Активна спiвучасть специфiчна ще в одному вiдношеннi: всiх
спiвпозивачiв обовязково обуднуу спiльнiсть матерiально-пра-
вових iнтересiв по вiдношенню до вiдповiдача.
Особливiстю пасивноє спiвучастi у те, що вона можлива як з
iнiцiативи позивача (позивачiв), так i з iнiцiативи суду, який може
притягнути особу як спiввiдповiдача для участi в справi. Так, на-
приклад, за позовом Т. до В. Ж. про вiдшкодування збиткiв, за-
подiяних внаслiдок наєзду на автомобiль, що належав позива-
чевi, мотоцикла, яким керував вiдповiдач, до участi в справi як
спiввiдповiдач судовою колегiю в цивiльних справах обласного
суду був також притягнутий батько В. Ж. - Ф. Ж., на iмя якого
був зареустрований мотоцикл. Позов був задоволений, а запо-
дiяний збиток стягнений з обох вiдповiдачiв. У касацiйнiй скарзi
Ф. Ж. послався на те, що вiн необгрунтовано притягнутий в
справi як спiввiдповiдач.
Судова колегiя в цивiльних справах Верхового Суду Украєни
касацiйну скаргу залишила без задоволення i в ухвалi вказала на
Див.: Практика судiв Украєни в цивiльних справах // Бюлетень законодав-
ства i юридичноє практики Украєни. 1995. № 2. С. 73-74.
2 Див.: Там же. С. 164-165. ..).iз/1
Сторони в цивiльному процесi 75
таке. При заподiяннi шкоди джерелом пiдвищеноє небезпеки, що
вибуло iз володiння власника, але при наявностi його вини, вiдпо-
вiдальнiсть за вчинений збиток суд може покласти як на особу, яка
використовувала джерело, так i на його власника. Ф. Ж. не запе-
речував того, що вiн не забезпечив надiйного зберiгання мотоцик-
ла, що дало його сину можливiсть безконтрольно ним користува-
тися. За таких обставин володар джерела пiдвищеноє небезпеки
правильно притягнутий поряд з сином до вiдповiдальностi.
Крiм активноє, пасивноє й змiшаноє спiвучастi велике прак-
тичне значення мау подiл спiвучастi на обовязкову (необхiдну) i
факультативну (можливу, допустиму).
При обовязковiй спiвучастi роздiльний розгляд кiлькох ви-
мог неможливий, оскiльки без вирiшення питання про право
(обовязок) одного з спiвучасникiв неможливо визначити право
(обовязки) iнших спiвучасникiв у справi, не можна правильно
вирiшити справу.
Обовязкова спiвучасть застосовууться, наприклад, у позовi
при звiльненнi майна вiд арешту (про виключення з опису). У
пунктi 4 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 сер-
пня 1976 р. <Про судову практику в справах про виключення май-
на з опису> вказано, що за правилами, встановленими для розг-
ляду позовiв про виключення майна з опису, розглядаються ви-
моги громадян i органiзацiй, що грунтуються на правi власностi
на описане майно або на правi володiння ним.
Вiдповiдачами в справi суд притягуу: боржника, особу, в iнте-
ресах якоє накладено арешт на майно, i в необхiдних випадках -
особу, якiй передано майно, якщо воно було реалiзоване. У тих
випадках, коли опис проводився для забезпечення конфiскацiє чи
стягнення майна на користь держави, як вiдповiдач притягууть-
ся вiдповiдний фiнансовий орган2.
У справах про захист честi й гiдностi громадян та органi-
зацiй, якщо позов мiстить вимогу про спростування вiдомостей,
поширених у пресi, iнших засобах масовоє iнформацiє (повiдом-
лення по радiо, телебаченню тощо), як вiдповiдач притягууть-
ся автор i вiдповiдний орган масовоє iнформацiє (редакцiя, ви-
давництво тощо).
i Див.: Радянське право. 1988. № 10. С. -75.
1 Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та ци-
вiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995.
№1.0438-439.


___________________Глава V____________________
У позовах про спростування вiдомостей, що ганьблять особу,.
викладених у службових характеристиках, вiдповiдачами визна-
ються особи, що пiдписали єх, i пiдприумства, заклади, органiзацiє,
вiд iменi яких видано характеристику. В таких i в iнших випад-
ках обовязковоє спiвучастi участь спiвучасникiв - обовязкова
умова вирiшення протирiччя. Тому, якщо позов предявлений не
до всiх, хто повинен вiдповiдати у тiй чи в iншiй вимозi, суд зо-
бовязаний притягнути iнших спiвучасникiв.
Зовсiм по-iншому вирiшуються справи, коли позов предяв-
лено не всiма особами, яким належить спiрне право. Як вже
пiдкреслювалося, суд не може з власноє iнiцiативи, виходячи з
принципу диспозитивностi, притягнути iнших учасникiв як
спiвпозивачiв. ,
Отже, обовязкова спiвучасть можлива тiльки на сторонi
вiдповiдачiв.
Факультативна спiвучасть мау мiсце в тих випадках, коли в
справi беруть участь спiвучасники, хоча питання про .право од-
ного з вiдповiдачiв можна було б вирiшити самостiйно, незалеж-
ло вiд прав i обовязкiв iнших спiвучасникiв. Така спiвучасть
можлива як з iнiцiативи позивача, так i з iнiцiативи суду. Згiдно
iз ст. 144 ЦПК позивач мау право обуднати в однiй позовнiй заявi
кiлька вимог, повязаних мiж собою, а суддя - постановити ух-
валу про обуднання в одне провадження кiлькох однорiдних
позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до того
ж самого вiдповiдача чи до рiзних вiдповiдачiв або за позовами
рiзних позивачiв до одного й того ж вiдповiдача.
Факультативна процесуальна спiвучасть повинна викликати-
ся доцiльнiстю, коли вона сприяу скороченню часу й витрат, по-
вязаних з вирiшенням справи.
Обуднання позовiв, таким чином, може провести й сам по-
зивач формулюванням у заявi кiлькох позовних вимог для розг-
ляду в одному провадженнi. Якщо ж позивачем подано кiлька
заяв з однорiдними позовними вимогами, єх обуднати правомоч-
ний i суддя. Як умова такого обуднання позовiв може виступа-
ти спiльнiсть предмета позову кiлькох позивачiв до одного вiдпо-
вiдача або одного позивача до кiлькох вiдповiдачiв, спiльнiсть
пiдстав позову й процесуальна доцiльнiсть.
Разом з тим слiд звернути увагу на те, що обуднання одно-
рiдних позовiв (факультативна спiвучасть) на практицi не. зав-
жди сприяу процесуальнiй економiє й прискорюу вирiшення
Сторони в цивiльному процесi 77
спорiв. При обуднаннi однорiдних вимог процес може затягну-
тися через неявку одного iз спiвучасникiв справи на боцi пози-
вача чи вiдповiдача, або в звязку з рiзними процесуальними
дiями суду й осiб, що беруть участь у справi. Щоб уникнути
такого ускладнення, суди допускають обуднання однорiдних
справ в одне провадження дуже рiдко i, як правило, лише в не-
складних справах.
Наприклад, суддя може обуднати позови про вiдновлення на
роботi й стягнення заробiтноє плати за вимушений прогул; позо-
ви про розлучення, стягнення алiментiв i про розподiл нажитого
разом майна. У випадку, коли позови мiж одними й тими ж осо-
бами не повязанi, єх не можна обуднувати. Не пiдлягають обуд-
нанню, наприклад, позови про стягнення алiментiв та про роз-
подiл житловоє площi; позови про визнання шлюбу недiйсним та
про подiл майна тощо.
Отже, розгляд питань спiвучастi приводить до деяких прак-
тичних висновкiв.
1. Спiвучасть можлива з iнiцiативи позивача чи суду.
2. Спiвучасть - iнститут процесуальний, його не можна по-
вязувати з багатосубуктнiстю так званого спiрного мате-
рiального правовiдношення.
3. Пiдставами спiвучастi можуть бути спiльне право вимоги
чи спiльний обовязок вiдповiдати по позову; повязанiсть
мiж собою кiлькох вимог, що предявленi позивачем для
сумiсного розгляду; доцiльнiсть розгляду однорiдних по-
зовних вимог, обуднаних суддею в одне провадження.
4. Спiвучасть може бути обовязковою i факультативною.
При обовязковiй спiвучастi вона необхiдна для правиль-
ного вирiшення справи й законностi судового рiшення;
при факультативнiй кожна позовна вимога, що предяв-
ляуться, могла б бути розглянута в самостiйному провад-
женнi.
5. Спiвучасть може бути активною, пасивною чи змiшаною
з урахуванням того, на сторонi позивача чи на сторонi
вiдповiдача мау мiсце множиннiсть заiнтересованих осiб
6. Обовязкова спiвучасть може бути активною i пасивною як
з iнiцiативи позивача, так i суду. Факультативна спiвучасть
може бути активною, пасивною чи змiшаною як з iнiцiати-
ви позивача, так i суду. В змiшанiй спiвучастi цi правила
кн на iiйкумулюються.
78 Глава V
4. Неналежна сторона i порядок єє зам|ни
с
/торони в цивiльному процесi - це особи, спiр яких
слiд розглядати в судi. Щоб посiсти становище сторони, позивач
повинен легiтимувати себе та вiдповiдача як заiнтересованих у ви-
.рiшеннi справи осiб. Правове становище сторiн не повязано з
дiйсним iснуванням матерiальних правовiдносин мiж позивачем
та вiдповiдачем, оскiльки передумовами порушення цивiльного
процесу у умови, якi мають виключно процесуальне значення
(статтi 4, 5, 136 ЦПК). Однак у ходi розгляду цивiльноє справи
може бути виявлено, що позов предявлений не тiую особою, якiй
належить право вимоги, чи не до тiує особи, яка повинна вiдпо-
вiдати за позовом, тобто встановлено, що позивач чи вiдповiдач
не у правозобовязаними субуктами матерiальних правовiдно-
син. У цьому випадку сторони визнаються неналежними й суд
може допустити замiну неналежноє сторони (ст. 105 ЦПК).
Неправильне застосування закону, що регулюу замiну нена- -
лежноє сторони належною, призводить до неправильного вирi-
шення справи, судовоє тяганини, додаткових витрат. Так, жит-
ловий виробничо-експлуатацiйний трест звернувся до суду з по-
зовом до Р. про виселення без надання iншоє житловоє площi.
Рiшенням суду позов був задоволений.
Президiя обласного суду скасувала це рiшення, зазначивши
таке. Житлово-експлуатацiйна органiзацiя як наймодавець може
бути стороною в спорах, що виникли з умов договору про найм
житлового примiщення. В справах з питань, вирiшення яких вiдне-
сено до компетенцiє органiв, що здiйснюють управлiння житловим
фондом (надання житлових примiщень, обмiн чи закрiплення i
т. д.), стороною можуть бути тiльки цi органи.
Житловий виробничо-експлуатацiйний трест не у органом,
який здiйснюу управлiння житловим фондом, тому вiн не може
звертатися до .суду з позовом про виселення. Суду слiд було б в
порядку, передбаченому ст. 105 ЦПК, обговорити питання про
замiну неналежноє сторони.
Найчастiше пiд неналежною стороною розумiють таких по-
зивачiв i вiдповiдачiв, по вiдношенню до яких судом пiд час роз-
гляду справи встановлено, що єм не належить право вимог чи
Вони не у зобовязаними по вимозi особами. На перший погляд
це визначення у точним i випливау iз ст. 105 ЦПК. Наспрайдi ж
Сторони в цивiльному процесi 79


воно не вiдповiдау законодавству, оскiльки не враховуу, що замi-
на неналежноє сторони належною - питання процесуальне, а
поняття неналежноє сторони враховуу передбаченi законом умо-
ви i порядок єє замiни. В iншому випадку не можна розрiзнити
неналежну сторону й сторону, якiй вiдмовлено в позовi чи яка не
повинна вiдповiдати за позовом.
Для правильного вирiшення питання не досить встановити
вiдсутнiсть права вимоги у позивача чи обовязку вiдповiдати в
даному позовi у вiдповiдача. Встановлення цих умов - основа
для винесення рiшення про вiдмову в позовi. Щоб визнати сто-
рону неналежною, крiм названих умов суд повинен мати данi про
те, що право вимоги чи обовязок вiдповiдати за позовом нале-
жить iншим особам. Про неналежну сторону можна говорити
тiльки в тому випадку, коли суд може вказати особу, якiй нале-
жить право вимоги, - належного позивача, чи особу, що повин-
на виконати вимогу позивача, - належного вiдповiдача.
Таким чином, неналежний позивач - це особа, що предяви-
ла позов, стосовно якоє встановлено, що вона не мау права вима-
гати по позову, предявленому нею, при наявностi даних про те,
що право вимоги належить iншiй особi, належному позивачевi.
Неналежний вiдповiдач - це особа, притягнута позивачем як
вiдповiдач, стосовно якоє встановлено, що вона не повинна вiдпо-
вiдати по предявленому позову при наявностi даних про те, що
обовязок виконати вимоги позивача лежить на iншiй особi -
належному вiдповiдачевi.
Визнання сторони неналежною можливе тiльки в судовому
засiданнi й тiльки тодi, коли вiдбувауться замiна. Лише у випад-
ку замiни сторона, що вибувау, визнауться неналежною. В iншо-
му випадку сторони, якi могли б бути замiненi, беруть участь у
справi, мають весь комплекс прав та обовязкiв сторiн. Вказане
правило безпосередньо випливау iз змiсту ст. 105 ЦПК.
Закон не передбачау вiдмови в прийняттi заяви вiд неналеж-
ного позивача чи вiдмови в прийняттi заяви, зверненоє до нена-
лежного вiдповiдача. При встановленнi того, що позивач чи
вiдповiдач або iншi сторони у неналежними, останнi можуть бути
замiненi тiльки в стадiє судового розгляду в порядку, встановле-
ному ст. 105 ЦПК.
Замiна неналежноє сторони належною може бути проведена
судом з власноє iнiцiативи або на прохання осiб, якi беруть участь
у справi. Враховуючи те, що позивач порушуу процес за власною


80 Глава V
iнiцiативою, несе, як правило, всi судовi витрати i йому не бай-
дуже, хто буде вiдповiдати на його вимоги, замiна як неналеж- ;
ного позивача, так i неналежного вiдповiдача може бути прове-
дена тiльки за згодою первiсного позивача (ст. 105 ЦПК).
У теорiє цивiльного процесуального права й судовiй практицi
розробленi варiанти процесуальних наслiдкiв, якi можуть мати мiсце
при замiнi неналежного позивача чи неналежного вiдповiдача.
Варiанти при замiнi неналежного позивача:
1) якщо неналежний позивач згоден на замiну, а належний
згоден вступити в справу, суд, не припиняючи справи, до-
пускау замiну первiсного позивача належним позивачем;
2) якщо неналежний позивач згоден на замiну, а належний не
згоден вступити в справу, суд повинен провадження в справi
припинити на пiдставi п. 4 ст. 227 ЦПК. Згода неналежного
"а позивача на замiну розглядауться як вiдмова вiд позову;
i3) якщо неналежний позивач не згоден на замiну, а належний
; згоден вступити в справу, останнiй допускауться до участi
в справi як третя особа, що заявляу самостiйнi вимоги на
предмет спору;
4) якщо неналежний позивач не згоден на замiну, а належний
не згоден на вступ у справу, суд повинен продовжити роз-
гляд справи по сутi.
Варiанти при замiнi неналежного вiдповiдача:
1) якщо позивач згоден на замiну неналежного вiдповiдача,
суд допускау замiну первiсного вiдповiдача належним вiд-
повiдачем;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80