Коли громадянин залишив заповiт, то пiсля його смертi майно
переходить до особи чи до осiб, вказаних у заповiтi, тобто на-
стау спадкування за заповiтом. Спадкування за заповiтом мати-
ме мiсце за умов, що заповiт буде дiйсним, що спадкоумцi не
будуть усунутi вiд спадщини i що спадкоумцi за заповiтом ви-
словлять згоду прийняти спадщину.

Вiдповiдно до статтi 541 ЦК Украєни заповiт повинен бути
укладений у письмовiй формi i нотарiально посвiдчений. Пору-
шення зазначеноє форми (укладання заповiту в простiй пись-
мовiй формi або в уснiй формi) тягне за собою недiйснiсть запо-
вiту (ст.47 ЦК Украєни).

У деяких випадках заповiт може бути посвiдчений не тiльки
нотарiусом. Вiдповiдно до статтi 542 ЦК Украєни до нотарiально
посвiдчених заповiтiв прирiвнюються:

1. Заповiти громадян, якi перебувають на лiкуваннi в лiкарнях,
iнших стацiонарних лiкувально-профiлактичних закладах, сана-
торiях або проживають у будинках для пристарiлих та iнвалiдiв,
посвiдченi головними лiкарями, єх заступниками по медичнiй
частинi або черговими лiкарями цих лiкувальних закладiв, а в
будинках для пристарiлих та iнвалiдiв - посвiдченi директорами
i головними лiкарями цих будинкiв.

2. Заповiти громадян, якi перебувають пiд час плавання на
морських суднах або суднах внутрiшнього плавання, що плава-
ють пiд прапором Украєни, посвiдченi капiтанами цих суден.

461

3. Заповiти громадян, якi перебувають у розвiдувальних, арк-
тичних та iнших подiбних єм експедицiях, посвiдченi начальни-
ками цих експедицiй.

4. Заповiти вiйськовослужбовцiв та iнших осiб, якi перебува-
ють на лiкуваннi в госпiталях, санаторiях та iнших вiйськово-
лiкувальних закладах, посвiдченi начальниками, єх заступника-
ми по медичнiй частинi, старшими i черговими лiкарями зазна-
чених закладiв.

5. Заповiти вiйськовослужбовцiв, а в пунктах дислокацiє вiйсько-
вих частин, зуднань, установ i вiйськово-навчальних закладiв,
де немау державних нотарiальних контор та iнших органiв, що
вчиняють нотарiальнi дiє, також заповiти робiтникiв i службовцiв,
членiв єх сiмей i членiв сiмей вiйськовослужбовцiв посвiдченi
командирами (начальниками) цих частин, зуднань, установ i
закладiв.

6. Заповiти осiб, якi перебувають у мiсцях позбавлення волi,
посвiдченi начальниками мiсць позбавлення волi.

Заповiт складауться у двох примiрниках. Один з них зберi-
гауться у нотарiальнiй конторi, другий видауться заповiдачу.

В заповiтi обовязково зазначаються мiсце та час його укла-
дання (ст.541 ЦК Украєни).

Заповiт повинен бути пiдписаний самим спадкодавцем у при-
сутностi нотарiуса чи iншоє особи, яка мау право вiдповiдно до
статтi 542 ЦК Украєни посвiдчувати цей документ. Громадянин
не може надати право комусь за дорученням пiдписати заповiт.
Якщо громадянин за станом здоровя не мау змоги зявитися до
нотарiальноє контори, вiн мау право запросити нотарiуса додо-
му.

Якщо заповiдач внаслiдок фiзичноє вади, хвороби або з будь-
яких iнших причин не може власноручно пiдписати заповiт, за
його дорученням у його присутностi заповiт мау право пiдписа-
ти iнша особа. Вона пiдписуу заповiт в присутностi нотарiуса
або iншоє службовоє особи, яка мау право посвiдчувати цей до-
кумент. При цьому необхiдно зазначити причини, з яких запо-
вiдач не мiг пiдписати заповiт власноручно (ст.543 ЦК Украєни).
Заповiт не може пiдписувати особа, на користь якоє його зроб-
лено.

При складаннi та посвiдченнi заповiту нотарiус перевiряу, чи у
заповiдач тiую особою, вiд iменi якоє складено заповiт, пере-
вiряу правомiрнiсть заповiтних розпоряджень та дiуздатнiсть за-
повiдача.

Нотарiус повинен вiдмовити у посвiдченнi заповiту, коли в
ньому мiстяться незаконнi розпорядження або коли заповiдач у

462

недiуздатною особою. Нотарiус мау право вiдмовити в посвiдченнi
заповiту i у випадку, якщо заповiдач тимчасово перебувау в та-
кому станi, що не може розумiти значення своєх дiй (наприклад,
заповiдач перебувау у нетверезому станi).

Заповiдач не повинен представляти нотарiусу документи чи
будь-якi iншi докази належностi йому майна, з приводу якого
складауться заповiт. Цей факт перевiряуться вже пiсля вiдкриття
спадщини.

Особлива форма розпоряджень на випадок смертi передбачена
законом щодо вкладiв у банках. Вкладник може залишити роз-
порядження безпосередньо вiдповiдному банку про те, кому слiд
видати вклад у разi його (вкладника) смертi. Це розпорядження
може бути зроблене уформi напису як на ощаднiй книжцi, так i
на облiковiй картцi вкладника. Причому пiдпис вкладника по-
свiдчууться завiдуючим вiдповiдним вiддiленням банку.

Коло спадкоумцiв за заповiтом i змiстом заповiту. Вiдповiдно до
ЦК Украєни кожний громадянин мау право залишити за запо-
вiтом усе своу майно або частину його (не виключаючи пред-
метiв звичайноє домашньоє обстановки та вжитку) однiй чи
кiльком особам як тим, що входять, так i тим, що не входять до
кола спадкоумцiв за законом, а також державi або окремим дер-
жавним, кооперативним та iншим громадським органiзацiям
(ст.534 ЦК Украєни).

Отже, заповiт на користь далекого родича чи просто приятеля
буде дiйсним i тодi, коли на момент вiдкриття спадщини будуть
живi спадкоумцi за законом (наприклад, дiти, дружина та iншi).

Заповiдач може залишити все своу майно або його частину
спадкоумцю другоє черги незважаючи на наявнiсть осiб, якi вхо-
дять у першу чергу спадкоумцiв за законом, або залишити все
майно або частину його онуку, хоча син або дочка спадкодавця
- батьки цього онука - живi.

Тобто заповiдач не звязаний нi колом спадкоумцiв за зако-
ном, нi черговiстю закликання спадкоумцiв до спадкування, нi
правом представлення.

Спадкодавець мау право заповiдати своу майно державi, дер-
жавним, кооперативним та громадським органiзацiям, незважа-
ючи на те що у нього у спадкоумцi за законом.

Спадкодавець може розподiлити майно мiж спадкоумцями за
законом або стороннiми особами в будь-яких частках. Наприк-
лад, одному з спадкоумцiв може залишити 9/10 спадщини, а
другому 1/10 єє.

Усе це стосууться всякого майна, в тому числi i предметiв зви-
чайноє домашньоє обстановки i вжитку (ст.534 ЦК Украєни).

463

Законодавством Украєни не передбачено особливого режиму
для хатнього майна при спадкуваннi за заповiтом: заповiдач може
розпоряджатися ним так само, як i iншим майном.

Отже, заповiдач мау право залишити своу хатну майно особам,
якi з ним не проживали, навiть за наявностi таких законних спад-
коумцiв, якi проживали спiльно з ним бiльше року до його смертi.

Право на обовязкову частку в спадщинi. Свобода заповiдаль-
них розпоряджень обмежууться в iнтересах неповнолiтнiх i не-
працездатних дiтей спадкодавця (в тому числi усиновлених), ут-
риманцiв та iнших непрацездатних спадкоумцiв першоє черга
(крiм онукiв та правнукiв).

Це обмеження полягау у тому, що неповнолiтнi (якi не досяг-
ли 18 рокiв) або непрацездатнi дiти спадкодавця (в тому числi
усиновленi), а також непрацездатнi дружина, батьки (усинови-
телi) й утриманцi померлого (у вiцi до 16 рокiв, а тi, що вчаться,
- до 18 рокiв та пiсля 55 рокiв - жiнки i пiсля 60 рокiв -
чоловiки, так само й iнвалiди i, II та III груп) успадковують,
незалежно вiд змiсту заповiту, не менше двох третин частки, що
належала б кожному з них при спадкуваннi за законом (ст.535
ЦК Украєни).

Цю частку, на яку за всiх обставин мають право зазначенi спад-
коумцi, називають обовязковою часткою. Якщо заповiдач поз-
бавить обовязковоє частки своєх неповнолiтнiх чи непрацездат-
них дiтей або iнших непрацездатних спадкоумцiв (з числа вже
згаданих), то заповiт у цiй частинi буде недiйсним.

Наприклад, у Н. на момент вiдкриття спадщини була праце-
здатна дружина, дорослий працездатний син та двоу непов-
нолiтнiх дiтей. За заповiтом Н. все своу майно заповiдав брату i
цим усунув вiд. спадкування дружину та дiтей, в тому числi, не-
повнолiтнiх. Такий заповiт буде визнаний частково недiйсним.
У даному випадку майно буде роздiлене таким чином: кожний з
неповнолiтнiх дiтей одержить по i/б частинi спадкового майна
(оскiльки кожний з них при спадкуваннi за законом мав би право
одержати 1/4 спадщини, а єх обовязкова частка дорiвнюу 2/3 вiд
цiує частини), а решта майна перейде до брата померлого вiдпо-
вiдно до заповiту.

Наведений перелiк осiб, якi мають право на обовязкову част-
ку у вичерпним. Спадкоумцi другоє черги не мають права на
обовязкову частку при спадкуваннi за заповiтом. Отже, якщо
громадянин складе заповiт на користь сторонньоє особи, а на
момент вiдкриття спадщини виявиться, що у спадкодавця у не-
працездатна сестра, то все майно перейде до спадкоумця за за-
повiтом (у даному разi - до сторонньоє особи), оскiльки сестра

464

як спадкоумець другоє черги за законом права на обовязкову
частку не мау.

Не мають права на обовязкову частку також онуки та правну-
ки спадкодавця, в тому числi i за умови, коли вони неповнолiтнi
або непрацездатнi. Нотарiальнi контори послiдовно керуються
цим правилом у своєй практичнiй дiяльностi.

Враховуючи те, що в зазначених статтях дауться вичерпний
перелiк спадкоумцiв, якi мають право на обовязкову частку, де
онуки i правнуки не передбаченi, визнання за останнiми права
на цю частку було б порушенням статтi 535 ЦК Украєни.

В статтi 535 ЦК Украєни зазначено, що <при визначеннi роз-
мiру обовязковоє частки враховууться i вартiсть спадкового майна,
що складауться з предметiв звичайноє домашньоє обстановки i
вжитку>.

Наведену норму можна тлумачити так, що у всiх випадках при
визначеннi розмiру обовязковоє частки слiд враховувати i вартiсть
предметiв домашньоє обстановки i вжитку, що належали помер-
лому.

Обгрунтованiсть такого тлумачення наведеноє норми викли-
кау великi сумнiви, оскiльки тодi доводиться констатувати про-
тирiччя мiж нормами статей 535 та 533 ЦК Украєни.

Наприклад, якщо спадкоумець, який мау право на обовязко-
ву частку, проживав окремо вiд спадкодавця, а з останнiм про-
жив не менше року хтось iз спадкоумцiв за законом, видiлення
цьому <обовязковому> спадкоумцю частини предметiв домаш-
ньоє обстановки i вжитку буде порушенням норми статтi 535 ЦК
Украєни, згiдно з якою його обовязкова частка дорiвнюу 2/3
того, що вiн мав одержати при спадкуваннi за законом, бо при
спадкуваннi за законом у даному випадку вiн не одержав би
нiчого з предметiв домашньоє обстановки (ст.533 ЦК Украєни).

Отже, правило статтi 535 ЦК Украєни про те, що при визна-
ченнi розмiру обовязковоє частки враховууться i вартiсть спад-
кового майна, що складауться з предметiв звичайноє домашньоє
обстановки i вжитку, на нашу думку, слiд розумiти так, що тут
йдеться лише про спадкоумцiв (якi претендують на обовязкову
частку), що мали б право на одержання цих предметiв при спад-
куваннi за законом: тобто якщо такий спадкоумець проживау
спiльно зi спадкодавцем не менше року до його смертi, а так
само коли спадкоумець не прожив спiльно зi спадкодавцем (чи
прожив спiльно менше року), але при цьому спiльно зi спадко-
давцем не проживав нiхто з iнших спадкоумцiв за законом.

Коли ж спадкоумець, який мау право на обовязкову частку,
не проживав спiльно зi спадкодавцем, однак серед iнших спад-

465

коумцiв за законом у такi, що проживали спiльно з останнiм не
менше одного року до його смертi, тодi при визначеннi розмiру
обовязковоє частки не слiд враховувати вартiсть предметiв зви-
чайноє домашньоє обстановки i вжитку.

В практицi дiяльностi нотарiальних контор виникау питання,
чи слiд враховувати суму вкладу в Ощадному чи iншому банку
при визначеннi розмiру обовязковоє частки.

Законодавством встановленi особливi правила щодо розпоряд-
ження вкладами в банках. Вкладник може безпосередньо цим
установам зробити розпорядження щодо вкладу.

Вiн може також в заповiтi зазначити тих осiб, яким слiд видати
вклад в разi його (вкладника) смертi.

Цими особами можуть бути як громадяни, що входять в коло
спадкоумцiв за законом, так i тi, що не у спадкоумцями за зако-
ном. Таке розпорядження може бути зроблено так само на ко-
ристь держави, державних, громадських, кооперативних органi-
зацiй.

Розпорядження на користь будь-якоє особи про видачу вкладу
буде повнiстю дiйсним, незважаючи на наявнiсть неповнолiтнiх
i непрацездатних дiтей та iнших непрацездатних спадкоумцiв,
якi мають право на обовязкову частку на момент вiдкриття спад-
щини.

Якщо вкладник зробив розпорядження щодо вкладу (безпосе-
редньо банку або в заповiтi), то вклад не включауться до складу
спадкового майна, i при визначеннi розмiру обовязковоє частки
вартiсть вкладу не враховууться.

Якщо ж громадянин не зробив розпорядження щодо вкладу,
тодi в разi його смертi вклад переходить до спадкоумцiв на загаль-
них пiдставах. Отже, в даному випадку при визначеннi розмiру
обовязковоє спадковоє частки необхiдно врахувати i суму вкладу.

Позбавлення спадщини. Вiдповiдно до частини другоє статтi 534
ЦК Украєни заповiдач може у заповiтi позбавити права спадко-
умства одного, кiлькох або всiх спадкоумцiв за законом.

Слiд розрiзняти пряме i побiчне позбавлення спадщини, ос-
кiльки правовi наслiдки в першому i другому випадку будуть
неоднаковi.

Наприклад, коли спадкодавець, що мау дружину i повнолiтньо-
го працездатного сина, зазначить у заповiтi, що все своу майно
вiн залишау дружинi, то якщо дружина не вiдмовиться вiд спад-
щини, син фактично буде позбавлений спадщини, хоча про нього
i не згадувалося у заповiтi. Таке позбавлення називають побiчним.

Однак, заповiдач у заповiтi може прямо вказати, що все своу
майно вiн заповiдау дружинi, а сина позбавляу права спадкоумст-

466

ва. В цьому випадку ми маумо пряме позбавлення спадщини -
тут син так само нiчого не одержить у спадщину. Проте коли б
дружина вiдмовилась вiд спадщини, доля спадкового майна ви-
рiшувалась би по-рiзному в першому i другому випадку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85