У даному випадку
йдеться про вiдсутнiсть другоє ознаки, яка необхiдна для визна-
чення бездiяльностi як протиправноє: <мiг дiяти>. Наприклад,
художник узяв на себе обовязок створити за вiдповiдним сюже-
том твiр образотворчого мистецтва, але потрапивши в автомо-
бiльну аварiю, одержав травму правоє руки, в звязку з чим втра-
тив змогу малювати. В iншому випадку сiльськогосподарське
колективне пiдприумство, не поставило торговельнiй органiзацiє
раннi ягоди (полуницi) через несприятливi погоднi умови (не-

24

врожай полуниць спричинений частими зливами в перiод дозрi-
вання). Такi подiє вiдносять до фiзичноє неможливостi виконан-
ня зобовязання. Юридичну неможливiсть виконання зобовя-
зання становлять випадки, коли перепоною виконання був iнди-
вiдуальний правовий чи нормативний акт. Так, продукцiя, шо у
предметом зобовязання, знята в установленому порядку з ви-
робництва даного постачальника, постановою уряду заборонено
вивозити вiдповiдну продукцiю за межi краєни. Економiчна не-
можливiсть полягау в тому, що реальне виконання потребуу над-
мiрних зусиль i витрат, що призведе до великих збиткiв, якi па-
дають на боржника.

Третьою обставиною, яка викликау неможливiсть виконання
зобовязання, у вiдсутнiсть вини боржника в невиконаннi зобо-
вязання. На вiдмiну вiд перших двох випадкiв, коли невиконан-
ня зобовязання вважауться правомiрним, у третьому випадку
невиконання у протиправним, але вiдсутня вина, i тому зобовя-
зання припиняуться (наприклад, випадкова загибель речi, яка
настала в межах строку виконання). Проте якщо випадковiсть
сталася пiсля прострочення, боржник не звiльняуться вiд вiдпо-
вiдальностi (частина перша ст.213 ЦК Украєни) i несе єє на за-
гальних пiдставах.

Для правильноє оцiнки наслiдкiв iстотним у момент настання
неможливостi виконання. Якщо вона iснувала в момент виник-
нення зобовязання (первинна неможливiсть), то зобовязання
визнауться недiйсним. Виникнення неможливостi виконання зо-
бовязання в перiод його дiє викликау припинення зобовязан-
ня, i така неможливiсть називауться наступною неможливiстю.
Момент настання останньоє мау велике значення для вирiшення
питань, якi стосуються iнтересiв сторiн. Якщо до виникнення
неможливостi виконання сторони не вчинили нiяких дiй по ви-
конанню, то кожна з них залишауться в тому положеннi, в яко-
му була.

Припинення зобовязання смертю громадянина або лiквiдацiую
юридичноє особи (ст.223 ЦК Украєни). Смерть громадянина (або
оголошення його померлим) - кредитора чи боржника - за
загальним правилом не тягне припинення зобовязання. Май-
новий характер прав i обовязкiв, якi входять у змiст зобовязан-
ня, обумовлюють перехiд єх у випадку смертi боржника або кре-
дитора до єхнiх спадкоумцiв, а в силу спадкового правонаступ-
ництва вiдбувауться замiна осiб у зобовязаннi. Разом з тим, у
силу статтi 556 ЦК Украєни спадкоумець, який прийняв спад-
щину, вiдповiдау за борги спадкодавця в межах дiйсноє вартостi
успадкованого ним майна. Тому при недостатностi або вiдсут-

25

ностi майна померлого боржника для погашення його боргу зо-
бовязання припиняуться частково або повнiстю.

Смерть громадянина (або оголошення його померлим) веде до
припинення особистих зобовязань: зобовязання припиняуться
смертю боржника, якщо виконання не може бути проведене без
особистоє участi боржника (частина перша ст.223 ЦК Украєни).
Наприклад, смерть автора, який за договором лiтературного за-
мовлення повинен був створити вiдповiдний твiр, у пiдставою
для припинення зобовязання, що виникло з даного договору.
Зобовязання припиняуться смертю кредитора, якщо виконан-
ня проводиться особисто для кредитора (частина друга ст.223
ЦК Украєни). Так, зобовязання припиняуться у випадку смертi
особи, на користь якоє стягувалось вiдшкодування шкоди, ви-
кликаноє ушкодженням здоровя. Окремi, передбаченi в законi,
особистi (немайновi) права громадян можуть переходити за спад-
щиною. Так, пiсля смертi автора до його спадкоумцiв перехо-
дять: право на опублiкування, вiдтворення i розповсюдження тво-
ру, тобто особистi права, якi необхiднi для реалiзацiє майнового
права - права на одержання винагороди. Аналогiчне положен-
ня у винахiдницькому правi. Спадкоумцi винахiдника успадко-
вують такi особистi права, як право на подання заявки на видачу
патенту, право на одержання патенту, право на одержання ви-
нагороди.

Деякi зобовязання особистого характеру припиняються смер-
тю i боржника, i кредитора. До таких зобовязань належить до-
говiр доручення. Даний договiр припиняуться не тiльки смертю
довiрителя чи повiреного, а й визнанням будь-кого з них не-
дiуздатним, обмежено дiуздатним чи безвiсно вiдсутнiм (пукт З
ст.392 ЦК Украєни).

Вiдповiдно до частини третьоє статтi 223 ЦК Украєни зобовя-
зання припиняуться лiквiдацiую юридичноє особи (боржника або
кредитора). На вiдмiну вiд реорганiзацiє, де завжди у правонас-
тупництво, при лiквiдацiє правонаступництва немау, права i обо-
вязки лiквiдованоє юридичноє особи не переходять до iнших
органiзацiй. З цiує причини зобовязання, учасником якого була
лiквiдована юридична особа, припиняуться.

Наведене правило мау винятки. В силу частини другоє статтi
466 ЦК Украєни при лiквiдацiє юридичноє особи належнi потер-
пiлому платежi у звязку з ушкодженням здоровя або заподiян-
ням смертi повиннi бути капiталiзованi за правилами страхуван-
ня i внесенi його органам для виплати єх у розмiрах i в строки,
зазначенi у вiдповiдному рiшеннi про вiдшкодування шкоди. Час-
тина третя статтi 466 ЦК Украєни передбачау правило, згiдно з

26

яким у разi лiквiдацiє юридичноє особи позови про вiдшкодуван-
ня шкоди, заподiяноє лiквiдованою юридичною особою, повя-
занi з ушкодженням здоровя чи смертю громадянина, предяв-
ляються до вищестоящоє органiзацiє або до органiзацiє, зазначе-
ноє в рiшеннi про лiквiдацiю юридичноє особи.

Глава 4
Цивiльно-правовий договiр

1. Поняття, значення та функцiє договору в цивiльному правi

Однiую з найпоширенiших пiдстав виникнення зобовязань за-
кон називау договiр (частина друга ст. 151 ЦК Украєни). Поняття
договору розкривауться через поняття угоди (правочину), бо
договiр у одним iз видiв угод. Вiдповiдно до статтi 41 ЦК Украє-
ни угодами визнаються дiє громадян i органiзацiй, спрямованi
на встановлення, змiну чи припинення цивiльних прав або обо-
вязкiв. Договори - це дво- або багатостороннi угоди.

Договором визнауться угода двох чи бiльше осiб, спрямована
на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдно-
син. Отже договiр як юридичний факт мау такi ознаки: 1) вияв-
лення волi не однiує особи (сторони), а двох чи кiлькох осiб,
причому волевиявлення учасникiв за своєм змiстом повиннi збiга-
тися i вiдповiдати одне одному; 2) спiльна дiя осiб, яка спрямо-
вана на досягнення певних цивiльно-правових наслiдкiв: на вста-
новлення, змiну або припинення цивiльних прав чи обовязкiв.
Саме за останньою ознакою цивiльно-правовий договiр
вiдрiзняуться вiд договiрних форм, що використовуються в iнших
галузях права (трудовому, екологiчному тощо), набуваючи там
певних специфiчних ознак.

iнодi пiд поняттям <договiр> розумiють саме цивiльне право-
вiдношення (зобовязання), що виникло з договору як юридич-
ного факту, або мають на увазi правовий документ, яким зафiк-
совано факт виникнення договiрного зобовязання з волi його
учасникiв. Отже, в конкретному аналiзi юридичних явищ завж-
ди слiд розкрити сутнiсть єх, встановити, зокрема, що розумiють
пiд поняттям <договiр> у тому чи iншому випадку.

Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних
дiй, що вчиняються з волi його учасникiв i спрямовуються на
виникнення, змiну чи припинення цивiльних прав або обовязкiв.
Проте роль договору не обмежууться тiльки тим, що вiн впливау
на динамiку цивiльних правовiдносин (породжуу, змiнюу або

27

припиняу єх). Вiдповiдно до вимог законодавства, звичаєв дiло-
вого обороту, вимог розумностi та справедливостi договiр також
визначау змiст конкретних прав та обовязкiв учасникiв договiр-
ного зобовязання. В цьому розумiннi договiр виступау засобом
регулювання поведiнки сторiн у цивiльному правовiдношеннi.

У нинiшнiх умовах зростау роль договору як унiверсальноє та
найбiльш доцiльноє форми опосередкування товарно-грошових
вiдносин. У процесах роздержавлення i приватизацiє договору
належить чiльне мiсце серед форм, що використовуються для
подолання монополiє державноє власностi (купiвля-продаж дер-
жавного майна через аукцiони, конкурси, бiржi тощо).

Дедалi бiльшого поширення набувау договiрний порядок ство-
рення нових комерцiйних структур: господарських товариств,
спiльних пiдприумств з участю зарубiжних партнерiв, господарсь-
ких асоцiацiй тощо. Правовою основою утворення таких органi-
зацiй стау установчий договiр, у якому засновники зобовязу-
ються утворити юридичну особу, визначають порядок сумiсноє
дiяльностi по єє створенню, умови передачi в єє володiння, ко-
ристування i розпорядження свого майна та участi в єє дiяль-
ностi. Договором визначаються також умови i порядок розподi-
лу мiж засновниками прибутку та збиткiв, умови управлiння дiяль-
нiстю юридичноє особи та виходу засновникiв з єє складу тощо.

Перехiд до ринковоє економiки i саме функцiонування ринко-
вого механiзму можливi лише за умови, що основна маса това-
ровиробникiв - пiдприумств, громадян - мау свободу госпо-
дарськоє дiяльностi та пiдприумництва. Результати цiує дiяльностi
реалiзуються на ринку товарiв i послуг на договiрних засадах.
Перехiд до ринку супроводжууться звуженням планово-адмiнiст-
ративного впливу держави на майновi вiдносини i, отже, розши-
рюуться свобода вибору партнерiв у господарських звязках i
визначення змiсту договiрних зобовязань. Це стосууться насам-
перед договорiв, спрямованих на забезпечення потреб органi-
зацiй та громадян у матерiальних, енергетичних, продовольчих
ресурсах (купiвля-продаж, поставка, контрактацiя, мiна - бар-
тер, постачання енергiє тощо). Безумовно, не зменшууться роль
договорiв майнового найму (оренди, лiзингу, прокату тощо), за
допомогою яких опосередковуються вiдносини по тимчасовому
володiнню i користуванню майном. Зростау значення договорiв
пiдрядного типу i про надання рiзного роду послуг громадянам
та органiзацiям (побутовий пiдряд, про надання посередниць-
ких послуг, на рекламу продукцiє тощо).

iз запровадженням патентноє системи охорони прав на вина-
ходи, кориснi моделi i промисловi зразки пiдвищууться роль

28

лiцензiйних договорiв як основноє правовоє форми передачi права
на використання цих результатiв технiчноє творчостi. Договiрна
форма використовууться i для уступки виключного права на то-
варнi знаки (знаки обслуговування), права на секрети вироб-
ництва (ноу-хау). Розширення кола можливих обуктiв страхо-
воє охорони, до яких належать очiкуваний прибуток, ризик
пiдприумницькоє дiяльностi тощо, теж призводить до урiзнома-
нiтнення форм добровiльного (договiрного) страхування з кон-
куренцiую страхових органiзацiй. Отже, сфера застосування до-
говору розширяуться як у вiдносинах мiж юридичними особа-
ми, мiж юридичними особами i громадянами, так i мiж самими
громадянами.

Розкриваючи значення договору, слiд назвати i його функцiє
як правового засобу регулювання товарно-грошових та iнших
майнових вiдносин. Поняття функцiє договору неоднозначне ви-
значауться в юридичнiй науцi. Так, В.Г.Вердников стосовно гос-
подарського договору пiд його функцiую розумiв вираження ос-
новних цiлей використання договiрноє форми вiдносин мiж
органiзацiями в галузi господарства, вияв головного призначен-
ня цього договору. Вважаючи наведене визначення неприйнят-
ним з ряду мотивiв, О.О.Красавчиков так формулював поняття
функцiє цивiльно-правового договору: це не форма (вираження,
вияв тощо), а певний вид дiй (впливу) названого юридичного
факту на суспiльнi вiдносини.2 На нашу думку, у функцiях до-
говору поуднуються i вияв головних цiлей, основного призна-
чення договору, i його вплив на суспiльнi вiдносини, бо без ви-
користання цiує форми для конкретних правовiдносин не може
виявлятися головне призначення договору.

Чiтку класифiкацiю функцiй цивiльно-правового договору за-
пропонував О.О.Красавчиков.3 На його думку, договору влас-
тивi такi загальнi функцiє: iнiцiативна, програмно-координацiй-
на, iнформацiйна, гарантiйна i захисна. iнiцiативна функцiя до-
говору полягау в тому, що як результат погодження волi сторiн
договiр у одночасно актом вияву iнiцiативи i реалiзацiє диспози-
тивностi учасникiв договору. Програмна-координацiйна функцiя

Вердников В.Г. Функция хозяиственного договора//Трудьi
ВЮЗИ.-М.,1971.-Т.ХХi.-С.83.

2Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, со-
держание, функции//Гражданско-правовой договор й его функции-
Сб. - Свердловою, 1980. ~ С. 16.

Там само. - С.16-20.

29

означау, з одного боку, що договiр у своурiдною програмою пове-
дiнки його учасникiв, один щодо одного, а з другого, засобом
координацiє цiує поведiнки сторiн на засадах рiвностi, диспози-
тивностi та iнiцiативи. iнформацiйна функцiя виявляуться в тому,
що завдяки чiтко сформульованим умовам договiр мiстить певну
iнформацiю щодо наявних прав i обовязкiв у сторiн, яка в разi
спору може бути врахована юрисдикцiйним органом для правиль-
ноє квалiфiкацiє взаумовiдносин сторiн i прийняття законного та
обгрунтованого рiшення по цьому спору. Гарантiйна функцiя зво-
диться до залучення для стимулювання належного виконання зо-
бовязань системи забезпечувальних засобiв, якi також набувають
договiрноє форми (застави, завдатку, гарантiє, поруки, неустойки
тощо). Захисна функцiя полягау в тому, що завдяки договору вклю-
чауться в дiю механiзм захисту порушених прав шляхом примусу
до виконання обовязку в натурi, вiдшкодування збиткiв, застосу-
вання заходiв оперативного впливу тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85