https://wodolei.ru/catalog/shtorky/steklyannye/
Таким чином, сус-
пiльнi вiдносини, якi складають предмет цивiльного процесуаль-
20
ного права, виникають у зв язку з реалiзацiую заiнтересованими
особами права на судовий захист.
Вiдповiдно до ст. 6 ЦК захист цивiльних прав судом здiй-
снюуться шляхом визнання цих прав; вiдновлення становища, яке
iснувало до порушення права, i припинення дiй, якi порушують
право; присудження до виконання обовязку в натурi; компенсацiє
моральноє шкоди; припинення або змiни правовiдношення; стяг-
нення з особи, яка порушила право, завданих збиткiв, а у випад-
ках, передбачених законом або договором, - неустойки (штра-
фу, пенi), а також iншими засобами, передбаченими законом.
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права ге-
нетично i функцiонально повязано з iншими галузями права. Ге-
нетично цивiльне процесуальне право повязано з конституцiй-
ним правом, законодавством про судоустрiй та кримiнальним
процесуальним правом. Функцiонально цивiльне процесуальне
право повязано з цивiльним, сiмейним, трудовим, адмiнiстратив-
ним, фiнансовим та iншими галузями права.
Генетичнi звязки цивiльного процесуального права грунту-
ються на iснуваннi норм, якi складать основу цивiльного проце-
суального законодавства (звязок з конституцiйним правом) або
носять мiжгалузевий характер (принципи органiзацiє i дiяльностi
судових органiв, iнститут доказiв, преюдицiальнiсть судових по-
станов, виконання вирокiв у частинi майнових стягнень за пра-
вилами цивiльного процесу та iн.).
Функцiональнi звязки цивiльного процесуального права
виявляються у фактi застосування судом норм матерiального
права при розглядi i вирiшеннi цивiльних справ. Причому пра-
вильне застосування вiдповiдних норм матерiального права без-
посередньо впливау на законнiсть судовоє дiяльностi, законнiсть
актiв правосуддя. Згiдно iз ст. 11 ЦПК суд вирiшуу справи на
пiдставi Конституцiє, iнших актiв законодавства Украєни, мiж-
народних договорiв Украєни в порядку, передбаченому ЦПК.
У випадках, передбачених законом, суд застосовуу норми пра-
ва iнших держав.
Якщо суд неправильно застосував норму матерiального пра-
ва, рiшення по справi пiдлягау скасуванню (статтi 312,313 ЦПК).
Отже, грань взаумозвязку цивiльного процесуального пра-
ва з iншими галузями матерiального права проходить через зас-
тосування судом чинного законодавства, яке регулюу матерiаль-
но-правовi вiдносини. .i;х>и.> ".i i:
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 21
, Дана обставина багатьма вченими не враховууться, що при-
зводить до неправильного трактування взаумозвязку цивiльно-
го процесуального права з iншими галузями права. Наприклад,
нерiдко стверджууться, що цивiльне процесуальне право мау за-
лежний характер, визначауться галузями матерiального права. Цi
твердження нiвелюють самостiйнiсть цивiльного процесуально-
го права i у необгрунтованими.
2. Метод правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин
-iУiетод правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин - самостiйна категорiя. Поряд з предметом
цивiльного процесуального права вiн характеризуу цивiльне про-
цесуальне право як самостiйну галузь права.
В процесуальнiй науцi даються рiзнi визначення методу пра-
вового регулювання. Однi автори вважають, що метод правово-
го регулювання, притаманний цивiльному процесуальному пра-
ву, обумовлюуться тим, що обовязковим субуктом процесуаль-
них правовiдносин у судовий орган, який приймау владнi рiшення
i у методом владних наказiв.
На думку iнших, методом цивiльного процесуального права
у забезпечення охорони i захисту цивiльних прав судом за вимо-
гами заiнтересованих осiб на основi процесуальноє рiвностi сторiн,
обовязку доказати факти, якими вони обгрунтовують своє вимо-
ги i заперечення, контролю суду за розпорядчими дiями сторiн i
сприяння в здiйсненнi процесуальних прав.
Наведенi визначення методу правового регулювання не у по-
вними. Метод - структурно складне явище i створюу систему
правових прийомiв регулювання, якi встановлюють специфiчний
правовий режим у сферi правосуддя в цивiльних справах.
Метод правового регулювання цивiльних процесуальних
правовiдносин характеризууться специфiкою правового станови-
ща субуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин, процесу-
ально-юридичних фактiв, засобiв формування змiсту правовiдно-
син, процесуальних санкцiй i цивiльноє процесуальноє форми.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин перш за все знаходить своу вiдображення в
правовому становищi субуктiв головних процесуальних право-
вiдносин (правовiдносин суду з особами, якi мають матерiально-
22 Глава II
правову заiнтересованiсть у справi), оскiльки цi правовiдносини
у первiсною i необхiдною основою всього цивiльного процесу.
Без головних процесуальних правовiдносин цивiльний процес
виникнути не може. В головних процесуальних правовiдносинах
вiдбиваються особливостi правового регулювання, якi прита-
маннi цивiльному процесуальному праву як самостiйнiй галузi
права. Цi особливостi походять iз змiсту правосубуктностi учас-
никiв даних правовiдносин - позивача, вiдповiдача i суду та
характеру єх правового звязку.
Найбiльш iстотним елементом цивiльноє процесуальноє пра-
восубуктностi сторiн у правоздатнiсть, яка за обсягом значно
ширша, нiж правоздатнiсть iнших осiб, якi беруть участь у справi.
Процесуальна правоздатнiсть сторiн - це правовий спосiб, який
використовууться законодавством для приведення в дiю усього ме-
ханiзму правового регулювання процесуальних правовiдносин.
Згiдно iз ст. 100 ЦПК здатнiсть мати цивiльнi процесуальнi
права та обовязки (цивiльна процесуальна правоздатнiсть) виз-
науться за всiма громадянами Украєни незалежно вiд походжен-
ня, соцiального i майнового стану, расовоє i нацiональноє на-
лежностi, статi, освiти, мови, ставлення до релiгiє, роду i харак-
теру занять, мiсця проживання та iнших обставин, а також за
державними пiдприумствами, установами, органiзацiями, кол-
госпами, iншими кооперативними органiзацiями, єх обуднан-
нями, iншими громадськими органiзацiями, якi користуються
правами юридичноє особи.
Змiст процесуальноє правоздатностi свiдчить про значну са-
мостiйнiсть i автономнiсть сторiн, що i у характерною рисою ме-
тоду правового регулювання цивiльних процесуальних право-
вiдносин. Процесуальна правоздатнiсть iнших осiб, якi беруть
участь у справi i мають особисту заiнтересованiсть (заявникiв у
справах окремого провадження, скаржникiв у справах, що вини-
кають з адмiнiстративно-правових вiдносин), за змiстом вiдрiзня-
уться вiд правоздатностi сторiн, але за нею залишауться та ж фун-
кцiональна спрямованiсть в механiзмi правового регулювання.
Специфiка правосубуктностi суду полягау в тому, що єє змiст
визначауться компетенцiую, а не правоздатнiстю. Вiд правоздат-
ностi компетенцiя вiдрiзняуться тим, що вона не повязана з за-
доволенням особистого iнтересу єє носiя i мау правообовязковий
характер. В механiзмi пра-вового регулювання компетенцiя суду
i правоздатнiсть сторiн взаумоповязанi i доповнюють одна одну.
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 23
Нерозривний функцiональний звязок прав, якi складають змiст
процесуальноє правоздатностi i компетенцiє, - закономiрна, ха-
рактерна риса цивiльного судочинства.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин визначауться i специфiкою юридичних про-
цесуальних фактiв. Метод правового регулювання характеризу-
ють не всi юридичнi факти, а лише тi, якi складають юридичну
основу регулювання. Такими будуть юридичнi факти, що впли-
вають на весь процес, на всi процесуальнi правовiдносини. Особ-
ливiсть єх полягау у тому, що вони у пiдставою виникнення, роз-
витку, припинення головних процесуальних правовiдносин, од-
нак мають значення i для iнших процесуальних правовiдносин
(додаткових i допомiжних).
Так, iстотне значення в юридико-фактичному складi цивiль-
ного процесу мають юридичнi факти, на пiдставi яких виникау
цивiльне судочинство (подання заяви, скарги). Вони вiдрiзняють
цивiльне судочинство вiд кримiнального i свiдчать про консти-
тутивне значення iнiцiативи заiнтересованоє особи (заявника) в
правовому регулюваннi. На єх основi будууться вся система iнших
специфiчних для цивiльного судочинства юридичних процесуаль-
них фактiв (вiдмова вiд позову, складання мировоє угоди тощо).
Конститутивне значення в цивiльному процесi мають i про-
цесуальнi дiє (юридичнi факти) суду, якi у невiдумним елементом
юридичного фактичного складу головних процесуальних право-
вiдносин. Метод правового регулювання характеризують тi дiє,
якi здiйснюються по виконанню обовязку з правосуддя: судовi
рiшення, ухвали, постанови вищих судiв. Крiм них в юридичний
склад входять також процесуальнi дiє, правовою формою реалiзацiє
яких у не компетенцiя, а правова звязанiсть у тих випадках, коли
суд здiйснюу контроль за праворозпорядчими дiями сторiн -
приймау або вiдмовляу в прийняттi заяви, приймау вiдмову вiд
позову, затверджуу мирову угоду тощо. Цi процесуальнi дiє перебу-
вають у функцiональному звязку з дiями сторiн, доповнюють єх.
Метод правового регулювання цивiльних процесуальних
правовiдносин характеризують i прийоми формування змiсту
процесуальних правовiдносин, ступiнь i характер участi в цьому
єх субуктiв.
Прийоми формування змiсту процесуальних правовiдносин
рiзноманiтнi. Так, у деяких випадках змiст процесуальних право-
вiдносин визначауться за допомогою наказiв, заборон, позитив-
ного зобовязування. Однак цi прийоми не розкривають специ-
фiки методу правового регулювання цивiльних процесуальних
вiдносин, бо належать не до головних, а до додаткових або служ-
бово-допомiжних правовiдносин. Для характеристики методу
правового регулювання iстотним у формування прав i обовязкiв
заiнтересованих осiб (заявника, вiдповiдача тощо) i суду, який
здiйснюу правосуддя.
У головних процесуальних правовiдносинах специфiчним для
здiйснення i формування субуктивних прав i обовязкiв заiнтере-
сованих осiб у диспозитивнiсть. Вона у вiдображенням цивiльноє
процесуальноє правоздатностi в сферi реалiзацiє права, свiдчить
про автономiю цих субуктiв у процесуальних правовiдносинах.
З диспозитивнiстю як прийомом формування змiсту головних
правовiдносин тiсно повязана активнiсть суду при розглядi ци-
вiльних справ. Вона вiдбивауться в судовому розсудi (статтi 105,
109, 209, 213, 214, 218 ЦПК). Поряд з диспозитивнiстю судовий
розсуд також у показником ступеня i характеру участi головних
субуктiв цивiльного процесуального права в формуваннi змiсту
правовiдносин, але його межi визначенi законом.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них вiдносин вiдбивауться i в особливостi процесуальних санкцiй.
Типовим для цивiльного процесу у процесуальнi санкцiє, якi
забезпечують належне здiйснення правосуддя, повний i обуктив-
ний захист судом прав i охоронюваних законом iнтересiв грома-
дян i органiзацiй. До них належать санкцiє скасування або змiни
судових постанов. Вони мають найбiльшу вагу, максимально
сприяють реалiзацiє завдань цивiльного судочинства. Цi санкцiє
належать до заходiв захисту, а не процесуальноє вiдповiдальностi.
В юридичнiй лiтературi правовi санкцiє iнтерпретуються не
тiльки як засоби правового примусу, але i як передбаченi законом
правовi наслiдки, необовязково повязанi з примусом. Серед про-
цесуальних санкцiй, якi у наслiдками неналежного здiйснення
заiнтересованими особами своєх процесуальних прав, - вiдмо-
ва в прийняттi заяви, залишення заяви без руху, залишення зая-
ви без розгляду, закриття провадження в справi внаслiдок вiдсут-
ностi у заявника права на звернення до суду тощо.
Вказанi санкцiє називаються процесуальними тяжкостями.
Вони покладаються на особу, якщо вона здiйснила належне єй
право поза передбаченими законом умовами, тобто не в фор-
мах судочинства. . i .
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 25
Функцiя процесуальних тяжкостей полягау не тiльки в тому,
щоб викликати здiйснення процесуальноє дiє, а й забезпечити до-
держання заiнтересованими особами умов i порядку реалiзацiє
своєх процесуальних прав, використання судового захисту тiльки
в формах судочинства.
Для здiйснення цивiльного судочинства достатньо лише мiнi-
муму примусових санкцiй - скасування або змiни неправосудних
постанов. До сторiн же, як правило, нiякого державно-правового
примусу не застосовууться. Щодо засобiв процесуальноє вiдповi-
дальностi (процесуальнi штрафи, стягнення за втрату робочого
часу - статтi 48,77,153,164 ЦПК), то вони зовсiм не характеризу-
ють метод правового регулювання, мають допомiжний характер.
Специфiчнiсть методу правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин як правового режиму полягау i в
тому, що вiн характеризууться цивiльною процесуальною фор-
мою. Регулювання процесуальноє дiяльностi при здiйсненнi пра-
восуддя в цивiльних справах неможливо, якщо закон не передба-
чау певного порядку дiяльностi i суду, i осiб, якi беруть участь у
справi, i iнших учасникiв цивiльного процесу.
Процесуальна форма - настiльки специфiчна риса правово-
го регулювання цивiльних процесуальних вiдносин, що деякi ав-
тори проблему методу правового регулювання зводять повнiстю
до проблеми процесуальноє форми. Однак процесуальна форма
не охоплюу всього змiсту методу правового регулювання цивiль-
них процесуальних правовiдносин i характеризуу його лише в су-
купностi з правовим становищем субуктiв правовiдносин, прийо-
мами формування єх змiсту, юридичними процесуальними фак-
тами та процесуальними санкцiями.
3. Джерела цивiльного процесуального
права. Межi дiє цивiльного
процесуального закону
.Ц-жерелами цивiльного процесуального права у Консти-
туцiя Украєни, ЦПК, закони та iншi нормативнi акти.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80
пiльнi вiдносини, якi складають предмет цивiльного процесуаль-
20
ного права, виникають у зв язку з реалiзацiую заiнтересованими
особами права на судовий захист.
Вiдповiдно до ст. 6 ЦК захист цивiльних прав судом здiй-
снюуться шляхом визнання цих прав; вiдновлення становища, яке
iснувало до порушення права, i припинення дiй, якi порушують
право; присудження до виконання обовязку в натурi; компенсацiє
моральноє шкоди; припинення або змiни правовiдношення; стяг-
нення з особи, яка порушила право, завданих збиткiв, а у випад-
ках, передбачених законом або договором, - неустойки (штра-
фу, пенi), а також iншими засобами, передбаченими законом.
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права ге-
нетично i функцiонально повязано з iншими галузями права. Ге-
нетично цивiльне процесуальне право повязано з конституцiй-
ним правом, законодавством про судоустрiй та кримiнальним
процесуальним правом. Функцiонально цивiльне процесуальне
право повязано з цивiльним, сiмейним, трудовим, адмiнiстратив-
ним, фiнансовим та iншими галузями права.
Генетичнi звязки цивiльного процесуального права грунту-
ються на iснуваннi норм, якi складать основу цивiльного проце-
суального законодавства (звязок з конституцiйним правом) або
носять мiжгалузевий характер (принципи органiзацiє i дiяльностi
судових органiв, iнститут доказiв, преюдицiальнiсть судових по-
станов, виконання вирокiв у частинi майнових стягнень за пра-
вилами цивiльного процесу та iн.).
Функцiональнi звязки цивiльного процесуального права
виявляються у фактi застосування судом норм матерiального
права при розглядi i вирiшеннi цивiльних справ. Причому пра-
вильне застосування вiдповiдних норм матерiального права без-
посередньо впливау на законнiсть судовоє дiяльностi, законнiсть
актiв правосуддя. Згiдно iз ст. 11 ЦПК суд вирiшуу справи на
пiдставi Конституцiє, iнших актiв законодавства Украєни, мiж-
народних договорiв Украєни в порядку, передбаченому ЦПК.
У випадках, передбачених законом, суд застосовуу норми пра-
ва iнших держав.
Якщо суд неправильно застосував норму матерiального пра-
ва, рiшення по справi пiдлягау скасуванню (статтi 312,313 ЦПК).
Отже, грань взаумозвязку цивiльного процесуального пра-
ва з iншими галузями матерiального права проходить через зас-
тосування судом чинного законодавства, яке регулюу матерiаль-
но-правовi вiдносини. .i;х>и.> ".i i:
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 21
, Дана обставина багатьма вченими не враховууться, що при-
зводить до неправильного трактування взаумозвязку цивiльно-
го процесуального права з iншими галузями права. Наприклад,
нерiдко стверджууться, що цивiльне процесуальне право мау за-
лежний характер, визначауться галузями матерiального права. Цi
твердження нiвелюють самостiйнiсть цивiльного процесуально-
го права i у необгрунтованими.
2. Метод правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин
-iУiетод правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин - самостiйна категорiя. Поряд з предметом
цивiльного процесуального права вiн характеризуу цивiльне про-
цесуальне право як самостiйну галузь права.
В процесуальнiй науцi даються рiзнi визначення методу пра-
вового регулювання. Однi автори вважають, що метод правово-
го регулювання, притаманний цивiльному процесуальному пра-
ву, обумовлюуться тим, що обовязковим субуктом процесуаль-
них правовiдносин у судовий орган, який приймау владнi рiшення
i у методом владних наказiв.
На думку iнших, методом цивiльного процесуального права
у забезпечення охорони i захисту цивiльних прав судом за вимо-
гами заiнтересованих осiб на основi процесуальноє рiвностi сторiн,
обовязку доказати факти, якими вони обгрунтовують своє вимо-
ги i заперечення, контролю суду за розпорядчими дiями сторiн i
сприяння в здiйсненнi процесуальних прав.
Наведенi визначення методу правового регулювання не у по-
вними. Метод - структурно складне явище i створюу систему
правових прийомiв регулювання, якi встановлюють специфiчний
правовий режим у сферi правосуддя в цивiльних справах.
Метод правового регулювання цивiльних процесуальних
правовiдносин характеризууться специфiкою правового станови-
ща субуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин, процесу-
ально-юридичних фактiв, засобiв формування змiсту правовiдно-
син, процесуальних санкцiй i цивiльноє процесуальноє форми.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин перш за все знаходить своу вiдображення в
правовому становищi субуктiв головних процесуальних право-
вiдносин (правовiдносин суду з особами, якi мають матерiально-
22 Глава II
правову заiнтересованiсть у справi), оскiльки цi правовiдносини
у первiсною i необхiдною основою всього цивiльного процесу.
Без головних процесуальних правовiдносин цивiльний процес
виникнути не може. В головних процесуальних правовiдносинах
вiдбиваються особливостi правового регулювання, якi прита-
маннi цивiльному процесуальному праву як самостiйнiй галузi
права. Цi особливостi походять iз змiсту правосубуктностi учас-
никiв даних правовiдносин - позивача, вiдповiдача i суду та
характеру єх правового звязку.
Найбiльш iстотним елементом цивiльноє процесуальноє пра-
восубуктностi сторiн у правоздатнiсть, яка за обсягом значно
ширша, нiж правоздатнiсть iнших осiб, якi беруть участь у справi.
Процесуальна правоздатнiсть сторiн - це правовий спосiб, який
використовууться законодавством для приведення в дiю усього ме-
ханiзму правового регулювання процесуальних правовiдносин.
Згiдно iз ст. 100 ЦПК здатнiсть мати цивiльнi процесуальнi
права та обовязки (цивiльна процесуальна правоздатнiсть) виз-
науться за всiма громадянами Украєни незалежно вiд походжен-
ня, соцiального i майнового стану, расовоє i нацiональноє на-
лежностi, статi, освiти, мови, ставлення до релiгiє, роду i харак-
теру занять, мiсця проживання та iнших обставин, а також за
державними пiдприумствами, установами, органiзацiями, кол-
госпами, iншими кооперативними органiзацiями, єх обуднан-
нями, iншими громадськими органiзацiями, якi користуються
правами юридичноє особи.
Змiст процесуальноє правоздатностi свiдчить про значну са-
мостiйнiсть i автономнiсть сторiн, що i у характерною рисою ме-
тоду правового регулювання цивiльних процесуальних право-
вiдносин. Процесуальна правоздатнiсть iнших осiб, якi беруть
участь у справi i мають особисту заiнтересованiсть (заявникiв у
справах окремого провадження, скаржникiв у справах, що вини-
кають з адмiнiстративно-правових вiдносин), за змiстом вiдрiзня-
уться вiд правоздатностi сторiн, але за нею залишауться та ж фун-
кцiональна спрямованiсть в механiзмi правового регулювання.
Специфiка правосубуктностi суду полягау в тому, що єє змiст
визначауться компетенцiую, а не правоздатнiстю. Вiд правоздат-
ностi компетенцiя вiдрiзняуться тим, що вона не повязана з за-
доволенням особистого iнтересу єє носiя i мау правообовязковий
характер. В механiзмi пра-вового регулювання компетенцiя суду
i правоздатнiсть сторiн взаумоповязанi i доповнюють одна одну.
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 23
Нерозривний функцiональний звязок прав, якi складають змiст
процесуальноє правоздатностi i компетенцiє, - закономiрна, ха-
рактерна риса цивiльного судочинства.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин визначауться i специфiкою юридичних про-
цесуальних фактiв. Метод правового регулювання характеризу-
ють не всi юридичнi факти, а лише тi, якi складають юридичну
основу регулювання. Такими будуть юридичнi факти, що впли-
вають на весь процес, на всi процесуальнi правовiдносини. Особ-
ливiсть єх полягау у тому, що вони у пiдставою виникнення, роз-
витку, припинення головних процесуальних правовiдносин, од-
нак мають значення i для iнших процесуальних правовiдносин
(додаткових i допомiжних).
Так, iстотне значення в юридико-фактичному складi цивiль-
ного процесу мають юридичнi факти, на пiдставi яких виникау
цивiльне судочинство (подання заяви, скарги). Вони вiдрiзняють
цивiльне судочинство вiд кримiнального i свiдчать про консти-
тутивне значення iнiцiативи заiнтересованоє особи (заявника) в
правовому регулюваннi. На єх основi будууться вся система iнших
специфiчних для цивiльного судочинства юридичних процесуаль-
них фактiв (вiдмова вiд позову, складання мировоє угоди тощо).
Конститутивне значення в цивiльному процесi мають i про-
цесуальнi дiє (юридичнi факти) суду, якi у невiдумним елементом
юридичного фактичного складу головних процесуальних право-
вiдносин. Метод правового регулювання характеризують тi дiє,
якi здiйснюються по виконанню обовязку з правосуддя: судовi
рiшення, ухвали, постанови вищих судiв. Крiм них в юридичний
склад входять також процесуальнi дiє, правовою формою реалiзацiє
яких у не компетенцiя, а правова звязанiсть у тих випадках, коли
суд здiйснюу контроль за праворозпорядчими дiями сторiн -
приймау або вiдмовляу в прийняттi заяви, приймау вiдмову вiд
позову, затверджуу мирову угоду тощо. Цi процесуальнi дiє перебу-
вають у функцiональному звязку з дiями сторiн, доповнюють єх.
Метод правового регулювання цивiльних процесуальних
правовiдносин характеризують i прийоми формування змiсту
процесуальних правовiдносин, ступiнь i характер участi в цьому
єх субуктiв.
Прийоми формування змiсту процесуальних правовiдносин
рiзноманiтнi. Так, у деяких випадках змiст процесуальних право-
вiдносин визначауться за допомогою наказiв, заборон, позитив-
ного зобовязування. Однак цi прийоми не розкривають специ-
фiки методу правового регулювання цивiльних процесуальних
вiдносин, бо належать не до головних, а до додаткових або служ-
бово-допомiжних правовiдносин. Для характеристики методу
правового регулювання iстотним у формування прав i обовязкiв
заiнтересованих осiб (заявника, вiдповiдача тощо) i суду, який
здiйснюу правосуддя.
У головних процесуальних правовiдносинах специфiчним для
здiйснення i формування субуктивних прав i обовязкiв заiнтере-
сованих осiб у диспозитивнiсть. Вона у вiдображенням цивiльноє
процесуальноє правоздатностi в сферi реалiзацiє права, свiдчить
про автономiю цих субуктiв у процесуальних правовiдносинах.
З диспозитивнiстю як прийомом формування змiсту головних
правовiдносин тiсно повязана активнiсть суду при розглядi ци-
вiльних справ. Вона вiдбивауться в судовому розсудi (статтi 105,
109, 209, 213, 214, 218 ЦПК). Поряд з диспозитивнiстю судовий
розсуд також у показником ступеня i характеру участi головних
субуктiв цивiльного процесуального права в формуваннi змiсту
правовiдносин, але його межi визначенi законом.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них вiдносин вiдбивауться i в особливостi процесуальних санкцiй.
Типовим для цивiльного процесу у процесуальнi санкцiє, якi
забезпечують належне здiйснення правосуддя, повний i обуктив-
ний захист судом прав i охоронюваних законом iнтересiв грома-
дян i органiзацiй. До них належать санкцiє скасування або змiни
судових постанов. Вони мають найбiльшу вагу, максимально
сприяють реалiзацiє завдань цивiльного судочинства. Цi санкцiє
належать до заходiв захисту, а не процесуальноє вiдповiдальностi.
В юридичнiй лiтературi правовi санкцiє iнтерпретуються не
тiльки як засоби правового примусу, але i як передбаченi законом
правовi наслiдки, необовязково повязанi з примусом. Серед про-
цесуальних санкцiй, якi у наслiдками неналежного здiйснення
заiнтересованими особами своєх процесуальних прав, - вiдмо-
ва в прийняттi заяви, залишення заяви без руху, залишення зая-
ви без розгляду, закриття провадження в справi внаслiдок вiдсут-
ностi у заявника права на звернення до суду тощо.
Вказанi санкцiє називаються процесуальними тяжкостями.
Вони покладаються на особу, якщо вона здiйснила належне єй
право поза передбаченими законом умовами, тобто не в фор-
мах судочинства. . i .
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 25
Функцiя процесуальних тяжкостей полягау не тiльки в тому,
щоб викликати здiйснення процесуальноє дiє, а й забезпечити до-
держання заiнтересованими особами умов i порядку реалiзацiє
своєх процесуальних прав, використання судового захисту тiльки
в формах судочинства.
Для здiйснення цивiльного судочинства достатньо лише мiнi-
муму примусових санкцiй - скасування або змiни неправосудних
постанов. До сторiн же, як правило, нiякого державно-правового
примусу не застосовууться. Щодо засобiв процесуальноє вiдповi-
дальностi (процесуальнi штрафи, стягнення за втрату робочого
часу - статтi 48,77,153,164 ЦПК), то вони зовсiм не характеризу-
ють метод правового регулювання, мають допомiжний характер.
Специфiчнiсть методу правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин як правового режиму полягау i в
тому, що вiн характеризууться цивiльною процесуальною фор-
мою. Регулювання процесуальноє дiяльностi при здiйсненнi пра-
восуддя в цивiльних справах неможливо, якщо закон не передба-
чау певного порядку дiяльностi i суду, i осiб, якi беруть участь у
справi, i iнших учасникiв цивiльного процесу.
Процесуальна форма - настiльки специфiчна риса правово-
го регулювання цивiльних процесуальних вiдносин, що деякi ав-
тори проблему методу правового регулювання зводять повнiстю
до проблеми процесуальноє форми. Однак процесуальна форма
не охоплюу всього змiсту методу правового регулювання цивiль-
них процесуальних правовiдносин i характеризуу його лише в су-
купностi з правовим становищем субуктiв правовiдносин, прийо-
мами формування єх змiсту, юридичними процесуальними фак-
тами та процесуальними санкцiями.
3. Джерела цивiльного процесуального
права. Межi дiє цивiльного
процесуального закону
.Ц-жерелами цивiльного процесуального права у Консти-
туцiя Украєни, ЦПК, закони та iншi нормативнi акти.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80