Таке майно належить цим особам за правом спiль-
ноє власностi, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. У
Законi "Про селянське (фермерське) господарство" пiдкрес-
лено, що майно такого господарства перебувау пiд захистом
держави нарiвнi з iншими формами власностi.
Селянське (фермерське) господарство як юридична особа
i субукт права власностi користууться всiма правами власни-
ка майна, передбаченими Цивiльним кодексом Украєни. Во-
лодiння, користування i розпорядження майном здiйснюють-
ся за взаумною домовленiстю мiж його членами. Управлiння
майном вiд iменi господарства здiйснюу його голова, яким,
зазвичай, у громадянин, котрому належить земельна дiлянка
за правом приватноє власностi чи користування, в тому числi
й на умовах оренди.
2. Майно селянського (фермерського) господарства (СФГ)
становить собою спiльну сумiсну сiмейно-трудову власнiсть.
Як зазаначау проф. Н.1. Титова, майно у цьому господарствi
належить на правi спiльноє сумiсноє власностi всiм його чле-
нам, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. Спiльна
власнiсть у переважаючим рiзновидом власностi в цих госпо-
дарствах1.
Майновi правовiдносини селянського (фермерського) гос-
подарства регулюються Цивiльним кодексом i Законом
Украєни "Про селянське (фермерське) господарство". Май-
новi спори мiж його членами вирiшуються судом. При цьому
суд керууться правилами цивiльного законодавства про спiль-
. ( Див.: Тшпова Н. Фермерство в Украєнi: основнi правовi засади. - Львiв,
iЄ98.-С.65.
Й
Роздiл УiУ
ну сумiсну чи спiльну часткову власнiсть, а також правилами,
передбаченими Кодексом про шлюб та сiмю Украєни, що
стосуються вiдносин мiж подружжям.
3. Успадковування землi та майна селянського (фермер-
ського) господарства здiйснюуться вiдповiдно до Закону
"Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 18) i заповiту
в порядку, встанонлсному цииiльним законодавством. Що ж
до земельних дiлянок, то при єх усi пiдкопуваннi слiд виходити
з вимог ст. 52 Земельного кодексу Украєни, згiдно з якими зе-,
мельнi дiлянки громадян, котрi исдуть селянське (фермеру
ське) госнодарстио, нодiлонi не пiдлягають, ц
За таких обставин у разi смертi iромадянина, який вiв се-,
лянськс (фермерське) господарство, право власностi на зе-
мельну дiлянку передауться одному з його спадкоумцiв - дiу-.
здатному громадяниновi Украєни, який досяг 18-рiчного вiку
i виявив бажання виробляти товарну сiльськогосподарську
продукцiю, займатися єє переробкою i реалiзацiую. При цьому
перевага надауться членовi господарства - одному з подруж-
жя, дiтям, батькам, родичам, якi проживали i вели господар-
ство разом iз громадянином, що помер.
Спори мiж спадкоумцями, а також мiж ними та iншими
громадянами з питань переважного права на подальше веден-
ня селянського (фермерського) господарства вирiшуються су-
дом. У разi вiдмови спадкоумцiв вiд ведення селянського
(фермерського) господарства, а також за єх вiдсутностi питан-
ня про подальше використання земельноє дiлянки вирiшууть-
ся мiською (районною) радою народних депутатiв.
За такими ж правилами, але за участю рад народних депу-
татiв вирiшуються питання успадкування права користування
земельними дiлянками, в тому числi при укладеннi договорiв
єх оренди.
5. Господарська дiяльнiсть
селянського (фермерського) господарства
1. Як i кожний пiдприумець, селянське (фермерське) гос-
подарство займауться господарською дiяльнiстю самостiйно.
Головне в нiй - виробництво та реалiзацiя товарноє сiльськб-
господарськоє продукцiє з метою одержання прибуткiв i роз-
ширення виробництва. Виходячи з цього принципу, госпо-
дарство самостiйно визначау напрями своує дiяльностi, спецi-
алiзацiю, органiзуу виробництво, переробку та реалiзацiю
Правове становите селянського (фермерського) господарства 165
сiльськогосподарськоє продукцiє. Воно на власний розсуд пiд-
бирау партнерiв по економiчних звязках i реалiзацiє продук-
цiє, в тому числi й iноземних. Нарiвнi з сiльськогосподар-
ським виробництвом це господарство може займатися будь-
-яким iншим видом дiяльностi, не забороненим законодав-
ством Украєни. При цьому воно мусить додержувати вимог
ст. 40 Земельного кодексу Украєни, згiдно з якою власники
земельних дiлянок i землекористувачi зобовязанi забезпечу-
вати ефективне використання землi вiдповiдно до єє цiльового
призначення i проекту внутрiгосподарського землеустрою,
пiдвищувати єє родючiсть, застосовувати природоохороннi
технологiє виробництва, не допускати погiршення екологiчноє
ситуацiє, здiйснювати комплекс заходiв щодо охорони земель-
них дiлянок.
1. З метою забезпечення своує дiяльностi селянськi (фер-
мерськi) господарства можуть набувати матерiально-технiчнi
ресурси в системi державних постачальницьких органiзацiй,
якi видiляються цiльовим призначенням для цих господарств
за рахунок ресурсiв, передбачених для сiльського господар-
ства. В умовах переходу до ринковоє економiки дедалi бiльше
застосовууться практика придбання матерiально-технiчних
ресурсiв через бартерний обмiн, вiльну купiвлю на бiржах, у
кооперативних i державних пiдприумств, приватних осiб.
Селянське (фермерське) господарство може брати технiчнi
засоби в довгострокову оренду i напрокат. Ремонт i технiчне
обслуговування належних господарству тракторiв, iншоє сiльсь-
когосподарськоє технiки та устаткування, вантажних автомо-
бiлiв, агрохiмiчне, зоотехнiчне i ветеринарне обслуговування
здiйснюються агросервiсними та iншими пiдприумствами i
органiзацiями за цiнами, розцiнками i тарифами, встановле-
ними для колективних i державних сiльськогосподарських
пiдприумств, а також iншими органiзацiями i громадянами за
цiнами згiдно з домовленiстю.
3. Одним з елементiв захисту права власностi селянського
(фермерського) господарства у його право самостiйно розпо-
ряджатися виробленою продукцiую. Господарство може на
добровiльних засадах укладати з державними, кооперативни-
ми i громадськими органiзацiями, якi здiйснюють заготiвлю i
переробку сiльськогосподарськоє продукцiє, договори на про-
даж своує продукцiє, а також реалiзовувати єє будь-яким iн-
шим споживачам i на колгоспному ринку.


166
Роздiл VIII
Законом "Про селянське (фермерське) господарство"
(ст. 21) встановлено, що продукцiя, яка продауться цим гос-
подарством державним оргаєєiєлцiям вiдповiдно до укладених
договорiв, оплачууться за держанi i й ми заготiвельними або до-
говiрними цiнами i на умонах, передбачених для колективних
i державних сiльськогосподарських пiдприумств. Цiни на
решту продукцiє господарство нстиноплюу самостiйно. При
цьому воно повинно додержувати iснуючих нормативiв якостi
продукцiє, санiтарних та iнiєєих вимог. Постачання виробле-
ноє продукцiє на експорт, а також розрахунки з iноземними
партнерами здiйснюються вiдповiдно до законодавства
Украєни.
4. У разi виробничоє потреби селянське (фермерське) гос-
подарство мау право залучати до роботи в ньому iнших гро-
мадян за трудовим договором (контрактом, угодою). Трудовi
вiдносини в господарствi визначаються i регулюються його
членами, а щодо осiб, залучених до роботи за трудовим дого-
вором (контрактом, угодою), - законодавством Украєни про
працю.
Доходи селянського (фермерського) господарства форму-
ються за рахунок виручки вiд реалiзацiє продукцiє (робiт, по-
слуг), iнших надходжень i використовуються членами госпо-
дарства на власний розсуд. Селянське (фермерське) господар-
ство здiйснюу облiк результатiв своує роботи за господар-
ський рiк, веде звiтнiсть. За подання недостовiрноє звiтностi
голова господарства несе вiдповiдальнiсть у встановленому
порядку.
6. Взаумовiдносини селянського
(фермерського) господарства з бюджетом,
банкiвськими установами 1 страховими органами
1. Селянське (фермерське) господарство мау право вiдкри-
вати на свiй вибiр у будь-якiй банкiвськiй установi розрахун-
ковi та iншi рахунки включно з валютними, i вiльно розпоря-
джатися коштами, що у на цих рахунках. Списання коштiв iз
розрахункового рахунку, крiм платежiв до бюджету, може
провадитись тiльки за згодою господарства, за рiшенням суду
або на пiдставi виконавчого напису у встановлених законо-
давством випадках.
Оподаткування доходiв селянських (фермерських) госпо-
дарств провадиться у порядку, встановленому для сiльсько-
Уравове становище селянського (фермерського) господарства 167
господарських пiдприумств. Як й iншi сiльськогосподарськi
пiдприумства, цi господарства та створенi на єх базi асоцiацiє,
господарськi товариства, селянськi спiлки згiдно iз Законом
"Про прiоритетнiсть соцiального розвитку села та агропро-
мислового комплексу в народному господарствi" (ст. 19)
звiльняються вiд оподаткування доходiв, одержаних вiд
сiльськогосподарськоє та несiльськогосподарськоє дiяльностi,
крiм випадкiв, передбачених iншими актами законодавства.
Вони сплачують земельний податок у розмiрах i в строки, пе-
редбаченi Законом "Про плату за землю".
i Новостворенi селянськi (фермерськi) господарства звiльня-
ються вiд оподаткування на три роки, а в тих селах, де не вис-
тачау робочих рук, - на пять рокiв. Члени господарства
шiiiьiiикггьсн вiд сплати прибуткового податку з доходiв, одер-
жунлiiих ними киє ро0<уги в цих господарствах.
2. (.<лмнсiєкс (фермерське) господарство мау право одер-
жуєшiи єє установах банкiв, вiд пiдприумств i кооперативiв по-
зички на пiдставi кредитного договору з визначенням умов
кредитування. На селянськi (фермерськi) господарства поши-
рюються пiльги та прiоритети щодо державних iнвестицiй,
передбаченi Законом "Про прiоритетнiсть соцiального роз-
витку села та агропромислового комплексу в народному гос-
подарствi".
Селянське (фермерське) господарство може одержувати
кредит пiд заставу майна, поруку та iншi види забезпечення
зобовязань. За договором iпотеки пiд заставу можуть здава-
тись землi та нерухоме майно. При цьому земля та/або май-
но, що у предметом застави, залишауться у заставодавця або
у третьоє особи. Вiдносини застави як спосiб забезпечення зо-
бовязань, у тому числi й iпотеки, регулюються Законом "Про
заставу".
Для пiдтримки селянських (фермерських) господарств i
створення стабiльних фiнансових умов при одержаннi ними
банкiвського кредиту створено Украєнський державний фонд
пiдтримки селянських (фермерських) господарств, розмiр
якого щорiчно визначауться Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни.
Вiн, а також мiсцевi ради народних депутатiв можуть надавати
допомогу чи вiдшкодовувати господарству повнiстю або част-
ково витрати, повязанi з виплатою вiдсоткiв за користування
позичками банкiв.
3. З метою зменшення втрат вiд стихiйного лиха, iнших
страхових випадкiв селянське (фермерське) господарство мо-
168 РоадiЯУiii
же страхувати своу майно: будiвлi, споруди, технiку, тварин,
посiви, насадження тощо. Страхування всiх видiв майна може
здiйснюватись на добровiльних засадах вiдповiдно до законо-
давства Украєни.
Члени селянського (фермерського) господарства, почи-
наючи з 16-рiчного вiку, ти особи, якi працюють у ньому за
трудовим договором (коєiтриктом, угодою), пiдлягають дер-
жавному соцiальному стрихунiєшiю 1 пенсiйному забезпечен-
ню нарiвнi з працiвникими сiльсiєкоiо господарства. Для
цього господарстно рсгстру>"п,ся як платник внескiв на дер-
жавне соцiальне сгрнхуиаiiнн єє органах Пенсiйного фонду i
Фонду соцiального страхування Украєни за своєм мiсцезнахо-
дженням. У встановленому порядку воно сплачуу внески ввд
усiх видiв заробiтку за своєх членiв та осiб, якi працюють у
ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Час ро-
боти в господарствi членiв останнього та осiб, якi працюють
у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зарахо-
вууться до єх загального та безперервного стажу роботи на
пiдставi записiв у трудовiй книжцi та документiв, що пiд-
тверджують сплату внескiв на соцiальне страхування. Селян-
ське (фермерське) господарство вiдповiдно до чинного зако-
нодавства несе матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, запо-
дiяну його членам i особам, якi працюють у ньому за трудо-
вим договором (контрактом, угодою), за калiцтво або iншi
ушкодження здоровя, повязанi з виконанням ними своєх
трудових обовязкiв,
7. Припинення дiяльностi
селянського (фермерського) господарства
1. Вiдповiдно до Закону "Про селянське (фермерське) гос-
подарство" (ст. 29) дiяльнiсть господарства припиняуться у
таких випадках:
1) добровiльноє вiдмови голови господарства вiд земельноє
дiлянки, наданоє йому в користування, в тому числi вiд єє
оренди, а також при вiдчуженнi земельноє дiлянки, що нале-
жить йому за правом приватноє власностi;
2) прийняття членами господарства рiшення про припи-
нення його дiяльностi;
3) ведення господарства переважно за рахунок працi най-
маних працiвникiв;
Правове становище селянського (фермерського) господарства 169
4) використання землi не за єє цiльовим призначенням або
способами, що призводять до зниження родючостi грунтiв, єх
хiмiчного i радiоактивного забруднення, погiршення еколо-
гiчноє ситуацiє;
5) несплати земельного податку, а також орендноє плати у
встановленi строки;
6) невикористання земельноє дiлянки для сiльськогосподар-
ського виробництва протягом року вiд дня єє надання;
7) вилучення земельноє дiлянки у встановленому законом
порядку для державних i громадських потреб;
8) визнання господарства неплатоспроможним (банкрутом);
9) якщо немау жодного члена господарства або спадкоум-
ця, який бажау продовжити його дiяльнiсть.
1. Рiшення про припинення дiяльностi селянського (фер-
мерi моiо) господарства приймауться районною (мiською)
ряднi> ii.iiюдних депутатiв, а в разi його неплатоспроможностi
(б.i 11 крук тiш) - судом. Спори про припинення дiяльностi
господарства вирiшуються судом.
Вилучення або примусовий викуп у господарства землi у
встановленому порядку для державних i громадських потреб
провадиться за його згодою пiсля видiлення йому вiдповiд-
ною радою народних депутатiв рiвноцiнноє земельноє дiлян-
ки, будiвництва на новому мiсцi органiзацiями, для яких вiд-
водиться дiлянка, житлових, виробничих та iнших будiвель
замiсть вилучених i вiдшкодування в повному обсязi збиткiв
включно з упущеною вигодою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111