Найчастiше про-
довження дiє договору оформляуться угодою сторiн, вчиненою
шляхом обмiну листами, телеграмами або iншим способом.

46

Роздiл II
Окремi види зобовязань

Глава 5
Договори купiвлi-продажу, мiни, дарування

1. Поняття i значення договору купiвлi-продажу

Функцiонування економiчного механiзму будь-якого суспiль-
ства, в якому продукти виробництва виступають товаром, а взаум-
ний обмiн ними здiйснюуться за законом вартостi, потребуу ви-
користання вiдповiдних правових форм органiзацiє обiгу товарiв,
переходу єх вiд виробникiв до споживачiв.

Договiр купiвлi-продажу - це угода, за якою продавець (одна
сторона) зобовязууться передати майно у власнiсть покупцевi
(друга сторона), а покупець зобовязууться прийняти майно i
сплатити за нього певну грошову суму (ст.224 ЦК Украєни).

Однак не всi учасники цивiльних правовiдносин можуть набу-
вати майно у власнiсть. Так, вiдповiдно до Закону Украєни <Про
власнiсть> (1991 р.) майно, що у державною власнiстю i закрiп-
лене за державним пiдприумством, належить йому на правi пов-
ного господарського вiдання, крiм випадкiв, передбачених зако-
нодавством Украєни, а майно, що у державною власнiстю i за-
крiплене за державною установою, яка перебувау на державно-
му бюджетi, - на правi оперативного управлiння (ст.ст.37, 39).

Таким чином, за договором купiвлi-продажу продавець зобо-
вязууться передати покупцевi майно у власнiсть або повне гос-
подарське вiдання чи оперативне управлiння, а останнiй зобо-
вязууться прийняти це майно i сплатити за нього обумовлену
угодою грошову суму. Це сплатний, двостороннiй i консесуальний
договiр. Вiн спрямований на безповоротне вiдчуження продавцем
майна i перехiд його у власнiсть (повне господарське вiдання чи
оперативне управлiння)2 покупця, i, отже, у юридичною пiдста-

Такий правовий режим майна може бути встановлений також
пiдприумствам iнших форм власностi, наприклад, рiшенням влас-
ника приватного пiдприумства.

2Надалi, коли йтиметься про виникнення чи припинення права
власностi, матиметься на увазi також право повного господар-
ського вiдання i право оперативного управлiння.

47

вою виникнення такого зобовязального правовiдношення, яке
обумовлюу появу в покупця абсолютного речового права.

Договiр купiвлi-продажу, як правило, мау одноразовий харак-
тер i укладауться переважно на те майно, яке у в наявностi i
пiдготовлене для вiдчуження. При цьому продавцевi сплачууть-
ся вартiсть вiдчужуваного майна лише у грошовому вираженнi. В
окремих випадках для покупця становить iнтерес не саме прид-
бане майно (як матерiальний обукт), а зафiксоване в ньому те
чи iнше право вимоги, наприклад, у разi купiвлi цiнних паперiв.
Оплата придбаного майна повинна здiйснюватися у нацiональнiй
валютi Украєни, за винятком випадкiв, передбачених законом.

Двостороннiй характер купiвлi-продажу обумовлюу взаумне ви-
никнення у кожноє iз сторiн прав i обовязкiв. Так, з укладенням
такого договору продавець приймау на себе обовязок передати
покупцевi певну рiч i водночас набувау права вимагати єє опла-
ти, а покупець, у свою чергу, зобовязаний здiйснити оплату
придбаноє речi i водночас набувау права вимагати вiд покупця єє
передачi. iншими словами, в договорi купiвлi-продажу вiдповiд-
ним правам i обовязкам продавця кореспондуються вiдповiднi
права i обовязки покупця i навпаки.

Договiр купiвлi-продажу у консесуальним, оскiльки права i обо-
вязки сторiн виникають у момент досягнення ними згоди щодо
усiх iстотних умов. Настання цього моменту може мати ряд особ-
ливостей, зумовлених тим, що для окремих видiв договорiв
купiвлi-продажу законодавець передбачау спецiальнi вимоги до
єх оформлення, без додержання яких укладена угода не може
вважатися дiйсною.

Договiр купiвлi-продажу, безумовно, у одним з найефективнi-
ших засобiв взаумозвязку виробництва i споживання, регулято-
ром нормального функцiонування господарського комплексу
краєни. Вiн може укладатися мiж громадянами, мiж органiзацiя-
ми (пiдприумствами, установами), а також мiж органiзацiями i
громадянами, що свiдчить про його унiверсальнiсть. Однак у
перiод iснування СРСР застосування такого унiверсального ре-
гулятора товарообiгу було значно обмеженим. Найбiльшого по-
ширення купiвля-продаж набула у внутрiшньому товарообiгу в
сферi державноє i кооперативноє роздрiбноє торговельноє мережi,
за допомогою якоє задовольнялася основна частина матерiаль-
них i культурних потреб громадян у товарах особистого спожи-
вання. Договiр купiвлi-продажу забезпечував також деякi потре-
би матерiально-технiчного постачання державних, кооператив-
них та iнших органiзацiй, не набувши тут належного розвитку.
Бiльше того, впродовж кiлькох десятилiть пiд впливом органiза-

48

цiйно-правових обмежень обсяг торгiвлi з використанням дого-
вору купiвлi-продажу за участю органiзацiй був зведений до
мiнiмуму. Такi угоди могли укладатися, як правило, на продук-
цiю (товари), яка не розподiлялася в плановому порядку (зокре-
ма, предметiв канцелярського, культурно-побутового, спортив-
ного призначення). У цей перiод товарообiг мiж господарюючи-
ми субуктами (юридичними особами) здiйснювався за допомо-
гою договору поставки, що укладався на пiдставi обовязкового
для сторiн планово-адмiнiстративного акту розподiлу продукцiє
(товарiв). В умовах плановоє економiки, централiзованого роз-
подiлу матерiальних ресурсiв, панування адмiнiстративно-команд-
них методiв управлiння економiчними вiдносинами договiр по-
ставки став домiнуючим у товарообiгу мiж господарюючими
субуктами i сформувався в самостiйний договiр.

Перебудовнi процеси в СРСР, започаткованi в 1985 р., сприя-
ли реформуванню плановоє економiки i певному розширенню
вiльного товарообiгу. Розпад СРСР i проголошення Украєною та
iншими колишнiми союзними республiками незалежностi, усвi-
домлення необхiдностi докорiнних змiн прискорили прийняття
нових економiчних законiв Украєни (<Про власнiсть>, <Про
пiдприумництво>, <Про пiдприумства в Украєнi> тощо), направ-
лених на змiну вiдносин власностi, на розвиток пiдприумницт-
ва. Вiдтак разом з поступовим зародженням в Украєнi елементiв
ринковоє економiки iстотно зросла роль договору купiвлi-про-
дажу. В умовах ринковоє економiки договiр купiвлi-продажу у
основним регулятором взаумовiдносин мiж виробниками i спо-
живачами, вiдносин у сферi розподiлу i перерозподiлу матерi-
альних благ, забезпечуючи вiльний i оптимальний розвиток усiх
форм власностi, пiдприумництва i торгiвлi.

Правове регулювання вiдносин купiвлi-продажу здiйснюуться
Цивiльним кодексом Украєни (ст.ст.224-240). Законами Украє-
ни <Про захист прав споживачiв>, <Про цiннi папери i фондову
бiржу>, <Про товарну бiржу>, <Про приватизацiю майна держав-
них пiдприумств>, <Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)>, численними пiдзаконними
нормативними актами.

З урахуванням особливостей органiзацiйно-правових форм
торгiвлi, що використовуються на територiє перебування сторiн
договору купiвлi-продажу, особливостей вiдчужуваних обуктiв,
особливостей способу укладення та виконання договору iснуу
кiлька рiзновидiв договору купiвлi-продажу, зокрема:

а) договори купiвлi-продажу в оптовiй i роздрiбнiй торгiвлi;

договори, якi укладаються на бiржах i аукцiонах;

49

б) договори купiвлi-продажу, якi укладаються у внутрiшньому
i в зовнiшньоекономiчному обiгу;

в) договори купiвлi-продажу земельних дiлянок, валютних
цiнностей, жилих будинкiв, квартир, автомашин;

г) договори купiвлi-продажу на умовах комiсiє, консигнацiє та

поставки;

д) договори купiвлi-продажу обуктiв приватизацiє;

е) форварднi i фючерснi угоди купiвлi-продажу.
Кожен з них мау певнi особливостi щодо умов укладення та
виконання, визначення прав i обовязкiв сторiн та правових
наслiдкiв невиконання (неналежного виконання) договору.

2. Сторони в договорi купiвлi-продажу

Вiдповiдно до цивiльного законодавства сторонами в договорi
купiвлi-продажу виступають продавець i покупець. Ними мо-
жуть бути будь-якi субукти цивiльних правовiдносин: громадя-
ни, юридичнi особи, держава. Однак умови участi кожного з цих
субуктiв у договорi купiвлi-продажу не завжди однаковi, що зале-
жить вiд обсягу правоздатностi i дiуздатностi конкретного субукта
цивiльних правовiдносин, форми власностi вiдчужуваного май-
на, його правового режиму та iнших обставин.

Законом можуть визначатися певнi спецiальнi умови щодо
участi вiдповiдних юридичних осiб у товарообiгу з урахуванням
статутних цiлей єхньоє дiяльностi (наприклад, щодо комерцiйноє
дiяльностi полiтичних партiй, громадських, релiгiйних обуднань).
В умовах переходу до ринкових реформ держава вiдмовилася вiд
монополiє на зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть. Вiдтепер субукта-
ми зовнiшньоекономiчноє дiяльностi (в тому числi торговельноє)
можуть бути як фiзичнi, так i юридичнi особи на засадах, визна-
чених спецiальним законодавством, зокрема Законом Украєни
<Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть>.

За статтею 225 ЦК Украєни право продажу майна, крiм ви-
падкiв примусового продажу, належить власниковi. iншими сло-

Ранiше чинним законодавством встановлювався ряд обмежень
щодо права субуктiв цивiльних правовiдносин укладати певнi дого-
вори купiвлi-продажу. Наприклад, громадяни не могли набувати у
власнiсть засоби виробництва (за незначними винятками), юри-
дичнi особи мали право набувати майно лише з урахуванням своує
статутноє дiяльностi, а також позбавлялися можливостi безпо-
середньо брати участь у зовнiшнiй торгiвлi.

50

вами, це положення закону означау, що приймати рiшення про
вiдчуження майна (визначати його правову долю) мау право лише
його власник, оскiльки за договором купiвлi-продажу продавець
зобовязаний передати покупцевi не лише саме майно, а й право
власностi на нього (право повного господарського вiдання чи
оперативного управлiння). Тiльки за такоє умови у покупця може
виникнути вiдповiдне право. Продавець не може передати по-
купцевi те, на що вiн сам не мау права.

У законодавствi не розкривауться змiст поняття <примусовий
продаж>, визначаються лише пiдстави для здiйснення примусо-
вого продажу майна. До таких пiдстав належать продаж описа-
ного у боржника майна з метою задоволення вимог кредиторiв
(ст.388 Цивiльного процесуального кодексу Украєни), продаж за-
ставленого майна в порядку, встановленому Законом Украєни
<Про заставу>, продаж майна вiдповiдно до Закону Украєни <Про
банкрутство>, реалiзацiя конфiскованих предметiв, якi стали зна-
ряддям або безпосереднiм обуктом адмiнiстративного правопо-
рушення (ст.315 Кодексу Украєни про адмiнiстративнi правопо-
рушення), тощо.

Вiд примусового продажу майна необхiдно вiдмежовувати
iншi можливi випадки вiдчуження майна за вiдсутностi на це
волi власника. Так, Цивiльним кодексом Украєни, окремими
законодавчими актами встановлюуться особливий порядок ре-
алiзацiє невитребуваних за договором побутового замовлення
виготовлених пiдрядчиком речей, невитребуваних на транс-
портi вантажiв i багажу, майна, вiдправленого через органи
звязку. У наведених випадках продаж зазначеного майна не у
примусовим, а лише здiйснюуться без згоди власника, оскiль-
ки такий невiдомий або не виявляу iнтересу до належного
йому майна, що може завдати охоронцю майновоє шкоди.
Звiдси можна зробити висновок, що коло пiдстав для продажу
майна невласником значно ширше, нiж це передбачено стат-
тею 225 ЦК Украєни.

Власниковi не обовязково особисто брати участь в укладеннi
договору купiвлi-продажу. Вiн може здiйснити цi повноваження
через свого представника або комiсiонера. В такому випадку
покупець досягау тiує самоє мети, що i при купiвлi майна безпо-
середньо у власника, хоча й з певними особливостями. Так, при
продажу майна, зданого на комiсiю, продавцем виступау комiсi-
онер, а не власник такого майна. Тому у разi виявлення вiдхи-
лень вiд умов договору купiвлi-продажу покупець звертауться з
претензiями до комiсiонера (продавця), а не до комiтента (влас-
ника). При укладеннi договору купiвлi-продажу продавцем че-

51

рез свого повiреного (на пiдставi договору доручення) стороною
в ньому у власник, а не повiрений.

У статтi 225 ЦК Украєни визначено також наслiдки продажу
майна невласником за вiдсутностi в останнього належних пов-
новажень на здiйснення дiй по вiдчуженню майна. Якщо прода-
вець, зазначено в цiй статтi, не у його власником, покупець на-
бувау права власностi лише у тих випадках, коли вiдповiдно до
закону власник не вправi витребувати вiд нього майно (ст.145
ЦК Украєни).

Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто,
як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа.
Обовязковою умовою участi громадян стороною в договорi
купiвлi-продажу у наявнiсть у них достатньоє дiуздатностi
(ст.ст.11-16 ЦК Украєни). Пiдприумства (органiзацiє, установи)
повиннi мати статус юридичноє особи, а угоди, що ними уклада-
ються, не повиннi суперечити цiлям єхньоє дiяльностi, передба-
ченим в установчих документах.

Чинним законодавством в окремих випадках може встановлю-
ватися особливий правовий статус продавцiв i покупцiв. Наприк-
лад, вiдповiдно до Закону Украєни <Про приватизацiю невели-
ких державних пiдприумств (малу приватизацiю)> продавцями
обуктiв малоє приватизацiє, що перебувають у загальнодержавнiй
та комунальнiй власностi, у вiдповiдно Фонд державного майна
Украєни, його регiональнi вiддiлення та представництва, органи
приватизацiє, створенi мiсцевими Радами народних депутатiв.
Покупцями обуктiв малоє приватизацiє можуть бути фiзичнi та
юридичнi особи, якi визнаються покупцями вiдповiдно до Зако-
ну Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>
(ст.8). Разом з тим, не можуть бути покупцями:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85