ноє заяви i розяснюу вiдповiдачу, що вiн може звернутися до суду
з позовом на загальних пiдставах.
Зустрiчнi позови предявляються до суду в письмовiй формi
з дотриманням передбачених законом реквiзитiв позовноє заяви
(ст. 137 ЦПК), порядку подання позову i оплачуються державним
митом. Зустрiчний позов повинен предявлятися з таким розра-
хунком, щоб вiдповiдач (позивач по справi) мiг своучасно озна- 1
йомитися з ним i пiдготуватися до захисту. Тому зустрiчний по-1
зов може бути предявлений не пiзнiше як за три днi до судового
Засiдання. Прийняття зустрiчного позову, предявленого пiсля
закiнчення цього строку, залежить вiд суддi, а якщо його заявле-
но пiд час розгляду справи по сутi, - вiд суду (ст. 140 ЦПК). Про:
прийняття зустрiчного позову суддя повинен повiдомити всiх,
осiб, якi беруть участь у справi.
Пiсля розгляду справи по сутi в судовому засiданнi суд поста-1
новляу удине рiшення, в якому повинна бути дана конкретна
вiдповiдь як на первiсну вимогу позивача, так i на зустрiчну ви-
могу вiдповiдача.
4. Змiна позову. Вiдмова вiд позову
i визнання позову. Мирова угода сторiн
й процесi розгляду i вирiшення цивiльних справ сторо-
ни надiляються широкими процесуальними правами i можуть
вiльно ними розпоряджатися. Вiдповiдно до ст. 103 ЦПК сторо-
ни користуються рiвними процесуальними правами. Позивач
надiлений правом протягом усього часу розгляду справи по сутi
змiнити пiдставу або предмет позову, збiльшити чи зменшити
розмiр позовних вимог або вiдмовитися вiд позову. Вiдповiдач
мау право визнати позов повнiстю або частково. Сторони мо-
жуть закiнчити справу мировою угодою в усякiй стадiє процесу.
Такi дiє сторiн у проявом принципу диспозитивностi в цивiльно-
му процесуальному правi. ;i.ЙНii!Є;,


__________________Позов__________________227
Розмiр позовних вимог визначауться самим позивачем i може
змiнюватися ним протягом розгляду справи по сутi. Однак суд
при вирiшеннi справи не звязаний розмiром вимог позивача.
Залежно вiд встановлених обставин справи суд може задоволь-
нити позов у повному чи меншому обсязi, а також вийти за межi
заявленоє вимоги зi згоди позивача.
У разi виходу за межi предмета позову зi згоди позивача суд
вправi мотивувати рiшення по справi посиланням i на факти, якi не
наводилися позивачем в обгрунтування своєх вимог, якщо вони були
всебiчно дослiдженi i встановленi в судовому засiданнi. Лише в тих
випадках, коли закон встановлюу точний розмiр вимоги, суд пови-
нен керуватися законом (справи про стягнення алiментiв, справи про
вiдшкодування шкоди, завданоє калiцтвом, тощо).
Вiдмова вiд позову - це односторонну волевиявлення пози-
вача, спрямоване на вiдмову вiд судового захисту своує вимоги i
на закриття порушеного позивачем процесу. Вiдмова позивача вiд
позову - це прояв реалiзацiє принципу диспозитивностi, тому ця
дiя здiйснюуться пiд контролем суду. Суд завжди повинен перевiри-
ти законнiсть вiдмови позивача вiд позову, чи не порушуються при
цьому iнтереси самого позивача, iнших осiб, якi беруть участь у
справi, iнтереси держави. Тiльки пiсля цього суд може вирiшити
питання про прийняття чи вiдмову в прийняттi цього клопотан-
ня. Прийняття судом вiдмови позивача вiд позову тягне за собою
закриття провадження по справi i виключау можливiсть у майбут-
ньому звернення до суду з тотожнiм позовом. В звязку з цим вiдмо-
ва позивача вiд позову повинна мати безумовний характер.
Визнання позову вiдповiдачем - це односторонну волевияв-
лення вiдповiдача, спрямоване на припинення спору з позивачем.
Право вiдповiдача на визнання позову повнiстю або частково у
проявом принципiв диспозитивностi i змагальностi. Однак суд не
вправi покласти в основу свого рiшення визнання позову вiдпо-
вiдачем, не дослiдивши його з точки зору обставин справи. Виз-
нання стороною на судi фактiв, якими друга сторона обгрунто-
вуу своє вимоги або заперечення, не у для суду обовязковим.
Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього
не виникау сумнiву в тому, що визнання вiдповiдау дiйсним обста-
винам справи, не порушуу будь-чиєх прав i законних iнтересiв i не
зроблено пiд впливом обману, насильства, погрози, помилки або з
метою приховання iстини. В тих випадках, коли суд приймау виз-
нання позову вiдповiдачем, вiн постановляу рiшення по справi.
Глава XVI_____________________
Мирова угода - це укладена сторонами i затверджена суде
угода, в силу якоє позивач i вiдповiдач шляхом взаумних уступом
лiквiдують цивiльно-правовий спiр, який виник мiж ними.
Процесуальне законодавство зобовязуу суддю (суд) розясни-
ти сторонам можливiсть укладення мировоє угоди i сприяти прими-
ренню сторiн. У статтi 178 ЦПК вказууться, що перед розглядом i
справи по сутi головуючий зобовязаний зясувати питання про те,
чи не бажають сторони закiнчити справу мировою угодою. Мож-
ливiсть закiнчення спору шляхом примирення повинна зясовува-
тися суддею ще в процесi пiдготовки справи до судового розгляду.
Суд, затверджуючи мирову угоду сторiн, зобовязаний пере-
вiрити, чи не суперечать цi дiє сторiн закону, а також чи не пору-
шують вони чиє-небудь права i охоронюванi законом iнтереси.
Мирова угода, затверджена судом, лiквiдуу спiр мiж сторонами
остаточно i пiдлягау примусовому виконанню. Ухвала про за-
твердження мировоє угоди за своєм правовим значенням при-
рiвнюуться до судового рiшення.
Мирова угода сторiн, яка затверджена судом, тягне за собон
закриття провадження по справi i виключау можливiсть повтор
ного звернення до суду по спору мiж тими ж сторонами, про той
же предмет i з тих же пiдстав (ст. 228 ЦПК). Тому перед тим як
затвердити мирову, суд повинен розяснити сторонам наслiдки
такоє процесуальноє дiє. Суд також повинен придiляти особливу i
увагу тому, щоб умови мировоє угоди були ясними, чiткими, зро-
зумiлими i не викликали спорiв при єх виконаннi.
Заява позивача про вiдмову вiд позову, визнання позову
вiдповiдачем i умови мировоє угоди сторiн заносяться до прото-
колу судового засiдання i пiдписуються вiдповiдно позивачем,
вiдповiдачем або обома сторонами.
Якщо вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдпо-
вiдачем або мирова угода сторiн викладенi в адресованих суду
письмових заявах, цi заяви додаються до справи, що зазначауть-
ся в протоколi судового засiдання.
5. Забезпечення позову
iозивач, звертаючись до суду з позовом, може вимага-
ти вiд суду певних гарантiй того, що у випадку постановлення
рiшення по справi на його користь рiшення можна буде викона-
ти в примусовому порядку, якщо вiдповiдач буде ухилятися вiд
229
добровiльного виконання. Тому суд або суддя на прохання осiб,
якi беруть участь у справi, або за своую iнiцiативою може вжити
чаходiв до забезпечення позову.
Пiд забезпеченням позову треба розумiти вжиття суддею чи
судом певних заходiв, передбачених законом, якi гарантують ре-
альне виконання майбутнього рiшення. Процесуальне законодав-
ство передбачау загальнi пiдстави, при наявностi яких суд може за-
стосувати забезпечення позову. Воно допускауться в усякiй стадiє
справи, якщо невжиття заходiв забезпечення може утруднити чи
зробити неможливим виконання рiшення суду (ст. 149 ЦПК).
Приймаючи до свого провадження справи про стягнення алi-
ментiв, заробiтноє плати, вiдшкодування шкоди, заподiяноє кал-
iцтвом або iншим ушкодженням здоровя, а також втратою го-
дувальника, суддя з власноє iнiцiативи вирiшуу питання про за-
безпечення позову. Залежно вiд обставин справи суд чи суддя
може забезпечити позов повнiстю або частково. Заява про забез-
печення позову вирiшууться суддею чи судом, який розглядау
справу, в той же день без повiдомлення вiдповiдача та iнших осiб,
якi беруть участь у справi.
Стаття 152 ЦПК передбачау i способи забезпечення позову.
Позов може забезпечуватися такими способами: 1) накладанням
арешту на майно або грошовi суми, що належать вiдповiдачевi i
знаходяться у нього або в iнших осiб; 2) забороною провадити
певнi дiє; 3) забороною iншим особам провадити платежi або пе-
редавати майно вiдповiдачевi; 4) зупиненням продажу описано-
го майна, якщо подано позов про право власностi на дане май-
но або про виключення його з опису; 5) зупиненням стягнення на
пiдставi виконавчого напису нотарiального органу, коли борж-
ник оспорюу цей напис у позовному порядку.
Застосування деяких способiв забезпечення позову обмежууть-
ся законом. Так, не допускауться забезпечення позову шляхом на-
кладання арешту на заробiтну плату, доходи колгоспникiв за ро-
боту в колгоспi, пенсiю та стипендiю, допомогу по соцiальному
страхуванню, виплачувану при тимчасовiй непрацездатностi, а
також на допомогу, виплачувану касами взаумодопомоги кол-
госпiв. Однак цi обмеження не поширюються на позови про стяг-
нення алiментiв, про вiдшкодування шкоди, заподiяноє калiцтвом
або iншим ушкодженням здоровя, а також втратою годувальни-
I ка, про вiдшкодування збиткiв, заподiяних розкраданням держав-
Е н6Т6 або громадського майна. Забезпечувати позови до держав-
230 Глава XVI
них пiдприумств, установ, органiзацiй, колгоспiв, iнших коопе
тивних органiзацiй, єх обуднань, iнших громадських органiза
дозволяуться тiльки у формi заборони проводити певнi дiє.
Цивiльне процесуальне законодавство при забезпеченнi i
зову в однаковiй мiрi захищау iнтереси як позивача, так i вiдпс
дача. Зокрема, суд або суддя може за заявою однiує з сторiн i з
жаючи на пояснення другоє сторони допустити замiну одне
способу забезпечення позову iншим, а також допустити кiлька
безпечень з тим, щоб загальна єх сума не перевищувала позовЛ
При забезпеченнi позову, що мау грошову оцiнку, вiдповiд
може з дозволу суду або суддi замiсть допущеного забезпечен
внести в депозит суду позовну суму i цим самим звiльнитися i
забезпечення позову. Суд або суддя, допускаючи забезпечся
позову, може вимагати вiд позивача забезпечення можливих i.
вiдповiдача збиткiв. Якщо позивачу вiдмовлено в позовi, то пi(
набрання рiшенням законноє сили вiдповiдач може стягнут
позивача збитки, завданi забезпеченням позову.
_ раво на звернення до суду за судовим захистом прав
iнтересiв, якi охоронюються законом, - одне iз важливiших
нституцiйних прав громадян. Так, вiдповiдно до ст. 55 Консти-
цiє Украєни права i свободи людини i громадянина захищають-
судом. Кожному гарантууться право на оскарження в судi
тень, дiй чи бездiяльностi органiв державноє влади, органiв
сцевого самоврядування, посадових i службових осiб. Кожен
iс право пiсля використання всiх нацiональних засобiв право-
>го захисту звертатися за захистом своєх прав i свобод до вiдпо-
дних мiжнародних судових установ чи до вiдповiдних органiв
iжнародних органiзацiй, членом або учасником яких у Украєна.
Чинне цивiльне процесуальне законодавство також передба-
>у можливiсть реалiзацiє права на судовий захист заiнтересова-
ими особами. Так, вiдповiдно до ст. 4 ЦПК усяка заiнтересова-
-ц особа вправi в порядку, встановленому законом, звернутися
Особи, виннi в порушеннi заборони проводити певнi дiє, а
кож проводити платежi або передавати майно вiдповiдачевi
ухвалою суду можуть бути оштрафованi. Крiм того, позиi
вправi стягнути з цих осiб збитки, завданi невиконанням ухвi
про забезпечення позову.
Суд, який розглядау справу по сутi, може скасувати ухв:
суддi про забезпечення позову. Це питання вирiшууться в су
вому засiданнi з повiдомленням осiб, якi беруть участь у спр,
Неявка цих осiб у судове засiдання не перешкоджау розглядi
питання про скасування забезпечення позову. Якщо в позовi б
вiдмовлено, вжитi заходи по забезпеченню позову зберiгают]
до набрання рiшенням законноє сили. Проте суд може одноч
но з постановленням рiшення або пiсля цього постановити ухв
про скасування забезпечення позову.
X) суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охо-
;)нюваного законом iнтересу. Вiдмова вiд права на звернення до
(ду недiйсна. Останну положення у однiую з гарантiй реалiзацiє
р;iва на звернення до суду за судовим захистом.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау i коло осiб,
заявою яких може бути порушена цивiльна справа у судi.
Суд приступау до розгляду цивiльноє справи:
1) за заявою особи, яка звертауться за захистом свого права
або охоронюваного законом iнтересу;
2) за заявою прокурора;
3) за заявою органiв державного управлiння, профспiлок, дер-
жавних пiдприумств, установ, органiзацiй, колгоспiв, єх
Ухвали з питань забезпечення позову можуть бути оскарж
Строк на подачу скарги чи подання прокурора на ухвалу про за(
печення позову, постановленому у вiдсутностi скаржника, по
науться з наступного дня пiсля того, як йому оголосили ухвг
Подача скарги чи подання не зупиняу виконання ухвали про за<
печення позову, а також не перешкоджау дальшому розгляду сп]
ви. Подача скарги чи подання на ухвалу суду про скасування за:
ду, що його вжито для забезпечення позову, або про замiну одне
виду забезпечення позову iншим зупиняу виконання цiує ухвали
вирiшення скарги чи подання судом вищоє iнстанцiє (ст. 157 ЦП
Глава
XVII
ПОРУШЕННЯ ЦИВiЛЬНОЄ
СПРАВИ
1. Право на звернення до суду
за судовим захистом
п,
Глава XVII_________________
обуднань, iнших громадських органiзацiй або окремi.
громадян у випадках, коли за законом вони можуть зве]:
татися до суду за захистом прав та iнтересiв iнших осiб;
4) за заявою органiв Антимонопольного комiтету Украєни.,
питань, вiднесених законодавчими актами до єх компе-1
тенцiє (ст. 5 ЦПК). !;
Таким чином, можна зробити висновок про те, що право
звернення до суду мають не тiльки громадяни, а також юридичнi
та посадовi особи тощо. ,
Законодавець роздiлив осiб, яким надано право звернення до
суду, на тих, хто звертауться за захистом своєх прав або охоро-
нюваних законом iнтересiв (п. 1 ст. 5 ЦПК), та на осiб, якi звер-;
таються до суду за захистом iнтересiв держави та прав i охоро-
нюваних законом iнтересiв iнших осiб (пп. 2- 4 ст. 5 ЦПК).
У першому випадку (п. 1 ст. 5 ЦПК) субукт звернення до суду
за судовим захистом мау матерiально-правову та процесуально-
правову заiнтересованiсть у вирiшеннi справи, а у другому випад-
ку (пп.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80