юридичнi особи,
серед засновникiв та учасникiв яких у органи державноє влади
та управлiння; працiвники органiв приватизацiє та особи, яким
заборонено займатися пiдприумницькою дiяльнiстю (крiм ви-
падкiв використання ними приватизацiйних паперiв).

3. Предмет договору. Цiна в договорi. Форма договору

iстотними умовами договору купiвлi-продажу у умови про пред-
мет i цiну. Доки сторони не дiйдуть згоди щодо цих двох умов,
договiр не може вважатися укладеним, незважаючи на погоджен-
ня всiх можливих iнших умов (про строк, мiсце, спосiб виконан-
ня тощо). iншi умови також можуть набути значення iстотних,
якщо щодо них за заявою однiує iз сторiн повинно бути досягнуто
згоди (ст.153 ЦК Украєни). Наприклад, у разi продажу товарiв у

52

кредит з наступним погашенням платежiв встановлення в дого-
ворi строку повернення кредиту набувау значення iстотноє умови.

У чинному законодавствi немау перелiку того майна, що може
становити предмет договору купiвлi-продажу. У статтi 224 ЦК
Украєни лише зазначено, що за цим договором передауться май-
но. Проте, як вiдомо, термiн <майно> у законодавствi i цивiльно-
правовiй науцi мау рiзнi значення. В одних випадках пiд майном
розумiють iндивiдуально визначенi або визначенi родовими оз-
наками речi, а також певнi зобовязальнi права, в iнших - су-
купнiсть прав i обовязкiв.

Предметом договору купiвлi-продажу можуть бути окремi речi
або єх сукупнiсть (обукти природи або створенi людиною мате-
рiальнi блага), а також певнi зобовязальнi права, якi повязанi з
можливiстю реалiзацiє зафiксованих у них повноважень на мож-
ливе отримання майнових вигод (зафiксованих, наприклад, у
цiнних паперах). У сучасних умовах значного поширення набув
обiг цiнних паперiв, значення яких за соцiалiстичноє економiки
було мiнiмальним. За Законом Украєни <Про цiннi папери i фон-
дову бiржу> (1991 р.) цiнними паперами у грошовi документи,
що засвiдчують право володiння або вiдносини позики, визна-
чають взаумовiдносини мiж особою, яка єх випустила, та єх влас-
ником i передбачають, як правило, виплату доходу у виглядi ди-
вiдендiв або вiдсоткiв, а також можливiсть передачi грошових та
iнших прав, що випливають з цих документiв, iншим особам. За
цим Законом цiнними паперами, якi можуть випускатися i обер-
татися, визнаються акцiє, облiгацiє внутрiшнiх державних i мiсце-
вих позик, облiгацiє пiдприумств, казначейськi зобовязання дер-
жави, ощаднi сертифiкати, векселi, приватизацiйнi папери. В юри-
дичнiй лiтературi називаються й iншi документи, якi мають оз-
наки цiнних паперiв, а саме: чеки, акредитиви, ощаднi книжки,
лотерейнi бiлети, страховi полiси, накладнi, варанти, коносаменти.
Своурiдними цiнними паперами у приватизацiйнi документи
(майновi сертифiкати, житловi чеки, земельнi бони). Цiннi па-
пери можуть бути iменними або на предявника. Якщо цiннi
папери на предявника обертаються вiльно, то iменнi цiннi па-
пери, якщо iнше не передбачено зазначеним Законом або в них
самих спецiально не передбачена заборона обiгу, передаються iз
спецiальним передавальним записом, що засвiдчуу перехiд прав
за цiнним папером до iншоє особи.

За чинним законодавством предметом договору купiвлi-про-
дажу не можуть бути борговi зобовязання, авторськi права. Вiдно-
сини переуступки чи переходу єх до iнших осiб регулюються
нормами iнших правових iнститутiв.

53

Визначаючи конкретний склад манна, яке може бути предме-
том купiвлi-продажу, необхiдно враховувати динамiку суспiль-
но-економiчних процесiв. Як вiдомо, законодавство СРСР мiсти-
ло ряд обмежень щодо майнового обiгу. З нього повнiстю ви-
ключалися земля, єє надра, води, лiси, оскiльки вони становили
виключну власнiсть держави i надавалися лише в користування.
Заборонялася купiвля-продаж основних засобiв виробництва (бу-
динкiв, споруд тощо) соцiалiстичних державних пiдприумств;

встановлювався спецiальний порядок переходу єх вiд одних
пiдприумств до iнших. Громадяни, як правило, не могли набу-
вати за договором купiвлi-продажу засоби виробництва. У звяз-
ку з проголошеним Украєною курсом на здiйснення економiч-
них перетворень ринковоє орiунтацiє ситуацiя змiнилася. Зако-
ном Украєни <Про власнiсть> передбаченi рiвнi умови для роз-
витку усiх форм власностi (приватноє, колективноє, державноє)
та єх захисту. Вiдтепер предметом договору купiвлi-продажу може
бути будь-яке майно, визнане законом обуктом права власностi
i не вилучене з товарообiгу.

ЗО сiчня 1992 р. Верховною Радою Украєни був прийнятий За-
кон <Про форми власностi на землю>, яким впроваджено поряд
з державною колективну i приватну форми власностi на землю.
У Земельному кодексi Украєни прямо передбачена можливiсть
виникнення у громадян права власностi за договорами кутiiвлi-
продажу, дарування та обмiну (ст.6). Однак введення до Земель-
ного кодексу норм про право колективноє та приватноє влас-
ностi на землю поки що не призвело до появи нових власникiв
землi i створення реального ринку землi, а самi норми набули
переважно декларативного характеру. Не дали також вiдчутних
результатiв заходи щодо реформування земельних вiдносин, пе-
редбаченi в Декретi Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 26 грудня
1992 р. <Про приватизацiю земельних дiлянок>.

Певне пожвавлення у реформування земельних вiдносин внес-
ли Укази Президента Украєни вiд 10 листопада 1994 року <Про
невiдкладнi заходи щодо прискорення земельноє реформи у сферi
сiльськогосподарського виробництва> та вiд 8 серпня 1995 року
<Про порядок паювання земель, переданих у колективну власнiсть
сiльськогосподарським пiдприумствам i органiзацiям>, якi так
чи iнакше сприяють включенню землi в товарообiг.

Кожна держава вправi визначати обукти, якi з мiркувань дер-
жавноє безпеки або з iнших пiдстав не повиннi бути у власностi
тих чи iнших субуктiв правовiдносин або мають набуватися з
дотриманням спецiальних правил. Тому постановою Верховноє
Ради Украєни вiд 17 червня 1991 р. <Про право власностi на

54

окремi види майна> (з наступними змiнами i доповненнями вiд
22 квiтня 1993 р., 15 липня 1994 р., 24 сiчня 1995 р.) було затвер-
джено <Перелiк видiв майна, що не може перебувати у власностi
громадян, громадських обуднань, мiжнародних органiзацiй та
юридичних осiб iнших держав на територiє Украєни> та <Спе-
цiальний порядок набуття права власностi громадянами на ок-
ремi види майна>, викладений вiдповiдно в додатках №1 i №2
(Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №35. - Ст.517).
До Перелiку входять:

1. Зброя, боуприпаси (крiм мисливськоє i пневматичноє зброє,
зазначеноє в Додатку №2, i боуприпасiв до неє, а також спортив-
ноє зброє i боуприпасiв до неє, якi набуваються громадськими
обуднаннями з дозволу органiв внутрiшнiх справ), бойова i спецi-
альна вiйськова технiка, ракетно-космiчнi комплекси.

2. Вибуховi речовини i засоби вибуху. Всi види ракетного па-
лива, а також спецiальнi матерiали i обладнання для його вироб-
ництва.

3. Бойовi отруйнi речовини.

4. Наркотичнi, психотропнi, сильнодiючi отруйнi лiкарськi за-
соби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням
лiкаря).

5. Протиградовi установки.

6. Державнi еталони одиниць фiзичних величин.

7. Спецiальнi технiчнi засоби негласного отримання iнформацiє
(зазначенi засоби не можуть також перебувати у власностi юри-
дичних осiб недержавних форм власностi).

8. Електрошоковi пристроє та спецiальнi засоби, що застосову-
ються правоохоронними органами, крiм газових пiстолетiв i ре-
вольверiв та патронiв до них, заряджених речовинами сльозото-
чивоє та дратiвноє дiє.

Що ж до видiв майна, для яких встановлюуться спецiальний
порядок набуття права власностi громадянами, то в Додатку №2,
зокрема, зазначаються: вогнепальна мисливська зброя, газовi
пiстолети i револьвери та деякi види пневматичноє зброє; обук-
ти, що перебувають на державному облiку як памятки iсторiє i
культури; радiоактивнi речовини. Такi види майна можуть бути
придбанi лише за наявностi вiдповiдного дозролу (органiв
внутрiшнiх справ. Мiнiстерства культури, державних органiв з
ядерноє та радiацiйноє безпеки тощо).

У кожнiй державi встановлюуться особливий правовий режим
валютних цiнностей. У перiод iснування СРСР валютнi цiнностi
(зокрема iноземна валюта, певнi платiжнi документи i фондовi
цiнностi, певнi дорогоцiннi метали та природнi дорогоцiннi ка-

55

менi) могли бути предметом угод лише в обмежених випадках. В
1976 р. було прийнято Указ Президiє Верховноє Ради СРСР <Про
операцiє з валютними цiнностями на територiє СРСР>, суть яко-
го зводилася до фактичноє заборони угод з валютними цiннос-
тями, а також до сувороє вiдповiдальностi за порушення вста-
новлених Указом правил. Сьогоднi цi заборони частково знято i
валютнi цiнностi можуть бути предметом купiвлi-продажу або
iнших угод. Учасники цих угод мають дотримуватися спецiаль-
них вимог законодавства Украєни.

Порядок здiйснення угод з валютними цiнностями визначе-
ний Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 19 лютого 1993 р.
<Про систему валютного регулювання i валютного контролю> та
деякими iншими законодавчими актами. За згаданим Декретом
до валютних цiнностей належать:

- грошовi знаки у виглядi банкнот, казначейських бiлетiв, мо-
нет i в iнших формах, що перебувають в обiгу та у законним
платiжним засобом на територiє Украєни, а також вилученi з обi-
гу, або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiну на
грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти на рахунках, у
внесках в банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установах
на територiє Украєни;

- вiдповiдна iноземна валюта;

- платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiє, облiгацiє,
купони до них, бони, векселi (тратти), борговi розписки, акре-
дитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, ощаднi
книжки, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi в
iноземнiй валютi або монетарних металах;

- монетарнi метали (золото i метали iридiуво-платиновоє групи
в будь-якому виглядi та станi, за винятком ювелiрних, промисло-
вих i побутових виробiв з цих металiв i брухту цих металiв).

Особливе мiсце серед багатьох перелiчених видiв валютних
цiнностей посiдау iноземна грошова валюта, яка в одних випад-
ках може бути платiжним засобом, а в iнших - предметом купiвлi-
продажу. Останну мау мiсце у випадках продажу (обмiну) iно-
земноє грошовоє валюти за грошову валюту Украєни i, навпаки,
на Украєнськiй мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi через систему
обмiнних пунктiв. На наш погляд, такi угоди мають одночасно
ознаки i договору купiвлi-продажу, i договору мiни.

У законодавствi визначаються певнi вимоги, яким мау вiдповi-
дати предмет договору купiвлi-продажу. Так, якiсть проданоє речi
повинна вiдповiдати умовам договору, а за вiдсутностi вказiвок у
договорi - вимогам, якi звичайно ставляться. Пiд вимогами, якi
звичайно ставляться, потрiбно розумiти такi, за дотримання яких

56

придбана рiч повинна виконувати своу функцiональне призна-
чення (друкарська машина - друкувати, телевiзор - давати зоб-
раження iз звуковим супроводом тощо). Рiч, яку продау торго-
вельна органiзацiя, повинна вiдповiдати стандарту, технiчним
умовам або зразкам, встановленим для речей цього роду, якщо
iнше не випливау з характеру даного виду купiвлi-продажу (ст.233
ЦК Украєни).

Наступною iстотною умовою договору купiвлi-продажу у цiна
- певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману вiд
продавця рiч. Цiна повинна бути обовязково визначена в дого-
ворi шляхом досягнення сторонами щодо цього обопiльноє зго-
ди. За командно-адмiнiстративноє системи сформувалася полi-
тика цiноутворення, яка зводила до мiнiмуму можливостi сторiн
самостiйно визначати в договорi цiну, оскiльки на переважну
бiльшiсть видiв продукцiє i товарiв цiни визначалися державни-
ми органами в централiзованому порядку. Зокрема, передбача-
лося, що продаж товарiв державними, кооперативними та iнши-
ми громадськими органiзацiями повинен здiйснюватися за вста-
новленими державними цiнами, крiм випадкiв, передбачених за-
конодавством. За погодженням сторiн могли встановлюватися
цiни у випадках продажу колгоспами лишкiв сiльгосппродукцiє,
що не купууться державою, а також продажу громадянами свого
майна, якщо iнше не було передбачено законодавством.

Централiзований порядок цiноутворення сприяв певнiй стабi-
лiзацiє цiн. Однак нерiдко встановленi таким чином цiни не вiдпо-
вiдали фактично понесеним виробниками витратам на виготов-
лену продукцiю, вступали в суперечнiсть iз законами товарного
виробництва. Такий порядок цiноутворення не спонукав вироб-
никiв до збiльшення кiлькостi товарiв, пiдвищення єх якостi, вiн
став однiую з причин створення дефiциту багатьох видiв товарiв,
розбалансованостi вiдносин мiж виробниками i споживачами, а
також зловживань у сферi розподiлу матерiальних благ.

В останнi роки iснування СРСР на пiдставi урядових рiшень
державним пiдприумствам було надано право реалiзовувати за
договiрними i тимчасовими договiрними цiнами окремi товари
народного споживання, впроваджувалася торгiвля товарами
пiдвищеного попиту за комерцiйними цiнами, кооперативи от-
римали право реалiзовувати продукцiю за домовленiстю iз спо-
живачами або самостiйно, за окремими винятками. Бiльш ради-
кальнi заходи щодо реформування цiноутворення передбачали-
ся в постановах Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 12 листопада 1990 р.
<Про перехiд до застосування договiрних роздрiбних цiн на ок-
ремi види товарiв народного споживання> i вiд 25 жовтня 1990 р.

57

<Про перехiд на нову систему оптових цiн i тарифiв>, у Поста- i
новi Кабiнету Мiнiстрiв СРСР вiд 19 березня 1991 р. <Про рефор- |
му роздрiбних цiн i соцiальний захист населення>, в постановах д
Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 28 березня 1991 р. <Про новi роздрiбнi <
цiни на товари народного споживання i тарифи на послуги, що
надаються населенню> i <Про соцiальний захист населення у звяз-
ку з реформою роздрiбних цiн>.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85