Спадкоумцi за законом подiляються на двi черги.

До складу спадкоумцiв першоє черги входять такi особи:

1. Дiти. Пiсля смертi матерi дiти у всiх випадках визнаються
спадкоумцями за законом. Пiсля смертi батька дiти не завжди
закликаються до спадкування.

Пiсля смертi батька дiти визнаються спадкоумцями за зако-
ном, якщо мiж батьком i дитиною у правовий звязок, зокрема:

а) коли дiти народилися вiд батькiв, що перебували в зареуст-
рованому шлюбi;

б) якщо походження дiтей вiд даних батькiв, якi не перебували
у зареустрованому шлюбi, встановлено на пiдставi спiльноє зая-
ви батька та матерi дитини в державнi органи запису актiв гро-
мадського стану;

в) коли походження дитини вiд даного батька встановлено в
судовому порядку;

455

г) якщо дiти народилися до 8 липня 1944 р. вiд батькiв, що не Щ
перебували у зареустрованому шлюбi, проте даний громадянин
був записаний єх батьком у книгах запису актiв громадянського
стану.

Згiдно з статтею 529 ЦК Украєни до числа спадкоумцiв першоє
черги належить також дитина померлого, яка народилася пiсля
його смертi.

Дiти, зачатi або народженi в шлюбi, визнаному недiйсним, ма-
ють такi самi спадковi права, що й дiти, народженi в дiйсному
шлюбi.

Спадкоумцями за законом нарiвнi з дiтьми померлого визна-
ються усиновленi.

Пасинки чи падчерки не у спадкоумцями пiсля вiтчима та
мачухи, крiм випадкiв, коли мало мiсце єх усиновлення або
факт утримання. Однак у цьому разi вони одержать спадщину
не як пасинки та падчерки, а вiдповiдно як усиновленi чи ут-
риманцi.

2. Дружина померлого. Як дружина спадкувати може лише осо-
ба, яка перебувала в зареустрованому шлюбi з померлим на мо-
мент вiдкриття спадщини. Проте жiнка визнауться спадкоумцем
пiсля смертi чоловiка, а чоловiк у спадкоумцем пiсля смертi жiнки
незалежно вiд того, чи проживали вони разом, чи подавали вони
одне одному матерiальну допомогу, а також незалежно вiд ха-
рактеру особистих стосункiв мiж ними: важливо, щоб у момент
вiдкриття спадщини вони перебували в зареустрованому шлюбi.

Коли ж на момент вiдкриття спадщини шлюб було у встанов-
леному законом порядку розiрвано, то колишня дружина не мау
права на спадщину.

3. Батьки померлого. Мати завжди у спадкоумцем пiсля смертi
своєх дiтей. Батько ж у спадкоумцем пiсля смертi своєх дiтей за
тих самих умов, за яких i дiти визнаються спадкоумцями пiсля
смертi свого батька, тобто коли мiж ними iснуу правовий звя-
зок.

Спадкоумцями у також усиновителi померлого. Вiтчим та ма-
чуха не у спадкоумцями пiсля смертi пасинка або падчерки, крiм
випадкiв, коли мало мiсце єх усиновлення чи факт утримання.
Однак у цих випадках вони будуть спадкувати вже як усинови-
телi або утриманцi.

4. Онуки та правнуки померлого. Онуки та правнуки спадко-
давця належать до першоє черги спадкоумцiв, але вони мають
право одержати спадщину лише за умови, коли єх мати чи бать-
ко (вiдповiдно дiд або баба), якi мали право на спадщину, по-
мерли ще до єє вiдкриття.

До складу спадкоумцiв другоє черги входять такi особи:

1. Брати та сестри померлого. Спадкоумцями визнаються як
повнорiднi, так i неповнорiднi брати та сестри (такi, що мають
спiльних матiр та батька, i такi, що мають спiльну матiр i рiзних
батькiв або спiльного батька й рiзних матерiв). Зведенi брати та
сестри померлого спадкоумцями не визнаються.

2. Дщ та баба померлого. Як зазначено в статтi 530 ЦК Украє-
ни, спадкоумцями у дiд i баба як з боку матерi, так i з боку
батька.

Особливе мiсце серед спадкоумцiв за законом займають не-
працездатнi особи, якi перебували на утриманнi померлого не
менше одного року до його смертi. Вони не входять нi в першу,
нi в другу чергу спадкоумцiв за законом. За наявностi iнших
спадкоумцiв вони успадковують нарiвнi з спадкоумцями тiує чер-
ги, що закликауться до спадкоумства. Отже, вони приуднуються
до спадкоумцiв або першоє, або другоє черги залежно вiд того,
яка черга спадкоумцiв фактично успадковуу майно.

Таким чином, спадкоумцями за законом визначаються не тiльки
найближчi родичi померлого. Спадкоумцями за законом можуть
бути i стороннi особи за умови єх непрацездатностi та знаход-
ження на утриманнi померлого не менше одного року до його
смертi. Непрацездатнiсть особи встановлюуться залежно вiд вiку
i стану здоровя.

За чинним законодавством непрацездатними вважаються осо-
би у вiцi до 16 рокiв (а тi, що вчаться, до 18 рокiв), жiнки, якi
досягли 55-рiчного, та чоловiки, якi досягли 60-рiчного вiку, а
також iнвалiди i, II та III груп.

Аналiз судовоє практики свiдчить, що непрацездатнi особи мо-
жуть бути зарахованi до зазначеноє категорiє спадкоумцiв лише
за наявностi таких умов:

а) непрацездатна особа повинна знаходитися на утриманнi по-
мерлого не менше одного року безпосередньо перед його смер-
тю;

б) допомога, яку надавав померлий цiй непрацездатнiй особi,
повинна бути основним джерелом для єє iснування (хоча не обо-
вязково, щоб вона була удиним джерелом iснування);

в) допомога повинна надаватися систематично.

Порядок закликання до спадкування. Не всi спадкоумцi за зако-
ном одночасно закликаються до прийняття спадщини.

Цивiльний кодекс Украєни передбачау черговiсть закликання
до спадкування зазначених черг спадкоумцiв.

Коли у спадкоумцi першоє черги: дiти, дружина, батьки по-
мерлого, а також онуки та правнуки (при вже зазначених умо-

456

457

вах) - право на одержання спадщини виникау лише у цих осiб.
Спадкоумцi другоє черги до спадкування в цьому випадку не
закликаються. Коли вiдсутнi спадкоумцi першоє черги або коли
вони не прийняли спадщини, а також якщо всi спадкоумцi пер-
шоє черги не закликаються до спадкування, до спадкування бу-
дуть закликанi спадкоумцi другоє черги - брати, сестри, дiд та
баба померлого (ст.530 ЦК Украєни).

Особливий порядок закликання до спадкування встановлений
щодо утриманцiв. Непрацездатнi особи, якi перебували на утри-
маннi померлого не менше одного року до його смертi, за наяв-
ностi спадкоумцiв першоє черги разом з ними закликаються до
спадкування. При вiдсутностi спадкоумцiв першоє черги або в
разi неприйняття ними спадщини, а також коли всi спадкоумцi
першоє черги не закликаються до спадкування, зазначенi непра-
цездатнi особи закликаються до спадкування нарiвнi зi спадко-
умцями другоє черги.

Встановлюючи такий порядок закликання до спадкування ут-
риманцiв, законодавець виключау можливiсть випадкiв, коли б
стороння особа могла усунути вiд спадкування близьких родичiв
померлого - братiв, сестер, дiда та бабу.

Якщо немау спадкоумцiв нi за законом, нi за заповiтом або
жоден iз спадкоумцiв не прийняв спадщини, чи всi спадкоумцi
позбавленi спадщини за заповiтом, майно померлого за правом
спадкоумства переходить до держави (ст.524 ЦК Украєни).

Отже, держава - це також спадкоумець за законом. Однак
право на одержання спадщини у держави виникау при вiдсут-
ностi будь-яких iнших спадкоумцiв або за наявностi iнших умов,
зазначених у статтi 524 ЦК Украєни.

По праву представлення успадковують лише онуки, правнуки
спадкоумця та прямi низхiднi нащадки усиновлених.

Дiти ж iнших спадкоумцiв за законом (наприклад, дiти братiв
та сестер) у разi смертi останнiх до вiдкриття спадщини, до спад-
кування по праву представлення не закликаються.

Розподiл майна померлого мiж спадкоумцями при спадкуваннi за
законом. При спадкуваннi за законом спадкове майно дiлиться
на рiвнi частини мiж особами, якi закликанi до спадкування у
порядку черговостi. Наприклад, пiсля смертi Н. залишилася дру-
жина, двоу дiтей та брат померлого. Право на одержання спад-
щини у цьому випадку мають дружина i двоу дiтей, оскiльки
вони у спадкоумцями першоє черги. Спадкове майно буде роз-
дiлене мiж ними на рiвнi частини, тобто кожний з них мау право
на одержання 1/3 частини спадщини. Брат не буде закликаний
до спадкування, оскiльки вiн у спадкоумцем другоє черги.

458

Коли хтось iз спадкоумцiв не прийме спадщини, тодi його част-
ка переходить до iнших спадкоумцiв, закликаних до спадкуван-
ня.

Проте, перш нiж визначити конкретно частку кожного iз спад-
коумцiв, слiд встановити, яке майно належало померлому, зок-
рема, треба визначити частку дружини (що лишився в живих) у
майнi, яке було спiльно придбане подружжям пiд час сумiсного
життя, i виключити цю частку з складу спадкового майна.

Наприклад, коли пiд час сумiсного життя подружжя придба-
ло будинок, то пiсля смертi одного з них треба визначити, яка
частка в правi власностi на будинок належала померлому, i тiльки
в цiй частинi i вiдкривауться спадщина. Це стосууться й iншо-
го майна.

Правило згiдно з яким спадкове майно при спадкуваннi за за-
коном дiлиться на рiвнi частини мiж особами, закликаними до
спадкування, не застосовууться лише в двох випадках.

Перший випадок стосууться розподiлу майна мiж онуками та
правнуками. Онуки та правнуки можуть не одержати частку, рiвну
часткам iнших спадкоумцiв. Як уже зазначалося, онуки та прав-
нуки закликаються до спадкування з iншими спадкоумцями пер-
шоє черги лише тодi, коли на момент вiдкриття спадщини немау
в живих того з єх батькiв, який мав би одержати спадщину. При
цьому згiдно з статтею 529 ЦК Украєни вони успадковують по-
рiвну в тiй частцi, що належала б при спадкуваннi за законом
єхньому померлому родителю.

Наприклад, якщо пiсля смертi громадянина Н. залишились доч-
ка i троу дiтей померлого ранiше сина, то цi троу онукiв по-
дiлять мiж собою частку єх померлого батька (тобто половину
спадкового майна) i таким чином кожний з них одержить по i/
6 частинi спадкового майна, дочка ж одержить половину спад-
щини. Дiти ж дочки взагалi до спадкування закликанi не будуть.

Другий випадок стосууться предметiв домашньоє обстановки
та вжитку.

Законодавством Украєни встановленi особливi правила щодо
спадкування предметiв домашньоє обстановки та вжитку. Вiдпо-
вiдно до статтi 533 ЦК Украєни предмети звичайноє домашньоє
обстановки i вжитку переходять до спадкоумцiв за законом, якi
проживали спiльно з спадкодавцем не менше одного року до
його смертi незалежно вiд черги цих спадкоумцiв i належноє єм
спадковоє частини.

Так, громадянин Н. проживав зi своєм братом. Дiти Н. - доч-
ка та син - проживали окремо вiд свого батька. Пiсля смертi Н.
всi предмети звичайноє домашньоє обстановки i вжитку перей-

459

дуть до його брата, незважаючи на те що брат у спадкоумцем
другоє черги, а дiти - спадкоумцi першоє черги. Решта майна
(яка не належить до предметiв звичайноє домашньоє обстановки
i вжитку) буде подiлена в рiвних частках мiж дочкою i сином
спадкодавця, оскiльки вони як спадкоумцi першоє черги закли-
каються до спадкування.

Норма статтi 533 ЦК Украєни спрямована на захист iнтересiв
членiв сiмє, якi проживали разом iз спадкодавцем.

Зрозумiло, що короткий строк проживання спiльно зi спадко-
давцем (наприклад, протягом кiлькох тижнiв чи мiсяцiв) не може
створювати будь-яких переваг для такого спадкоумця щодо спад-
кування предметiв домашньоє обстановки i вжитку. Треба ви-
знати цiлком обгрунтованим i доцiльним встановлення у зако-
нодавствi рiчного строку, який (як мiнiмум) повинен прожити
спадкоумець спiльно зi спадкодавцем для того, щоб одержати
переваги в спадкуваннi зазначених предметiв.

Для визнання спадкоумця таким, який проживав спiльно зi
спадкодавцем, достатньо встановити факти єхнього сумiсного про-
живання в однiй кiмнатi чи в однiй квартирi (строком не менше
одного року) та спiльного користування предметами домашньоє
обстановки i вжитку.

До предметiв звичайноє домашньоє обстановки та вжитку на-
лежать речi, що призначенi служити задоволенню звичайних,
повсякденних потреб громадян, тобто це меблi, посуд тощо.

До предметiв домашньоє обстановки i вжитку не належать жит-
ловi будинки, дачi, автомашини, човни, предмети, що були не-
обхiднi спадкодавцю для здiйснення його професiйноє дiяльностi
(рояль, гiтара), вироби з дорогоцiнних металiв, твори мистецтва,
що мають художню чи iсторичну цiннiсть, валютнi цiнностi, вкла-
ди в банку, грошi, одяг та взуття померлого.

При наявностi сумнiвiв питання щодо того, чи можна вiднести
ту чи iншу рiч до предметiв домашньоє обстановки i вжитку,
вирiшуу суд.

Коли серед спадкоумцiв за законом вiдсутнi такi, якi б прожи-
вали спiльно зi спадкодавцем, все майно, в тому числi i предме-
ти домашньоє обстановки i вжитку, дiлиться на рiвнi частки мiж
усiма спадкоумцями, закликаними до спадкування в порядку чер-
говостi.

4. Спадкування за заповiтом

Поняття та форма заповiту. Порядок складання заповiтiв. Кож-
ний дiуздатний громадянин може за життя визначити долю на-

460

лежного йому майна на випадок смертi. Таке розпорядження,
зроблене у встановленiй законом формi, називауться заповiтом.

За своую юридичною природою заповiт - одностороння угода.

У цiй угодi знаходить своу вираження волевиявлення тiльки
однiує особи - заповiдача. Внаслiдок такого одностороннього
волевиявлення пiсля смертi заповiдача у певних осiб, згаданих у
заповiтi, як-правило, виникау право на одержання спадщини.

На дiйснiсть заповiту не впливау той факт, що спадкоумець за
заповiтом не тiльки не висловлював пiд час складання заповiту
згоди на прийняття спадщини, але навiть i не знав про те, що на
його користь складено заповiт.

Звичайно угоди можуть укладатись через представника. Проте
це не вiдноситься до Такоє угоди, як заповiт. Заповiт у всiх ви-
падках може бути укладений лише особисто заповiдачем, при
цьому заповiдач обовязково мау бути дiуздатною особою.

Особистий характер заповiту виключау можливiсть укладання
одного заповiту двома громадянами навiть i в тому випадку, якщо
заповiдалося спiльне майно. Наприклад, не може бути посвiдче-
ний заповiт, укладений подружжям з приводу єх спiльного майна.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85