Доставка великогабаритних товарiв i товарiв понад пять
кiлограмiв продавцю, виготовлювачу (єхньому представниковi)
та повернення єх споживачевi здiйснюються єхнiми засобами, а в
разi невиконання цього зобовязання чи вiдсутностi зобовяза
них осiб у мiсцi перебування споживача доставка i повернення
товарiв можуть бути здiйсненi споживачем за рахунок цих осiб.

Вимога споживача про замiну товару пiдлягау негайному задо-
воленню, а в разi необхiдностi перевiрити якiсть - протягом 14
днiв, якщо не досягнуто iншоє домовленостi сторiн. За вiдсут-
ностi товару вимога споживача про замiну пiдлягау задоволенню

74

у двомiсячний термiн з часу подання вiдповiдноє заяви. Якщо
таку вимогу неможливо задовольнити в зазначений термiн, спо-
живач вправi заявити зобовязаним особам iншi вимоги, перед-
баченi в пунктi першому статтi 14 Закону <Про захист прав спо-
живачiв>. Звичайно ж цi вимоги вiн вправi заявити i тодi, коли у
продавця, виготовлювача, єхнього представника у можливiсть за-
мiнити неякiсний товар.

У разi замiни товару з недолiками на аналогiчний товар належ-
ноє якостi, на який цiна змiнилася, перерахунок вартостi не про-
водиться, а на такий самий товар iншоє моделi перерахунок вар-
тостi проводиться виходячи з цiн, що дiяли на час обмiну. При
розiрваннi договору розрахунки iз споживачем у разi пiдвищен-
ня цiни на аналогiчний придбаному товар здiйснюються вихо-
дячи з його вартостi на час предявлення цiує вимоги, а у разi
зниження цiни - виходячи з вартостi товару на час купiвлi.

Продовольчi товари неналежноє якостi продавець зобовязаний
замiнити на якiснi товари або повернути споживачевi сплаченi ним
грошi за умови виявлення недолiкiв у межах строку придатностi.

Якщо покупцем предявлено вимоги про безоплатне усунення
недолiкiв товару (маються на увазi непродовольчi товари), то
вони повиннi бути усунутi протягом 14 днiв або за згодою сторiн
в iнший термiн. На вимогу покупця на час ремонту йому на-
дауться (з доставкою) аналогiчний товар незалежно вiд моделi.
Для цього виготовлювач i продавець зобовязанi на договiрнiй
основi утворювати обмiнний фонд товарiв, перелiк яких визна-
чауться Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни. Його постановою вiд 19
березня 1994 р. №172 до такого обмiнного фонду вiднесенi, зок-
рема, телевiзори, магнiтоли, магнiтофони, радiоприймачi, холо-
дильники, морозильники, пральнi машини.

За неналежне виконання таких вимог встановленi санкцiє. Так,
за кожний день затримки виконання вимоги про надання анало-
гiчного товару та за кожний день затримки усунення недолiкiв
понад установлений термiн (14 днiв) споживачевi повинна випла-
чуватися неустойка в розмiрi одного вiдсотка вiд вартостi товару.

Споживачевi надано право предявити виготовлювачу вимогу
про безоплатне усунення недолiкiв товару також пiсля закiнчення
гарантiйного термiну. Така вимога може бути заявлена протягом
установленого термiну служби (експлуатацiє), а якщо такий термiн
не встановлено, - протягом 10 рокiв, але за умови виявлення
iстотних недолiкiв, що допущенi з вини виготовлювача. Якщо цю
вимогу не буде задоволене у встановленi термiни, споживач вправi
за своєм вибором предявити iншi вимоги, передбаченi пунктом
першим статтi 14 Закону <Про захист прав споживачiв>.

/ 75

Вимоги споживача розглядаються пiсля пред явлення ним кви-
танцiє, товарного чи касового чека або iншого письмового доку-
мента, а щодо товарiв з гарантiйними термiнами - технiчного
паспорта чи iншого документа, що його замiнюу.

У продажу можуть бути також товари, на якi гарантiйнi тер-
мiни не встановлено. Щодо таких товарiв споживач мау право
предявити вiдповiднi вимоги продавцю, якщо недолiки були
виявленi протягом шести мiсяцiв, а щодо нерухомого майна -
не пiзнiше трьох рокiв вiд дня єх передачi споживачевi.

Принципово новим для цивiльного права Украєни стало поло-
ження статтi 17 Закону <Про захист прав споживачiв> про те, що
пiдлягау вiдшкодуванню у повному обсязi шкода, заподiяна жит-
тю, здоровю або майну покупця (споживача) продукцiую, яка
мiстить конструктивнi, виробничi, рецептурнi або iншi недолiки,
якщо законодавством не передбачено бiльш високоє мiри вiдпо-
вiдальностi. Причому право на таке вiдшкодування визнауться i
за тим потерпiлим споживачем, який не перебував у договiрних
вiдносинах з продавцем. Правда, i ранiше чинне законодавство
прямо не заперечувало можливостi вiдшкодування шкоди, запо-
дiяноє життю, здоровю або майну покупця використанням то-
вару неналежноє якостi. Така шкода могла розглядатися як рiзно-
вид збиткiв. Однак вiдсутнiсть безпосереднього правового регу-
лювання таких вiдносин позбавляла, як правило, потерпiлих
покупцiв надiйного правового захисту. Суди приймали до роз-
гляду переважно позови громадян про вiдшкодування шкоди,
заподiяноє єхньому майну внаслiдок самозапалювання телевiзорiв,
якщо таке наставало в перiод гарантiйного строку. iнакше ви-
рiшено це питання в Законi <Про захист прав споживачiв>, вiдпо-
вiдно до статтi 10 якого шкода, заподiяна життю, здоровю або
майну споживача, пiдлягау вiдшкодуванню, якщо вона настала
протягом установленого термiну служби (термiну придатностi),
а якщо такий не встановлено - протягом 10 рокiв з часу виго-
товлення товару. Вiдзначаючи в цiлому позитивне значення на-
веденоє норми для захисту прав громадян, не можна обiйти ува-
гою той факт, що у викладенiй редакцiє вона дау змогу виготов-
лювачам продукцiє встановлювати якомога нижчий строк експ-
луатацiє єє з метою скорочення строку можливоє вiдповiдальностi
перед споживачами.

Окремо в Законi <Про захист прав споживачiв> оговорюються
правовi наслiдки порушення права споживача на iнформацiю
про товари (ст.18). Зокрема, якщо надання недостовiрноє або
неповноє iнформацiє про товар, а також про виготовлювача (про-
давця) спричинило придбання товару, який не мау необхiдних

76

споживчих властивостей, споживач мау право розiрвати договiр i
вимагати вiдшкодування завданих йому збиткiв. Пiдлягають
вiдшкодуванню винною особою також збитки, завданi спожива-
чевi товарами, придбаними в результатi недобросовiсноє реклами.

При розглядi вимог споживача про вiдшкодування збиткiв, зав-
даних недостовiрною або неповною iнформацiую про товари чи
недобросовiсною рекламою, мау дiяти припущення, що у спо-
живача немау спецiальних знань про властивостi та характерис-
тики товарiв, якi вiн набувау.

Привiлеувi права покупцiв, якi не притаманнi звичайним зо-
бовязальним вiдносинам, передбаченi статтею 20 Закону <Про
захист прав споживачiв>. Вiдповiдно до цiує статтi споживач (по-
купець) мау право обмiняти непродовольчий товар належноє
якостi на аналогiчний у продавця, у якого вiн був придбаний,
якщо товар не пiдiйшов за формою, габаритами, фасоном, кольо-
ром, розмiром або з iнших причин не може бути ним використаний
за призначенням. Таке право вiн може реалiзувати протягом 14
днiв, не рахуючи дня купiвлi, якщо товар не споживався i якщо
збережено його товарний вигляд, споживчi властивостi, пломби,
ярлики, а також товарний чи касовий чек або iншi документи,
виданi споживачевi. У разi вiдсутностi на момент обмiну анало-
гiчного товару споживач вправi або придбати будь-якi iншi то-
вари з наявного асортименту з вiдповiдним перерахуванням вар-
тостi, або одержати назад грошi у розмiрi купiвельноє цiни, або
здiйснити обмiн товару на аналогiчний при наступному надход-
женнi вiдповiдного товару у продаж.

Допустимiсть обмiну (повернення) товарiв належноє якостi фак-
тично надау покупцевi правовi переваги порiвняно з продавцем,
який зобовязаний задовольнити зазначенi вимоги покупця, не-
зважаючи на вiдсутнiсть з його боку будь-якого порушення умов
договору i згоди на задоволення таких вимог. Тому, на наш по-
гляд, правову ситуацiю, за якою покупець здау всупереч волi
продавця товар належноє якостi i вимагау повернення купiвель-
ноє його вартостi, слiд розглядати як односторонну розiрвання
договору без достатнiх на це пiдстав, що водночас суперечить
основоположним принципам зобовязального права, яке не пе-

Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни затверджууться перелiк товарiв
належноє якостi, якi не пiдлягають обмiну (поверненню). До тако-
го Перелiку включенi продовольчi товари, лiкарськi препарати та
засоби, предмети сангiгiуни, а також окремi види непродовольчих
товарiв.

77

редбачау безпiдставного одностороннього розiрвання договору.
За таких умов лише продавець вправi встановити дяя покупця
пiльговi умови щодо обмiну (повернення) куплених товарiв на-
лежноє якостi.

Законом <Про захист прав споживачiв> врегульованi й iншi
вiдносини, повязанi iз захистом прав покупцiв, вiдшкодуван-
ням моральноє шкоди, вiдповiдальнiстю за порушення законо-
давства про захист прав споживачiв тощо.

До прийняття Закону <Про захист прав споживачiв> вiдноси-
ни мiж продавцями i покупцями в роздрiбнiй торгiвлi були пев-
ною мiрою врегульованi Типовими правилами обмiну промис-
лових товарiв, куплених в роздрiбнiй торговельнiй мережi дер-
жавноє i кооперативноє торгiвлi, затвердженими наказом
Мiнiстерства торгiвлi СРСР i Держстандарту СРСР вiд 1 лютого
1974 р., аналогiчними за змiстом республiканськими Правилами
обмiну промислових товарiв, куплених в роздрiбнiй торговельнiй
мережi державноє i кооперативноє торгiвлi (надалi - Правила
обмiну промислових товарiв) та деякими iншими нормативними
актами щодо окремих видiв товарiв, наприклад, взуття.

Загалом Правила обмiну промислових товарiв мiстили поло-
ження, якi обмежували права покупцiв, визначенi цивiльним за-
конодавством, iстотно знижували ступiнь єх правовоє захище-
ностi. Так, покупець, який придбав товар неналежноє якостi,
щодо якого встановлено гарантiйний термiн, насамперед пови-
нен був звертатися з вимогою про його ремонт. i лише тодi,
коли вiдремонтованi товари потребували другого чи третього
ремонту (залежно вiд виду товару i складностi ремонт) або вза-
галi не могли бути вiдремонтованi протягом встановленого часу,
покупець мав право обмiняти неякiснi вироби на iншi тiує самоє
марки з вiдповiдним перерозрахунком грошовоє суми або вима-
гати повернення купiвельноє цiни, сплаченоє пiд час укладення
договору. Тому громадяни (покупцi) змушенi були насамперед
звертатися з вимогами про ремонт неякiсних виробiв до
пiдприумств-виготовлювачiв товарiв або до спецiальних гаран-
тiйних майстерень, якi могли за власним розсудом квалiфiкува-
ти складнiсть ремонту та походження поломки виробу таким
чином, щоб не допустити його обмiну на якiсний вирiб або уник-
нути повернення його купiвельноє вартостi. Внаслiдок цих та
iнших штучно створюваних перешкод громадяни досить часто
були позбавленi можливостi користуватися придбаними ними
речами, а торговельнi пiдприумства практично не несли майно-
воє вiдповiдальностi перед покупцями за продаж неякiсних то-
варiв.

78

За Правилами обмiну промислових товарiв покупцевi, який
виявив явнi недолiки в куплених ним товарах, щодо яких не
встановленi гарантiйнi строки (одяг, тканини, хутро, килими
тощо), надавалося право за своєм вибором обмiняти цей товар за
мiсцем придбання лише протягом 14 днiв або отримати грошову
суму за повернену рiч. При виявленнi у купленiй речi прихова-
них недолiкiв, пiдтверджених лабораторним аналiзом чи бюро
товарних експертиз, покупець мав право на єє обмiн у магазинi
протягом шести мiсяцiв з дня купiвлi. Таким чином, реалiзацiя
покупцями в таких випадках своєх прав була поставлена в за-
лежнiсть вiд характеру недолiкiв (явнi чи прихованi), що не уз-
годжувалося з цивiльним законодавством. Не передбачалося Пра-
вилами право покупця на вiдшкодування збиткiв, понесених ним
внаслiдок придбання речi з недолiками.

Правилами обмiну промислових товарiв покупцевi надавалося
право лише обмiняти товар належноє якостi на аналогiчний то-
вар (щодо якого не встановлено гарантiйнi строки), якщо куп-
лений товар не пiдiйшов йому за формою, фасоном, кольором,
розмiром. Розiрвання договору з поверненням товару i його ку-
пiвельноє вартостi покупцевi можливе було тiльки за згодою про-
давця. Отже, у всi пiдстави вважати, що чинне законодавство
про захист прав споживачiв у значно прогресивнiшим порiвня-
но з тим, що дiяло ранiше, незважаючи на його певну незавер-
шенiсть i недосконалiсть.

Купiвля-продаж в зовнiшньоторговельному обiгу. Особливостi
цього виду купiвлi-продажу обумовленi участю в товарообiгу iно-
земних субуктiв господарськоє дiяльностi, необхiднiстю захисту
економiчних i полiтичних iнтересiв держави, мiжнародними зви-
чаями та договорами. Основнi принципи, умови та порядок
здiйснення зовнiшньоекономiчноє торгiвлi визначенi Законом
Украєни <Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть>, iншими акта-
ми законодавства.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть здiйснюуться шляхом укла-
дення угод купiвлi-продажу, мiни (бартеру), пiдряду, оренди,
спiльноє дiяльностi тощо. Зовнiшньоекономiчний договiр (в зов-
нiшньоекономiчнiй практицi його iменують контрактом) - ма-
терiально оформлена угода двох або бiльше субуктiв зовнiш-
ньоекономiчноє дiяльностi (в тому числi торговельноє) та єє iно-
земних контрагентiв, спрямована на встановлення, змiну або при-
пинення єхнiх взаумних прав та обовязкiв у зовнiшньоекономiч-
них вiдносинах.

Продавцями i покупцями в зовнiшньоекономiчному договорi
купiвлi-продажу можуть бути усi субукти зовнiшньоекономiч-

79

ноє дiяльностi, перелiченi у статтi 3 Закону Украєни <Про зовнiш-
ньоекономiчну дiяльнiсть>. Крiм юридичних осiб, таке право,
зокрема, мають i фiзичнi особи, якi постiйно проживають на
територiє Украєни i зареустрованi пiдприумцями. Субукти, якi у
сторонами зовнiшньоекономiчного договору (контракту), мають
бути здатними до укладення договору вiдповiдно до законiв Ук-
раєни та (або) закону краєни, де його укладено.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85