Забороняуться передавати до iншого суду справи, розпочатi
розглядом по сутi (ст. 132 ЦПК). Але цивiльне процесуальне за-
конодавство допускау в окремих випадках передачу цивiльноє
справи з одного суду до iншого, якщо в момент предявлення по-
зову (подання заяви, скарги) правила про пiдсуднiсть не були по-
рушенi. Цi випадки можна подiлити на двi групи.
По-перше, передачу справи з одного до iншого суду Украє-
ни мають право здiйснити Голова Верховного Суду Украєни,
його заступники, голова Верховного Суду Автономноє Респуб-
лiки Крим, а також голова обласного, Києвського та Севасто-
польського мiських судiв на клопотання сторiн та iнших осiб, якi
беруть участь у справi, за заявою прокурора або з власноє iнiцiа-
тиви (ст. 133 ЦПК). У цьому випадку можлива змiна не лише
територiальноє, але й родовоє пiдсудностi, наприклад, передача
_____________Пiдсуднiсть цивiльних справ____________183
iправи з провадження районного суду до провадження обласного
iуду з мотивiв складностi цiує справи.
По-друге, передачу цивiльноє справи до iншого суду може
iдiйснити i суд, у провадженнi якого знаходиться дана справа:
1) якщо цей суд визнау, що даний позов з обставин справи
можна зручнiше вирiшити за мiсцем проведення найголов-
нiших дiй, якi пiдлягають перевiрцi, або взагалi в iншому
судi, а не в судi, обраному позивачем;
2) якщо просьба вiдповiдача, мiсце проживання якого в мо-
мент предявлення позову не було вiдоме, про передачу
справи за мiсцем його дiйсного проживання буде визнано
такою, що заслуговуу задоволення.
i у першому, i у другому випадку питання про передачу спра-
ви iншому судовi вирiшууться судом, у провадженнi якого зна-
ходиться ця справа. У першому випадку суд керууться мiркуван-
нями зручностей розгляду справи, а у другому - необхiднiстю
забезпечення вiдповiдачевi гарантiй захисту його прав.
Ухвала про передачу справи до iншого суду постановляуть-
ся у вiдкритому судовому засiданнi з повiдомленням сторiн та
iнших осiб, якi беруть участь у справi, про день розгляду справи.
Стаття 135 ЦПК забороняу суперечки мiж судами про пiд-
суднiсть цивiльноє справи. Це означау, що справи, надiслана з
. одного суду до iншого, повинна бути прийнята до розгляду су-
дом, якому вона надiслана. Своє заперечення про незаконнiсть
або необгрунтованiсть передачi йому справи даний суд мау пра-
во подати до вищестоящого суду.
Глава
XV
ДОКАЗУВАННЯ ТА ДОКАЗИ
В ЦИВiЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВi
1. Поняття i мета судового доказування
доказування становить основну частину процесуальноє
дiяльностi, спрямовану на одержання обуктивних даних, необя
хiдних для виконання завдань цивiльного судочинства. У цивiль;
нiй процесуальнiй науцi до цього часу немау удностi в судженняi
про сутнiсть i мету, змiст доказовоє дiяльностi, єє субуктiв, пре
етапи доказування, його елементи.
Змiст доказовоє дiяльностi тiсно повязаний з метою доказу-
вання, яка полягау у встановленнi iстини у справi. Однак питання
про обсяг судовоє iстини, про те, якi явища обуктивноє дiйсностi
повиннi бути вивченi судом в результатi доказування, вирiшууть-,
ся неоднозначне. У теорiє значне поширення одержала точка |
зору, згiдно з якою вимога про досягнення iстини стосууться i
тiльки фактичних обставин справи, встановлених шляхом дока-.i
зування. Поряд з цим iснуу i думка, що змiст iстини мiстить i вис-
новок про спiрнi правовiдносини, права й обовязки сторiн. На
нашу думку, бiльш правильною у остання точка зору, бо згiдно
iз ст. 15 ЦПК суд при розглядi цивiльних справ зобовязаний зя-
сувати i дiйснi обставини справи, i права та обовязки сторiн.
У звязку з рiзними трактуваннями iстини як мети судового
доказування деякi автори видiляють поняття доказування i судо-
вого пiзнання. При цьому доказування визначауться як засiб
пiзнання iстини стосовно фактичних обставин справи. Щодо пра-
вовоє квалiфiкацiє фактiв i вiдносин, то як засiб єх пiзнання вказууть-
ся не на доказування, а на судове пiзнання. Тим часом судове до-
казування не може бути нi протиставлене судовому пiзнанню, нi
тотожне йому, бо воно-у засобом судового пiзнання.
Судове доказування охоплюу процесуальну дiяльнiсть усiх
субуктiв процесу, незважаючи на те, що єх функцiє в доказуваннi
______Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____18
iзнi (наприклад, суд може витребувати докази, вирiшити спра-
iу по сутi, сторони можуть предявляти докази тощо). Крiм того,
iравова оцiнка фактiв i висновок у справi у результатом проце-
;уальноє дiяльностi не тiльки суду, але й iнших осiб, якi беруть
часть у справi. iнший пiдхiд веде до недооцiнки ролi осiб, якi
єсруть участь у справi, в процесi формування у суддiв правиль-
шх висновкiв про правову квалiфiкацiю фактiв i по сутi справи.
встановлення дiйсних фактичних обставин справи - це обовя-
>ок суду, виконанню якого сприяу активна дiяльнiсть усiх iнших
субуктiв доказування.
Обовязок суду - правова оцiнка фактiв i висновок по сутi
справи. Однак це не значить, що iншi особи, якi беруть участь
у справi, позбавляються права висловлювати суду своє думки з
приводу квалiфiкацiє фактiв, вiдносин i того, як, на єх думку, по-
винна бути вирiшена справа. Думки цi для суду необовязковi,
однак аналiз єх може сприяти прийняттю правильного рiшен-
ня. У всiх випадках, йде мова про встановлення фактiв чи пра-
вову квалiфiкацiю, дiяльнiсть суду мау владно-розпоряджуваль-
ний характер, а дiяльнiсть iнших осiб, якi беруть участь у справi,
- рекомендацiйний.
Важливо те, що досягнення судовоє iстини у пiдсумком дiяль-
ностi усiх осiб, якi беруть участь у справi протягом усього про-
цесу. Подiл удиного процесу пiзнання судовоє iстини у справi на
доказування фактiв, з одного боку, i пiзнання - з другого, здауть-
ся недостатньо обгрунтованим теоретично i не виправданим iнте-
ресами практики.
Таким чином, судове доказування - це процесуальна дiяль-
нiсть суду й iнших учасникiв цивiльного процесу, спрямована на
встановлення iстини з конкретноє справи i вирiшення спору мiж
сторонами.
Судове доказування як складна процесуальна дiяльнiсть мау
певнi етапи i складауться з певних елементiв.
Досягнення iстини у справi неможливе без встановлення фак-
тичних обставин, вибору норми права (правовоє квалiфiкацiє) i
висновку про права i обовязки сторiн. Тому в доказовiй дiяль-
ностi слiд розрiзняти такi етапи: 1) зясування фактичних обста-
вин; 2) висновки про правову квалiфiкацiю встановлених судом
фактiв i вiдносин; 3) правовий i фактичний висновок iз справи в
цiлому. iстина на кожному етапi доказування досягауться в про-
цесi використання тих або iнших елементiв доказування, якi скла-
186________________Глава XV______________
дають його структуру. Як елементи доказування в теорiє прi
нято видiляти збирання, дослiдження й оцiнку доказiв.
Збирання доказiв здiйснюуться судом з особистоє iнiцiатм
або за клопотанням осiб, якi беруть участь у справi. Збираш
доказiв може провадитися шляхом передачi запитань заiнтересй
ванiй особi для одержання доказiв i наступного єх подання до суд
i шляхом витребування письмових або речових доказiв вiд осi(
якi беруть участь у справi, державних i громадських органiзацiє
окремих громадян, я
Подання доказiв здiйснюуться сторонами та iншими особа-
ми, якi беруть участь у справi, i означау передачу єх у розпоряд-
ження суду. Дослiдження доказiв - безпосередну сприйняття,!
вивчення доказiв. Воно провадиться в судовому засiданнi з до-|
держанням принципiв усностi та безпосередностi.
Нарештi, оцiнка доказiв як самостiйний елемент доказуван-
ня полягау у визначеннi достовiрностi i достатностi доказiв.
2. Поняття судових доказiв
Доказами в цивiльнiй справi у будь-якi фактичнi данi,
на пiдставi яких у визначеному законом порядку суд встановлюу
наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, що обгрунтовують вимоги i
заперечення сторiн, та iншi обставини, що мають значення для
правильного вирiшення справи (ст. 27 ЦПК).
Цi данi встановлюються такими засобами: поясненнями сто-
рiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими доказами, ре-
човими доказами i висновками експертiв.
Вiдповiдно до наведеноє статтi основна ознака судових до-
казiв полягау в тому, що вони - фактичнi данi, тобто вiдомостi
про факти. Однак у правовiй лiтературi всупереч чинному зако-
нодавству деякi автори розглядають судовi докази як вiдомi фак-
ти, з допомогою яких можливе встановлення невiдомих фактiв.
Наприклад, С. В. Курильов стверджуу, що доказ - це вiдомий
суду факт, який знаходиться в певному звязку з невiдомим.
Крiм цiує судовi докази повиннi мати й iншi ознаки. З допо-
могою доказiв встановлюються не будь-якi факти i обставини, а
лише тi, якi треба встановити в тiй чи iншiй цивiльнiй справi.
Тому iстотною ознакою доказiв у те, що ними визнаються не
Див.: Курьiлев С. В. Основи теории доказьiвания в советском правосудии. i
Минск,1969. С. 139.
187
Доказування та докази в цивiльному судочинствi
тактичнi данi взагалi, а лише тi, за допомогою яких можуть бути
<становленi обставини, що мають значення для вирiшення ци-
нiльноє справи. Наприклад, позивач за позовом, який виник з до-
говору купiвлi-продажу, заперечуу факт платежу вiдповiдачем.
Свiдок же показуу, що сторони в його присутностi уклали до-
говiр. Викладенi свiдком данi прямо i безпосередньо обгрунтову-
ють, з одного боку, вiдсутнiсть юридичних фактiв, що лежать в
основi вимог позивача, з iншого - наявнiсть юридичних фактiв,
якi лежать в основi заперечень вiдповiдача i е доказами.
Нарештi, iстотною ознакою судових доказiв у те, що за допо-
I могою єх встановлюуться наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, якi
| обгрунтовують вимоги або заперечення сторiн або iншi обстави-
[ ни, якi мають значення для справи, тiльки в передбачених законом
процесуальних формах, тобто у визначеному законом порядку.
Процесуальним законодавством передбачено, що обставини
в цивiльнiй справi встановлюються не довiльним шляхом, а лише
тими засобами доказування, якi названо самим законом, - по-
ясненнями сторiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими
доказами, речовими доказами i висновками експертiв. Крiм того,
закон передбачау також порядок одержання доказiв, дотриман-
ня якого необхiдно для того, щоб одержанi в судi свiдчення про
факти мали доказову силу. Так, закон передбачау порядок допиту
свiдкiв (статтi 182-184 ЦПК), порядок дослiдження висновку
експерта (ст. 190 ЦПК) тощо.
Таким чином, докази в цивiльному процесi являють собою
уднiсть фактичних даних, якi мають значення для правильного
вирiшення справи, та єх процесуальноє форми.
Судовi докази, як зазначау М. К. Треушников, - удине по-
няття, в якому взаумоповязанi як змiст i процесуальна форма
фактичнi данi та засоби доказування. Дiйсно, якщо свiдченням
про факти не надано вiдповiдноє процесуальноє форми, тобто
вони не одержанi з передбачених законом засобiв доказування,
якщо засiб доказування не мiстить свiдчень про факти, то вони
не можуть бути використанi як судовi докази.
Отже, нi свiдчення про факти окремо вiд засобiв доказуван-
ня, нi засоби доказування окремо вiд свiдчень про факти не мо-
жуть бути доказами. Стаття 27 ЦПК, вiдокремлюючи свiдчення
про факти i засоби доказування, вказуу на те, що вони у вiдривi
одне вiд одного втрачають значення.
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1989. С. 155.
188
Глава XV
Науково-практичне значення мау класифiкацiя доказiв. -
Докази можуть класифiкуватися за рiзними пiдставами. За-
лежно вiд характеру звязку змiсту доказiв з тими фактами, якi не-
обхiдно встановити в тiй чи iншiй справi, докази подiляються ш
прямi i непрямi.
Докази називаються прямими, якщо вони безпосередньо вка
зують на той або iнший факт, який мау значення для справи. Пря
мими доказами у показання свiдка-очевидця, розписка, акт пр
нещасний випадок, який вiдбувся на виробництвi, тощо. _
До непрямих належать докази, якi прямо не вказують на об-i
ставини, що лежать в основi вимог або заперечень сторiн, а вста-
новлюють лише побiчнi факти, якi в єх сукупностi i взаумозвяз-
ку дозволяють зробити правильний висновок про обставини
справи. Непрямими доказами можуть бути квитанцiя про пошто-
вий переказ, визнання вiдповiдачем батькiвства та iн.
Значення класифiкацiє доказiв на прямi i непрямi полягау у тому,
що єх рiзниця повинна врахуватися судом при збираннi доказiв. Суд
мау прагнути до того, щоб зiбрати в справi прямi докази. Якщо
прямi докази зiбрати неможливо, то суд повинен прагнути розши-
рити коло непрямих доказiв, що дозволило б зробити висновки про i
права й обовязки сторiн i виключити всi припущення.
Залежно вiд засобу утворення доказiв вони подiляються на
первiснi й похiднi. Первiсними називаються докази, одержанi iз
першоджерела. Наприклад, первiсними будуть дiйснi документи,
речовi докази тощо. Докази, якi не у першоджереловими i вiдоб-
ражають змiст вiдомостей, одержаних з iнших джерел, назива-
ються похiдними. Наприклад, похiдними будуть копiє докумен-
тiв, показання свiдкiв зi слiв iнших осiб тощо.
Значення подiлу доказiв на первiснi й похiднi полягау в тому,
що похiднi докази вiдображають встановленi ними обставини не
безпосередньо, а посередньо. При використаннi похiдних доказiв
пiдвищууться ймовiрнiсть неправильного встановлення фактiв,
тому вони вимагають бiльш старанноє перевiрки.
Разом з тим законодавство не мiстить обмежень викорис-
тання похiдних доказiв. Однак згiдно.iз ст. 50 ЦПК письмовi до-
кази, як правило, подаються в оригiналi. Якщо подано копiю
документа, суд в разi необхiдностi може вимагати оригiнал до-
кумента.
Докази можуть класифiкуватися i за єх джерелом. Залежно вiд
того, чи у джерелом доказiв людина або матерiальний обукт, ви-
189
Доказування та докази в цивiльному судочинствi
iiляють особистi й речовi докази. Така класифiкацiя тiсно повя-
ч.iна з процесуальною формою, тобто iз засобами доказування.
До особистих доказiв належать пояснення сторiн i третiх осiб,
показання свiдкiв, висновок експертiв, а до речових - письмовi
i i речовi докази.
При класифiкацiє доказiв за єх джерелом деякi вченi крiм осо-
оистих i речових видiляють i змiшанi докази.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80