Повнота судовоє влади - не-
вiдумна якiсть правосуддя. Вона вiдбивауться в тому, що в пра-
вовiй державi правосуддя повинно .бути доступним, iнакше кажу-
чи, всi громадяни повиннi мати рiвнi можливостi використовувати
судовий захист своєх прав i-охоронюваних законом iнтересiв. Крiм
того, повнота судовоє влади передбачау, цю всi громадяни без ви-
нятку визнаються рiвними перед судом. Це не тiльки теоретичне
положення, це - аксiома, :яка пiдтверджена соцiально-iсторичною
практикою i знайшла своу закрiплення в мiжнародно-правових до-
кументах з прав людини. Так, згiдно iз ст. 8 Загальноє декларацiє
прав людини кожна людина мау право на ефективне поновлення
в правах компетентними нацiональними судами у випадках пору-
шення єє основних прав, наданих єй конституцiую чи законом.
Якщо винятковiстьсудовоє влади - це, так би мовити, гене-
тична ознака правосуддя i стверджуу вiдокремлення судовоє вла-
ди вiд законодавчоє i виконавчоє, то повнота судовоє влади у фун-
кцiональною ознакою правосуддя, визначау сферу правосуддя,
тобто сферу реалiзацiє судовоє влади. .
В громадськiй свiдомостi iдея правосуддя повязууться саме
з повнотою влади. Дiйсно, повнота судовоє влади, поряд з єє ви-
нятковiстю, дозволяу називати правосуддя <правосуддям>, доз-
воляу розглядати iнститут правосуддя як гарантiю реалiзацiє сво-
боди i справедливостi, правового порядку.
iдея повноти судовоє влади як принцип закрiплена в чинно-
му законодавствi. Згiдно iз ст. 6 ЦПК правосуддя в цивiльних
справах здiйснюуться на засадах рiвностi перед законом i судом
усiх громадян незалежно вiд єх походження, .соцiального i май-
нового стану, расовоє i нацiональноє належностi, статi, освiти,
мови,ставлення до релiгiє, роду i характеру занять, мiсця прожи-
вання та iнших обставин. Повнота судовоє влади знайшла своу
закрiплення в Конституцiє Украєни, яка проголосила право гро-
мадян на судовий захист серед основних прав громадянина, що
вiдповiдау мiжнародно-правовим стандартам. В статтi 14 Мiжна-
родного пактупро громадянськi й полiтичнi права передбачено,
що кожний громадянин мау право при розглядi будь-якого кри-
мiнального звинувачення, яке предявлене йому, чи при визна-
Глава i
беруть участь у справi, i сукупнiсть цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин мiж судом i заiнтересованими особами та органами
держави, що беруть участь у справi.
Поряд iз спробами дати визначення поняття цивiльного про-
цесу iснуу думка, що цiує проблеми не iснуу взагалi. В. Н. Щег-
лов пiдкреслюу, що дiяльнiсть учасникiв правовiдносин в iнших
галузях права, на вiдмiну вiд процесуального, не видiляуться як
окрема категорiя. Немау необхiдностi видiляти єє i в процесу-
альнiй теорiє. У суспiльних вiдносинах, врегульованих нормами
права, вiдокремлення дiяльностi неминуче веде до єє вiдриву вiд
правовоє форми i до протиставлення правовiй формi, що одна-
ково неприпустимо. На основi цього робиться висновок про то-
тожнiсть понять цивiльного процесу i цивiльних процесуальних
правовiдносин. Цивiльний процес у суспiльними вiдносинами,
врегульованими цивiльним процесуальним правом.
Таким чином, у науцi цивiльного процесуального права iсну-
ють досить суперечливi пiдходи як до самоє постановки пробле-
ми, так i до змiстовноє єє характеристики.
Дослiдження змiсту цивiльного процесу повинно здiйснюва-
тися в аспектi, який дозволяу визначити його звязок та спiввiдно-
шення з правосуддям у цивiльних справах.
Нерiдко правосуддя ототожнюють з цивiльним процесом.
Наприклад, Н. Т. Арапов вiдзначау, що правосуддя в цивiльних
справах у дiяльнiсть державного суду i осiб, якi беруть участь у
ньому по розгляду i вирiшенню спорiв про право цивiльне2. На
думку В. М. Семенова, цивiльний процес поряд з кримiнальним
процесом у видом правосуддя, рiзновидом судовоє дiяльностi3.
Як видно, Н. Т. Арапов вiдносить до правосуддя i дiяльнiсть
суду, i дiяльнiсть осiб, заiнтересованих у правосуддi. Для цивiль-
ного процесу мiсця не залишауться. В. М. Семенов, навпаки, ото-
тожнюючи цивiльний процес i правосуддя, пiд цивiльним проце-
сом розумiу тiльки судову дiяльнiсть.
До аналогiчних висновкiв призводять i судження М. А. Гур-
вича, який вiдзначав, що цивiльне процесуальне право, регламен-
туючи дiяльнiсть суду по здiйсненню правосуддя, встановлюю-

чи права й обовязки учасникiв процесу, у гарантiую реалiзацiє
равдань цивiльного судочинства.
Поняття цивiльного процесу тiсно повязано з поняттям
правосуддя, однак не повинно зводитися до нього. Правосуд-
дя i цивiльний процес - не тотожнi поняття. Змiст правосуддя
полягау у визначеннi виду й обсягу субуктивних прав i юридич-
них обовязкiв персонально певних осiб, у вирiшеннi конкрет-
ноє цивiльноє справи судом шляхом винесення рiшення, яке мау
законну силу. Правосуддя характеризууться i тим, що воно по-
винно бути побудовано на засадах, якi забезпечують можливiсть
реалiзацiє заiнтересованою особою права на судовий захист,
тобто можливiсть особисто бути захисником своєх прав у судi,
брати участь у вирiшеннi своує справи. Саме ця обставина i виз-
начау необхiднiсть встановлення специфiчноє форми здiйснен-
ня правосуддя, яка передбачау суворо встановлений порядок
розгляду i вирiшення цивiльноє справи. Порядок розгляду i ви-
рiшення цивiльних справ у формою здiйснення правосуддя в
цивiльних справах i складау, на нашу думку, цивiльний процес
(судочинство).
Якщо правосуддя - це судова дiяльнiсть по реалiзацiє судо-
воє влади, то цивiльний процес - це форма реалiзацiє правосуд-
дя, яка забезпечуу i гарантiє здiйснення правосуддя, i гарантiє пра-
ва громадян на судовий захист. Такий звязок правосуддя i ци-
вiльного судочинства пояснюу єх принципову уднiсть як змiсту i
форми. Поза цивiльним судочинством, яке забезпечуу гарантiє
його здiйснення, правосуддя неможливе, як i розгляд справи,
якщо вiн не здiйснюуться судом, не у цивiльним процесом,
Таким чином, правосуддя в цивiльних справах i цивiльний
процес у спецiально-юридичному значеннi - самостiйнi явища.
Правосуддя - форма реалiзацiє судовоє влади, а цивiльний про-
цес - форма здiйснення правосуддя, яка покликана забезпечи-
ти i гарантiє правосуддя, i гарантiє особи.
Цивiльний процес як форма реалiзацiє правосуддя i права гро-
мадян на судовий захист мау свою предметну сферу. Згiдно з чин-
ним цивiльним процесуальним законодавством у порядку цивiль-
ного судочинства розглядаються справи по спорах, що виникають
з цивiльних, сiмейних, трудових та кооперативних правовiдносин,
справи, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i
справи окремого провадження (ч. 2 ст. 1 ЦПК).
Див.: Советекий гражданский процесе. М., 1985. С. 9.
Визначення сфери цивiльного процесу важливо, бо вона у по-
казником функцiонування в державi судовоє влади i правосуддя./
Цивiльний процес розрахований, як видно, на здiйснення право-
суддя в широкiй сферi правовiдносин, якi характеризуються юри-
дичною рiвнiстю єх учасникiв (цивiльних, сiмейних тощо).
В порядку цивiльного судочинства здiйснюуться правосуд-
дя i у справах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдно-
син, в яких громадянин перебувау з державним органом або
службовою особою (наприклад, справи по скаргах на рiшення,
дiє чи бездiяльнiсть державних органiв, юридичних або посадо-
вих осiб у сферi управлiнськоє дiяльностi), а також по справах
окремого провадження, в яких захищаються не субуктивнi пра-
ва, а охоронюванi законом iнтереси, неопосередкованi субук-
тивним правом (наприклад, iнтерес у судовому встановленнi
фактiв, що мають юридичне значення: перебування на утри-
маннi, родинних вiдносин тощо).
Сфера цивiльного процесу опредмечуу соцiальну функцiю
правосуддя в цивiльних справах, профiлюу правосуддя в цивiль-
них справах на певну групу суспiльних вiдносин i допускау роз-
гляд i вирiшення будь-якоє цивiльноє справи з додержанням уди-
ного порядку, який забезпечуу однаковий стандарт здiйснення
правосуддя i судового захисту субуктивних прав i охоронюваних
законом iнтересiв.
Стаття 1 ЦПК передбачау, що порядок провадження в ци-
вiльних справах у судах визначауться законом, а справи, що ви-
никають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справи окремого
провадження розглядаються за загальними правилами судочин-
ства, крiм виняткiв, встановлених законодавством.
Таким чином, законодавство виходить з удностi цивiльного
процесу i загального характеру правосуддя в цивiльних справах
незалежно вiд того, яку справу розглядау суд.
Разом з тим, визначаючи сутнiсть цивiльного процесу, авто-
ри, як правило, вважають, що цивiльне судочинство подiляуть-
ся на самостiйнi види: позовне; по справах, що виникають з адмi-
нiстративно-правових вiдносин; окреме. При цьому вони вихо-
дять з того, що матерiально-правова природа усiх цих справ мау
iстотну специфiку, яка обумовлюу процесуальнi особливостi єх
судового розгляду.
Наведенi мiркування викликають заперечення. Прагнення
обгрунтувати наявнiсть у цивiльному процесi окремих видiв ирR.-1-
мь мУЧiЧ,-! >
Судова влада i правосуддя у цивiльних справах 17
аджень не вiдповiдау законодавству i суперечить закрiпленому
i в ньому положенню про уднiсть цивiльного процесу.
Цивiльний процесуальний закон, встановивши для усiх цивiль-
них справ удину процесуальну форму єх розгляду i допускаючи в
окремих випадках винятки iз загальних правил, виходить з того, що
цивiльний процес у загальною формою захисту прав i охоронюва-
них законом iнтересiв, а тi або iншi особливостi розгляду цивiль-
них справ не можуть створити самостiйного порядку єх розгляду.
тднiсть цивiльного процесу, таким чином, забезпечууться
тим, що розгляд i вирiшення цивiльноє справи може вiдбувати-
ся тiльки в порядку, передбаченому цивiльним процесуальним
| законодавством.
Цивiльний процес як передбачений законом порядок розгля-
ду i вирiшення цивiльних справ характеризууться стадiйнiстю
розвитку. Цивiльний процес розвивауться в певнiй послiдовностi,
по стадiях (етапах), якi вiдображають, так би мовити, логiко-ча-
совi характеристики судовоє дiяльностi i процесуальноє дiяльностi
усiх учасникiв цивiльного процесу.
| В процесуальнiй лiтературi пiд стадiую цивiльного процесу
! розумiють сукупнiсть процесуальних дiй суду, учасникiв проце-
су, спрямованих на певну процесуальну мету (порушення спра-
ви, пiдготовка справи до судового розгляду та iн.). На нашу
думку, це визначення у неповним. Будь-яка стадiя цивiльного
процесу крiм процесуальноє мети характеризууться своєм специ-
фiчним змiстом, колом субуктiв процесуальноє дiяльностi, особ-
ливим процесуально-документальним оформленням.
У цивiльному процесi iснують такi стадiє: порушення цивiль-
ноє справи; пiдготовка цивiльноє справи до судового розгляду; су-
i довий розгляд; перегляд рiшень i ухвал, що не набрали законноє
сили (касацiйне провадження); виконання судових рiшень (вико-
навче провадження); перегляд рiшень, ухвал i постанов, що на-
брали законноє сили (наглядне провадження); перегляд рiшень,
ухвал i постанов, що набрали законноє сили, у звязку з новови-
явленими обставинами. Цi стадiє складають систему, загальну
модель цивiльного процесу. Конкретна цивiльна справа може
пройти всi стадiє, однак частiше справа проходить обовязковi
стадiє - вiд порушення цивiльноє справи до судового розгляду,
адже не завжди судове рiшення в справi оскаржууться, опротес-
товууться або переглядауться у звязку з нововиявленими обста-
винами чи примусово виконууться.
Украєнська юрмдiм- аiмлмвiя}
Регламентацiя процесуальноє дiяльностi не обмежууться виз/
наченням загального порядку цивiльного судочинства за самоi-
стiйними стадiями. Особливiсть правового регулювання цивiль-
них процесуальних вiдносин полягау i в тому, що правовiй рег-
ламентацiє пiдлягау кожна окрема процесуальна дiя суду, який
здiйснюу правосуддя, кожна процесуальна дiя учасника цивiль-
ного процесу (позивача, вiдповiдача, свiдкiв i т. п.). Цивiльне
процесуальне законодавство визначау допустимi процесуальнiє
дiє в цивiльному процесi, послiдовнiсть здiйснення процесуальних
дiй субуктами процесуальноє дiяльностi, а також обовязкове
документальне єх оформлення у вiдповiдних процесуальних ак-
тах - документах (ухвалах, рiшеннях, протоколах тощо).
Механiзм стадiйного руху цивiльноє справи, взаумозвязку
процесуальних дiй субуктiв процесуальноє дiяльностi та єх доку-
ментального оформлення складау цивiльний процес (цивiльне су-
дочинство) як встановлений законом порядок розгляду i вирiшен-
ня цивiльних справ.
!>>.>(М>И iiЛУЧiЧЦ. №
г., >><;
Глава
ЦИВiЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО
ЯК САМОСТiЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА
1. Предмет цивiльного процесуального
права
i Цивiльне процесуальне право у самостiйною галуззю
права i тому мау притаманний тiльки йому предмет правового ре-
гулювання. Розгляд питань про судову владу i правосуддя в ци-
вiльних справах, про форму здiйснення правосуддя в рамках ци-
вiльного процесу приводить до висновку, що предметом процесу-
ального права у суспiльнi вiдносини, якi виникають при здiйсненнi
правосуддя в цивiльних справах. Цивiльне процесуальне право
визначау порядок розгляду i вирiшення цивiльних справ, установ-
люючи для кожного субукта процесуальноє дiяльностi права та
обовязки, тобто мiру можливоє або належноє поведiнки.
Згiдно iз ст. 2 ЦПК завданнями цивiльного судочинства у
охорона прав i законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб, дер-
жави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ
у повнiй вiдповiдностi з чинним законодавством.
Суспiльнi вiдносини, якi виникають при здiйсненнi правосуд-
дя в цивiльних справах, мають специфiчний характер. Вони ви-
никать у звязку з необхiднiстю судового захисту субуктивних
прав або охоронюваних законом iнтересiв громадян чи органi-
зацiй. Якщо суспiльнi вiдносини, якi у предметом правового ре-
гулювання галузей матерiального права (цивiльного, сiмейного,
житлового, трудового та iн.), виникають для досягнення певних
економiчних та iнших цiлей, то суспiльнi вiдносини в сферi здiй-
снення правосуддя в цивiльних справах виникають з метою роз-
гляду цивiльноє справи по спору мiж заiнтересованими особами
та судового захисту порушених або оспорюваних субуктивних
прав або охоронюваних законом iнтересiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80