського пiд-
приумства i встановлення особливих заходiв захисту прав
сiльськогосподарськоє власностi. iз розвитком товарного ха-
рактеру сiльськогосподарського виробництва предметом за-
конодавчого регулювання в аграрному законодавствi стау i
сiльськогосподарське виробництво, його окремi сторони i
функцiє. Серед них особлива увага придiляуться правому ре-
гулюванню використанню земель, регулювання кредитних,
орендних i трудових вiдносин.
Характерною рисою сучасного законодавства, яке регулюу
дiяльнiсть сiльськогосподарського пiдприумства, у суворе ре-
гулювання дiяльностi сiльськогосподарського пiдприумця.
Воно поширюуться на вiдносини в галузi органiзацiє i дiяль-
ностi самого сiльськогосподарського пiдприумства. У сучас-
них умовах вона детально регламентууться особливо у питан-
нях, що вiдносяться до кiлькостi продукцiє, яка виробляуться,
стандартiв i умов виробництва. Аграрне законодавство у цiй
1 Вигеоае А. М. Ьехрiоiiаiiоп аегiсоєе гiаєв iа iеiвiасiопе гесепiв. - Рагiв,
1967.-Р. 10.
2 УогМ АегiсцiШге. - \Уаii1iiiтеЮп, 1973. - Уоi. XXI, № 8. - Р. 19.
664
Роздiл XXIX
галузi спрямоване на стимулювання процесiв спецiалiзацiє i
концентрацiє сiльськогосподарського виробництва в межах
окремих районiв, зон, краєни i навiть цiлоє групи краєн.
Особливiстю сучасного сiльськогосподарського пiдприум-
ства у здiйснення ним поряд з основними сiльськогосподар-
ськими функцiями комерцiйних та iнших функцiй, якi ранi-
ше виходили за межi сiльськогосподарськоє дiяльностi. До
сфери дiяльностi сiльськогосподарського пiдприумства тепер
входить не тiльки дiяльнiсть в галузi власного землеробства i
тваринництва, а й транспортування, зберiгання i переробка
сiльськогосподарськоє продукцiє, кредитнi операцiє тощо.
Сфера дiяльностi сучасного сiльськогосподарського пiдпри-
умства включау широке коло питань планування сiльськогос-
подарського виробництва, фiнансування, органiзацiє управ-
лiння пiдприумством тощо.
4. Правове регулювання
сiльськогосподарськоє оренди
Оренда землi, яка мау багатовiкову iсторiю, продовжуу вi-
дiгравати важливу роль у системi аграрно-правових вiдносин.
У розвитку сiльськогосподарських вiдносин оренда мау певнi
переваги перед власнiстю, не вимагаючи великих коштiв на
придбання землi, що неприпустиме для малоiмущих i моло-
дих фермерiв.
Оренда у сiльському господарствi набула великого поши-
рення у СiЛА, де близько половини фермерiв-власникiв при-
орендовують землю. На пiвднi США бiльше 50 вiдсоткiв фер-
мерiв у орендаторами у найрiзноманiтнiших єє формах. Орен-
да землi у США розглядауться як невiльне володiння на вiд-
мiну вiд власностi, згiдно з яким орендодавець передау
орендатору або пiдприумство повнiстю, або частину пiдпри-
умства, або тiльки земельну дiлянку, за користування якою
орендатор вносить орендну плату.
Серед поширених умов орендного договору у такi, коли
власник зобовязаний утримувати будинки i споруди, дороги
i мелiоративнi споруди, якi здаються у власнiсть. На нього по-
кладауться обовязок ремонтувати, виправляти прихованi не-
долiки, сплачувати страховi внески. Орендатор повинен своу-
часно зробити розрахунок, потурбуватися про утримання ка-
нав i огорож у належному станi, не допускати зниження ро-
Аграрне право зарубiжних краєн 665
дючостi грунтiв, пiсля закiнчення строку оренди вiн мау пере-
дати ферму власнику. На вiдмiну вiд iнших краєн, де вiдноси-
ни в галузi земельноє оренди регулюються державою, США
характеризууться свободою орендних договорiв, хоча багато в
чому вiдносини оренди у США регулюються законодавством
штатiв. Важливу роль вiдiграу у цих питаннях i судова прак-
тика, мiсцевi звичає. Згiдно з цим у кожному штатi склалися
своє форми i порядок розгляду спiрних питань у судi. При
цьому досить чiтко роздiляють оренду сiльськогосподарського
пiдприумства з правом володiння (еаiаiе) i рiзнi види здоль-
щини.
У системi англосаксонського права сiльськогосподарська
оренда вiдноситься до одного з видiв узуфруктних прав, тобто
права на одержання вигоди. На цiй пiдставi орендатору нада-
уться право самому встановлювати спосiб одержання вигоди
iз землi, що використовууться. Основним у правило, за яким
орендатор не повинен завдавати збитки джерелам доходiв.
Останнiми роками сiльськогосподарська оренда у Великобри-
танiє характеризууться появою законiв щодо закрiплення ста-
бiльностi цих вiдносин. Переважнi права на продовження
сiльськогосподарськоє оренди з 1976 р. почали поширюватися
на два поколiння сiмє орендатора, пiдвищено вимоги до
орендодавця, а саме до обгрунтованостi його бажань припи-
нити оренду.
У рядi зарубiжних краєн iснуу оренда землi i сiльськогоспо-
дарських пiдприумств у держави, у власностi якоє перебува-
ють землi i ферми.
Значну специфiку мають оренднi вiдносини у Францiє.
Оренда тут характеризууться тим, що режим сiльськогоспо-
дарськоє оренди детально i всеохоплююче урегульований дер-
жавою. Законом вiд 17 жовтня 1945 р. був затверджений ти-
повий Статут сiльськогосподарськоє оренди, до якого закона-
ми постiйно вносяться змiни та доповнення. За Статутом
припускауться оренда ферми, оренда земельноє дiлянки або
оренда ферми з половини. У першому випадку оренда вста-
новлюуться на пiдставi твердих платежiв, у другому залежно
вiд одержаного врожаю i пропорцiйно до внесеного у госпо-
дарство вкладу. При цьому розмiри орендноє плати можуть
регламентуватися в адмiнiстративному порядку. Договiр
оренди на пiдставi Статуту дау чiткий перелiк обовязкових
умов сiльськогосподарськоє оренди, що стосуються обуктiв
666
оренди, особи орендатора, обовязкiв сторiн, орендноє плати,
строкiв оренди. Договiр оренди може бути письмовим або ус-
ним. В останньому випадку вiн повинен вiдповiдати нормам
типового Статуту сiльськогосподарськоє оренди.
Французьке законодавство дуже детально регламентуу по-
рядок i процедуру одержання оренди, єє подовження i припи-
нення. Правом на переважне одержання оренди мають особи,
якi володiють сiльськогосподарською спецiальнiстю, мають
стаж роботи у сiльському господарствi1.
У системi правових вiдносин сiльськогосподарськоє орен-
ди зарубiжних краєн важливе значення надауться договору
оренди. Договiр оренди регламентуу використання орендова-
ного сiльськогосподарського пiдприумства повнiстю, окремоє
дiлянки землi, худоби, за користування якими орендатор
сплачуу певну орендну плату або ренту. З проголошеною у
багатьох краєнах свободою орендних вiдносин дiйсно iснуу
досить сувора регламентацiя орендних умов. У ФРН, наприк-
лад, оренднi договори подаються на реустрацiю до вiдповiд-
них державних органiв, якi можуть не затвердити договiр, як-
що встановлена надмiрна орендна плата, коли договiр веде до
недоцiльного роздрiбнення дiлянки, до надмiрноє концентра-
цiє землекористування в одних руках, завдау шкоди сiльсько-
господарському виробництву тощо2. В орендних договорах
цiна, як правило, визначауться вiльною згодою. Також вiльно
визначауться пiдприумцем форма i методи експлуатацiє фер-
ми, яка орендууться. Вiдповiдно до сiльськогосподарського
кодексу, орендатор зобовязаний так органiзувати ведення
господарства, щоб воно вiдповiдало його призначенню. Од-
ним iз основних положень законодавства про сiльськогоспо-
дарську оренду у Францiє Ж. Мегре вважау можливiсть гаран-
тувати орендатору достатню стабiльнiсть договору для веден-
ня сучасного господарства3. З цiую метою законодавство
встановлюу мiнiмальнi i максимальнi строки оренди. Взагалi,
встановлення тривалих строкiв сiльськогосподарськоє оренди
у Францiє i Бельгiє не менше нiж на 9 рокiв, у ФРН - корот-
костроковий термiн на 9 i довгостроковий на 18 рокiв, в iта"
1 Павлова 3. Й. Государстаенное регулирование сельского хозяйстаа во
Франции. - М,; Наука. - 1988,
2 Вип3 Мекгеi i Ье гiгоii пiгає. - Рагiа: Р.Ц.Е, 1976. - Р. 77.
Аграрне право зарубiжних краєн 667
дiє - на 15, Португалiє - на 10, iспанiє i Люксембурзi - на 6
рокiв, Австрiє - на 5 рокiв. Як правило, передбачауться i пра-
во переважного подовження оренди, що визнауться в аграр-
ному правi найпрогресивнiшою рисою сучасного законодав-
ства. Законодавство у багатьох краєнах встановлюу межi
орендноє плати, за якi сторони, що домовляються, не мають
права виходити. Законодавство Францiє, Голландiє, Бельгiє,
iталiє передбачау переважне право орендатора на придбання
дiлянки, яка орендууться, у випадку єє продажу або будь-яко-
го iншого перетворення.
5. Договори сiльськогосподарських пiдприумств
Ринковий характер сучасного сiльськогосподарського пiд-
приумства надау надзвичайно великого значення договiрним
вiдносинам, якi в системi аграрного права набули першочер-
гового значення.
Розвиток аграрних вiдносин призвiв до виникнення цiлоє
групи договiрних вiдносин, що називаються "сiльськогоспо-
дарськi вимоги". До таких типiв договорiв належать договори
сiльськогосподарськоє оренди, сiльськогосподарського креди-
ту, збуту сiльськогосподарськоє продукцiє, договори купiвлi-
продажу сiльськогосподарських пiдприумств, договори ви-
робництва сiльськогосподарськоє продукцiє за контрактами
тощо. Сфера цих вiдносин з включенням специфiчних вимог
постiйно розширюуться, а регламентацiя вiдносин стау бiльш
деталiзованою. Слiд вiдзначити як одну з важливих рис дого-
вiрних вiдносин перетворення багатьох iз них з двостороннiх
у типовi з елементами публiчно-правового регулювання. У
договорах аграрного права все бiльше знаходять вiдображен-
ня положення технiчноє i економiко-соцiальноє своурiдностi
сiльського господарства.
У рядi краєн держава встановлюу коло субуктiв певних до-
говiрних вiдносин (спадкування, сiльськогосподарського кре-
дитування), ставить певнi умови здiйснення договорiв (згода
на укладення договору оренди повнолiтнiх членiв сiмє), зем-
левласника, згода державних органiв на надання кредиту, ви-
конання вимог щодо якостi договiрноє продукцiє, встановле-
них державою для договорiв купiвлi-продажу, додержання
встановлених державних цiн або єх рiвнiв. У рядi краєн держа-
ва створюу спецiальнi фонди, виступау гарантом при наданнi
668
кредиту, або встановлюу види i форми заставного майна. У
США, наприклад, поширена така форма кредитування фер-
мерiв як кредит пiд заставу зерна, що залишауться на фермах
або у сховищах державноє органiзацiє, товарно-кредитноє кор-
порацiє зi збереженням права на викуп цього зерна фермером.
Такi форми договору iснують в Австралiє, Англiє, Францiє,
ФРН, Голландiє та iнших краєнах.
Важливою рисою сучасних договiрних вiдносин у перетво-
рення договорiв на iнструмент публiчно-правового втручання
держави у сiльськогосподарську дiяльнiсть, при цьому ство-
рюуться суворий режим виробничоє дiяльностi, який контро-
люуться, згiдно з розробленими програмами1.
Протягом останнiх десятилiть рiзко посилилося втручання
держави в договiрну практику сiльськогосподарського пiд-
приумства, в укладення договорiв, єх змiст, розширення сфе-
ри впливу на галузi, де ранiше вони не використовувалися.
Сталися значнi змiни в колi субуктiв договiрних вiдносин,
умовах i гарантiях забезпечення виконання. По деяких оренд-
них вiдносинах держава нинi визначау субуктний склад та
умови укладення договорiв, строки єх дiє та порядок продов-
ження, види i форми вiдповiдальностi, нерiдко встановлюу
обовязковiсть єх реустрацiє. Таким чином, рiзними засобами
держава контролюу iстотнi сторони змiсту договорiв. У дого-
ворах збуту сiльськогосподарськоє продукцiє державою вста-
новлюються якiснi показники i стандарти, яким повинна вiд-
повiдати продукцiя, що продауться, та цiни на неє. У догово-
рах застави законодавством встановлюються форми i види за-
стави. У США увесь режим заставних операцiй щодо зерна,
як i щодо ряду iншоє сiльськогосподарськоє продукцiє деталь-
но регламентований законодавством.
6. Правовi форми агропромисловоє iнтеграцiє
На сучасному етапi iндустрiального розвитку сiльськогос-
подарського виробництва на правову систему вiдносин у 1|
сiльському господарствi iстотно впливають процеси верти-
кальноє i горизонтальноє iнтеграцiє. Вони вiдображають тен-
Апiопiо Сагова. iя соуекiопе iеваєе (iесопiгаєєо ргiуаiо соп iпагшпепiо
гiiпiегуепiо риЬiiс) iп аегiсиєєиге. - Мiiапо, ОiпГегге е<1., 1964.
Аграрне право зарубiжних краєн 669
денцiю до злиття промисловостi i сiльського господарства.
iнiцiатива iнтеграцiє виходить вiд переробних та iнших ком-
панiй та фiрм агробiзнесу, якi намагаються впливати на
сiльськогосподарське виробництво. Останнiми десятилiттями
особливо iстотно впливау на сiльськогосподарське пiдприум-
ство виробництво за контрактами. У системi iнтеграцiйних
вiдносин iнтегратори найчастiше утримуються вiд прямоє
участi у сiльськогосподарському виробництвi, а намагаються
пiдпорядкувати собi сiльськогосподарських виробникiв шля-
хом укладення договорiв. Таким чином, iнтеграцiя здiйсню-
уться через скуповування, переробку та збут сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє, шляхом укладення з сiльськогосподар-
ськими виробниками спецiальних договорiв. Тому не випад-
ково вертикальна iнтеграцiя називауться ще й системою
сiльськогосподарського виробництва на пiдставi договорiв.
Такi вiдносини звичайно називають "завчасною контракта-
цiую", "виробництвом за договором", "авансованим контр-
актуванням".
Включаючись у систему вертикальноє iнтеграцiє сiльсько-
господарський пiдприумець багато в чому втрачау свою само-
стiйнiсть, залишаючись лише юридичне власником землi, бу-
дов, обладнання, насаджень. Договори з iнтегратором регла-
ментують майже всю його виробничо-господарську дiяль-
нiсть. Сiльськогосподарський виробник починау фактично
працювати за програмою фiрми-iнтегратора, а виконання
програми постiйно контролюуться фiрмою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111