В каталоге сайт Водолей ру
Так, у Договорi
мiж Украєною та Латвiйською Республiкою говориться, що До-
говiрнi Сторони самi несуть витрати, якi виникли при наданнi пра-
вовоє допомоги на єх територiє, за винятком витрат, повязаних з
проведенням експертиз. Установа юстицiє, до якоє звернене клопо- |
, тання, сповiщау установу, вiд якоє виходить клопотання, про суму
витрат. Якщо установа, вiд якоє виходить клопотання, стягне цi i
витрати з особи, зобовязаноє єх вiдшкодувати, то стягненi суми i
надходять на користь Договiрноє Сторони, яка єх стягнула (ст. 14).
Внутрiшну процесуальне законодавство, а також мiжнароднi
договори про правову допомогу передбачають пiдстави для вiдмо-
ви вiд надання правовоє допомоги. iз ст. 426 ЦПК випливау, що суди
Украєни не виконують переданi єм у встановленому порядку дору-
чення iноземних судiв у випадках, коли: 1) виконання доручення
суперечило б суверенiтетовi Украєни або загрожувало б безпецi
Украєни; 2) виконання доручення не належить до компетенцiє суду.
По сутi, такi ж пiдстави для вiдмови у наданнi правовоє до-
помоги мiстяться в договорах про правову допомогу. Так, згiдно
з Конвенцiую держав - членiв СНД в проханнi про надання
правовоє допомоги може бути вiдмовлено повнiстю або частко-
Мiжнародний цивiльний процес 489
во, якщо надання такоє допомоги може заподiяти шкоду сувере-
нiтету чи безпецi або суперечить законодавству запитуваноє До-
говiрноє Сторони. У випадку вiдмови у проханнi про надання
Правовоє допомоги запитуюча Договiрна Сторона негайно по-
вiдомляуться про причини вiдмови (ст. 19 Конвенцiє в редакцiє вiд
28 березня 1997 р.).
6. Визнання i виконання рiшень iноземних
судiв
с
/удове рiшення мау виконавчу силу лише в межах тiує
держави, суд якоє постановив це рiшення. Для виконання рiшен-
ня за межами цiує держави необхiдне особливе розпорядження,
яке мау назву <екзекватура> (вiд латинського ехеиаiи, що озна-
чау <нехай буде виконано>).
Порядок виконання в Украєнi рiшень iноземних судiв i арбi-
тражiв визначауться вiдповiдними мiжнародними договорами
Украєни. Рiшення iноземного суду або арбiтражного суду може
бути предявлено до примусового виконання протягом трьох
рокiв з моменту набрання рiшенням законноє сили (ст. 427 ЦПК).
Внутрiшну законодавство, як i мiжнароднi договори Украєни, не
мiстять визначення <визнання та виконання iноземних судових
рiшень>. В правовiй науцi пiд визнанням рiшення iноземного суду
розумiють поширення його дiй на територiє iншоє держави, з
дозволу останньоє, з тими правовими наслiдками, якi тягне за
собою рiшення суду держави визнання, що набрало законноє
сили. Виконання ж iноземного рiшення означау реалiзацiю його
шляхом застосування до боржника в передбаченому законом
порядку заходiв державного примусу у виконавчому провад-
женнi. Визнання iноземного судового рiшення у необхiдною пе-
редумовою його примусового виконання, яке можливо лише
внаслiдок вiдповiдного розпорядження компетентного суду тiує
держави, де випрошууться таке виконання.
iз змiсту ст. 427 ЦПК, а також з Указу Президiє Верховноє
Ради СРСР вiд 21 червня 1988 <Про визнання та виконання в
СРСР рiшень iноземних судiв та арбiтражiв>, (далi - Указ вiд
21 червня 1988 р.), який у чинним з питань, якi ще не врегульо-
ванi законодавством Украєни, випливау, що правовою пiдставою
пУДив.: Ведомости Верховного Совета СССР. 1988. № 26. Ст. 427.
494 Глава XXVII
5) засвiдчений переклад клопотання та зазначених вище до-
кументiв.
Таким чином, при вирiшеннi питання про прийняття клопотань
про визнання i виконання рiшення iноземного суду суд повинен ре-
тельно перевiряти вiдповiднiсть єх вимогам мiжнародних договорiв
i законодавству щодо форми, змiсту, мови, перелiку документiв, якi
мають додаватися, враховувати, що питання про виконання рiшень
може вирiшуватися лише в межах, визначених у клопотаннi, а саме
воно - подаватись лише особою, на користь якоє постановлено
рiшення, або належно уповноваженим єє представником.
Виникау питання, як повиннi дiяти суди Украєни в разi, якщо
виявлять, що у клопотаннi немау необхiдних реквiзитiв, або вони
не вiдповiдають фактичному стану на час надходження клопотан-
ня в суд, або до клопотання не додано деяких необхiдних доку-
ментiв чи оформлення i змiст останнiх не вiдповiдають встанов-
леним вимогам. Мiжнароднi договори Украєни з Республiкою
Грузiя, Республiкою Молдова, Республiкою Польща, Естонсь-
кою Республiкою, Латвiйською Республiкою передбачають, що
в разi, якщо з приводу клопотання у суду виникне сумнiв у чо-
мусь, вiн може зажадати пояснень вiд особи, яка порушуу його,
опитати боржника по сутi клопотання, а при необхiдностi звер-
нутися за розясненням до суду, який постановив рiшення. У та-
кому порядку суд може, наприклад, уточнити мiсце проживання
боржника, зясувати, чи було його насправдi повiдомлено про
виклик у судове засiдання при розглядi справи по сутi, тощо. В
разi, якщо йдеться про недолiки клопотання, якi не можуть бути
усунутi шляхом уточнення, суд ухвалою вiдмовляу у прийняттi
клопотання i повертау його заявниковi, оскiльки неналежне
оформлене клопотання не пiдлягау судовому розгляду.
Договори про правову допомогу передбачають порядок розг-
ляду клопотання. Визнання i виконання судового рiшення здiй-
снюються Договiрною Стороною, до якоє звернене клопотання,
згiдно з порядком, встановленим єє законодавством. Компетентний
суд при розглядi клопотання перевiряу його на предмет вiдповiд-
ностi встановленим формi та змiсту i наявностi пiдстав для визнан-
ня i виконання рiшення, але не може перевiряти його по сутi спра-
ви, оскiльки це порушувало б суверенiтет держави, суд якоє ухвалив
рiшення. При розглядi таких клопотань судами Украєни повиннi
i Див.: Вiсник Верховного Суду Украєни. 1998. № 1. С. 35.
Мiжнародний цивiльний процес 495
застосовуватися вiдповiднi положення ЦПК, якi згiдно iз засадами
цивiльного судочинства забезпечили б права стягувача й боржни-
ка, обуктивне, правильне та своучасне вирiшення питання.
|3а наслiдками розгляду клопотань про визнання i примусо-
ве виконання рiшень суди Украєни повиннi постановляти ухва-
ли (ст. 5 Указу вiд 21 червня 1988 р.). Оскiльки ухвала про на-
слiдок розгляду клопотання про визнання i дозвiл на виконання
рiшення iноземного суду на територiє Украєни перешкоджау по-
дальшому руховi справи, ця ухвала може бути оскаржена в ка-
сацiйному порядку (п. 2 ч. 2 ст. 323 ЦПК).
Порядок примусового виконання регулюуться законодав-
ством Договiрноє Сторони, на територiє якоє повинно бути здiйсне-
не примусове виконання. Так, рiшенням районного суду Праги,
залишеним без змiни Празьким мiським судом, було стягнуто кош-
ти з громадянина Украєни В. К. на користь громадянки Чехосло-
ваччини Е. П. на утримання сина. Центральна установа для захи-
сту молодi у Брно (Чехословаччина) звернулася з клопотанням про
дозвiл виконання на територiє СРСР названих судових рiшень про
стягнення алiментiв, а також заборгованостi по них за перiод з 1973
по 1988 р. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвсько-
го мiського суду клопотання було задоволене частково, а саме -
дозволено примусове виконання судових рiшень у частинi стягнен-
ня алiментiв, а розмiр стягнення заборгованостi по них обмежено
трьома роками - з 1985 по 1988 р.
У скарзi Е. П., не погоджуючись з ухвалою, просила стягну-
ти заборгованiсть у межах, визначених судовими постановами.
Судова колегiя з цивiльних справ Верховного Суду УРСР скар-
гу залишила без задоволення i в ухвалi про залишення ухвали
мiського суду без змiни вказала, зокрема, на таке. Розмiр забор-
гованостi по алiментах, що пiдлягау стягненню, обчислено пра-
вильно i Києвський мiський суд виходив з вимог ст. 359 ЦПК,
згiдно з якою при предявленнi до виконання рiшення про перiо-
дичнi виплати пiсля закiнчення трирiчного строку розмiр забор-
гованостi, що пiдлягау стягненню за минулий час, визначауться
в межах цього строку давностi. Оскiльки ж рiшення про стягнення
алiментiв було постановлено у 1980 р., а клопотання про його
виконання заявлене у 1989 р., суд правильно обмежив стягнення
заборгованостi останнiми трьома роками.
i Див.: Радянське право. 1990. № 8. С. 84.
496 Глава XXVII
У визнаннi рiшення й дозволi на його примусове виконання
може бути вiдмовлено згiдно з Конвенцiую держав - членiв
СНД, якщо:
вiдповiдно до законодавства Договiрноє Сторони, на те-
риторiє якоє постановлено рiшення, воно не набрало чинностi
чи не пiдлягау виконанню, за винятком випадкiв, коли рiшен-
ня пiдлягау виконанню до набрання ним законноє сили;
вiдповiдач не брав участi у процесi внаслiдок того, що
йому або уповноваженому ним представниковi не було своу-
часно й належним чином вручено виклик до суду;
на територiє Договiрноє Сторони, де мау бути визнано й
виконано рiшення, вже було постановлено рiшення у справi
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав,
що набуло чинностi, або у визнане рiшення суду третьоє дер-
жави, або установою цiує Договiрноє Сторони ранiше було
порушено провадження в цiй самiй справi;
згiдно з положеннями даноє Конвенцiє, а у випадках, не
передбачених нею, згiдно iз законодавством Договiрноє Сто-
рони, на територiє якоє рiшення мау бути визнано й викона-
но, справа належить до виключноє компетенцiє єє установ;
вiдсутнiй документ, що пiдтверджуу угоду сторiн у справi
про договiрну пiдсуднiсть;
закiнчився строк давностi примусового виконання1, пе-
редбачений законодавством Договiрноє Сторони, суд якоє
виконуу доручення (ст. 55 Конвенцiє держав - членiв СНД).
Договiр з Монголiую, крiм того, передбачау, що у визнаннi
й дозволi на виконання рiшення може бути вiдмовлено, якщо
визнання або виконання останнього може завдати шкоди суве-
ренiтету, безпецi або публiчному порядку Договiрноє Сторони,
до якоє звернуто клопотання.
Таким чином, на визнання та виконання iноземних рiшень
поширюуться також нацiональний режим та <закон суду>, якщо
iнше не передбачено мiжнародними договорами.
В Украєнi згiдно iз ст. 427 ЦПК рiшення iноземного суду або арбiтражного
суду може бути предявлено до примусового виконання протягом трьох рокiвiЗ
моменту набрання рiшенням законноє сили. ; ,; ,-"ОЛ!iП
Глава
XXVIII
АРБiТРАЖНИЙ
ПРОЦЕС
1. Виникнення арбiтражних судiв. Система
арбiтражних судiв. Статус суддiв
-Згiдно iз ст. 1 Закону Украєни вiд 4 червня 1991 р. <Про
арбiтражний суд> правосуддя в господарських вiдносинах здiй-
снюуться арбiтражним судом.
Арбiтражнi суди Украєни були утворенi на базi органiв дер-
жавного арбiтражу. Тому, щоб усвiдомити мiсце арбiтражних
судiв у системi органiв правосуддя та роль, яку вони вiдiграють
у державному механiзмi, треба знати, як виникли i розвивались
органи державного арбiтражу.
Поява органiв державного арбiтражу в краєнах, що входили
до складу Радянського Союзу, у тому числi i в Украєнi, була обу-
мовлена проведенням Радянською державою новоє економiчноє
полiтики (НЕП), iснуванням поряд з пiдприумствами державноє
власностi приватних пiдприумств та переведенням державних
пiдприумств на засади комерцiйного (господарського) розрахун-
ку i розвитком договiрних господарських звязкiв.
Спочатку були створенi арбiтражнi комiсiє при вищих ор-
ганах влади та єх органах на мiсцях (1922 р.). Вони створюва-
лись як юридичнi органи для розгляду майнових спорiв мiж
пiдприумствами i органiзацiями. За характером своує дiяль-
ностi арбiтражнi комiсiє були схожi на судовi органи i розгля-
дались як спецiальнi суди. Згiдно iз ст. 1 ЦПК УРСР 1924 р.
правила ведення цивiльного процесу поширювалися i на дiяль-
нiсть арбiтражних комiсiй.
Арбiтражнi комiсiє обуктивно були потрiбнi в умовах iсну-
вання у народному господарствi пiдприумств рiзних форм влас-
ностi. Коли у суспiльному виробництвi були лiквiдованi приватнi
пiдприумства i залишилися лише пiдприумства соцiалiстичних
ж.
ТГ;:
й-
еЬ
i
Г
ЕйК\ь:.i, ДiВ "!<й;
ii.[И .,№.;Й. ...ьi11 а!-Д|-,i|й;
коRУжжй;КВя.- .; , .. . . - >-1гдiййii1>.-/Ч, Д.-.!iВ!;":1.,<.У;жвййййе,-,аур,i;Я;(;>;д,i.ад> "ЗЙiiii
ЗД>
. <>сййп%д,.||Ж|
[фиумстєдоiаайii
пове"скоiєо!аiєШ|i;|>, дйiадсийдiйр
функцiй i зросiiздi|я,функi№.:iррiє<,
ни держадногпарбi;лерстр(а|
дiяльностi на судовi. Це i рбумовило > яодальєцоусуттсдашни
в законодавствi про арбiтраж, ; ; , ,, i
У груднi 1990 й. iУ зєзд рад СРСРприйниостдновуррр
створення замiсть органiв державного арбiтраєку арбiтраж-
них, судiв:>;Арбєгражадеуяипо |iуя>рряi№ед.ре
.зiiЙiйiiiiНУЙИiй , . . ,, .
,ййуд>>геся,
рiпiенйiвсгйсподс
нЙєйот(йайє;дфкавнйНiтаЙ
сйравйрбанiфутст арбiтражнотсуду
визнйаютьея єтойстйтуцєуйУєфаєнй,Зак
суд> Арбiтражним процесуальним кодексойУкрййи (дай-АiЖ),
iнiлимй заiсонодавчймй актами Украєни, а також №едержавними
договдрййуг0дами,ратифiйбванимйувстанрвя
.. i зииЙУЙiiо ярбєтра.ЖВсуд визначау1 завдання iх;.-ланок
яяЖiiiiВЯУ -8|бЙЙРв№iав11а IоXiроиIВiаЙйййЕNоєcмнте-
а>. i .яда""1->:1.1- 1 й.R<ь,д0аi
500 Глава XXVIII
зицш, спрямованих на вдосконалення правового регулюває
господарськоє дiяльностi. \
Арбiтражнi суди для здiйснення цих завдань надiляються
певними повноваженнями. Так, арбiтражний суд Автономноє
Республiки Крим, арбiтражний суд областi, мiст Киува i Севас-
тополя вирiшуу господарськi спори, вiднесенi до його кбiмпе-
тенцiє, розглядау справи про банкрутство; перевiряу в порядку
нагляду рiшення, ухвали, постанови цього арбiтражного суду;
вивчау i узагальнюу практику застосування законодавства, ана-
лiзуу статистику вирiшення господарських спорiв, вносить пропо-
зицiє Вищому арбiтражному суду Украєни, спрямованi яа вдоско-
налення правового регулювання господарськоє дiяльностi та прак-
тики вирiшення господарських спорiв; веде роботу, спрямовану на
попередження правопорушень у сферi господарських вiдносин;
здiйснюу iншi повноваження, наданi йому законодавством.
Значно ширшими повноваженнями надiляуться Вищий ар-
бiтражний суд Украєни. Вищий арбiтражний суд Украєни здiй-
снюу органiзацiйне керiвництво арбiтражним судом Автоном-
ноє Республiки Крим, арбiтражними судами областей, мiст Киу-;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80
мiж Украєною та Латвiйською Республiкою говориться, що До-
говiрнi Сторони самi несуть витрати, якi виникли при наданнi пра-
вовоє допомоги на єх територiє, за винятком витрат, повязаних з
проведенням експертиз. Установа юстицiє, до якоє звернене клопо- |
, тання, сповiщау установу, вiд якоє виходить клопотання, про суму
витрат. Якщо установа, вiд якоє виходить клопотання, стягне цi i
витрати з особи, зобовязаноє єх вiдшкодувати, то стягненi суми i
надходять на користь Договiрноє Сторони, яка єх стягнула (ст. 14).
Внутрiшну процесуальне законодавство, а також мiжнароднi
договори про правову допомогу передбачають пiдстави для вiдмо-
ви вiд надання правовоє допомоги. iз ст. 426 ЦПК випливау, що суди
Украєни не виконують переданi єм у встановленому порядку дору-
чення iноземних судiв у випадках, коли: 1) виконання доручення
суперечило б суверенiтетовi Украєни або загрожувало б безпецi
Украєни; 2) виконання доручення не належить до компетенцiє суду.
По сутi, такi ж пiдстави для вiдмови у наданнi правовоє до-
помоги мiстяться в договорах про правову допомогу. Так, згiдно
з Конвенцiую держав - членiв СНД в проханнi про надання
правовоє допомоги може бути вiдмовлено повнiстю або частко-
Мiжнародний цивiльний процес 489
во, якщо надання такоє допомоги може заподiяти шкоду сувере-
нiтету чи безпецi або суперечить законодавству запитуваноє До-
говiрноє Сторони. У випадку вiдмови у проханнi про надання
Правовоє допомоги запитуюча Договiрна Сторона негайно по-
вiдомляуться про причини вiдмови (ст. 19 Конвенцiє в редакцiє вiд
28 березня 1997 р.).
6. Визнання i виконання рiшень iноземних
судiв
с
/удове рiшення мау виконавчу силу лише в межах тiує
держави, суд якоє постановив це рiшення. Для виконання рiшен-
ня за межами цiує держави необхiдне особливе розпорядження,
яке мау назву <екзекватура> (вiд латинського ехеиаiи, що озна-
чау <нехай буде виконано>).
Порядок виконання в Украєнi рiшень iноземних судiв i арбi-
тражiв визначауться вiдповiдними мiжнародними договорами
Украєни. Рiшення iноземного суду або арбiтражного суду може
бути предявлено до примусового виконання протягом трьох
рокiв з моменту набрання рiшенням законноє сили (ст. 427 ЦПК).
Внутрiшну законодавство, як i мiжнароднi договори Украєни, не
мiстять визначення <визнання та виконання iноземних судових
рiшень>. В правовiй науцi пiд визнанням рiшення iноземного суду
розумiють поширення його дiй на територiє iншоє держави, з
дозволу останньоє, з тими правовими наслiдками, якi тягне за
собою рiшення суду держави визнання, що набрало законноє
сили. Виконання ж iноземного рiшення означау реалiзацiю його
шляхом застосування до боржника в передбаченому законом
порядку заходiв державного примусу у виконавчому провад-
женнi. Визнання iноземного судового рiшення у необхiдною пе-
редумовою його примусового виконання, яке можливо лише
внаслiдок вiдповiдного розпорядження компетентного суду тiує
держави, де випрошууться таке виконання.
iз змiсту ст. 427 ЦПК, а також з Указу Президiє Верховноє
Ради СРСР вiд 21 червня 1988 <Про визнання та виконання в
СРСР рiшень iноземних судiв та арбiтражiв>, (далi - Указ вiд
21 червня 1988 р.), який у чинним з питань, якi ще не врегульо-
ванi законодавством Украєни, випливау, що правовою пiдставою
пУДив.: Ведомости Верховного Совета СССР. 1988. № 26. Ст. 427.
494 Глава XXVII
5) засвiдчений переклад клопотання та зазначених вище до-
кументiв.
Таким чином, при вирiшеннi питання про прийняття клопотань
про визнання i виконання рiшення iноземного суду суд повинен ре-
тельно перевiряти вiдповiднiсть єх вимогам мiжнародних договорiв
i законодавству щодо форми, змiсту, мови, перелiку документiв, якi
мають додаватися, враховувати, що питання про виконання рiшень
може вирiшуватися лише в межах, визначених у клопотаннi, а саме
воно - подаватись лише особою, на користь якоє постановлено
рiшення, або належно уповноваженим єє представником.
Виникау питання, як повиннi дiяти суди Украєни в разi, якщо
виявлять, що у клопотаннi немау необхiдних реквiзитiв, або вони
не вiдповiдають фактичному стану на час надходження клопотан-
ня в суд, або до клопотання не додано деяких необхiдних доку-
ментiв чи оформлення i змiст останнiх не вiдповiдають встанов-
леним вимогам. Мiжнароднi договори Украєни з Республiкою
Грузiя, Республiкою Молдова, Республiкою Польща, Естонсь-
кою Республiкою, Латвiйською Республiкою передбачають, що
в разi, якщо з приводу клопотання у суду виникне сумнiв у чо-
мусь, вiн може зажадати пояснень вiд особи, яка порушуу його,
опитати боржника по сутi клопотання, а при необхiдностi звер-
нутися за розясненням до суду, який постановив рiшення. У та-
кому порядку суд може, наприклад, уточнити мiсце проживання
боржника, зясувати, чи було його насправдi повiдомлено про
виклик у судове засiдання при розглядi справи по сутi, тощо. В
разi, якщо йдеться про недолiки клопотання, якi не можуть бути
усунутi шляхом уточнення, суд ухвалою вiдмовляу у прийняттi
клопотання i повертау його заявниковi, оскiльки неналежне
оформлене клопотання не пiдлягау судовому розгляду.
Договори про правову допомогу передбачають порядок розг-
ляду клопотання. Визнання i виконання судового рiшення здiй-
снюються Договiрною Стороною, до якоє звернене клопотання,
згiдно з порядком, встановленим єє законодавством. Компетентний
суд при розглядi клопотання перевiряу його на предмет вiдповiд-
ностi встановленим формi та змiсту i наявностi пiдстав для визнан-
ня i виконання рiшення, але не може перевiряти його по сутi спра-
ви, оскiльки це порушувало б суверенiтет держави, суд якоє ухвалив
рiшення. При розглядi таких клопотань судами Украєни повиннi
i Див.: Вiсник Верховного Суду Украєни. 1998. № 1. С. 35.
Мiжнародний цивiльний процес 495
застосовуватися вiдповiднi положення ЦПК, якi згiдно iз засадами
цивiльного судочинства забезпечили б права стягувача й боржни-
ка, обуктивне, правильне та своучасне вирiшення питання.
|3а наслiдками розгляду клопотань про визнання i примусо-
ве виконання рiшень суди Украєни повиннi постановляти ухва-
ли (ст. 5 Указу вiд 21 червня 1988 р.). Оскiльки ухвала про на-
слiдок розгляду клопотання про визнання i дозвiл на виконання
рiшення iноземного суду на територiє Украєни перешкоджау по-
дальшому руховi справи, ця ухвала може бути оскаржена в ка-
сацiйному порядку (п. 2 ч. 2 ст. 323 ЦПК).
Порядок примусового виконання регулюуться законодав-
ством Договiрноє Сторони, на територiє якоє повинно бути здiйсне-
не примусове виконання. Так, рiшенням районного суду Праги,
залишеним без змiни Празьким мiським судом, було стягнуто кош-
ти з громадянина Украєни В. К. на користь громадянки Чехосло-
ваччини Е. П. на утримання сина. Центральна установа для захи-
сту молодi у Брно (Чехословаччина) звернулася з клопотанням про
дозвiл виконання на територiє СРСР названих судових рiшень про
стягнення алiментiв, а також заборгованостi по них за перiод з 1973
по 1988 р. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвсько-
го мiського суду клопотання було задоволене частково, а саме -
дозволено примусове виконання судових рiшень у частинi стягнен-
ня алiментiв, а розмiр стягнення заборгованостi по них обмежено
трьома роками - з 1985 по 1988 р.
У скарзi Е. П., не погоджуючись з ухвалою, просила стягну-
ти заборгованiсть у межах, визначених судовими постановами.
Судова колегiя з цивiльних справ Верховного Суду УРСР скар-
гу залишила без задоволення i в ухвалi про залишення ухвали
мiського суду без змiни вказала, зокрема, на таке. Розмiр забор-
гованостi по алiментах, що пiдлягау стягненню, обчислено пра-
вильно i Києвський мiський суд виходив з вимог ст. 359 ЦПК,
згiдно з якою при предявленнi до виконання рiшення про перiо-
дичнi виплати пiсля закiнчення трирiчного строку розмiр забор-
гованостi, що пiдлягау стягненню за минулий час, визначауться
в межах цього строку давностi. Оскiльки ж рiшення про стягнення
алiментiв було постановлено у 1980 р., а клопотання про його
виконання заявлене у 1989 р., суд правильно обмежив стягнення
заборгованостi останнiми трьома роками.
i Див.: Радянське право. 1990. № 8. С. 84.
496 Глава XXVII
У визнаннi рiшення й дозволi на його примусове виконання
може бути вiдмовлено згiдно з Конвенцiую держав - членiв
СНД, якщо:
вiдповiдно до законодавства Договiрноє Сторони, на те-
риторiє якоє постановлено рiшення, воно не набрало чинностi
чи не пiдлягау виконанню, за винятком випадкiв, коли рiшен-
ня пiдлягау виконанню до набрання ним законноє сили;
вiдповiдач не брав участi у процесi внаслiдок того, що
йому або уповноваженому ним представниковi не було своу-
часно й належним чином вручено виклик до суду;
на територiє Договiрноє Сторони, де мау бути визнано й
виконано рiшення, вже було постановлено рiшення у справi
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав,
що набуло чинностi, або у визнане рiшення суду третьоє дер-
жави, або установою цiує Договiрноє Сторони ранiше було
порушено провадження в цiй самiй справi;
згiдно з положеннями даноє Конвенцiє, а у випадках, не
передбачених нею, згiдно iз законодавством Договiрноє Сто-
рони, на територiє якоє рiшення мау бути визнано й викона-
но, справа належить до виключноє компетенцiє єє установ;
вiдсутнiй документ, що пiдтверджуу угоду сторiн у справi
про договiрну пiдсуднiсть;
закiнчився строк давностi примусового виконання1, пе-
редбачений законодавством Договiрноє Сторони, суд якоє
виконуу доручення (ст. 55 Конвенцiє держав - членiв СНД).
Договiр з Монголiую, крiм того, передбачау, що у визнаннi
й дозволi на виконання рiшення може бути вiдмовлено, якщо
визнання або виконання останнього може завдати шкоди суве-
ренiтету, безпецi або публiчному порядку Договiрноє Сторони,
до якоє звернуто клопотання.
Таким чином, на визнання та виконання iноземних рiшень
поширюуться також нацiональний режим та <закон суду>, якщо
iнше не передбачено мiжнародними договорами.
В Украєнi згiдно iз ст. 427 ЦПК рiшення iноземного суду або арбiтражного
суду може бути предявлено до примусового виконання протягом трьох рокiвiЗ
моменту набрання рiшенням законноє сили. ; ,; ,-"ОЛ!iП
Глава
XXVIII
АРБiТРАЖНИЙ
ПРОЦЕС
1. Виникнення арбiтражних судiв. Система
арбiтражних судiв. Статус суддiв
-Згiдно iз ст. 1 Закону Украєни вiд 4 червня 1991 р. <Про
арбiтражний суд> правосуддя в господарських вiдносинах здiй-
снюуться арбiтражним судом.
Арбiтражнi суди Украєни були утворенi на базi органiв дер-
жавного арбiтражу. Тому, щоб усвiдомити мiсце арбiтражних
судiв у системi органiв правосуддя та роль, яку вони вiдiграють
у державному механiзмi, треба знати, як виникли i розвивались
органи державного арбiтражу.
Поява органiв державного арбiтражу в краєнах, що входили
до складу Радянського Союзу, у тому числi i в Украєнi, була обу-
мовлена проведенням Радянською державою новоє економiчноє
полiтики (НЕП), iснуванням поряд з пiдприумствами державноє
власностi приватних пiдприумств та переведенням державних
пiдприумств на засади комерцiйного (господарського) розрахун-
ку i розвитком договiрних господарських звязкiв.
Спочатку були створенi арбiтражнi комiсiє при вищих ор-
ганах влади та єх органах на мiсцях (1922 р.). Вони створюва-
лись як юридичнi органи для розгляду майнових спорiв мiж
пiдприумствами i органiзацiями. За характером своує дiяль-
ностi арбiтражнi комiсiє були схожi на судовi органи i розгля-
дались як спецiальнi суди. Згiдно iз ст. 1 ЦПК УРСР 1924 р.
правила ведення цивiльного процесу поширювалися i на дiяль-
нiсть арбiтражних комiсiй.
Арбiтражнi комiсiє обуктивно були потрiбнi в умовах iсну-
вання у народному господарствi пiдприумств рiзних форм влас-
ностi. Коли у суспiльному виробництвi були лiквiдованi приватнi
пiдприумства i залишилися лише пiдприумства соцiалiстичних
ж.
ТГ;:
й-
еЬ
i
Г
ЕйК\ь:.i, ДiВ "!<й;
ii.[И .,№.;Й. ...ьi11 а!-Д|-,i|й;
коRУжжй;КВя.- .; , .. . . - >-1гдiййii1>.-/Ч, Д.-.!iВ!;":1.,<.У;жвййййе,-,аур,i;Я;(;>;д,i.ад> "ЗЙiiii
ЗД>
. <>сййп%д,.||Ж|
[фиумстєдоiаайii
пове"скоiєо!аiєШ|i;|>, дйiадсийдiйр
функцiй i зросiiздi|я,функi№.:iррiє<,
ни держадногпарбi;лерстр(а|
дiяльностi на судовi. Це i рбумовило > яодальєцоусуттсдашни
в законодавствi про арбiтраж, ; ; , ,, i
У груднi 1990 й. iУ зєзд рад СРСРприйниостдновуррр
створення замiсть органiв державного арбiтраєку арбiтраж-
них, судiв:>;Арбєгражадеуяипо |iуя>рряi№ед.ре
.зiiЙiйiiiiНУЙИiй , . . ,, .
,ййуд>>геся,
рiпiенйiвсгйсподс
нЙєйот(йайє;дфкавнйНiтаЙ
сйравйрбанiфутст арбiтражнотсуду
визнйаютьея єтойстйтуцєуйУєфаєнй,Зак
суд> Арбiтражним процесуальним кодексойУкрййи (дай-АiЖ),
iнiлимй заiсонодавчймй актами Украєни, а також №едержавними
договдрййуг0дами,ратифiйбванимйувстанрвя
.. i зииЙУЙiiо ярбєтра.ЖВсуд визначау1 завдання iх;.-ланок
яяЖiiiiВЯУ -8|бЙЙРв№iав11а IоXiроиIВiаЙйййЕNоєcмнте-
а>. i .яда""1->:1.1- 1 й.R<ь,д0аi
500 Глава XXVIII
зицш, спрямованих на вдосконалення правового регулюває
господарськоє дiяльностi. \
Арбiтражнi суди для здiйснення цих завдань надiляються
певними повноваженнями. Так, арбiтражний суд Автономноє
Республiки Крим, арбiтражний суд областi, мiст Киува i Севас-
тополя вирiшуу господарськi спори, вiднесенi до його кбiмпе-
тенцiє, розглядау справи про банкрутство; перевiряу в порядку
нагляду рiшення, ухвали, постанови цього арбiтражного суду;
вивчау i узагальнюу практику застосування законодавства, ана-
лiзуу статистику вирiшення господарських спорiв, вносить пропо-
зицiє Вищому арбiтражному суду Украєни, спрямованi яа вдоско-
налення правового регулювання господарськоє дiяльностi та прак-
тики вирiшення господарських спорiв; веде роботу, спрямовану на
попередження правопорушень у сферi господарських вiдносин;
здiйснюу iншi повноваження, наданi йому законодавством.
Значно ширшими повноваженнями надiляуться Вищий ар-
бiтражний суд Украєни. Вищий арбiтражний суд Украєни здiй-
снюу органiзацiйне керiвництво арбiтражним судом Автоном-
ноє Республiки Крим, арбiтражними судами областей, мiст Киу-;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80