Право змiни договору
передбачауться i у випадках смертi наймача або втрати ним пра-
ва на жиле примiщення.

У разi вiдмови наймодавця визнати наймачем особу, що пода-
;iа заяву за згодою iнших членiв сiмє, спiр вирiшууться в судово-
му порядку.

Правила статтi 106 Житлового кодексу не поширюються на
жилi примiщення в будинках пiдприумств, установ та органi-
зацiй найважливiших галузей народного господарства, крiм ви-
падкiв, що викладенi вище.

9. Припинення договору найму жилого примiщення

Зобовязання, що виникають з договору найму жилого при-
мiщення, можуть припинятися як за волевиявленням сторiн, так
i незалежно вiд єхньоє волi. Припинення зобовязання за волеви-
явленням сторiн здiйснюуться шляхом розiрвання договору.
Житловi правовiдносини можуть бути припиненi також у звяз-
ку з певними подiями: смерть одинокого наймача, руйнування
жилого примiщення у звязку з стихiйним лихом тощо.

Отже, поняття припинення житлових правовiдносин у ширшим
за поняття розiрвання договору, але в цьому роздiлi ми зупини-
мось тiльки на випадках розiрвання договору житлового найму.

За загальним, правилом, передбаченим статтею 107 Житлово-
го кодексу, наймач за згодою членiв своує сiмє мау право у будь-
який час вимагати розiрвання договору найму жилого примiщен-
ня. Для цього вiн повинен довести до вiдома наймодавця своу
рiшення, сплатити квартирну плату та здати примiщення в на-
лежному станi.

Жиле примiщення надауться в користування всiм членам сiмє
наймача. У тих випадках, коли вибувау не вся сiмя, договiр
найму жилого примiщення не розривауться, а наймач, який
вибув, втрачау право на користування цим жилим примiщен-
ням з дня виєзду.

Розiрвання договору найму жилого примiщення на вимогу най-
модавця проводиться лише з пiдстав, установлених законом, i
тiльки в судовому порядку, крiм випадкiв виселення з будинкiв,
що загрожують обвалом.

153

Як правило, виселення громадян проводиться в судовому по-
рядку. В адмiнiстративному порядку можуть бути виселенi лише
громадяни, якi самоуправне зайняли жиле примiщення, тобто
вселилися без будь-яких законних пiдстав, або якi проживають у
жилому примiщеннi, якому загрожуу обвал.

Виселення в адмiнiстративному порядку проводиться на пiдставi
заяви наймодавця (наймача) з санкцiє прокурора. У випадках
самоуправного зайняття житловоє площi громадяни виселяють-
ся без надання єм жилого примiщення, а якщо громадяни висе-
ляються з будинку, якому загрожуу обвал, єм надауться впоряд-
коване жиле примiщення.

За статтею 110 Житлового кодексу у випадках загрози будинку
обвалом, зносу будинку чи переобладнання його в нежилий, най-
модавець мау право виселити громадян з наданням єм iншого
впорядкованого жилого примiщення.

В силу статтi 111 Житлового кодексу, якщо будинок, в якому
знаходиться жиле примiщення, пiдлягау знесенню у звязку з
вилученням земельноє дiлянки для державних чи громадських
потреб, громадянам, що виселяються, надауться iнше впорядко-
ване жиле примiщення виконкомом Ради мiсцевих народних де-
путатiв, а в тих випадках, коли земельна дiлянка вiдводиться
державнiй, кооперативнiй чи iншiй громадськiй органiзацiє, -
цiую органiзацiую.

У випадку переобладнання жилого будинку в нежилий грома-
дянам, якi виселяються, мау бути надане iнше впорядковане жиле
примiщення. Його зобовязана надати державна, кооперативна
чи iнша громадська органiзацiя, якiй належить будинок (жиле
примiщення), що пiдлягау переобладнанню. У разi неможливостi
надання цими органiзацiями житла воно надауться виконавчим
комiтетом мiсцевоє Ради народних депутатiв.

Стаття 113 Житлового кодексу мiстить перелiк вимог, що став-
ляться до впорядкованого жилого примiщення, яке надауться у
звязку з виселенням.

По-перше, надаване жиле примiщення повинно бути в межах
даного населеного пункту.

По-друге, впорядковане жиле примiщення мау бути розташо-
ване в будинку капiтального типу i вiдповiдати певним санiтар-
ним та технiчним вимогам.

По-трету, якщо громадянин займав окрему квартиру, то йому
повинна бути надана окрема квартира, а якщо кiлька кiмнат, то
йому надауться житлова площа з такою самою кiлькiстю кiмнат.
Надаване жиле примiщення за розмiром не може бути меншим
за те, яке займав наймач, однак мау бути у межах норм житловоє

154

площi. Так, якщо до виселення одинокий наймач займав окрему
квартиру, що складалася з трьох кiмнат, йому повинна бути нада-
на окрема квартира з однiує кiмнати розмiром не менше 13,65 м2
(за умови, що вiн не мау права на додаткову житлову площу).

По-четверте, при виселеннi з жилого примiщення, меншого за
розмiром, нiж це передбачено для надання житла в даному насе-
леному пунктi, особi, яка виселяуться, надауться жиле примiщен-
ня згiдно з нормами середньоє забезпеченостi житлом у даному
населеному пунктi.

По-п яте, якщо наймач або члени його сiмє мають право на
додаткову житлову площу i фактично користуються нею, жиле
примiщення надауться з урахуванням права на додаткову жит-
лову площу.

Досить часто при виселеннi громадян у звязку iз знесенням
будинку виникау запитання, чи мають право громадяни, якi
проживали в одному жилому примiщеннi, але утворили кiлька
сiмей (хоч з ними не укладались окремi договори житлового
найму), на одержання окремих жилих примiщеньi Ця пробле-
ма вирiшууться в кожному конкретному випадку, виходячи з
обставин, але, як правило, кожнiй сiмє надауться окреме жиле
примiщення.

Вiдповiдно до статтi 114 Житлового кодексу з наданням iншо-
го жилого примiщення можуть бути виселенi робiтники i служ-
бовцi (разом з особами, якi з ними проживають), якi припинили
трудовi вiдносини з пiдприумствами, установами, органiзацiями
найважливiших галузей народного господарства i були звiльненi
за власним бажанням без поважних причин, чи за порушення
трудовоє дисциплiни, чи за скоуння злочину. В цьому випадку
примiщення, що надауться громадянам, повинно бути в межах
даного населеного пункту та вiдповiдати встановленим санiтар-
ним i технiчним вимогам.

Як зазначалося вище, громадяни вселяються в надаване жиле
примiщення за ордером. У певних випадках (ст.59 Житлового
кодексу) ордер може бути визнаний судом недiйсним, а грома-
дяни пiдлягають виселенню в судовому порядку без надання чи
з наданням жилого примiщення (ст.117 Житлового кодексу).
Якщо ордер на жиле примiщення одержаний на пiдставi непра-
вомiрних дiй осiб, якi вселилися у жиле примiщення, останнi
пiдлягають виселенню без надання iншого жилого примiщення.
Проте, якщо цi громадяни ранiше користувалися жилим при-
мiщенням в будинку державного чи громадського житлового
фонду, єм повинно бути надане жиле примiщення, яке вони зай-
мали ранiше, чи iнше жиле примiщення.

155

Вiдповiдно до статтi 116 Житлового кодексу, якщо наймач,
члени його сiмє чи iншi особи, що проживають спiльно з ними,
систематично руйнують або псують жиле примiщення, чи вико-
ристовують його не за призначенням, або систематичним пору-
шенням загальнолюдських правил спiвжиття унеможливлюють
для iнших проживання з ними в однiй квартирi чи будинку, а
запобiжнi заходи i громадський вплив (попередження з боку
органiв мiлiцiє, прокуратури, товариського суду) виявилися без-
результатними, виселення винних на вимогу наймодавця чи
iнших заiнтересованих громадян провадиться за рiшенням суду i
без надання iншого жилого примiщення.

До громадян, якi систематично порушують загальнолюдськi
правила спiвжиття, може бути судом застосований такий суво-
рий захiд попередження, як вимога провести обмiн займаного
жилого примiщення на iнше жиле примiщення, запропоноване
заiнтересованою в обмiнi стороною.

Крiм того, в судовому порядку без надання iншого жилого
примiщення виселяються громадяни, позбавленi батькiвських
прав, якщо вони проживають разом з дiтьми, вiдносно яких поз-
бавленi батькiвських прав.

Глава 10
Договiр пiдряду

1. Поняття i значення договору пiдряду

За договором пiдряду одна сторона (пiдрядчик) зобовязууться
виконати на свiй риск певну роботу за завданням iншоє сторони
(замовника) з єє або своєх матерiалiв, а замовник зобовязууться
прийняти й оплатити виконану роботу (ст.332 ЦК Украєни).

Аналiз наведеного визначення договору пiдряду дау достатнi
пiдстави для висновку про те, що це консесуальнич, двостороннiй
i сплатний договiр.

Закон не розкривау змiсту робiт, якi можуть виконуватися за
договором пiдряду. Безперечним, однак, у факт, що предметом
договору пiдряду у iндивiдуалiзований результат працi пiдряд-
чика, який набувау тiує чи iншоє матерiалiзованоє форми, ос-
кiльки робота виконууться з матерiалiв сторiн i здауться у виг-
лядi, придатному для оцiнки. Буквальне тлумачення статтi 332
ЦК Украєни виключау можливiсть вiднесення до предмета до-
говору пiдряду робiт, якi виконуються без використання мате-
рiалiв (наприклад, ремонт годинника, радiоприймача, телевiзора

156

без використання запасних деталей чи iнструментiв). Правда,
деякi автори радянського перiоду (В.Г.Вердников) визнавали
за можливе розглядати як матерiал надавану для ремонту рiч.
Вiдомi випадки виконання робiт без використання матерiалiв,
але iз застосуванням iнструментiв або без них (риття траншеє,
перемiщення вантажу тощо). Такi роботи можуть бути визнанi
пiдрядними, оскiльки єх дiя спрямована на вiдповiднi змiни ма-
терiальних обуктiв.

У юридичнiй лiтературi договiр пiдряду розглядауться як один
з багатьох так званих договорiв про надання послуг, хоч у зако-
нодавствi така категорiя договорiв не видiляуться. При цьому
необхiдно договiр пiдряду вiдмежовувати вiд iнших договорiв,
що стосуються надання рiзних послуг (договорiв зберiгання, до-
ручення тощо), оскiльки в останнiх результат роботи не мау по-
дiбного речового вiдтворення i споживауться в процесi самоє
дiяльностi виконавця таких послуг. Однак на практицi вiдноси-
ни, якi виникають у звязку з наданням послуг, настiльки рiзно-
манiтнi, що такi рекомендацiє щодо розумiння предмета дого-
ворiв про надання послуг не завжди можуть дати позитивнi на-
слiдки. При цьому найбiльшi труднощi виникають пiд час ви-
значення правовоє природи послуг з навчання музицi, iнозем-
ним мовам (репетиторство), з вiдправлення обрядiв, а також
послуг, повязаних з кiноконцертною, театральною дiяльнiстю
тощо, оскiльки для таких послуг характерна вiдсутнiсть матерiа-
лiзованого результату i в цивiльному законодавствi фактично
немау норм, якi б регулювали договiрнi вiдносини такого роду.
До таких вiдносин можливе застосування (за аналогiую) вiдпо-
вiдних норм, що регулюють договiр пiдряду.

Отже, за Цивiльним кодексом Украєни предметом договору
пiдряду у матерiалiзованi результати створення, перетворення,
поновлення i навiть лiквiдацiє речей виробничого, споживчого,
науково-культурного призначення. У змiстi цiує статтi не врахо-
вано особливостi численних послуг, для яких характерна
вiдсутнiсть матерiалiзованого результату. У звязку з цим певний
iнтерес становить досвiд зарубiжних краєн. Так, Цивiльним ко-
дексом Францiє передбачено договiр найму робiт i послуг як уди-
ний договiр. Цивiльним законодавством Федеративноє Респуб-
лiки Нiмеччини окремо регулюються договiр найму послуг та
договiр пiдряду. При цьому предметом договору послуг можуть
бути будь-якi послуги, а предметом договору пiдряду - як виго-
товлення чи переробка речi, так i iнший результат виробничоє
дiяльностi чи послуг. Отже, за законодавством ФРН лише певна
частина послуг розглядауться пiдрядом.

157

Сторонами в договорi пiдряду у пiдрядчик i замовник. Пiдряд-
чик - це особа, яка бере на себе обовязок виконання замовле-
ноє роботи (послуги), а замовник - це особа, яка замовляу ви-
конання певноє роботи (послуги), беручи на себе обовязок прий-
няти i оплатити єє результат.

Договiрними сторонами можуть виступати як юридичнi, так i
фiзичнi особи. Пiдряднi роботи виконують спецiально створенi
для цього пiдприумства (будiвельнi, будiвельно-монтажнi, у сферi
побутового обслуговування тощо), а також iншi пiдприумства
що займаються виробничо-господарською дiяльнiстю. Звичай-
но спецiалiзованi пiдприумства виступають як пiдрядчики.
Пiдрядчик мау право доручити виконання певноє роботи третiм
особам - субпiдрядникам.

Щодо участi фiзичних осiб у пiдрядних вiдносинах (особливо
як пiдрядчикiв), то вона суттуво обмежувалася законодавчими
актами. Так, вiдповiдно до статтi 333 ЦК Украєни громадянин
мiг приймати на себе виконання роботи за договором пiдряду
лише у випадках, не заборонених законом, i за умови виконан-
ня цiує роботи особистою працею. Певнi види робiт (послуг), якi
не могли виконуватися на пiдрядних умовах, визначалися, на-
приклад, Положенням про кустарно-ремiсничi промисли вiд 31
травня 1976 р. Положенням, зокрема, заборонялося виготовлен-
ня i ремонт зброє, тиражування платiвок, кiнофiльмiв, магнiтних
записiв, виготовлення виробiв iз дорогоцiнних металiв i каменiв,
перевезення пасажирiв i вантажiв автотранспортними засобами.
Безумовно, щодо бiльшостi перерахованих у Положеннi робiт
заборона була цiлком виправданою, проте були й такi роботи,
заборона яких не мала достатнiх пiдстав.

З прийняттям в Украєнi законодавства ринкового спрямуван-
ня потреба в застосуваннi багатьох, ранiше чинних актiв стосов-
но iндивiдуальноє трудовоє дiяльностi вiдпала. Основоположни-
ми принципами нового законодавства стали вiльне економiчне
самовизначення громадян, свобода пiдприумництва тощо. Так,
за статтею 12 Закону Украєни <Про власнiсть> громадянин набу-
вау права власностi на доходи вiд участi в суспiльному вироб-
ництвi, iндивiдуальноє працi, пiдприумницькоє дiяльностi, вкла-
дення коштiв у кредитнi установи, акцiонернi товариства, а та-
кож на майно, одержане внаслiдок успадкування або укладення
iнших угод, не заборонених законом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85