3) медичний висновок про професiйне захворювання;

4) рiшення про накладення адмiнiстративного або дисциплi-
нарного стягнення на винних осiб;

5) рiшення органiв соцiального страхування про вiдшкодуван-
ня власником (страхувальником) витрат на допомогу працiвни-
ковi в разi тимчасовоє непрацездатностi у звязку з ушкоджен-
ням здоровя;

6) вирок або рiшення суду, постанова прокурора, висновок
органiв дiзнання або попереднього слiдства;

350

7) показання свiдкiв.

Наявнiсть трудових вiдносин. Страхувальник вiдповiдау перед
своєми працiвниками, з якими вiн повязаний трудовими вiдно-
синами. Прийом працiвника на роботу i фактичний початок його
трудовоє дiяльностi повиннi збiгатися у часi. Якщо працiвник
приступив до роботи ранiше, нiж був оформлений на неє, ви-
никнення трудових вiдносин визначауться моментом фактично-
го початку його трудовоє дiяльностi.

Заподiяння працiвниковi ушкодження здоровя (калiцтва), повя-
заного з виконанням ним трудових обовязкiв. Калiцтво визнауть-
ся повязаним з виконанням трудових обовязкiв, якщо воно
заподiяно:

1) на територiє страхувальника (пiд територiую слiд розумiти
земельну дiлянку (за генеральним планом), на якiй розташованi
виробничi, допомiжнi та службовi примiщення);

2) за межами територiє страхувальника при виконаннi працiв-
ником роботи за завданням страхувальника (наприклад, на ко-
мунiкацiях тепло- i електромережi, на ремонтних роботах жит-
лового фонду органiзацiє);

3) пiд час слiдування до мiсця роботи i з роботи на транспортi,
що наданий страхувальником.

Для покладання цивiльноє вiдповiдальностi на страхувальника
необхiдно встановити причинний звязок мiж нещасним випад-
ком по заподiянню калiцтва i виконанням працiвником трудо-
вих обовязкiв. Положенням про розслiдування i облiк нещас-
них випадкiв на виробництвi вiд 10 серпня 1993 р. (ЗП Украєни
- 1994. - №1. ст.1) передбачено, що деякi нещаснi випадки,
навiть коли вони сталися на виробництвi, розглядаються як не
звязанi з ним. Такими у нещаснi випадки, якi сталися:

1) при виготовленнi в особистих цiлях без дозволу адмiнiст-
рацiє будь-яких предметiв;

2) при використаннi в особистих цiлях транспортних засобiв,
належних страхувальниковi;

3) при проведеннi спортивних iгор на територiє страхувальни-
ка;

4) при розкраданнi матерiалiв, iнструментiв тощо;

5) в результатi спянiння, коли воно не у наслiдком дiє технiч-
них спиртiв, ароматичних, наркотичних та iнших подiбних ре-
човин, що застосовуються у виробничих процесах.

Страхувальник не несе цивiльноє вiдповiдальностi перед по-
терпiлим робiтником за калiцтво або смерть, якщо вони виник-
ли внаслiдок порушення потерпiлим трудовоє дисциплiни. На-
приклад, нещасний випадок стався через пустощi, сварку з осо-

351

"">,. - .>>..i>..и. цчi.i iичiодк.у чулид-срсдпiи .<аiiидiювач нiдiю-

вiдау перед потерпiлим.

Цивiльна вiдповiдальнiсть страхувальника незалежно вiд вини за
заподiяння ушкодження здоровя i смертi застрахованiй особi. Чинне
законодавство передбачау випадки, коли конкретнi страхуваль-
ники несуть вiдповiдальнiсть перед потерпiлими робiтниками
незалежно вiд вини, тобто вiдповiдальнiсть настау i при вiдсут-
ностi вини. Авiацiйнi пiдприумства зобовязанi вiдшкодувати
шкоду, заподiяну ушкодженням здоровя членам екiпажу повiтря-
ного судна Украєни в звязку з виконанням ними службових обо-
вязкiв при зльотi, польотi i посадцi повiтряного судна. тдиною
обставиною, яка звiльняу авiацiйнi пiдприумства вiд вiдповiдаль-
ностi, у вина потерпiлих членiв екiпажу у формi умислу. Обовя-
зок довести єх навмисну вину покладено на страхувальника, тобто
на авiацiйнi пiдприумства. Потерпiлий член екiпажу не повинен
доводити свою невиннiсть. Груба необережнiсть потерпiлого
члена екiпажу не може звiльнити страхувальника вiд вiдповi-
дальностi. Отже, авiацiйнi пiдприумства вiдповiдають i за випад-
кове заподiяння шкоди членам екiпажу, в тому числi за шкоду,
що виникла внаслiдок непереборноє сили (ст.29 Повiтряного
кодексу). Якщо заподiяння калiцтва членам екiпажу сталося в
звязку з виконанням ними службових обовязкiв пiд час стоян-
ки, прибирання або ремонту судна, то авiацiйнi пiдприумства
вiдповiдають тiльки за наявностi єх вини. Такi ж самi правила
застосовуються у випадку смертi члена екiпажу.

Пiдстави вiдповiдальностi нестрахувальника за ушкодження здо-
ровя i заподiяння смертi застрахованiй особi. Якщо ушкодження
здоровя заподiяно нестрахувальником, тобто фiзичною або юри-
дичною особою, з якими потерпiлий не перебувау у трудових
вiдносинах, то вони несуть вiдповiдальнiсть за заподiяну шкоду.
При цьому, коли шкода заподiяна джерелом пiдвищеноє небез-
пеки, належним нестрахувальниковi, то вiн вiдповiдау перед
потерпiлим як володiлець джерела пiдвищеноє небезпеки неза-
лежно вiд вини (ст.450 ЦК Украєни). В iнших випадках нестра-
хувальник вiдшкодовуу шкоду при встановленнi загальних пiдстав
вiдповiдальностi (ст.440 ЦК Украєни).

Змiст i розмiр вiдшкодування шкоди. Вiдшкодування шкоди, за-
подiяноє працiвниковi ушкодженням здоровя, складауться з:

1) виплати втраченого заробiтку (або вiдповiдноє його части-
ни) залежно вiд ступеня втрати потерпiлим професiйноє праце-
здатностi;

2) виплати у вiдповiдних випадках одноразовоє допомоги по-
терпiлому (членам сiмє та утриманцям померлого);

352

3) компенсацiє витрат на медичну та соцiальну допомогу (по-
силене харчування, протезування, стороннiй догляд тощо);

4) за наявностi факту моральноє шкоди потерпiлому вiдшкодо-
вууться моральна шкода.

Розмiр вiшкодування у виглядi перiодичних платежiв визна-
чауться залежно вiд таких факторiв, як: а) розмiр середньомiсяч-
ного заробiтку; б) вiдсоток втрати професiйноє працездатностi;

в) вiдсоток вини потерпiлого (ст.454 ЦК Украєни, п.4, 9, 22, 23,
26, 29 Правил вiд 23 червня 1993 р.). Далi будуть охарактеризо-
ванi зазначенi фактори.

Середньомiсячний заробiток. Вiдшкодування шкоди полягау у
виплатi потерпiлому грошових сум у розмiрi заробiтку, який вiн
втратив внаслiдок втрати або зниження професiйноє працездат-
ностi. Середнiй заробiток береться за бажанням потерпiлого за
12 або останнi 3 повних календарних мiсяцi роботи, що переду-
ють калiцтву або настанню стiйкоє втрати працездатностi при
професiйному захворюваннi. Для визначення початку перебiгу
12- або 3-мiсячного перiоду необхiдно зазначити мiсяць, в яко-
му стався нещасний випадок. Ця iнформацiя мiститься в актi
про нещасний випадок. Наприклад, нещасний випадок стався
21 серпня 1993 року. Отже, середньомiсячний заробiток береть-
ся за липень, червень, травень, квiтень, березень, лютий, сiчень
1993 року, грудень, листопад, жовтень, вересень, серпень 1992
року. Разом з тим практика не виключау iнший порядок виз-
начення початку перебiгу зазначених перiодiв. У цьому випадку
необхiдно визначити час встановлення стiйкоє втрати працездат-
ностi. Вiн передбачений у висновку медико-соцiальноє експерт-
ноє комiсiє (МСЕК) про вiдсоток втрати професiйноє працездат-
ностi внаслiдок калiцтва. Такий порядок визначення початку
перебiгу розглядуваних перiодiв бажаний для потерпiлих, у яких
момент заподiяння калiцтва i час настання втрати працездат-
ностi роздiленi тривалим перiодом часу. Наприклад, нещасний
випадок стався 18 червня 1991 р. Пiсля цього робiтник продов-
жував виконувати своє трудовi обовязки. Через пять рокiв у
листопадi 1995 р. сталося рiзке погiршення його здоровя, вна-
слiдок чого працiвник за висновком МСЕК вiд 15 грудня 1995 р.
визнаний непрацездатним в звязку з калiцтвом, заподiяним йому
18 червня 1990 р. В цьому випадку середньомiсячний заробiток
визначауться за листопад, жовтень, вересень i так далi до листо-
пада 1994 р. За бажанням потерпiлого при визначеннi середньо-
мiсячного заробiтку мiсяцi, протягом яких працiвник не працю-
вав або пропрацював неповну кiлькiсть робочих днiв з поважних
причин, виключаються з розрахункiв i замiнюються iншими, що

12 6-257

передують цим мiсяцям. Види оплати працi, що враховуються
при обчисленнi середньомiсячного заробiтку, визначаються вiдпо-
вiдно до чинного законодавства про пенсiйне забезпечення.

Вiдсоток втрати професiйноє працездатностi. Ступiнь втрати пра-
цездатностi визначауться медико-соцiальною експертною комi-
сiую у вiдсотках до професiйноє працездатностi, яку мав потер-
пiлий до ушкодження здоровя. Медико-соцiальна експертна ко-
мiсiя проводить огляд потерпiлого, за направленнями: лiку-
вально-профiлактичного закладу, органiзацiє-страхувальника,
профспiлкового органу пiдприумства, органiв слiдства, прокура-
гури.

Можливi два варiанти врахування вiдсотка втрати професiйноє
працездатностi:

1) втрата 100% професiйноє працездатностi. В цьому випадку
потерпiлий мау право на вiдшкодування повноє суми середньо-
мiсячного заробiтку, бо вiн повнiстю втратив здатнiсть працюва-
ти за своую професiую;

2) часткова втрата професiйноє працездатностi. Розмiр вiдшко-
дування визначауться у вiдсотках до середньомiсячного заробiт-
ку, що вiдповiдау ступеню втрати професiйноє працездатностi.
Наприклад, середньомiсячний заробiток становить 9 млн. крб.,
потерпiлий втратив 80% професiйноє працездатностi. 80% вiд 9
млн. крб. дорiвнюу 7,2 млн. крб., тобто йдеться про суму, яку
потерпiлий втратив у звязку з втратою професiйноє працездат-
ностi i що пiдлягау вiдшкодуванню.

Вина потерпiлого. Якщо калiцтво заподiяне не тiльки з вини
страхувальника, а й внаслiдок грубоє необережностi потерпiло-
го, розмiр вiдшкодування повинен бути зменшений залежно вiд.
ступеня вини потерпiлого (ст.454 ЦК Украєни). Питання щодо
того, чи у необережнiсть грубою або простою, вирiшууться у
кожному випадку з урахуванням конкретних обставин. Так, су-
дова практика визнау грубою необережнiстю нетверезий стан
потерпiлого, який сприяв виникненню або збiльшенню шкоди.
На практицi груба необережнiсть потерпiлого прирiвнюуться до
такоє форми вини, як самовпевненiсть. Остання характеризууть-
ся тим, що особа передбачау шкiдливi наслiдки своує поведiнки,
проте легковажно розраховуу єх уникнути. Наприклад, досвiдче-
ний квалiфiкований працiвник, маючи захиснi окуляри, не ско-
ристався ними свiдомо, нехтуючи правилами технiки безпеки,
внаслiдок чого йому заподiяно пошкодження ока. В даному ви-
падку з врахуванням досвiду роботи i квалiфiкацiє потерпiлого у
пiдстави говорити про грубу необережнiсть з його боку у формi
самовпевненостi. Вiн передбачав шкiдливi наслiдки своує поведiн-

354

ки, але легковажно розраховував на єх запобiгання. Наприклад,
в результатi нещасного випадку на виробництвi потерпiлий втра-
тив 50% професiйноє працездатностi. iз середньомiсячного за-
робiтку 8 млн. крб. сума втраченого заробiтку дорiвнюу 4 млн.
крб. (50% вад 8 млн. крб.). Оскiльки нещасний випадок на ви-
робництвi стався внаслiдок грубоє необережностi потерпiлого,
його вину визначено в 20%. У цьому випадку втрачений заробi-
ток повинен бути зменшений на 800 тис. крб. (20% вiд 4 млн.
крб.) i становить 3,2 млн. крб. (4 млн. крб. - 800 тис. крб.).

Груба необережнiсть потерпiлого може бути пiдставою для змен-
шення розмiру вiдшкодування, але не до вiдмови у такому вiдшко-
дуваннi. Втрачений заробiток або його частина вiдповiдно до
ступеня втрати професiйноє працездатностi вiдшкодовууться стра-
хувальником у повному обсязi, тобто без урахування розмiру
пенсiє по iнвалiдностi, а також незалежно вiд одержуваних по-
терпiлим iнших видiв пенсiй, заробiтку (доходiв) i стипендiє. В
разi заподiяння калiцтва або iншого ушкодження здоровя за-
страхованiй особi нестрахувальником розмiр вiдшкодування у ви-
глядi перiодичних платежiв визначауться залежно вiд таких са-
мих факторiв: середньомiсячний заробiток, вiдсоток втрати про-
фесiйноє працездатностi, вiдсоток вини потерпiлого, як при
вiдшкодуваннi шкоди страхувальником з урахуванням такоє
вiдмiнностi. На розмiр вiдшкодування шкоди, заподiяноє нестра-
хувальником впливау пенсiя по iнвалiдностi (ст.457 ЦК Украє-
ни). В звязку з цим, якщо з ушкодженням потерпiлому призна-
чена пенсiя по iнвалiдностi або збiльшено пенсiю, яку вiн одер-
жував, розмiр вiдшкодування визначауться за вiдрахуванням з
втраченого заробiтку суми призначеноє пенсiє по iнвалiдностi
або суми, на яку єє збiльшено. Пенсiя з iнших пiдстав, призначе-
на потерпiлому, як до, так i пiсля ушкодження здоровя, пiдля-
гау зарахуванню в частинi, яка могла бути призначена йому в
звязку з даним ушкодженням здоровя (п.6 Постанови Пленуму
Верховного Суду Украєни вiд 8 липня 1994 р. <Про внесення
змiн i доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду Ук-
раєни вiд 27 березня 1992 р. <Про практику розгляду судами ци-
вiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди>).

Вiдшкодування шкоди при заподiяннi смертi потерпiлому. Коло
осiб, якi мають право на вiдшкодування шкоди в зв язку зi смер-
тю потерпiлого. В разi смертi потерпiлого право на вiдшкоду-
вання шкоди мають:

1) непрацездатнi особи, якi перебували на утриманнi померло-
го;

2) непрацездатнi особи, якi не перебували на утриманнi по-

12 355

мерлого, проте мали на день його смертi право на одержання вiд
нього утримання;

3) дитина померлого, яка народилася пiсля його смертi;

4) один з батькiв, дружина померлого або iнший член сiмє
незалежно вiд вiку i працездатностi, якщо вiн не працюу i
здiйснюу нагляд за дiтьми, братами, сестрами або онуками по-
мерлого, якi не досягли восьми рокiв.

Зазначенi особи мають право на вiдшкодування при наявностi
пiдстав цивiльноє вiдповiдальностi заподiювача перед потерпi-
лим. Єм вiдшкодовуються засоби до iснування, що вони втрати-
ли в звязку зi смертю потерпiлого. Саме тому законодавець по-
вязуу єх право на вiдшкодування з єх непрацездатнiстю i фактом
утримання (або правом на одержання утримання на день смертi
потерпiлого).

Розглянемо цi умови.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85