- мiж проголошенням виправдального вироку i вступом його
в законну силу.

Якщо громадянин був позбавлений можливостi займати певнi
посади або займатися певною дiяльнiстю, внаслiдок чого в ме-
жах призначеного судом строку не працював або виконував менш
оплачувану роботу, тодi втрата заробiтку за вiдповiдний перiод
пiдлягау вiдшкодуванню iз зарахуванням заробiтку по нижчеоп-
лачуванiй роботi.

Вiдшкодування заробiтку та iнших грошових доходiв, сплаче-
них штрафних сум, сум судових витрат, а також сум, сплачених
громадянином у звязку з наданням йому юридичноє допомоги i
сум моральноє шкоди, проводиться за рахунок коштiв держав-
ного бюджету. Вiдшкодування моральноє шкоди проводиться тодi,
коли незаконнi дiє органiв дiзнання, попереднього слiдства, про-
куратури i суду завдали моральноє шкоди громадяниновi, при-
звели до порушення його нормальних життувих звязкiв, вима-
гають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiє свого життя.

Конфiсковане, вилучене, заарештоване майно повертауться гро-
мадяниновi в натурi, а в разi неможливостi повернення в натурi
його вартiсть вiдшкодовууться за рахунок тих пiдприумств, уста-
нов, органiзацiй, яким воно передано безоплатно. Внаслiдок
лiквiдацiє зазначених органiзацiй або недостатностi у них коштiв
для вiдшкодування шкоди вартiсть майна (частина вартостi)
вiдшкодовууться за рахунок державного бюджету (ст.3-4 Зако-
ну Украєни вiд 1 грудня 1994 р.).

328

Крiм того, громадянин повинен бути поновлений у трудових,
житлових, особистих правах, у навчальному закладi, вiйськових
та iнших званнях, йому повертаються ордени та медалi, при не-
обхiдностi публiкуються спростування обставин, що ганьблять
особу (ст.6-11 Закону Украєни вiд 1 грудня 1994 р.).

Протиправний характер дiй службових осiб слiдчо-прокурор-
ських органiв повинен вiдповiдати змiсту незаконних дiй, що
перелiченi в зазначених правових нормах. Для зясування єх змiсту
необхiдно звернутися до статтi 176 Кримiнального кодексу Ук-
раєни, статей 148, 155 Кримiнально-процесуального кодексу Ук-
раєни, статей 31, 32 Кодексу Украєни про адмiнiстративнi право-
порушення.

Для встановлення вiдповiдальностi за заподiяну шкоду слiд ви-
значити причинний звязок мiж незаконними дiями службових
осiб вiдповiдних органiв i шкодою. Такими у обуктивнi пiдста-
ви вiдповiдальностi за статтею 443 ЦК Украєни. Щодо субуктив-
ноє пiдстави вiдповiдальностi, як зазначалося вище, стаття 443
передбачау вiдповiдальнiсть незалежно вiд вини. Вважаумо по-
зицiю закону цiлком виправданою. Обгрунтування вiдповiдаль-
ностi незалежно вiд вини вбачауться:

1) в подальшому змiцненнi законностi в дiяльностi органiв
дiзнання, попереднього слiдства, суду i прокуратури;

2) в пiдсиленнi захисту прав i законних iнтересiв громадян.
Субуктом вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну громадяниновi
незаконними дiями органiв дiзнання, попереднього слiдства, про-
куратури i суду стаття 443 ЦК Украєни передбачау державу. Отже,
перед потерпiлими вiдповiдау держава, а не заподiювачi шкоди
- органи дiзнання, попереднього слiдства, прокуратури i суду.
За загальним правилом субуктом вiдповiдальностi у заподiювач
шкоди. Якщо шкода заподiяна службовими особами органiзацiє.
що мау статус юридичноє особи, субуктом вiдповiдальностi у
юридична особа (ст.23, 32 ЦК Украєни). Чому стаття 443 вiдсту-
пила вiд загального правила, поклавши обовязок вiдшкодуван-
ня на державу як такуi Якими у соцiальнi та юридичнi пiдстави
покладення вiдповiдальностi на державу, а не на заподiювачiв
шкодиi На нашу думку, вiдповiдь може бути такою. Захист прав
громадян у функцiую Украєнськоє держави, яка характеризуу один
з напрямiв дiяльностi всiх єє органiв, передусiм органiв, спецi-
ально створених для захисту правопорядку, в тому числi для за-
хисту прав громадян. Це судово-прокурорськi органи, органи
дiзнання i попереднього слiдства, iншi органи, що здiйснюють
вiд iменi держави функцiє правосуддя, прокурорського нагляду,
розслiдування злочинiв. Дедалi бiльше стау загальновизнаним,

329

що правосуддя, прокурорський нагляд у вищими гарантiями юри-
дичних прав громадян у державi. За таких умов незаконна
дiяльнiсть зазначених органiв у порушенням функцiє держави
щодо захисту прав громадян. Саме тому не державнi органи (про-
куратура, суд, мiлiцiя та iн.), а Украєнська держава зобовязана
вiдшкодувати шкоду, заподiяну потерпiлому. Встановлення та-
кого субукта вiдповiдальностi свiдчить про те, що законодавець
розцiнюу незаконну дiяльнiсть органiв дiзнання, попереднього
слiдства, прокуратури i суду як надзвичайну подiю в загально-
державному масштабi. Украєнська держава вiдшкодовуу заподiя-
ну шкоду за рахунок державного бюджету. Трапляються судовi
помилки щодо визначення субукта вiдповiдальностi за шкоду,
заподiяну незаконною дiяльнiстю слiдчо-судово-прокурорських
органiв. Так, громадянин К. був незаконно засуджений. Потiм
обвинувальний вирок був скасований. Громадянин К. звернувся
до суду з позовом про вiдшкодування шкоди, повязаноє зi спла-
тою послуг юридичнiй консультацiє. Суд винiс рiшення про стяг-
нення вiдповiдноє суми за рахунок консультацiє. Це рiшення
незаконне, бо зазначенi суми вiдшкодовуються за рахунок дер-
жавного бюджету, а не коштiв певноє органiзацiє, як юридична
консультацiя.

Субуктами права на вiдшкодування шкоди у громадяни, щодо
яких були вчиненi вiдповiднi незаконнi дiє. Право на вiдшкоду-
вання заподiяноє шкоди виникау з моменту вступу у законну
силу виправдувального вироку, з дня винесення постанови про
закриття кримiнальноє справи, в основу якоє покладено реабiлi-
туючi пiдстави (вiдсутнiсть подiє злочину, вiдсутнiсть в дiяннях
особи складу злочину або недоказовiсть участi громадянина у
вчиненнi злочину), чи припинення справи про адмiнiстративне
правопорушення. Закриття кримiнальноє справи на пiдставi акта
про амнiстiю, по закiнченнi строку давностi притягнення до кри-
мiнальноє вiдповiдальностi, в звязку з прийняттям закону, що
усувау кримiнальну вiдповiдальнiсть за вчинене дiяння, не у
пiдставою для виникнення права на вiдшкодування за статтею
443 ЦК Украєни.

Змiна квалiфiкацiє вчиненоє злочинноє дiє за статтею закону,
що передбачау менш тяжкий злочин з призначенням по цiй статтi
бiльш мякого покарання або зниження мiри покарання без змiни
квалiфiкацiє, також не у пiдставою для вiдшкодування шкоди
вiдповiдно до зазначених вище правових норм. Стаття 53 Кри-
мiнально-процесуального кодексу Украєни зобовязуу органи
дiзнання, попереднього слiдства, прокуратури i суду розяснити
громадяниновi порядок поновлення його порушених прав. Цi

330

органи повиннi направити громадяниновi, а у разi його смертi -
його спадкоумцям, повiдомлення про припинення кримiналь-
ноє справи або копiю виправдувального вироку. Громадяниновi
також направляуться повiдомлення, що розяснюу його права i
порядок вiдшкодування шкоди. Розмiр вiдшкодування шкоди,
залежно вiд того, який орган здiйснював слiдчi дiє чи розглядав
справу, визначають вiдповiднi органи дiзнання, попереднього
слiдства, прокуратури i суд. Вони виносять постанову (ухвалу)
про розмiр вiдшкодування протягом мiсяця з дня надходження
заяви вiд потерпiлого громадянина про вiдшкодування шкоди.
Якщо справу закрито судом при розгляданнi єє в касацiйному
порядку або в порядку нагляду, розмiр вiдшкодування визначау
суд, що розглядав справу у першiй iнстанцiє. У постановi (ух-
валi) мiстяться певнi реквiзити: змiст вимог громадянина; док-
ладний розрахунок втраченого громадянином заробiтку; розмiр
штрафiв, судовi витрати та iншi суми,-сплаченi у звязку з неза-
конними дiями; суми, сплаченi на користь юридичноє консуль-
тацiє.

Якщо пiд час розглядання заяви про вiдшкодування шкоди
виникау спiр мiж спадкоумцями щодо частки кожного з них, а
також спiр стосовно осiб, якi повиннi бути включенi в коло спад-
коумцiв, то в постановi необхiдно зазначити суму, що пiдлягау
сплатi всiм спадкоумцям. А спiр мiж ними пiдлягау розвязанню
в загальнопозовному порядку. Отже, незадоволенi спадкоумцi
не мають права предявляти претензiє до органiв, якi винесли
постанову (ухвалу) про розмiр вiдшкодування.

Така постанова (ухвала) може бути оскаржена вiдповiдному про-
курору чи у вищестоящий суд у порядку i в строки, передбаченi
кримiнально-процесуальним законодавством i законодавством про
адмiнiстративнi правопорушення. Єє копiя, що завiрена гербовою
печаткою, надсилауться громадяниновi або його спадкоумцям. Гро-
мадянин чи його спадкоумцi подають копiю постанови у фiнан-
совий вiддiл регiонального органу державного управлiння за мiсцем
проживання для одержання чека, який потiм подауться до вiдпо-
вiдноє установи Нацiонального банку Украєни.

Постанова (ухвала) про розмiр вiдшкодування мау велике юри-
дичне значення, адже в нiй передбачауться конкретизацiя обук-
та права на вiдшкодування та визначенi розмiри грошових сум,
право на якi належить громадяниновi. Без цього документа не-
можлива реалiзацiя права на вiдшкодування. Якщо зазначенi
органи не виносять постанову (ухвалу) про розмiр вiдшкодуван-
ня, то вони так чи iнакше перешкоджають здiйсненню належ-
ного громадяниновi права на вiдшкодування. Тому, на нашу дум-

331

ку, громадянин мау право звернутися до суду за захистом пору-
шеного права на вiдшкодування.

Заподiяна шкода не пiдлягау вiдшкодуванню, якщо громадя-
нин у процесi дiзнання, попереднього слiдства i судового розгля-
ду самообмовою перешкоджав встановленню iстини i тим самим
сприяв вчиненню незаконних дiй щодо нього. Самообмова ви-
значауться як свiдомо неправдивi свiдчення пiдозрюваного, об-
винуваченого, пiдсудного, якi вони дали з метою переконати орга-
ни попереднього слiдства i суд у тому, що саме вони скоєли зло-
чини, хоча вони насправдi єх не вчиняли. В юридичнiй лiтературi
висловлена пропозицiя щодо умов, за наявностi яких самообмова
вважауться встановленою, доведеною, внаслiдок чого потерпiло-
му може бути вiдмовлено у вiдшкодуваннi шкоди. Самообмова
повинна виражатися у показаннях обвинуваченого, що зафiксо-
ванi у протоколi допиту. Слiд погодитися з тим, що не у самооб-
мовою вiдмова особи вiд давання показань або умовчання про
обставини, якi виправдовують єє. З позицiй кримiнально-проце-
суального законодавства звинувачений не несе вiдповiдальностi
за вiдмову вiд давання показань. Отже, правомiрним у тверджен-
ня про те, що позбавляти такого обвинуваченого права на вiдшко-
дування заподiяноє шкоди було б несправедливим. Вина обвину-
ваченого, який застосовуу самообмову, може виражатися лише в
умислi. За таких обставин позбавлення його права на вiдшкоду-
вання цiлком вiдповiдау вимогам статтi 454 ЦК Украєни, згiдно з
якою умисел потерпiлого виключау вiдповiдальнiсть заподiювана
шкоди. Якщо самообмова була наслiдком необережноє поведiнки
потерпiлого, то вважаумо, що потерпiлий повинен набути право
на вiдшкодування шкоди. Самообмова повинна бути актом волi
обвинуваченого, що сформувалася незалежно вiд дiяльностi служ-
бових осiб, якi розслiдують справу. Шкода вiдшкодовууться, коли
самообмова була наслiдком застосування насильства, погроз чи
iнших незаконних заходiв. При цьому факт насильства, погроз
або iнших незаконних мiр повинен буги встановлений слiдчими
органами прокурором або судом.

7. Вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну джерелом
пiдвищеноє небезпеки

Поняття та види джерел пiдвищеноє небезпеки. Стаття 450 ЦК
Украєни регулюу зобовязальнi вiдносини, що виникають iз факту
заподiяння шкоди джерелом пiдвищеноє небезпеки. Норма цiує
статтi вiдрiзняуться вiд iнших норм, що передбачають зобовя-
зання iз заподiяння шкоди, тим, що в нiй йдеться про особли-

332

вий засiб заподiяння шкоди - про джерело пiдвищеноє небезпе-
ки. В звязку з цим за статтею 450 ЦК Украєни використовують-
ся три взаумоповязанi категорiє:

1) пiдвищена небезпека для оточення;

2) дiяльнiсть, яка повязана з пiдвищеною небезпекою;

3) джерело пiдвищеноє небезпеки.

Якi соцiально-економiчнi фактори викликали до життя зазна-
ченi категорiєi Сучасний рiвень розвитку народного господар-
ства нашоє краєни характеризууться значним технiчним потен-
цiалом. Це машини, механiзми, виробниче устаткування, рiзнi
знаряддя працi, будiвельнi конструкцiє, експлуатацiя яких, як
свiдчить досвiд, повязана з можливiстю заподiяння шкоди жит-
тю i здоровю громадян, єхньому майну, а також майну органi-
зацiй. Внаслiдок цього законодавством в зазначених нормах пе-
редбачено вiдшкодування шкоди, заподiяноє джерелом пiдви-
щеноє небезпеки. Водночас стаття 450 ЦК Украєни не розкривау
сутi пiдвищеноє небезпеки, джерела пiдвищеноє небезпеки. Це
- завдання цивiлiстичноє науки. Розроблено кiлька теорiй, в
яких вираженi погляди на суть джерела пiдвищеноє небезпеки.
Найбiльшого визнання у науцi i в судово-арбiтражнiй практицi
набули теорiє дiяльностi (М.М.Агарков, Б.С.Антимонов) та
обуктiв або предметiв матерiального свiту (О.О.Красавчиков,
М.С.Малеєн).

Аналiз основних положень теорiє дiяльностi дау змогу сформу-
лювати три висновки: по-перше, пiд джерелом пiдвищеноє не-
безпеки слiд розумiти дiяльнiсть, яка повязана з використанням
певних предметiв, головним чином технiки; по-друге, пiдвище-
ну небезпеку створюу не <мертвий обукт>, а повязана з ним
дiяльнiсть; по-трету, пiдвищена небезпечна дiяльнiсть характе-
ризууться тим, що вона повязана з такими видами технiки, в
яких закладена рухова система, та експлуатацiя єх при сучасно-
му рiвнi розвитку технiки безпеки повнiстю не виключау мож-
ливостi заподiяння непередбаченоє (випадковоє) шкоди.

Змiст теорiє обуктiв або предметiв матерiального свiту скла-
дауться з таких положень:

1) джерелом пiдвищеноє небезпеки у те, що єє створюу;

2) матерiальний вираз джерела пiдвищеноє небезпеки слiд шу-
кати у вивченнi елементiв виробничих сил - знарядь i засобiв
виробництва;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85