У складнiй справi протокол судового засiдання повинен
бути остаточно оформлений i пiдписаний протягом трьох днiв
пiсля закiнчення судового засiдання. Протоколи пiдписують го-

Судовий розгляд цивiльних справ
ловуючий в судовому засiданнi i секретар. Секретар судового
засiдання несе вiдповiдальнiсть поряд з головуючим за якiсну i
своучасну пiдготовку протоколу. Секретарю може бути заявле-
ний вiдвiд з тих же мотивiв, що i суддi.
Процесуальною гарантiую правильностi вiдображення в про-
токолi судового засiдання ходу судового розгляду, пояснень i по-
казань учасникiв процесу у право сторiн та iнших осiб, якi брали
участь у справi, знайомитися з протоколом судового засiдання i
протягом трьох_днiв пiсля пiдписання протоколу подавати своє
зауваження з приводу допущених в протоколi неправильностей
або неповноти протоколу (ст. 200 ЦПК).
Головуючий розглядау зауваження на протокол i в разi зго-
ди з зауваженнями засвiдчуу єх правильнiсть. В разi незгоди го-
ловуючого з поданими зауваженнями вони вносяться на розгляд
судового засiдання у тому ж складi суду, який розглядав справу,
а якщо це неможливо, зауваження розглядаються судом, у складi
якого повиннi бути двоу з суддiв, якi брали участь у розглядi спра-
ви. В необхiдних випадках викликаються особи, якi подали зау-
важення на протокол.
Розглянувши зауваження, суд виносить ухвалу, якою по-
свiдчуу правильнiсть зауважень або вiдхиляу єх. В разi пропуску
строку для подання зауважень головуючий залишау єх без роз-
гляду, якщо не знайде пiдстав для поновлення строку. Якщо спра-
ву розглядав суддя одноособове, вiн розглядау зауваження на
протокол одноособове. Зауваження на протокол у всiх випадках
приуднуються до справи. Зауваження на протокол судового за-
сiдання повиннi бути розглянутi протягом пяти днiв з дня єх по-
дання (ст. 201 ЦПК).


Глава
XX
ПОСТАНОВИ СУДУ ПЕРШОЄ
iНСТАНЦiЄ
1. Поняття й види постанов суду
-i iри здiйсненнi правосуддя суд звершуу багато рiзних
за своєм змiстом i юридичним характером процесуальних дiй: ви-
рiшуу справу по сутi, закiнчуу справу без постановлення рiшен-;
ня, вирiшуу клопотання сторiн, третiх осiб тощо. Судження i во-;
левиявлення суду по цих чи iнших питаннях мають владний ха-
рактер i втiлюються у вiдповiдну процесуальну форму - в форму
процесуальних постанов, i
Постанови суду залежно вiд змiсту питання, яке вирiшууть- |
ся судом, подiляються на два види: рiшення, яким вирiшууться ;
справа по сутi i яке дау вiдповiдь на позовнi вимоги сторiн, скар-
ги i заяви в справах, що виникають з адмiнiстративно-правових
вiдносин, i справах окремого провадження; ухвали, якими вирi-
шуються всi iншi питання, що виникли в ходi розгляду i вирiшен-
ня справи.
За своую юридичною природою судове рiшення як акт право-
суддя мiстить в собi наказ суду, оснований на судовому пiдтверд-
женнi встановлених фактiв, прав та обовязкiв заiнтересованих осiб.
Крiм того, судове рiшення у й актом застосування права.
Будучи правозастосовчим актом, рiшення суду характери-
зууться певними властивостями: а) постановляуться тiльки орга-
ном судовоє влади; б) мау iндивiдуальний характер i конкретних
адресатiв; в) у юридичним фактом, який тягне за собою виникнен-
ня, змiну чи припинення правовiдносин. Перерахованi властивостi
прямо звязанi з нормою права, яку суд застосував судовим рiшен-
ням. iз цього правильного положення деякi вченi-процесуалiсти
роблять висновок про те, що рiшення набувау самовизначальноє
сили, самостiйно впливау на права, i обовязки субуктiв право-
вiдносин, встановлюючи iндивiдуальнi правила поведiнки, на
Постанови суду першоє iнстанцiє
вiдмiну вiд абстрактних правил, якi передбаченi чинними норма-
ми права. Рiшення створюу новi, iндивiдуальнi, конкретнi прави-
ла поведiнки субуктiв дослiджених судом вiдносин на базi абст-
рактних норм.
Якщо припустити, що суд своєм рiшенням приписуу новi,
iндивiдуальнi i конкретнi правила поведiнки, то за цим припущен-
ням повинен йти висновок про те, що рiшення суду аналогiчно
за своую силою i змiстом нормi права, оскiльки рiшенням, як i
нормою права, встановлюються правила поведiнки. Як правоза-
стосовчий акт судове рiшення у вiдривi вiд застосованоє норми
матерiального права нi загальних, нi iндивiдуальних правил по-
ведiнки для субуктiв не встановлюу i не створюу.
Судове рiшення як правозастосовчий акт особливо чiтко
виявляуться в характерi вiдповiдальностi за невиконання судових
рiшень. Обовязок виконати судове рiшення випливау не з рiшен1-
ня як такого, а з санкцiй, передбачених нормами права, якi були
застосованi судом. Навiть у тих випадках, коли закон передба-
чау допомiжну самостiйну вiдповiдальнiсть за невиконання рi-
шень, ця вiдповiдальнiсть мау на метi примусити зобовязану
рiшенням суду особу виконати припис норми, яку застосував суд.
Наприклад, згiдно iз ст. 419 ЦПК в разi затримки адмiнiст-
рацiую пiдприумства, установи, органiзацiє виконання рiшення
суду про поновлення на роботi незаконно звiльненого або пере-
веденого працiвника суд, що постановив рiшення, за заявою по-
зивача виносить ухвалу про стягнення з пiдприумства, установи,
органiзацiє середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за весь
час з дня винесення рiшення по день його виконання.
Науково-практичне значення мау характеристика судового
рiшення не тiльки з точки зору його змiсту i як акту по застосуван-
ню права, але й як процесуального документа. Судове рiшення як
процесуальний документ у зовнiшнiм проявом акту правосуддя.
Однак змiст судового рiшення як процесуального документа дещо
ширший, оскiльки крiм судження суду про права та обовязки сторiн
воно включау й iншi судження. Однi з них мають iнформацiйний
характер. Так, у судовому рiшеннi вказууться, що воно у рiшенням
суду i постановляуться iмям Украєни, зазначаються найменування
суду, прiзвище секретаря судового засiдання, найменування сторiн
та iнших осiб, якi брали участь у справi, представника громадськоє
органiзацiє або трудового колективу. iншi судження суду носять
розяснювальний характер. Так, згiдно iз ст. 203 ЦПК рiшення по-
109-144
290
Глааа XX
винно мiстити вказiвку на порядок i строк його оскарження.
процесуальний документ судове рiшення включау в себе визначенi
ня порядку його виконання, а в необхiдних випадках мiстить вка-]
зiвку на вiдстрочку або розстрочку його виконання. Якщо суд на
пiдставi статей 217 i 218 ЦПК допускау негайне виконання рiшен-
ня, вiн зазначау про це в рiшеннi (ст. 204 ЦПК). ;
Таким чином, судове рiшення як акт судовоє влади - це пра-1
возастосовчий акт, оформлений у виглядi процесуального доку-
мента, що владно пiдтверджуу правовiдносини сторiн на основi
встановлених у судовому засiданнi фактичних обставин справи. !
Судове рiшення - основний акт правосуддя, яким вирiшууть-;
ся цивiльна справа по сутi. iншi питання, звязанi з рухом справи в
судi першоє iнстанцiє, рiзнi клопотання та заяви осiб, якi беруть ;
участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, про зу-1
пинення або закриття провадження в справi, залишення заяви без |
розгляду вирiшуються мотивованими ухвалами (ч. 1 ст. 232 ЦПК).
Ухвали суду - акти застосування норм процесуального пра-
ва, спрямованi на виникнення процесу, його розвиток i закiнчен-
ня. Вони не стосуються матерiально-правового спору, а належать
до питань процедури. Таким чином, ухвали суду першоє iнстанцiє
- це такi постанови, якими справа не вирiшууться по сутi. Цим
вони вiдрiзняються вiд рiшень.
2. Вимоги, яким повинно вiдповiдати
судове рiшення
-1-1-1,06 судове рiшення виконало функцiю захисту пору-
шеного права чи охоронюваного законом iнтересу громадян i
органiзацiй, воно повинно вiдповiдати певним вимогам.
Згiдно iз ст. 202 ЦПК рiшення суду повинно бути законним i
обгрунтованим. Окрiм цього, рiшення повинно вiдповiдати ви-
могам повноти, визначеностi, форми, ясностi i точностi. (
Рiшення у законним, якщо воно винесено, по-перше, вiдпо- ;
вiдно до норм матерiального права, що слiд застосувати; по-дру-
ге, при точному дотриманнi норм процесуального права. З
Згiдно iз ст. 11 ЦПК суд зобовязаний вирiшувати справи на |
пiдставi Конституцiє, iнших актiв законодавства Украєни, мiжна-
родних договорiв Украєни.
Враховуючи те, що Конституцiя Украєни мау найвищу юри-
дичну силу, а єє норми у нормами прямоє дiє, суди при розглядi
; ..
Постанови суду першоє iнстанцiє 291
конкретних справ мають оцiнювати змiст будь-якого закону чи
нормативно-правового акта з точки зору його вiдповiдностi
Конституцiє i в усiх необхiдних випадках застосувати Конститу-
цiю як акт прямоє дiє.
Суд безпосередньо застосовуу Конституцiю у разi:
1) коли зi змiсту норм Конституцiє не випливау необхiдностi
додатковоє регламентацiє єє положень законом;
2) коли закон, який був чинним до введення в дiю Конституцiє
чи прийнятий пiсля цього, суперечить єй;
3) коли правовiдносини, що розглядаються судом, законом
Украєни не врегульовано, а нормативно-правовий акт,
прийнятий Верховною Радою або Радою Мiнiстрiв Авто-
номноє Республiки Крим, суперечить Конституцiє Украєни;
4) коли укази Президента Украєни, якi внаслiдок єх норматив-
но-правового характеру пiдлягають застосуванню судами
при вирiшеннi конкретних судових справ, суперечать Кон-
ституцiє Украєни.
Згiдно з положенням ст. 9 Конституцiє Украєни чиннi мiжна-:
роднi договори, згода на обовязковiсть яких надана Верховною
Радою Украєни, у частиною нацiонального законодавства Украє-
ни, i суд повинен єх застосувати. Суд у випадках, передбачених
законом, застосовуу норми права iнших держав.
У разi вiдсутностi закону, що регулюу спiрнi вiдносини, суд
застосовуу закон, що регулюу подiбнi вiдносини, а при вiдсут-
ностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту за-
конодавства Украєни (ст. 11 ЦПК). i
При застосуваннi норм матерiального права суд повинен
правильно витлумачити закон, тобто зясувати змiст i значення
норми права, яку треба застосувати. ;
При застосуваннi пiдзаконного акта суд повинен перевiрити,
чи компетентним органом i в установленому порядку виданий
цей акт, чи не скасований вiн на час розгляду справи i чи не су-
перечить чинному законодавству.
Законнiсть судового рiшення повязана не тiльки з правиль-
ним застосуванням норм матерiального права. Законним слiд
вважати таке рiшення, яке постановлено у повнiй вiдповiдностi
з вимогами норм процесуального права. Наприклад, цивiльна
справа повинна розглядатися правомочним складом суду, без
порушень таумницi нарадчоє кiмнати. При розглядi справи по-
виннi бути додержанi правила про мову, якою ведеться судочин-
ю
292 Глава XX
ство, рiшення повинно бути пiдписане тими суддями, якi зазна-1
ченi в рiшеннi, в справi повинен бути протокол судового засiдан-
ня, пiдписаний головуючим i секретарем судового засiдання, до.
справи потрiбно притягти всiх заiнтересованих осiб тощо. Так,
президiя Днiпропетровського обласного суду скасувала рiшення
Баглiйського районного суду вiд 27 травня 1992 р. про примусо-
вий обмiн примiщення, оскiльки суд всупереч вимогам п. 1 ст. 172
ЦПК розглянув справу у вiдсутностi вiдповiдачiв.
Крiм законностi рiшення суду повинно бути обгрунтованим.
Обгрунтованим вважауться рiшення, в якому повно вiдображенi
обставини, що мають значення для даноє справи, цi обставини
пiдтвердженi доказами та судом зробленi правильнi висновки з
зiбраного доказового матерiалу.
До обставин, якi мають значення для справи, належать юри-
дичнi факти матерiально-правового характеру, що пiдлягають
встановленню для вирiшення цивiльноє справи по сутi, визначен-
ня прав i обовязкiв сторiн. Встановленню пiдлягають також i
процесуально-правовi юридичнi факти, на якi сторони посила-
ються в своєх вимогах i запереченнях.
Встановленi судом обставини повиннi бути обгрунтованi
лише тими доказами, якi одержанi у визначеному законом поряд-
ку i перевiренi в тому судовому засiданнi, в якому постановляуть-
ся рiшення. Вони повиннi пiдтверджуватися засобами доказуван-
ня, перелiченими в ч. 2 ст. 27 ЦПК. Якщо збирання окремих до-
казiв в справi провадилось на основi судового доручення або
шляхом забезпечення доказiв, допиту свiдкiв за мiсцем єх перебу-
вання, огляду на мiсцi чи при вiдкладеннi розгляду справи, рiшен-
ня може бути мотивоване посиланням на цi докази лише при
умовi, якщо протоколи були оголошенi i розглянутi в судовому
засiданнi, а фактичнi данi, що мiстяться в них, були дослiдженi
судом у сукупностi з iншими доказами. З цими матерiалами по-
виннi бути ознайомленi особи, якi беруть участь у справi, єх пред-
ставники, а в необхiдних випадках - експерти i свiдки. Особи,
якi беруть участь у справi, можуть дати пояснення з приводу вiдо-
мостей, що мiстяться в названих матерiалах.
Умовою обгрунтованостi судового рiшення у також вiдпо-
вiднiсть висновкiв суду, викладених у рiшеннi, дiйсним обстави-
1 Див.: Практика судiв Украєни в цивiльних справах// Бюлетень законодав-
ства i юридичноє практики Украєни. 1995. № 3. С. 227. ::;, =;.:
Постаиови суду першоє iнстанцiє
нам справи, правам i обовязкам сторiн. Для того щоб суд досяг
iстини по справi, потрiбно, щоб його висновок грунтувався на
всебiчному, повному i обуктивному розглядi в судовому засi-
даннi всiх обставин справи i правильнiй оцiнцi доказiв.
В юридичнiй лiтературi по-рiзному оцiнюуться спiввiдношен-
ня вимог законностi та обгрунтованостi.
Деякi вченi вважають, що законнiсть у бiльш широкою кате-
горiую, нiж обгрунтованiсть, i тому включау у себе останню.
Якщо погодитися з думкою, що обгрунтованiсть охоплюуться
законнiстю, то обгрунтованiсть стау єє складовою частиною i
втрачау свою самостiйнiсть. Насправдi ж законнiсть i обгрунто-
ванiсть - рiзнi властивостi судового рiшення, хоча i взаумопо-
вязанi мiж собою.
Законнiсть рiшення - це вiдповiднiсть його вимогам мате-
рiального i процесуального закону, а обгрунтованiсть - вiд-
повiднiсть правових висновкiв суду фактичним обставинам спра-
ви. Необхiднiсть розмежування цих властивостей судового рi-
шення мау не тiльки теоретичне, але й практичне значення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80