При пошкодженнi чи знищеннi майна шкода виражауться у
сумi вартостi знищеноє або пошкодженоє речi. Коли така рiч
приносила плоди i доходи, тодi шкода виражауться у втратi мож-
ливостi єх одержання. При ушкодженнi здоровя потерпший втра-

311

чау повнiстю або частково працездатнiсть, що обмежуу прояв
своує особистостi, внаслiдок чого виникау повна або часткова
втрата заробiтноє плати. При заподiяннi смертi майнова шкода
виявляуться в утратi можливостi одержувати майнове утримання
непрацездатними особами, якi були на утриманнi померлого, а
також у витратах, понесених на поховання померлого.

Майнова шкода, входячи до складу цивiльного правопорушен-
ня, виконуу ще одну функцiю - єє розмiр визначау розмiр ци-
вiльноє вiдповiдальностi.

Протиправнiсть поведiнки - це невиконання юридичного обо-
вязку, встановленого нормою права. Юридичнi обовязки, ухи-
лення вiд яких заборонено законом, виявляються у формi необ-
хiдностi утримуватись вiд вчинення певних дiй для невизначе-
ного кола. Протиправнiсть завжди виявляуться у конкретних фор-
мах i поза ними не iснуу. Форми протиправноє поведiнки безпо-
середньо повязанi з формами юридичних обовязкiв:

- необхiднiсть вчиняти певнi дiє для конкретноє особи (актив-
ний обовязок);

- необхiднiсть утримуватися вiд вчинення дiй, заборонених
нормою права (пасивний обовязок).

Якщо для виконання активного юридичного обовязку необ-
хiдно зобовязаною особою вчиняти певнi дiє, то пасивний юри-
дичний обовязок виконууться шляхом утримання вiд вчинення
заборонених дiй.

Вiдповiдно до форм юридичних обовязкiв Протиправнiсть ви-
ступау у формi дiє i бездiяльностi. Протиправна дiя - це поведiн-
ка, що заборонена законом. У разi протиправноє бездiяльностi
особа не вчиняу дiє, до якоє вона зобовязувалася нормою права.
Сама по собi пасивнiсть не у протиправною, вона стау такою
лише у випадку, коли норма права зобовязуу дану особу до вчи-
нення вiдповiдноє дiє. Як дiя, так i бездiяльнiсть - це форми люд-
ськоє поведiнки, в яких виражена єє свiдомiсть i воля. Вольова дiя
(бездiяльнiсть) особи завжди допускау наявнiсть i вiдображауться
в тому чи iншому вчинку, який пiдпадау пiд правовий вплив.
Право здатне вплинути й на iмпульсивну поведiнку особи, при
якiй людина зберiгау достатнi можливостi самоконтролю."

Необхiдно зазначити, що не пiдлягають правовiй оцiнцi рефлек-
торнi дiє, основу яких складау неусвiдомлена реакцiя особи на
зовнiшну роздратування, а також iнстинктивнi дiє людини, що
пов язанi з єє вродженими формами або проявами, пiдпорядковани-
ми умовним рефлекторним реакцiям.

312

Отже, значення правового регулювання полягау в тому, що
закон предявляу своє вимоги у формi правових приписiв лише
до тих, хто може єх розумiти, виконувати, дiяти свiдомо. Про-
типравна дiя (бездiяльнiсть) особи характеризуу зовнiшню, оче-
видну сторону поведiнки, що полягау у невиконаннi юридично-
го обовязку. Розумiння протиправноє дiє чи бездiяльностi як
обуктивноє категорiє означау, що проявившись зовнi, вона iснуу
як факт, незалежний тепер вiд свiдомостi субукта i змiнити який
неможливо.

Держава, нормуючи поведiнку людей i дiяльнiсть колективiв,
забезпечуу єм можливiсть свободи вибору власноє поведiнки,
дiяльностi, однак цей вибiр мау своє межi. Вибiр поведiнки на
основi необхiдностi i в межах правового регулювання у вiльним
вибором. У нашому випадку свобода вибору полягау не в тому,
що зобовязаний субукт вирiшуу сам чи виконувати, чи не ви-
конувати йому покладений на нього юридичний обовязок;

вiльний вибiр тут полягау в обраннi такоє поведiнки, яка б не
привела до порушення юридичного обовязку.

Стаття 440 ЦК Украєни визначау змiст юридичного обовязку
встановленням заборони, що виражена в єє диспозицiє: не завда-
вати шкоди особi громадянина, його майну, майну органiзацiє.
Юридичний обовязок, який покладауться у даному випадку на
субуктiв абсолютних правовiдносин, у пасивним, виконання
якого здiйснюуться утриманням вiд вчинення заборонених дiй.
Виражена в статтi 440 ЦК Украєни заборона у загальною, особ-
ливiсть якоє полягау в тому, що вона не перераховуу дiй, якi не
можна вчиняти; вона лише встановлюу видову або родову ха-
рактеристику, повязуючи єє з негативним результатом. Ця стат-
тя не може передбачити i перерахувати дiє, якими можна заподi-
яти шкоду. Тому вона забороняу будь-яку подiбну дiю. Пору-
шення заборони, тобто вчинення дiє, що завдала шкоду iншiй
особi, у протиправною дiую. Вчинення протиправноє дiє завжди
призводить до порушення субуктивного цивiльного права i бла-
га (матерiального чи особистого), на яке iснуу субуктивне пра-
во. Необхiдно зазначити, що загальна заборона властива не тiльки
цивiльному праву. Вона використовууться i в кримiнальному
правi, де за його допомогою формулюються окремi склади зло-
чинiв, наприклад, хулiганство, необережне вбивство, знищення
майна тощо. Характерно, що там, де кримiнальний закон не
може повно деталiзувати опис обуктивноє сторони злочину, вiн
обмежууться вказiвкою на один iз елементiв - шкiдливi наслiдки.

Отже, вiдповiдно до загальноє заборони, що передбачена в статтi
440 ЦК Украєни, першою формою протиправноє поведiнки буде

313

свiдома i вольова дiя, яка завдала шкоди особi громадянина, його
майну або майну органiзацiє.

Другою формою протиправноє поведiнки у протиправна без-
дiяльнiсть, якiй вiдповiдау юридичний обовязок в активнiй формi
- обовязок вчинити необхiднi дiє. Якщо протиправнiсть дiє по-
лягау в тому, що особа вчиняу забороненi дiє, то при бездiяль-
ностi особа не вчиняу дiй, до яких вона нормативне зобовязу-
валась. Власне, для визнання бездiяльностi протиправною необ-
хiдна спецiальна норма, що знаходиться поза статтею 440 ЦК
Украєни. Вона досить часто належить до системи нормативних
актiв iнших галузей. До таких норм можна вiднести правила з
охорони працi, правила технiки безпеки, санiтарiє, правила до-
рожнього руху тощо. Прикладом спецiальних правил може бути
стаття 53 Кодексу торговельного мореплавства, що зобовязуу
капiтана судна: 1) подавати допомогу будь-якiй помiченiй у морi
особi, якiй загрожуу загибель; 2) йти з усiую можливiстю на до-
помогу потерпiлим, коли його повiдомлено, що вони потребу-
ють допомоги. Невиконання цього обовязку у протиправною
бездiяльнiстю, а тому частина третя згаданоє статтi вказуу на те,
що за невиконання зазначених дiй (обовязкiв) капiтан несе вста-
новлену законом вiдповiдальнiсть.

Бездiяльнiсть визнауться протиправною за умови, якщо в нiй
виявленi свiдомiсть i воля особи. Коли особа внаслiдок обуктив-
них обставин не могла дiяти, тодi допущена нею бездiяльнiсть
не була виявом єє розуму та волi. При цьому вона не може бути
визнана протиправною. Така особливiсть iнодi безпосередньо
зазначауться в нормi, яка покладау обовязок дiяти. Так, наведе-
на стаття 53 Кодексу торговельного мореплавства, покладаючи
на капiтана судна обовязок подати допомогу помiченiй у-морi
особi, якiй загрожуу загибель, застерiгау умовою: оскiльки вiн
може це зробити без небезпеки для свого судна, екiпажу i паса-
жирiв. Якщо така можливiсть обуктивно виключауться, непо-
дання допомоги не буде вважатися протиправним. Слiд зазна-
чити, що Кримiнальний кодекс Украєни, передбачаючи вiдповi-
дальнiсть за неподання допомоги особi, яка перебувау в небез-
печному для життя станi, повязуу єє з фiзичною можливiстю
виконати: <мав можливiсть подати єй допомогу>, <при можли-
востi подати таку допомогу>, <неподання без поважних причин
допомоги> (ст. 111-113 Кримiнального кодексу Украєни).
Вiдсутнiсть такого застереження в нормi, яка покладау обовя-
зок дiяти, не може бути пiдставою для неврахування обуктивноє
можливостi дiяти. Протилежний висновок суперечив би сутi по-
ведiнки людини.

314

Чинне законодавство передбачау випадки, коли заподiяння
шкоди вважауться правомiрним. Вiдповiдно до вимог статтi 440
шкода, заподiяна правомiрними дiями, пiдлягау вiдшкодуванню
лише у випадках, передбачених законом. Заподiяння шкоди вва-
жауться правомiрним у таких випадках:

1. Здiйснення прав i виконання обовязку. Це найпоширенi-
ший спосiб заподiяння шкоди правомiрними дiями.

2. Згода потерпiлого на заподiяння йому шкоди. Така згода
мау юридичне значення за умови, що вона у добровiльною та єє
здiйснення не порушуу iнтереси iнших осiб. Пошкодження, на
вiдвернення якого дана згода, у у вiльному розпорядженнi по-
терпiлого. Проте не мау юридичного значення згода потерпiло-
го на ушкодження здоровя, заподiяння смертi, i така дiя завжди
буде протиправною.

3. Виключауться протиправнiсть заподiяння шкоди дiую, яка
вчинена в станi необхiдноє оборони. Вiдповiдно до статтi 444
ЦК Украєни така шкода не пiдлягау вiдшкодуванню. Необхiдна
оборона, згiдно з статтею 15 Кримiнального кодексу Украєни, у
правом кожного громадянина на самозахист та захист осiб вiд
будь-яких посягань з боку правопорушника. Шкода, заподiяна
посягаючому, не пiдлягау вiдшкодуванню, оскiльки вона у на-
слiдком правомiрних дiй. В юридичнiй науцi i судовiй практицi
детально розроблено критерiє правомiрностi дiй, вчинених в станi
необхiдноє оборони.

У разi перевищення меж необхiдноє оборони шкода, заподiяна
посягаючому, пiдлягау вiдшкодуванню. Перевищення меж не-
обхiдноє оборони являу собою комуляцiю двох правопорушень:

кримiнального i цивiльного. Пiдставою для покладення обовяз-
ку на заподiювача шкоди у цивiльне правопорушення. Однак
розмiр вiдшкодування не може визначатися без урахування того,
що шкода виникла внаслiдок злочинних дiй потерпiлого. Шко-
да в даному випадку вiдшкодовууться згiдно з статтею 440 ЦК
Украєни.

4. Правомiрними вважаються дiє, якими завдана шкода в станi
крайньоє необхiдностi. Умовами правомiрностi заподiяння шко-
ди у: неможливiсть за певних обставин усунути небезпеку, що
зафожуу, iншими засобами, i заподiяна шкода у менш значною,
нiж вiдвернена.

Крайня необхiднiсть, як i необхiдна оборона, у здiйсненням
права на захист, тобто правомiрною дiую, однак на вiдмiну вiд
необхiдноє оборони, де шкода завдауться посягаючому, при
крайнiй необхiдностi шкода завдауться особi, поведiнка якоє у
правомiрною. При крайнiй необхiдностi захист блага, якому заг-

315

рожувала небезпека, здiйснюуться за рахунок порушення iнте-
ресiв (заподiяння шкоди) особи, яка нiякого вiдношення до не-
безпеки, що виникла, не мау. Враховуючи таку ситуацiю, Ци-
вiльний кодекс Украєни в статтi 445 покладау на заподiювана
шкоди, поведiнка якого у правомiрною, обовязок вiдшкодуван-
ня шкоди. Якщо заподiювач дiяв не в своєх iнтересах, а в iнтере-
сах третiх осiб, то стаття 445 надау право суду покласти обовя-
зок вiдшкодування на третю особу чи звiльнити вiд вiдшкоду-
вання шкоди повнiстю або частково як цю третю особу, так i
того, хто заподiяв шкоду.

Необхiдно зазначити, що правомiрна поведiнка заподiювача
шкоди виключау можливiсть ставити питання про вiдповi-
дальнiсть. Стаття 445 ЦК Украєни у одним iз тих випадкiв, коли
правомiрно заподiяна шкода пiдлягау вiдшкодуванню. (Тут слiд
пiдкреслити, що назва даноє статтi не вiдповiдау єє змiсту).

Причинний зв язок як елемент цивiльного правопорушення ви-
ражау звязок протиправноє поведiнки i шкоди, що настала, при
якому протиправнiсть у причиною, а шкода - наслiдком. Запо-
дiювач несе вiдповiдальнiсть лише за ту шкоду, яка у необхiд-
ним наслiдком його поведiнки. Визначаючи склад цивiльного
правопорушення, стаття 440 ЦК Украєни вимогу наявностi при-
чинного звязку виражау шляхом вказiвки на особу, яка заподi-
яла шкоду. В окремих складах цивiльного правопорушення, що
передбаченi спецiальними нормами глави 40 ЦК Украєни, при-
чинний звязок мау своє особливостi. Вiн мау не одну, а двi й
бiльше ланок. Так, при вiдповiдальностi за статтею 447 ЦК Ук-
раєни в причинний звязок як елемент складу правопорушення
входить причинний звязок мiж поведiнкою неповнолiтнього i
шкодою, причинний звязок мiж дiями неповнолiтнього i. пове-
дiнкою осiб, якi несуть вiдповiдальнiсть. При ушкодженнi здо-
ровя необхiдним у причинний звязок мiж протиправною пове-
дiнкою i ушкодженням здоровя, причинний звязок мiж ушкод-
женням здоровя i втратою працездатностi.

Встановлення причинного звязку мiж протиправною поведiн-
кою i шкодою дау можливiсть визначити субукта вiдповiдаль-
ностi та єє межi, тобто особа несе вiдповiдальнiсть лише за ту
шкоду, яка викликана єє поведiнкою.

Вина вiдповiдно до функцiє, яку вона виконуу в структурi пра-
вопорушення, в цивiлiстичнiй лiтературi визначауться як психiч-
не вiдношення особи до вчинюваноє нею протиправноє дiє чiт
бездiяльностi та єє можливих наслiдкiв. Категорiя <психiчне вiдно-
шення>, що використовууться в поняттi вини, виражау оцiнку
(можливiсть оцiнки) поведiнки, передбачення або можливiсть

316

передбачення настання шкiдливих наслiдкiв. Вина тiсно повя-
зана з протиправнiстю та єє наслiдками. Питання про вину ви-
никау лише за умови, коли вчинена протиправна поведiнка.
Маючи спiльнi риси, вина вiдрiзняуться вiд протиправностi: ус-
вiдомленням або можливiстю усвiдомлення протиправного чи
соцiально-значимого характеру дiє (бездiяльностi) i передбачен-
ням або можливiстю передбачення шкiдливих наслiдкiв.

Залежно вiд спiввiдношення психiчних елементiв, що утворю-
ють змiст вини, визначаються єє форми - умисел i необережнiсть.
Для першоє форми вини - умислу - характерним у усвiдомлен-
ня особою суспiльноє небезпеки своує поведiнки, передбачення
негативних єє наслiдкiв, бажання такоє поведiнки або небажан-
ня, але свiдоме єє допущення. В основу цiує характеристики умислу
покладена рiзниця мiж його видами - прямим i евентуальним.
Цивiльне законодавство не подiляу умисел на види, оскiльки
немау такоє потреби. Справа не лише в тому, що види умислу,
як i в цiлому форми вини, не впливають на розмiр вiдповiдаль-
ностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85