Згiдно з статтею 165
Кодексу торговельного мореплавства одержувач i перевiзник
мають право вимагати до видачi вантажу його огляду та пере-
вiрки кiлькостi. Викликанi цим витрати несе особа, яка зажада-
ла огляду та перевiрки вантажу. Вантаж вважауться виданим з
часу, коли одержувач розписався в дорожнiй вiдомостi про одер-
жання вантажу (ст.64 Статуту залiзниць, ст.95 Статуту внутрiш-
нього водного транспорту). На автомобiльному транспортi одер-
жання вантажу посвiдчують пiдписом i печаткою одержувача на
трьох примiрниках товарно-транспортноє накладноє, два з них
залишаються у водiя-експедитора (ст.72 Статуту автомобiльного
транспорту).

З фактом укладення договору перевезення вантажу певнi пра-
ва та обовязки виникають також у вiдправника вантажу. Деякi з
них передбаченi транспортними статутами (кодексами) i прави-
лами перевезення вантажiв i передують укладенню договору,
зокрема:

- вiдправник повинен предявити вантаж до перевезення у
належному станi, у справнiй тарi та упаковцi, вiдповiдно до дер-
жавних стандартiв i технiчних умов, якi забезпечують повну його
схороннiсть. Усi необхiднi для перевезення матерiали (стойки,
прокладки тощо) заготовляються i подаються вiдправником (ст.47,
48 Статуту залiзниць, ст.142 Кодексу торговельного мореплав-
ства, ст.52, 56 Статуту автомобiльного транспорту);

- вiдправник одночасно з предявленням вантажу подау пере-
вiзниковi необхiдну кiлькiсть примiрникiв правильно заповне-
них транспортних документiв, а також прикладау до них усi до-
кументи, необхiднi для дотримання санiтарних, митних, каран-
тинних та iнших правил. На залiзничному i внутрiшньому вод-
ному транспортi на посвiдчення прийняття вантажу до переве-
зення вiдправниковi видауться вантажна квитанцiя (ст.38 Стату-

205

ту залiзниць) чи квитанцiя (ст.67 Статуту внутрiшнього водного
транспорту). При морських перевезеннях вiдправник разом з
вантажем подау перевiзниковi завантажувальний документ, на
пiдставi якого перевiзник видау вiдправниковi коносамент (ст. 137
Кодексу торговельного мореплавства).

З метою ефективного використання транспортних засобiв
вiдправник повинен, за загальним правилом, повнiстю i рацiо-
нально завантажувати єх. Зокрема, вагони й контейнери заван-
тажуються не нижче технiчних норм, а якщо єх немау, - до
повного використання мiсткостi вагонiв (контейнерiв), але не
вище єх вантажопiдйомностi (ст.47 Статуту залiзниць). Водночас
на морському транспортi на вимогу вiдправника, якому для пе-
ревезення надано все судно (чартер), перевiзник повинен вiдпра-
вити судно в плавання, хоча б не весь вантаж був завантажений.
Перевiзник у цьому разi зберiгау право на повний фрахт, тобто
плату за перевезення (ст.155 Кодексу торговельного мореплав-
ства).

Вантажовiдправники повиннi своучасно завантажувати поданi
єм транспортнi засоби. На залiзничному транспортi строки на-
вантаження та розвантаження вантажiв залежать вiд способу (ме-
ханiзованого чи немеханiзованого) здiйснення цiує операцiє. За
порушення цих строкiв (простiй вагонiв) з вiдправника чи одер-
жувача стягууться штраф (ст.49, 156 Статуту залiзниць). При
морських перевезеннях строк, протягом якого вантаж повинен
бути завантажений на судно (стадiйний час), визначауться уго-
дою сторiн, а за єє вiдсутностi - строками, прийнятими в порту
завантаження. Угодою сторiн може бути встановлений додатко-
вий по закiнченнi строку завантаження час для очiкування (контр-
сталшний час). Перевiзник мау право по закiнченнi контрста-
лiйного часу вiдправити судно в плавання, якщо навiть увесь
обумовлений вантаж не завантажено на судно з причин, не за-
лежних вiд перевiзника. При цьому вiн зберiгау право на одер-
жання повного фрахту (ст. 148-150 Кодексу торговельного мо-
реплавства).

За договором перевезення вiдправник зобовязаний сплатити
за перевезення вантажу встановлену плату. Розрахунки за пере-
везення вантажiв, а також за виконання перевiзниками операцiй
та послуг, повязаних з цими перевезеннями, проводяться згiдно
з затвердженими у встановленому порядку тарифами. Так, вiдпо-
вiдно до статтi 75 Статуту залiзниць усi належнi залiзницi пла-
тежi за перевезення вантажу вносяться на станцiє вiдправлення
готiвкою, чеками або платiжними дорученнями, акцептованими
банком. У разi невнесення платежiв при здачi вантажу до пере-

206

везення з вiдправника стягууться штраф у розмiрi 1 % суми пла-
тежiв за кожен день прострочення. Вiдправлення вантажу залiз-
ницею може бути затримано до внесення платежiв. Остаточнi
розрахунки за перевезення здiйснюються одержувачем на станцiє
призначення. Пiсля видачi вантажу перебори чи недобори щодо
перевiзноє плати та iнших зборiв вiдправникам i одержувачам
(органiзацiям) та залiзницi не вiдшкодовуються. При прямому
змiшаному сполученнi вiдправник вносить плату за перевезення
тим видом транспорту, який прийняв вантаж, а одержувач -
усiма наступними видами транспорту.

За договором морського перевезення всi належнi перевiзни-
ковi платежi сплачуються вiдправником (фрахтувальником). У
випадках, передбачених угодою вiдправника з перевiзником, а
при перевезеннях у каботажi - дiючими на морському транс-
портi правилами, допускауться переведення платежiв на одер-
жувача. Фрахт сплачууться повнiстю за вантаж, що загинув або
пошкоджений з причин, за якi перевiзник не несе вiдповiдаль-
ностi. За вантаж, який загинув внаслiдок аварiє судна чи iншого
нещасного випадку або був насильно захоплений, фрахт не бе-
реться. Проте повертауться у разi його внесення наперед. Якщо
пiсля загибелi судна вантаж було врятовано чи пiсля його захоп-
лення було звiльнено, то перевiзник мау право на фрахт пропор-
цiйно фактично пройденiй судном вiдстанi (ст.170, 174 Кодексу
торговельного мореплавства).

На автомобiльному транспортi до внесення перевiзноє плати
автотранспортнi пiдприумства вантажi до перевезення не прий-
мають (ст.104 Статуту автомобiльного транспорту). Крiм транс-
портних послуг при перевезеннi вантажiв автотранспортнi
пiдприумства за договорами з вiдправниками чи одержувачами
надають за плату додатковi послуги (експедицiйнi операцiє, збе-
рiгання вантажiв тощо). На деяких видах транспорту передба-
чауться винагорода (премiя) за дострокове навантаження або роз-
вантаження транспортних засобiв. Наприклад, за угодою сторiн
в договорi морського перевезення може бути передбачена вина-
города за закiнчення вантаження судна ранiше, нiж це передба-
чено сталiйним часом (ст.149 Кодексу торговельного мореплав-
ства).

4. Вiдповiдальнiсть сторiн за договором перевезення вантажу

Належне виконання сторонами обовязкiв, якi випливають з
договору перевезення або норм транспортного законодавства,
призводить до припинення зобовязання по перевезенню ванта-

207

жу та досягненню учасниками цiлей договору. Та, на жаль, до-
могтися цього не завжди вдауться. Дестабiлiзацiя полiтичноє та
економiчноє обстановки в рядi регiонiв, розпад господарських
звязкiв, зниження загального рiвня виконавчоє дисциплiни не-
гативно позначаються й на ритмi перевiзного процесу, призво-
дять до крадiжок i псування вантажiв на транспортi, простро-
чення доставки єх споживачам та iнших правопорушень. У звязку
з цим важливу роль покликанi вiдiгравати тут заходи майновоє
вiдповiдальностi за порушення договорiв перевезення.

Фактичною пiдставою вiдповiдальностi за порушення зобовя-
зань у склад цивiльного правопорушення. Вiн мiстить такi еле-
менти (умови): а)протиправну поведiнку боржника; б) збитки
як результат цiує поведiнки; в) причинний звязок мiж проти-
правною поведiнкою та збитками; г) вину боржника. Зазначенi
умови необхiднi, за загальним правилом, i для покладення май-
новоє вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконан-
ня сторонами зобовязань по перевезенню вантажiв.

Головнi обовязки перевiзника за договором перевезення по-
лягають у тому, що вiн повинен забезпечити цiлiсть й схороннiсть
вантажу i доставити його одержувачевi в обумовлений строк. Цей
обовязок виникау з моменту прийняття його до перевезення i
до видачi одержувачевi в пунктi призначення. Порушення цього
обовязку призводить до вiдповiдальностi за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу.

Втрата вантажу - це не лише фiзична загибель, крадiжка або
знищення вантажу, прийнятого до перевезення. Втраченим вва-
жауться також вантаж, якщо вiн не виданий на вимогу одержу-
вача на залiзничному i внутрiшньому водному транспортi протя-
гом ЗО днiв, на повiтряному - протягом 10 днiв пiсля закiнчен-
ня строку доставки, а при перевезеннi вантажу в прямому змiша-
ному сполученнi - по закiнченнi 4 мiсяцiв з дня прийняття його
до перевезення початковим транспортним пiдприумством (ст.154
Статуту залiзниць, ст.190 Статуту внутрiшнього водного транс-
порту). На автомобiльному транспортi вантаж вважауться втра-
ченим, якщо вiн не був виданий одержувачевi на його вимогу:

при мiському i при примiському перевезеннi - протягом 10 днiв
з дня прийняття вантажу, при мiжмiському перевезеннi - ЗО
днiв пiсля закiнчення строку доставки (ст.140 Статуту автомо-
бiльного транспорту).

Нестача мау мiсце тодi, коли перевiзник видау одержувачевi
вантаж у меншiй кiлькостi, нiж його було прийнято вiд вiдправ-
ника по одному транспортному документу. Нестача може бути
наслiдком крадiжок вантажiв пiд час перевезення чи зловжи-

208

вань з боку вiдправника, який недовантажуу перевiзний засiб
тощо.

Псування - це хiмiчнi або бiологiчнi змiни вантажу, а по-
шкодження - механiчнi змiни (поломка, руйнування), що ви-
кликають зниження цiнностi вантажу внаслiдок зменшення ефек-
тивностi використання за призначенням. Причини пошкоджен-
ня, псування вантажiв криються у порушеннi температурного
режиму при перевезеннi вантажiв, якi швидко псуються, в не-
правильному розмiщеннi єх на транспортних засобах тощо.

Вiдповiдно до частини першоє статтi 362 ЦК Украєни пере-
вiзник вiдповiдау за втрату, нестачу i пошкодження прийнятого
до перевезення вантажу i багажу, якщо не доведе, що втрата,
нестача або пошкодження сталися не з його вини. Отже, за за-
гальним правилом, умовою вiдповiдальностi перевiзника за не-
схороннiсть вантажу у його вина, яка презюмууться (припус-
кауться). Перевiзниковi надауться можливiсть спростувати цю
презумпцiю, довести свою невиннiсть, зокрема зiслатись на об-
ставини, якi вiн не мiг би вiдвернути чи усунення яких вiд нього
не залежало. В транспортних статутах i кодексах дауться перелiк
цих обставин, зокрема при залiзничних перевезеннях ними у:

- вина вiдправника або одержувача;

- особливi природнi властивостi вантажу;

- недолiки тари чи упаковки, якi не могли бути помiченими
за зовнiшнiм виглядом пiд час приймання вантажу до переве-
зення, чи застосування тари, що не вiдповiдау властивостям ван-
тажу, встановленим стандартам, при вiдсутностi слiдiв пошкод-
ження тари в дорозi;

- здача до перевезення вантажу без зазначення у накладнiй
його особливих властивостей, якi потребують особливих умов
або запобiжних заходiв для збереження вантажу при перевезеннi;

- здача до перевезення вантажу, вологiсть якого перевищуу
встановлену норму (ст.148 Статуту залiзниць).

Майже аналогiчнi перелiки обставин для звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу або пошкодження ванта-
жу даються в статтях 133 Статуту автомобiльного транспорту та
191 Статуту внутрiшнього водного транспорту. Особливостi пе-
ревезення вантажiв морським транспортом повязанi з море-
плавством. Небезпеки i стихiйнi явища обумовили розширення
кола обставин, за яких морський перевiзник звiльняуться вiд
вiдповiдальностi за несхороннiсть вантажу. Зокрема:

- непереборна сила;

- небезпеки та випадковостi на морi;

- рятування людей, суден i вантажiв;

209

- пожежi, що виникли не з вини перевiзника;

- дiє або розпорядження властей (затримання, арешт, каран-
тин тощо);

- вiйськовi дiє та народнi заворушення;

- страйки чи iншi обставини, якi викликали зупинення або
обмеження роботи (ст.176 Кодексу торговельного мореплавства).
Отже, Кодекс торговельного мореплавства розрiзняу неперебор-
ну силу, небезпеки та випадковостi на морi. Якщо непереборна
сила - це надзвичайна i невiдворотна за даних умов подiя (ст.78
ЦК Украєни), то небезпеками та випадковостями на морi в прак-
тицi прийнято вважати обставини, що мають ознаку єх неперед-
баченостi. Водночас невiдворотнiсть шкiдливих наслiдкiв єх впли-
ву визначауться з урахуванням конкретних обставин дiяльностi
добросовiсного перевiзника.

В транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбаченi
випадки, коли доказування вини перевiзника у втратi, нестачi
або пошкодженнi вантажу покладауться на одержувача чи вiдправ-
ника. Так, залiзниця звiльняуться вiд вiдповiдальностi, якщо:

- вантаж прибув у справному вагонi (контейнерi) i зi справ-
ними пломбами вiдправника або на справному вiдкритому рухо-
мому складi без перевантаження в дорозi, зi справною захисною
маркiровкою або справною звязкою чи за наявностi iнших оз-
нак, якi свiдчать про схороннiсть вантажу;

- нестача, псування та пошкодження сталися внаслiдок при-
родних причин, повязаних з перевезенням вантажу на вiдкри-
тому рухомому складi;

- вантаж перевозився в супроводi провiдника вантажопровiд-
ника або вантажоодержувача;

- нестача не перевищуу норм природноє втрати.
У зазначених випадках на залiзницю можна покласти вiдповi-
дальнiсть за несхороннiсть вантажу, якщо предявник претензiє
доведе, що втрата, нестача, псування чи пошкодження вантажу
сталися з вини перевiзника (ст.149 Статуту залiзниць). Отже, у
цих випадках дiу презумпцiя вiдсутностi вини перевiзника, що не
позбавляу предявника претензiє доводити протилежне.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85