Дружина працювала. Заробiток потерпiлого
складав 9,6 млн. крб. Частина заробiтку потерпiлого, що припа-
дау на дочку, дорiвню 4,8 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 2). Через
пять мiсяцiв пiсля смертi потерпiлого його вдова народила сина
i звiльнилась з роботи. В цьому випадку повинна бути перерахо-
вана частина заробiтку потерпiлого, що припадау на кожного
члена сiмє, який мау право на вiдшкодування шкоди. Тепер ця
частина дорiвнюу 2,4 млн. крб. (9,6 млн. крб.: 4). Загальна сума
вiдшкодування складатиме 7,2 млн. крб. (2,4 млн. крб. х 3).

3. Пiдвищення мiнiмального розмiру заробiтноє плати в порядку,
визначеному законодавством. У цьому випадку у пiдстави предя-
вити вимоги про збiльшення мiнiмального розмiру витрат на
необхiдний догляд за потерпiлим.

4. Пiдвищення тарифних ставок (окладiв) працiвникiв госпрозра-
хункових пiдприумств або заробiтноє плати вiдповiдно до колектив-
ного договору. Право потерпiлого вимагати збiльшення розмiру
вiдшкодування у названих випадках не пiдлягау дiє позовноє дав-
ностi: потерпiлий вправi звернутися iз зазначеною вимогою в
будь-який час.

У статтi 464 ЦК Украєни сформульованi пiдстави, при наяв-
ностi яких заподiювач шкоди вправi вимагати зменшення роз-
мiру вiдшкодування. До них належать:

1) пiдвищення працездатностi потерпiлого порiвняно з тiую,
яка у нього залишалася на момент вирiшення питання про
вiдшкодування йому шкоди;

2) припинення виконання обовязкiв членом сiмє потерпiло-
го по здiйсненню догляду за дiтьми, братами, сестрами або ону-
ками померлого, якi не досягли восьми рокiв. Наприклад, на
день смертi потерпiлого на його утриманнi знаходився син 6
рокiв, працездатна дружина не працювала. Заробiток потерпi-
лого становив 9,6 млн. крб. Вiдшкодування шкоди було при-
значено на неповнолiтнього сина i працездатну дружину, яка
доглядала шестирiчного сина. Частина заробiтку потерпiлого,
що припадау на призначених осiб, дорiвнюу 6,4 млн. крб. (9,6
млн. крб. : 3 х 2). Через рiк син пiшов до школи i дружина
влаштувалася на роботу. Заподiювач шкоди вправi вимагати про-
ведення перерахунку розмiру вiдшкодування i припинення ви-
плати вiдшкодування дружинi. При цьому частина заробiтку
потерпiлого, що припадау на сина, складатиме 4,8 млн. крб.
(9,6 млн. крб. : 2);

3) предявлення вимог про вiдшкодування в звязку зi смертю
потерпiлого новими особами пiсля винесення рiшення про
вiдшкодування шкоди непрацездатним утриманцям померлого.

362

Наприклад, на утриманнi померлого знаходилося двоу непов-
нолiтнiх дiтей. Заробiток потерпiлого - 9,6 млн. крб. Дiтям було
присуджено 6,4 млн. крб. (9,6 млн. крб.: 3 х 2). Через пiвроку за
вiдшкодуванням шкоди звернулася мати неповнолiтньоє дитини
вiд першого шлюбу. Заподiювач вправi вимагати зменшення роз-
мiру вiдшкодування первiсним утриманцям померлого. Сума
вiдшкодування трьом неповнолiтнiм дiтям померлого повинна
бути визначена у розмiрi 7,2 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 4 х 3).
Отже, на кожну дитину припадау 2,4 млн. крб.;

4) збiльшення пенсiє, одержуваноє потерпiлим у звязку з уш-
кодженням здоровя. Ця обставина може бути пiдставою для змен-
шення розмiру вiдшкодування, якщо за чинним законодавством
розмiр повного вiдшкодування зменшууться на суму пенсiє (ст.457,
461, 462 ЦК Украєни).

Порядок i умови вiдшкодування потерпiлому додаткових витрат
в звязку з ушкодженням здоровя. Понад вiдшкодування втра-
ченого заробiтку заподiювач компенсуу потерпiлому додатковi
витрати, повязанi з ушкодженням здоровя. До них належать:

1) додаткове харчування; 2) придбання лiкiв; 3) протезування;

4) стороннiй догляд за потерпiлим; 5) санаторно-курортне лiку-
вання; 6) оплата проєзду потерпiлого до мiсця лiкування i на-
зад, а в необхiдних випадках також i особи, яка його супровод-
жуу; 7) придбання спецiальних транспортних засобiв; 8) побу-
тове обслуговування (прання бiлизни, прибирання квартири
тощо).

У Правилах вiд 23 червня 1993 р. передбачено примiрний пе-
релiк додаткових витрат. Тому заподiювач шкоди зобовязаний
вiдшкодувати потерпiлому й iншi витрати, повязанi з ушкод-
женням здоровя. Наприклад, витрати, що необхiднi для капi-
тального ремонту спецiальних транспортних засобiв.

Потреба в зазначених додаткових витратах повинна бути
пiдтверджена висновком медико-соцiальноє експертноє комiсiє.
iнвалiдам i групи, крiм випадкiв потреби у спецiальному медич-
ному доглядi, непотрiбний висновок про потребу у доглядi за
ними.

Витрати на додаткове харчування визначаються на пiдставi ра-
цiону харчування, розробленого Мiнiстерством охорони здоро-
вя Украєни, i довiдки регiональних органiв державного управ-
лiння про середнi цiни на продукти у вiдповiдний перiод єх прид-
бання. Витрати на лiки, лiкування, протезування (крiм протезiв
з дорогоцiнних металiв), придбання санаторно-курортних путi-
вок, речей догляду за потерпiлим визначаються на пiдставi ре-
цептiв лiкарiв, довiдок або рахункiв про єх вартiсть.

363

Розмiр витрат на необхiдний догляд за потерпiлим залежно вiд
характеру цього догляду визначауться медико-соцiальною екс-
пертною комiсiую i не може бути менше:

- трьох мiнiмальних заробiтних плат - на спецiальний ме-
дичний догляд (масаж, уколи тощо);

- двох мiнiмальних заробiтних плат - на звичайний догляд;

- однiує мiнiмальноє заробiтноє плати - на побутовий догляд
(прибирання кiмнати, прання бiлизни тощо).

Витрати на догляд за потерпiлим вiдшкодовуються заподiюва-
чем незалежно вiд того, ким вiн здiйснюуться.

Потерпiлому компенсуються витрати на проєзд до мiсця лiку-
вання i назад. У разi необхiдностi супроводу потерпiлого особi,
яка його супроводжуу, компенсууться проєзд туди й назад, а та-
кож сплачуються добовi i компенсуються витрати на житло вiдпо-
вiдно до законодавства про службовi вiдрядження.

Витрати на придбання спецiальних транспортних засобiв вiдшко-
довуються у розмiрi вартостi мотоколяски, що зазначауться у ра-
хунках органiзацiй, якi видiляють спецiальнi транспортнi засоби
для iнвалiдiв. Витрати на пальне, ремонт (капiтальний, потоко-
вий, дрiбний), технiчне обслуговування транспортного засобу й
запаснi частини до нього пiдлягають стягненню iз заподiювача у
межах, встановлених для iнвалiдiв, якi одержують цi види ком-
пенсацiє вiд органiв соцiального забезпечення (п.19 Постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р.).

Якщо потерпiлому встановлена потреба в кiлькох видах допо-
моги, йому вiдшкодовуються витрати на кожний вид.

При визначеннi розмiру додаткових витрат не враховууться
вiдсоток вини потерпiлого в ушкодженнi його здоровя.

Глава 19

Зобовязання, що виникають внаслiдок рятування
колективного i державного майна

1. Поняття та елементи зобовязань, що виникають
внаслiдок рятування колективного i державного майна

Згiдно з статтею 467 ЦК Украєни шкода, якоє зазнав громадя-
нин при рятуваннi колективного i державного майна вiд небез-
пеки, яка йому загрожувала, повинна бути вiдшкодована тiую
органiзацiую, майно якоє рятував потерпiлий. Безпосереднiм при-
водом виникнення даного iнституту послужили двi справи, що
зявились у судовiй практицi Украєни.

364

У справi за позовом громадянина М. було встановлено, що
позивач, проєжджаючи по залiзницi як пасажир, пiд час стоянки
побачив пожежу у поєздi, який стояв на сусiднiй колiє. Вiн почав
гасити пожежу, внаслiдок чого дiстав калiцтво, водночас згорiв
його одяг. Потерпiлий звернувся до суду про вiдшкодування за-
подiяноє шкоди, що спричинила втрату працездатностi. Народ-
ний суд вiдмовив у позовi, справа розглядалась у рiзних судових
iнстанцiях. Нарештi, одна iз вищих судових iнстанцiй зайняла
iншу позицiю i висловила ряд принципових положень. Вона за-
значила, що громадянин М. дiяв не в особистих iнтересах, а в
iнтересах охорони народного добра, виконуючи свiй конститу-
цiйний обовязок, i зобовязала залiзницю вiдшкодувати грома-
дяниновi М. заподiяну шкоду в повному обсязi. Аналогiчною
була справа за позовом громадянки Б. до товариства <Динамо>,
чоловiк якоє загинув пiд час гасiння пожежi, яка охопила склади
названого товариства. На утриманнi загиблого знаходилося двоу
дiтей, вiд iменi яких єх мати громадянка Б. вимагала вiдшкоду-
вання заподiяноє шкоди. Верховний Суд при вирiшеннi даноє
справи зайняв аналогiчну позицiю, яку висловив щодо справи
громадянина М.

Постанови судових iнстанцiй щодо наведених справ стали пред-
метом глибокого наукового дослiдження. Результати дослiджен-
ня знайшли своу вiдображення у новому iнститутi, який закрiп-
лений в статтях 467, 468 ЦК Украєни.

Як уже зазначалося, в силу такого зобовязання шкода, якоє
зазнав громадянин при рятуваннi колективного i державного
майна вщ небезпеки, що йому загрожувала, повинна бути вiдшко-
дована тiую органiзацiую, майно якоє рятував потерпiлий (ст.467
ЦК Украєни).

Субуктами даного зобовязання у: громадянин, який мау пра-
во на вiдшкодування понесеноє шкоди i вiн виступау в особi
кредитора (потерпiлого) та органiзацiя, що зобовязана цю шко-
ду вiдшкодувати, виступау в особi боржника.

Право вимагати вiдшкодування шкоди, понесеноє при ряту-
ваннi майна органiзацiє, належить будь-якому громадяниновi,
який, виконуючи свiй громадський обовязок, зазнав цiує шко-
ди. До того, немау значення, чи цi дiє вчиненi пiд час виконання
трудових обовязкiв, чи нi, важливо, щоб вони являли собою
здiйснення, громадського обовязку.

Слiд пiдтримати висловлений у лiтературi погляд, за яким пра-
во на вiдшкодування за статтею 467 ЦК Украєни мають так званi
професiйнi рятувальники, оскiльки вихiдна позицiя у хибною -
такi працiвники зобовязанi ризикувати своєм життям i здоров-

365

ям у силу трудових (службових) обовязкiв i ризик шкiдливих
наслiдкiв повинен падати на них. У разi смертi громадянина-
рятувальника право вимоги належить особам, якi мають право
на вiдшкодування шкоди в звязку зi смертю годувальника (час-
тина перша, друга, третя ст.456 ЦК Украєни).

Обовязок вiдшкодування шкоди покладено на органiзацiю, май-
но якоє рятував потерпiлий. Для визначення органiзацiє-боржни-
ка вирiшальним у приналежнiсть даного майна органiзацiє. Йдеть-
ся про державнi пiдприумства i установи, громадськi обуднан-
ня, кооперативи (колгоспи), колективнi пiдприумства, госпо-
дарськi товариства тощо, яким майно належить вiдповiдно на
правi колективноє власностi, повного господарського вiдання або
на правi оперативного управлiння. Якщо майно в момент ряту-
вання знаходилось в iншiй органiзацiє (оренда, перевезення, збе-
реження тощо) або навiть у громадянина (прокат), то зобовяза-
ним субуктом буде органiзацiя, якiй належить майно. Коли майно
належало кiльком органiзацiям, тодi шкода, якоє громадянин
зазнав у звязку з його рятуванням, вiдшкодовууться органiзацi-
ями солiдарне.

Змiст зобовязання, що виникау внаслiдок рятування колек-
тивного i державного майна, складау право потерпiлого одержа-
ти вiдшкодування шкоди, якоє вiн зазнав, i обовязок органi-
зацiє-боржника вiдшкодувати цю шкоду.

Обуктом зобовязання у вiдшкодування шкоди потерпiлому,
якоє вiн зазнав, рятуючи майно органiзацiє.

2. Пiдстави виникнення зобовязань, повязаних з
рятуванням колективного i державного майна

Обовязок вiдшкодування органiзацiую шкоди громадяниновi
при рятуваннi єє майна виникау за таких пiдстав: а) наявнiсть
шкоди; б) спрямованiсть дiй громадянина на рятування колек-
тивного i державного майна; в) реальнiсть небезпеки, що загро-
жувала колективному або державному майну; г) причинний звя-
зок мiж дiями громадянина по рятуванню майна i шкодою, якоє
зазнав громадянин.

Шкода, якоє зазнав громадянин при рятуваннi колективного
або державного майна, може виражатись у пошкодженнi або зни-

Ярошенко К.Б. Жизнь й здоровье под охраной закона. Граждан-
ско-правовая защита линньєх неимущественньи прав граждан. -
М.: Юрид. лит., 1990. - С. 97.

366



щеннi належного йому майна, в повнiй або частковiй втратi за-
робiтку, викликаною втратою або зменшенням працездатностi,
а також у витратах, викликаних ушкодженням здоровя (посиле-
не харчування, протезування, стороннiй догляд тощо).

У випадку смертi громадянина шкода виражауться у втратi за-
собiв до життя непрацездатними особами, якi перебували на ут-
риманнi померлого або мали право на таке утримання (частини
друга, третя ст.456 ЦК Украєни), а також у витратах, понесених
на поховання (ст.459 ЦК Украєни). Рятування колективного i
державного майна виявляуться у тому, що громадянин вчиняу
фактичнi дiє на вiдвернення небезпеки, що загрожувала колектив-
ному або державному майну (наприклад, зупиняу поєзд, чим за-
побiгау аварiє; повiдомляу про заiрозу небезпеки), або на єє змен-
шення чи лiквiдацiю: бере участь у гасiннi пожежi, знищуу речi,
що загрожували вибухом, тощо. Правове значення мау в цьому
випадку не вид дiє громадянина, а єє цiлеспрямованiсть. Не мау
значення i та обставина, що громадянин за власною iнiцiативою
чи за проханням iнших осiб брав участь у рятуваннi колективно-
го або державного майна.

Обовязок органiзацiє вiдшкодувати шкоду, якоє зазнав грома-
дянин при рятуваннi єє майна, виникау незалежно вiд наслiдкiв
рятування. Власне цю обставину пiдкреслюу й закон, вживаючи
термiн <при рятуваннi>, а не <в рятуваннi>. Отже, вимога грома-
дянина до органiзацiє грунтууться на фактi виникнення у нього
шкоди, а не на ефективностi дiє щодо вiдвернення небезпеки,
яка загрожувала майну органiзацiє. Органiзацiя не може ухиля-
тися вiд обовязку вiдшкодування шкоди, посилаючись на ту
обставину, що остання значно переважау шкоду, яка була або
могла бути вiдвернена.

Обовязок органiзацiє вiдшкодувати шкоду виникау i в тих ви-
падках, коли дiє громадянина були спрямованi на рятування майна
громадян, що знаходиться у володiннi органiзацiє. Правовою
пiдставою знаходження майна громадянина в органiзацiє можуть
бути вiдповiднi договори, наприклад, комiсiє, схову, побутового
пiдряду тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85