192 ЦПК). Думка громадськоє органiзацiє або трудово-
го колективу, викладена єх представником, повинна бути зазна-
чена у протоколi судового засiдання (п. 9 ст. 198 ЦПК).
У судових дебатах представниковi громадськостi надауться пра-
во виступити пiсля осiб, якi беруть участь у справi (ч. 6 ст. 194 ЦПК).
132 Глава X
Що стосууться обовязкiв представникiв громадських органi-
зацiй чи трудових колективiв, то чинне законодавство єх не пе-
редбачау взагалi. Цей недолiк повинен бути усунутий. Уявляуть-
ся, що серед обовязкiв представникiв громадськостi в першу
чергу належить указати на обовязок добросовiсно користуватися
належними єм процесуальними правами. Крiм цього, представ-
ники громадськостi повиннi зявитись до суду в установлений час
для участi в розглядi справи, додержуватися в судовому засiданнi
встановленого порядку i беззаперечно пiдкорятися вiдповiдним
розпорядженням суду.
3. Оформлення повноважень i порядок
допуску представникiв громадських
органiзацiй i трудових колективiв
до участi в судовому розглядi
i-цивiльне процесуальне законодавство передбачау по-
рядок оформлення повноважень i допуску представникiв гро-
мадських органiзацiй i трудових колективiв до участi в справi.
Згiдно з ч. З ст. 161 ЦПК повноваження представникiв громадсь-
костi повиннi стверджуватись виписками з постанов загальних
зборiв або виборного органу громадськоє органiзацiє чи колек-
тиву. В представлених виписках обовязково мау бути вiдбита
громадська думка з приводу справи, а також вирiшене питання
про конкретного представника.
Недопустимо, якщо представник громадськостi направляуть-
ся до суду одноособове керiвником тiує чи iншоє органiзацiє, ко-
лективу, а його повноваження оформляються довiренiстю. тди-
ною i достатньою пiдставою для допуску представникiв гро-
мадських органiзацiй i трудових колективiв до участi в судовому
розглядi у виписка з постанови загальних зборiв або виборного
органу громадськоє органiзацiє чи колективу.
Важко погодитись з окремими авторами, якi вважають, що
у випадках, коли на загальних зборах трудового колективу i гро-
мадськоє органiзацiє представник для участi в судi не обраний, ке-
рiвник органiзацiє може сам доручити конкретнiй особi брати
участь у справi. Повноваження такого представника, на єх дум-
ку, оформляються довiренiстю i випискою з протоколу даних
зборiв. Ця позицiя суперечить закону. Якщо повноваження пред-
ставника не оформленi або оформленi неналежним чином, суд
, Участь представникiв громадських
_____органiзацiй i трудових колективi> у цивiльному процесi 133
| може вiдкласти розгляд справи i запропонувати громадськiй
органiзацiє чи трудовому колективу усунути цей недолiк.
Навряд чи можна погодитися з тими авторами, якi вважають,
що для вступу в процес представника громадськостi необхiдно,
щоб вiн подав до суду заяву про допущення в процес по конк-
ретнiй справi. Така процесуальна дiя не передбачена ЦПК. До
того ж, наприклад, i судовi представники сторiн та третiх осiб
також не зобовязанi подавати заяву про допущення в процес.
Для вступу в процес представника громадськоє органiзацiє або
трудового колективу достатньо предявлення ним належним чи-
ном оформлених повноважень.
ЦПК не вирiшив питання про те, за чиую iнiцiативою можуть
брати участь у судовому рбзглядi представники громадських
органiзацiй або трудових колективiв. Практика свiдчить, що
участь представникiв громадських органiзацiй i трудових колек-
тивiв у судовому розглядi в значнiй мiрi залежить вiд iнiцiативи
суду. Суди завжди повиннi повiдомляти громадськi органiзацiє i
трудовi колективи про заяви, що надiйшли до суду, у справах, роз-
гляд i вирiшення яких мау суспiльне значення, а громадськiсть
вправi вирiшувати питання про участь у процесi.
Питання про можливiсть участi у розглядi цивiльноє справи
представника громадськоє органiзацiє i трудового колективу вив-
чауться суддею в стадiє пiдготовки справи до судового розгляду.
Згiдно з п. 5 ст. 143 ЦПК суддя вирiшуу питання про допущення
до участi в судовому розглядi представника громадськоє органi-
зацiє чи трудового колективу. Правильно роблять суддi, якi ке-
руються цим пунктом, своучасно направляють повiдомлення
вiдповiдним громадським органiзацiям i трудовим колективам
про заяви, що надiйшли до суду. Доцiльно вказати також, яким
чином мають бути оформленi повноваження представника, i ро-
зяснити його процесуальнi права i обовязки.
Представники громадських органiзацiй i трудових колективiв
можуть вступати в цивiльний процес за клопотанням осiб, якi бе-
руть участь у справi (ст. 99 ЦПК). Проте в будь-якому випадку
видiленню представника повинно передувати обговорення спра-
ви на зборах трудового колективу чи громадськоє органiзацiє або
на засiданнi виборного органу, оскiльки представник громадсь-
коє органiзацiє чи трудового колективу бере участь у ЦИВiЛЬНО-

МУ Див.: Штефан М. Й. Цивiльний процес. К" 1997. С. 133.
134
Глава X
му процесi для викладення суду не своує особистоє думки по сутi
спору, а думки колективiв i органiзацiй, що його уповноважили.
Суди не повиннi вiдмовляти в допущеннi представникiв гро-
мадських органiзацiй i трудових колективiв з мотивiв недоцiль-
ностi, простоти або малозначностi справи.
В практицi судових органiв по-рiзному вирiшууться питання
про те, скiльки представникiв громадських органiзацiй i трудо-
вих колективiв може брати участь у розглядi справи. Законом це
питання не вирiшено. Виходячи iз сутi розглядуваного iнститу-
ту, слiд пiдкреслити, що вiд однiує громадськоє органiзацiє чи
трудового колективу повинен бути видiлений тiльки один пред-
ставник, який i викладау суду думку колективу, що його уповно-
важив. В той же час було б помилкою вважати, що думка одно-
го колективу з приводу справи, що розглядауться судим, обовяз-
ково повинна спiвпадати з думкою iншого. Рiзнi громадськi
органiзацiє i трудовi колективи можуть мати рiзнi думки з при-
воду однiує i тiує ж справи. Сторони можуть бути членами рiзних
колективiв, i тодi можлива участь декiлькох представникiв вiд
кожноє громадськоє органiзацiє або трудового колективу.
Глава
XI
ПРОЦЕСУАЛЬНi
СТРОКИ
1. Поняття процесуальних строкiв
таєх види
уднiую з властивостей цивiльноє процесуальноє форми
у єє термiновiсть, тобто законодавче визначення часових меж для
здiйснення процесуальних дiй. Установлення цивiльним проце-
суальним законодавством процесуальних строкiв забезпечуу
своучасний розгляд та вирiшення цивiльних справ, своучасний
захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного
законом iнтересу.
Процесуальний строк - це промiжок часу, визначений для
вчинення процесуальних дiй учасниками процесу (крiм суду). Ци-
вiльним процесуальним законодавством передбаченi два види
процесуальних строкiв: встановленi законом та призначенi судом
(ст. 84 ЦПК).
До строкiв, встановлених законом, належать такi, тривалiсть
яких визначена цивiльним процесуальним законодавством. Це,
наприклад, строк на касацiйне оскарження постанов суду першоє
iнстанцiє (ст. 291 ЦПК), строк на порушення питання про поста-
нову додаткового рiшення (ст. 214 ЦПК), строк на подання зау-
важень з приводу допущених у протоколi судового засiдання не-
правильностейабо неповноти протоколу (ст. 200 ЦПК), строки
предявлення рiшень до виконання (ст. 359 ЦПК) та iн.
До строкiв, призначених судом, належать тi, тривалiсть яких
визначауться судом з урахуванням обставин кожноє конкретноє
справи та особливостей кожноє процесуальноє дiє. Так, згiдно iз
ст. 139 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без
додержання вимог, викладених у статтях 137, 138 ЦПК, або не
оплачено державним митом, постановляу ухвалу про залишен-
ня заяви без руху i надау позивачевi строк для виправлення не-
136 Глава XI
долiкiв позовноє заяви. Така ж сутнiсть i строкiв виправлення
недолiкiв касацiйноє скарги, для подання додаткових доказiв>
нових матерiалiв та iн. (статтi 293, 300 ЦПК).
Правила про процесуальнi строки поширюються перш за все на
дiяльнiсть сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi, а в рядi
випадкiв - i на осiб, якi не беруть участi у цiй справi (наприклад,
строк повiдомлення суду про вжитi заходи по усуненню порушень
законностi, правил спiвжиття, недолiкiв у роботi - ст. 235 ЦПК).
2. Обчислення процесуальних строкiв
Огiдно iз ст. 86 ЦПК строки, встановленi в законi або
призначенi судом, обчислюються роками, мiсяцями i днями. Так,
рiшення суду в справi, в якiй хоч би однiую з сторiн у громадя-
нин, може бути предявлено для примусового виконання протя-
гом трьох рокiв з моменту набрання ним законноє сили, а в усiх
iнших справах - протягом одного року (ст. 359 ЦПК); сторони
та iншi особи, якi брали участь у справi, заяви про перегляд рiшень,
ухвал та постанов у звязку з нововиявленими обставинами можуть
подавати протягом трьох мiсяцiв з дня встановлення обставини,
що стала пiдставою для перегляду рiшення, ухвали або постано-
ви (ст. 345 ЦПК); касацiйнi скарги, подання на постанови судiв
першоє iнстанцiє можуть бути поданi протягом десяти днiв з на-
ступного дня пiсля єх проголошення (ст. 291 ЦПК).
Процесуальний строк може визначатися також конкретною
календарною датою, наприклад, датою виклику вiдповiдача до
суду в стадiє пiдготовки справи до судового розгляду.
Крiм того, процесуальний строк може визначатися вказiвкою
на подiю, яка неминуче повинна наступити. Так, сторони зобовя-
занi подати своє докази або повiдомити про них суд до початку
судового засiдання в справi (ст. 34 ЦПК), провадження в справi
зупиняуться у випадку, передбаченому п. 4 ст. 221 ЦПК, до на-
брання законноє сили вироком, рiшенням, ухвалою або постано-
вою, вiд яких залежить вирiшення справи (п. З ст. 224 ЦПК).
Перебiг процесуальних строкiв починауться слiдом за подiую,
визначеною законом або судом. Наприклад, перебiг строку на каса-
цiйне оскарження та опротестування судових рiшень i ухвал почи-
науться з наступного дня пiсля проголошення рiшення (ст. 291 ЦПК).
Закiнчення перебiгу процесуального строку, обчислюваного
роками, визначауться вiдповiдним мiсяцем i числом останнього
137
Процесуальнi строки
року строку. Якщо строк обчислюуться мiсяцями, то вiн закiн-
чууться у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. В тому ви-
падку, коли закiнчення такого строку припадау на мiсяць, що не
мау вiдповiдного числа, то строк закiнчууться в останнiй день
цього мiсяця.
Якщо строки визначаються днями, то вони закiнчуються в ос-
таннiй день строку, який тривау звичайно до 24 години, але коли
в цей строк слiд було вчинити процесуальну дiю в судi, де служ-
бовi заняття закiнчуються ранiше, то строк закiнчууться в момент
припинення цих занять.
Строк не вважауться пропущеним, якщо до його закiнчення
скарга, iншi документи чи грошовi суми здано на пошту (ст. 87
ЦПК).
iз зупиненням провадження у справi зупиняються i всi по-
точнi, але ще не закiнченi по ньому строки (ст. 88 ЦПК). Перебiг
процесуальних строкiв зупиняуться з початку дiє тiує обставини,
яка стала пiдставою зупинення провадження у справi або зупи-
нення виконання рiшення. Вiдновлюуться перебiг строкiв з дня
вiдновлення провадження у справi або виконання рiшення.
Вiд зупинення процесуальних строкiв необхiдно вiдрiзняти
перерву єх перебiгу. Так, згiдно iз ст. 371 ЦПК перериватися може
перебiг строку предявлення рiшення до виконання (строк вико-
навчоє давностi). Вiдмiннiсть перерви процесуальних строкiв вiд
єх зупинення полягау в тому, що пiсля зупинення перебiг строкiв
продовжууться, а пiсля єх перерви процесуальнi строки почина-
ють обчислюватися з самого початку.
Пропуск встановленого законом або призначеного судом
процесуального строку тягне для учасникiв процесу, як правило,
втрату права на вчинення процесуальних дiй. Але в деяких випад-
ках пропущений строк може бути поновлено або продовжено.
3. Продовження та поновлення
процесуальних строкiв
i. iравила про продовження та поновлення процесуаль-
них строкiв викладенi в ст. 89 ЦПК. Застосування вказаних пра-
вил залежить вiд виду процесуального строку. Якщо пропуще-
но строк, призначений судом, то на прохання сторони або iншоє
особи, яка бере участь у справi, суд може продовжити пропуще-
нийстрок. Продовження строку являу собою надання нового
138 Глава XI
строку на вчинення тiує процесуальноє дiє, яка не була з поваж-
них причин вчинена в первiсне наданий строк. В тому ж випад-
ку, коли процесуальна дiя не вчинена у межах строку, встанов-
леного законом, суд може поновити його, якщо строк пропуще-
но з причин, визнаних судом поважними.
А. П. працював механiком в автогосподарствi Сiмферополь-
ського мiськздороввiддiлу. Наказом його було звiльнено за сис-
тематичне невиконання без поважних причин покладених на
нього, обовязкiв. Вважаючи звiльнення неправильним, А. П.
звернувся з позовом до автогосподарства про поновлення на
роботi та стягнення заробiтноє плати за вимушений прогул.
Рiшенням Києвського районного суду Сiмферополя позов
було задоволене. Судова колегiя Кримського обласного суду
скасувала рiшення i прийняла справу до свого провадження по
першiй iнстанцiє.
Ухвалою колегiє провадження в справi було закрито. А. П. не
оскаржив ухвалу обласного суду про закриття провадження в
, справi, а згодом звернувся до Кримського обласного суду з зая-
вою про поновлення пропущеного строку на касацiйне оскаржен-
ня ухвали. Ухвалою Кримського обласного суду йому вiдмовле-
но у поновленнi пропущеного касацiйного строку.
iз заяви позивача про поновлення касацiйного строку не вид-
но поважних причин, якi б йому перешкоджали своучасно пода-
ти скаргу. Щодо його помилки в обчисленнi касацiйного стро-
ку, то ця причина не може вважатися поважною для поновлення
строку касацiйного оскарження.
Питання про поновлення пропущеного строку вирiшууться
за заявою особи, яка бере участь у справi, тим судом, в якому слiд
було вчинити процесуальну дiю. Разом iз заявою про поновлен-
ня строку належить провести ту дiю або подати той документ,
вiдносно якого порушено прохання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80