16 Закону Украєни
вiд 19 грудня 1992 року <Про адвокатуру>. Крiм того, ст. 7 цьо-
го Закону встановлюу, що адвокат не мау права прийняти дору-
чення про подання юридичноє допомоги у випадках, коли вiн у
данiй справi надау або ранiше надавав юридичну допомогу осо-
бам, iнтереси яких суперечать iнтересам особи, що звернулася з
проханням про ведення справи, або брав участь як слiдчий, осо-
ба, що провадила дiзнання, прокурор, громадський обвинувач,
суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, представ-
ник потерпшого, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, свiдок,
перекладач, понятий, а також якщо в розслiдуваннi або розглядi
120 Глава IX
справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебувау в
родинних стосунках.
Проте перелiченi субукти можуть бути представниками тих
органiзацiй, де вони працюють (наприклад юрисконсультом),;
представниками спiвучасникiв по справi, якщо самi вони у осо-
бами, що беруть участь у справi. Вони також можуть здiйснюва-
ти представництво в iнтересах осiб, що перебувають пiд єхньою
опiкою чи пiклуванням, або вiдносно своєх дiтей та усиновлених.
Згiдно з ч. 2 ст. 116 ЦПК не можуть бути представниками в
судi суддi, слiдчi i прокурори, крiм випадкiв, коли вони дiють як
батьки, опiкуни, пiклувальники або як представники вiдповiдно-
го суду чи органу прокуратури, що у стороною в справi.
2. Види представництва
iХласифiкацiя судового представництва на види прова-
диться з урахуванням i на пiдставi рiзних критерiєв.
Перш за все слiд звернутися до ст. 110 ЦПК, яка мау назву
<Види представництва>, але безпосередньо не визначау видiв
представництва, що iснують чи можуть здiйснюватися у цивiль-
ному процесi. Проте аналiз цiує статтi дау змогу зробити висно-
вок, що законодавець видiляу два види представництва за субук-
тним критерiум, тобто з урахуванням певних ознак осiб, в iнте-
ресах яких здiйснюуться представництво у судi:
а) представництво громадян (ч. 1 ст. 110 ЦПК);
б) представництво юридичних осiб (ч. 2 ст. 110 ЦПК).
В процесуальнiй лiтературi цю класифiкацiю умовно назива-
ють легальною класифiкацiую. Такий подiл у обгрунтованим, ос-
кiльки кожен з видiв мау своє певнi особливостi, передбаченi чин-
ним законодавством (статтi 100-111 ЦПК).
За ступенем обовязковостi та юридичним значенням волеви-
явлення осiб, права та iнтереси яких потребують захисту, можна
видiлити:
а) обовязкове представництво, для виникнення якого не по-
трiбна згода особи, права та iнтереси якоє захищаються у судi;
б) факультативне представництво, яке може виникнути
тiльки при наявностi на це волевиявлення вiдповiдного субук-
та (довiрителя).
Практичне значення мау класифiкацiя судового представ-
ництва з пiдстав його виникнення. З урахуванням цього iКрите-
Представництво в судi
121
рiю представництво подiляуться на договiрне, законне, гро-
мадське i офiцiйне.
Пiдставами представництва у юридичнi факти, в силу яких
одна особа може здiйснювати представництво по вiдношенню до
iншоє особи з метою захисту прав останньоє.
Договiрне представництво - це представництво, пiдставою
виникнення якого у волевиявлення представника i довiрителя, тоб-
то в його основi лежить цивiльно-правовий договiр доручення
(ст. 386 ЦК). Договiрне представництво може здiйснюватися адво-
катами, юрисконсультами та iншими працiвниками пiдприумств,
установ, органiзацiй, спiвучасниками та iншими особами, якi допу-
щенi судом до виконання процесуальних функцiй представника.
Цей вид представництва може здiйснюватись i як рiзновид
пiдприумницькоє дiяльностi, якщо на це у спецiальний дозвiл
(лiцензiя), що передбачено ст. 4 Закону Украєни вiд 7 лютого
1991 р. <Про пiдприумництво>.
В звязку з участю в цивiльному процесi юрисконсультiв як
представникiв в юридичнiй лiтературi iснуу точка зору, що пiд-
ставою виникнення договiрного представництва може бути не
тiльки договiр доручення, але й трудовий договiр. Ця думка у не
досить обгрунтованою, тому що трудовим договором визнача-
ються функцiє та обсяг трудових прав i обовязкiв, що окреслю-
ють взаумовiдносини робiтника i юридичноє особи, тобто коло
взаумних прав i обовязкiв працiвника та роботодавця. Для всту-
пу в правовiдносини з iншими субуктами, навiть якщо юрискон-
сульт виконуу трудовi обовязки, йому необхiдне спецiальне
оформлення повноважень, передбачене вiдповiдним законом.
Тому можна зробити висновок, що в основi здiйснення юрискон-
сультом представництва у судi лежить не трудовий договiр, а
договiр доручення, що його повноваження повиннi бути офор-
мленi довiренiстю, з урахуванням вимог, передбачених процесу-
альним законодавством (п. 2 ст. 113 ЦПК).
Найбiльш поширеною формою добровiльного представниц-
тва у судовiй практицi у представництво, що здiйснюуться адво-
катами. Дiяльнiсть адвокатури в Украєнi регулюуться Законом
Украєни вiд 19 грудня 1992 р. <Про адвокатуру> та iншими зако-
нодавчими актами, уставами адвокатських обуднань.
Адвокатура - добровiльне професiйне громадське обуднання,
покликане згiдно з Конституцiую Украєни сприяти захисту прав,
свобод та представляти законнi iнтереси громадян Украєни, iнозем-
122
Глава IX
них громадян, осiб без громадянства, юридичних осiб, надавати єм
iншу юридичну допомогу (ст. 1 Закону <Про адвокатуру>),
Законне представництво мау мiсце у випадках, коли права i
охоронюванi законом iнтереси недiуздатних громадян, а також
громадян, що не мають повноє дiуздатностi, та громадян, визна-
них обмежено дiуздатними, захищають у судi єх батьки, усинови-
телi, опiкуни або пiклувальники. Крiм того, в справах, де пови-
нен брати участь громадянин, визнаний безвiсно вiдсутнiм, його
законним представником виступау опiкун, призначений для охо-
рони i управлiння майном безвiсно вiдсутнього. По справах, в
яких повинен брати участь спадкоумець особи, померлоє або
оголошеноє в установленому порядку померлою, якщо спадщи-
на ще нiким не прийнята, як законний представник спадкоумця
виступау опiкун, призначений для охорони i управлiння спадко-
вим майном (ст. 111 ЦПК).
Законне представництво виникау на пiдставi закону, адмiнi-
стративного чи судового акта за наявностi таких юридичних
фактiв, як походження дiтей вiд певних батькiв, усиновлення,
встановлення опiки або пiклування над неповнолiтнiм або осо-
бою, визнаною недiуздатною, обмежено дiуздатною, призначен-
ня опiки над майном безвiсно вiдсутнього або призначення опi-
куна для охорони i управлiння спадковим майном та iн.
Вiдповiдно до ст. 131 КпШС опiка встановлюуться над непов-
нолiтнiми, якi не досягли пятнадцяти рокiв, i над громадянами, що
визнанi судом недiуздатними внаслiдок психiчноє хвороби або не-
доумства. Згiдно iз ст. 132 КпШС пiклування встановлюуться над
неповнолiтнiми вiком вiд пятнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв та над
громадянами, визнаними судом обмежено дiуздатними внаслiдок
зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.
З моменту придбання неповнолiтнiм цивiльноє процесуальноє
дiуздатностi, а також з моменту набрання законноє сили рiшенням,
яким скасовано обмеження дiуздатностi громадянина або його
дiуздатнiсть поновлено, функцiє законного представництва батькiв,
усиновителiв, опiкунiв або пiклувальникiв припиняються.
Вiдповiдно до загального правила законними представника-
ми, як i iншими судовими представниками, можуть бути лише по-
внолiтнi дiуздатнi громадяни. Винятки стосуються лише батькiв,
якi по вiдношенню до своєх дiтей не лише в змозi, а й повиннi ви-
конувати функцiє законних представникiв, i в тих випадках, коли
вони самi у неповнолiтнiми (ст. 60 КпШС, ст. 111 ЦПК). ;:
Представництво в судi
123
Вiдповiдно до ст. 132 КпШС пiклування може бути встановле-
не також над особами, якi за станом здоровя не можуть самостiйно
захищати своєх прав та iнтересiв. Такий пiклувальник не може бути
визнаний законним представником, оскiльки в цьому разi одного
факту пiклування недостатньо для вчинення у судi процесуальних
дiй вiд iменi та в iнтересах повнолiтнього дiуздатного громадянина
з метою захисту його субуктивних прав. Для ведення справи у судi
вiн повинен мати належно оформлене доручення пiдопiчного, що
не дау пiдстав для вiднесення його до законних представникiв, тому
що це у пiдставою виникнення договiрного представництва.
Особливiстю законного представництва у те, що законнi
представники можуть доручити ведення справи в судi iншiй особi,
яку вони обрали як представника (ч. 4 ст. 111 ЦПК), причому
остання буде дiяти вже теж як договiрний представник.
Рiзновидом судового представництва у офiцiйне представ-
ництво. Згiдно iз ст. 361 ЦПК у випадках, коли мiсце проживан-
ня або мiсце роботи боржника невiдомi i повiстку вручити не
можна, стягувач мау право просити суд за мiсцем виконання су-
дового рiшення (постанови, ухвали) призначити офiцiйного пред-
ставника боржника.
Громадське представництво - це представництво, що здiй-
снюуться в цивiльному процесi уповноваженими громадських
органiзацiй по справах членiв цих органiзацiй, а також iнших гро-
мадян, права та iнтереси яких вони можуть захищати згiдно з ста-
тутом чи положенням.
Пiдставою виникнення цього виду представництва, як пра-
вило, у факт членства громадянина в тiй чи iншiй органiзацiє, яка
згiдно з статутом або положенням мау право надавати юридич-
ну допомогу своєм членам. Крiм того, громадське представниц-
тво може здiйснюватись тiльки при наявностi волевиявлення на
це з боку особи, яку представляють. При вiдсутностi цього упов-
новаженi громадських органiзацiй не можуть бути допущенi до
участi у справах як судовi представники.
Чинне законодавство, наприклад, передбачау, що професiйнi
спiлки мають право представляти i захищати iнтереси робiтникiв
у сферi виробництва, працi, побуту й культури (ст. 244 КЗпП).
Отже, представниками у судi можуть бути уповноваженi профе-
сiйних спiлок - у справах робiтникiв, службовцiв, членiв колгос-
пу, а також iнших осiб, захист прав i iнтересiв яких здiйснюуться
професiйними спiлками (п. 2 ст. 112 ЦПК).
Г4__________________Глава IX____________________
Крiм профспiлок правом здiйснювати судове представницт-
во надiленi й iншi громадськi органiзацiє, коли єм єх статутом або
положенням надано право захищати права й iнтереси членiв цих
органiзацiй (п. З ст. 112 ЦПК).
Це загальне положення закрiплене Законом Украєни вiд 16
червня 1992 р. <Про обуднання громадян>, ч. 1 ст. 20 якого пе-
редбачау, що обуднання громадян (полiтичнi i громадськi орга-
нiзацiє) користуються правом представляти та захищати законнi
iнтереси своєх членiв у державних i громадських органах.
Так, згiдно з п. 4 Положення про Державне агентство Украє-
ни з авторських i сумiжних прав (затверджене постановою Ка-
бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 25 березня 1992 р.) захист авторсь-
ких i сумiжних прав у судi мають право здiйснювати на договiрнiй
основi уповноваженi цього агентства.
3. Процесуальне становище
та повноваження представника у судi
Чи
А.ИННт процесуальне законодавство вiдносить судового
представника до осiб, що беруть участь у справi (ст. 98 ЦПК). Не-
зважаючи на це, окремi автори не вiдносять судових представникiв
до осiб, що беруть участь у справi, обгрунтовуючи цей висновок тим,
що представники дiють на захист iнтересiв особи, яку представля-
ють, i тiльки вiд єє iменi, а тому вони не мають юридичноє заiнтере-
сованостi у справi, єх процесуальнi права обумовленi обсягом прав
особи, яку представляють, а це означау, що дiє, якi вони виконують
у процесi, не мають самостiйного характеру. iншi вченi на пiдставi
аналiзу ознак, характерних для осiб, якi беруть участь у справi, вклю-
чають до єх складу i представникiв. Цей висновок у, на наш погляд,
бiльш переконливим. Твердження, що представники не мають осо-
бистого юридичного iнтересу в справi, у необгрунтованими. Спра-
ва в тому, що представники мають у процесi процесуальну заiнте-
ресованiсть, оскiльки вони заiнтересованi в розглядi справи на ко-
ристь особи, яку представляють. Заiнтересованiсть представникiв
обумовлена наявнiстю особистого iнтересу у справi особи, вiд iменi
i на захист прав якоє вони здiйснюють свою дiяльнiсть.
Крiм того, згiдно iз законом судовi представники мають ком-
плекс самостiйних процесуальних прав i обовязкiв поряд з iншими
i Пт,п 0-:~---------т " " -" --
Див.: Звiд постанов Кабiнету Мiнiстрiв Украєни // Зiбрання законодавства
Украєни. 1998. № 1. Серiя № 2. С. 169-177. -
Представництво в судi 125
субуктами, що у особами, якi беруть участь у справi (ст. 99 ЦПК).
За невиконання своєх процесуальних обовязкiв вони можуть бути
притягнутi до вiдповiдальностi (ст. 117 ЦПК). Наприклад, ст.16
Закону Украєни <Про адвокатуру> передбачау, що рiшенням дис-
циплiнарноє палати квалiфiкацiйно-дисциплiнарноє комiсiє до адво-
ката можуть бути застосованi такi дисциплiнарнi стягнення, як
адмiнiстративне попередження; зупинення дiє свiдоцтва про право
на заняття адвокатською дiяльнiстю на строк до одного року; ану-
лювання свiдоцтва про право на заняття адвокатською дiяльнiстю.
Непереконливим у i довiд, що представники не можуть бути
вiднесенi до осiб, якi беруть участь у справi, оскiльки вони дiють
в процесi не вiд свого iменi, а вiд iменi особи, iнтереси якоє захи-
щать у судi. Правове становище кожного з учасникiв процесу мау
певнi особливостi, тому цю обставину слiд розглядати лише як
специфiку процесуального становища судового представника.
Представники, незважаючи на те, що дiють вiд iменi особи, яку
представляють, можуть у своєх мiркуваннях торкатися правовоє
сутi цивiльноє справи, висловлювати думку з будь-яких питань у
процесi єє розгляду, а також у процесi перевiрки та перегляду по-
становлених рiшень у передбаченому законом порядку. При цьо-
му не мау значення характер єх юридичноє заiнтересованостi та
вiд свого або чужого iменi здiйснюються необхiднi процесуальнi
дiє. Основним у те, що закон надiлив представникiв самостiйними
процесуальними правами й поклав на них певнi обовязки, що за-
безпечують виконання представницьких функцiй по захисту прав
i охоронюваних законом iнтересiв осiб, яких вони представляють,
та дають можливiсть впливати на рух i розвиток процесу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80