Так, наприклад, при встановленнi необгрунтованостi судово-
го рiшення вищестоящий суд повинен повнiстю перевiрити i оцi-
нити всi докази по справi, скасувати рiшення i направити справу
на новий судовий розгляд.
Незаконнiсть же судового рiшення не завжди вимагау повноє
перевiрки всiує справи. Наприклад, при розглядi справи неправо-
мочним складом суду або з порушенням таумницi нарадчоє кiмна-
ти, порушеннi правил про мову, якою ведеться судочинство, не-
пiдписаннi рiшення будь-ким з суддiв незаконнiсть такого рiшен-
ня очевидна i без аналiзу всiх обставин справи.
Крiм законностi i обгрунтованостi рiшення повинно бути
повним.
Повнота судового рiшення означау, що в судовому рiшеннi
повиннi бути вирiшенi всi заявленi вимоги, вказано єх розмiр, а
також вирiшене питання про негайне виконання i судовi витрати.
В рiшеннi суд повинен вказати, хто мау право, а хто несе обо-
вязок, у чому конкретно вони полягають i вiдносно якого обук-
та. Якщо в позовнiй заявi у кiлька вимог, то суд зобовязаний
вирiшити всi вимоги в одному рiшеннi.
Повним слiд вважати таке рiшення, в якому вирiшено питан-
ня не тiльки про право, але й про розмiр присудженого. Наприк-
лад, рiшення про подiл спiльного майна подружжя буде повним,
Глава XX
294
якщо суд не тiльки вкаже про подiл майна, але й перерахуу ре
якi переходять у приватну власнiсть кожному з подружжя, а та
кож визначить єх цiну.
В силу вимоги повноти в судовому рiшеннi повинно бутi
вирiшено питання про негайне виконання. Згiдно iз ст. 217 ЦПi
рiшення суду пiдлягау обовязковому негайному виконанню в
справах: про стягнення алiментiв - у межах суми платежу за один
мiсяць; про присудження робiтниковi або службовцевi заробiт-
ноє плати, але не бiльше як за один мiсяць; про стягнення вiдшко-
дування шкоди, заподiяноє калiцтвом або iншим ушкодженням
здоровя, а також втратою годувальника, - у межах суми стягнен-(
ня за один мiсяць; про поновлення на роботi незаконно звiльне-
ного або переведеного працiвника; про стягнення на користь
члена колгоспу оплати за працю в колгоспi, але не бiльше серед-
нього заробiтку за один мiсяць.
Згiдно iз ст. 218 ЦПК суд, постановляючи рiшення, може до-
пустити негайне його виконання повнiстю або частково у випад-
ках: присудження винагороди авторам за використання творiв у
галузi науки, лiтератури i мистецтва, а також обуктiв права iнте-
лектуальноє власностi, на якi видано охороннi документи; якщо
вiд затримання виконання рiшення може статися значна шкода
для сторони, на користь якоє постановлено рiшення; коли у пiд-
стави вважати, що виконання рiшення згодом може стати немож-
ливим або утрудненим.
Негайне виконання рiшення не допускауться у справах, в яких
Вiдповiдачем у державнi пiдприумства, установи, органiзацiє,
колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi гро-
мадськi органiзацiє, крiм випадкiв, передбачених законом; коли
негайне виконання може викликати такi змiни у майнi, пiсля яких
повернути його до попереднього стану, в разi скасування рiшен-
ня, буде неможливим або дуже утрудненим; у справах про висе-
лення громадян з жилих примiщень (ст. 219 ЦПК).
У судовому рiшеннi повинно бути вирiшено питання про су-
довi витрати. Про звiльнення кого-небудь з осiб, якi беруть участь
у справi, вiд судових витрат повинно бути вказано в рiшеннi.
Якщо позов предявлено до кiлькох вiдповiдачiв, судовi витрати
стягуються з них в дольовому порядку.
Судове рiшення повинно бути визначеним, тобто таким, у
якому чiтко вирiшене питання про наявнiсть або вiдсутнiсть прав
i обовязкiв у сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi.
____________Постанови суду першоє iнстанцiє_________295
Будь-якi сумнiви повиннi бути усунутi в правовiдносинах мiж
сторонами. ,
Разом з тим вимога визначеностi не виключау можливостi
винесення умовних рiшень. Так, згiдно iз ст. 206 ЦПК суд, при-
суджуючи майно в натурi, повинен вказати в рiшеннi вартiсть
майна, яку належить стягнути з вiдповiдача, якщо при виконаннi
рiшення присудженого майна не буде в наявностi.
Вимога визначеностi також не виключау можливостi винесен-
ня факультативних рiшень, якими вiдповiдач присуджууться до
звершення певних дiй i якими встановлюуться iнший спосiб вико-
нання у випадку неможливостi виконання рiшення первiсне перед-
баченим способом. Наприклад, суд, постановляючи рiшення, яким
на вiдповiдача покладауться виконання певних дiй, не звязаних з
передачею майна або грошових сум, може в тому рiшеннi вказа-
ти, що, коли вiдповiдач не виконау рiшення протягом встановле-
ного строку, позивач вправi виконати цю дiю за рахунок вiдповi-
дача, стягнувши з нього необхiднi витрати (ст. 207 ЦПК).
iз вимоги визначеностi випливау недопустимiсть альтерна-
тивних рiшень. Як вiдомо, цивiльне право передбачау можливiсть
альтернативних зобовязань. Наприклад, згiдно iз ст. 231 ЦК,
якщо продавець на порушення договору не передау покупцевi
Продану рiч, покупець вправi вимагати передачi йому проданоє
речi i вiдшкодування збиткiв, завданих затримкою виконання,
або, з своує сторони, вiдмовитись вiд виконання договору i вима-
гати вiдшкодування збиткiв. Однак у процесi розгляду справи
сторона повинна з декiлькох вимог вибрати одну, по якiй суд i
винесе рiшення.
Крiм законностi, обгрунтованостi, повноти i визначеностi
рiшення суду повинно вiдповiдати встановленiй законом-формi.
По-перше, рiшення повинно бути оформлене у виглядi пись-
мового документа. Вiдповiдно до ст. 211 ЦПК постановлене
рiшення викладауться в письмовiй формi головуючим або одним
з суддiв при колегiальному розглядi справи i пiдписууться всiм
складом суду, який бере участь у постановленi рiшення.
По-друге, рiшення, як процесуальний документ, повинно
вiдповiдати визначеному законом змiсту, тобто обовязково мати
вступну, описову, мотивувальну i резолютивну частини, а також
бути викладеним у послiдовностi, встановленiй ст. 203 ЦПК.
Згiдно з вимогою ясностi в рiшеннi суд повинен вказати повну
i правильну назву сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у,еправi,
iiаЬ;
милiйєвомуЙiуйi такожi
безпомилк>iii., - . А ;,; а;.,;:,::..:
3. Змiст судового рiшення
З1-; / : :"..-. .i.;1- -. \1:1.-.,,< -,. , , .,, , ,:
гiдно iз ст.203 ЦПКрздення складауться а встулноє,
описовоє, мотивувальноє i резолютивноє частини;
У вступнiй частинi рiшення зазначауться час та-мiсце йрго|
постановлення, найменування суду>, що постановив рiшення,!
склад суду, прiзвище секретаря судового засiдання, прiзвище|
прокурора, який звернувся до суду iз заявою про захист iнтересiв|
держави або законних iнтересiв громадян, що за станом здоро-|
вя чи з iнших причин не можуть захистити своє права, наймену-|
вання сторiн та iнших осiб, якi брали участь у справi, представ-!
пика громадськоє органiзацiє або трудового колективу. |
Описова частина рiшення повинна мiстити змiст i пiдставцi
позовних вимог вiдповiдно до позовноє заяви; внесенi змiни пiД-1
став, предмета, розмiру позовних вимог; чи визнау вiдповiдач по-
зов, якщо визнау - то повнiстю або частково; в разi заперечень!
- у чому суть заперечень проти позову; змiст пояснень прокурр-1
ра, заявникiв, заiнтересованих i третiх осiб; пояснення (висновки) |
органiв, органiзацiй або громадян, якi захищають у силу закону
права iнших осiб; думку громадських органiзацiй або колективiв, |
викладену єх представниками, якщо цi особи брали участь у справi. ]
По складних цивiльних справах у випадках, коли цивiльна.;
справа була предметом розгляду не перший раз, у звязку з тим,!
що рiшення скасовувалось вищим судом i справа передавалась на
новий розгляд, в описовiй частинi рiшення слiд викладати рух
справи в рiзних судових iнстанцiях.
У мотивувальнiй частинi рiшення повиннi бути наведенi об-
ставини справи, встановленi судом, докази, на яких грунтують-
ся висновки суду, доводи, за якими суд вiдхилив тi чи iншi дока-
зи, а також закони, якими керувався суд.
В цiй частинi судового рiшення викладаються факти, що мали
мiсце в дiйсностi, якi суд вважау встановленими, докази, на яких
обгрунтованi висновки суду. Рiшення повинно грунтуватися на
доказах з урахуванням вимог про єх належнiсть i допустимiсть.
Щ
нсi
iйййii
,. , т . ,. чкi".. 1-., -є- ., <".Му-!"|У Я
гiойслалййк
рiшеЙпМфеМйЙЙИ
..., V
iiiiЙєЙiай-
ня11вiдпйвiдемжаову:п6виннй!1єiбу
сованих у вдовому засiданнi дiйсних обставин справи.
Якщо суд не прийняв вiдмови вiд пгiзбву, визнання позову
або вважав необхiдним вийти за межi заявлених позивачем ви-
мог, вiн зобовязаний це мотивувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропуще-
ний без поважноє причини, суд у рiшеннi зазначау про вiдмову в
позовi з цих пiдстав, крiм випадкiв, коли позов не доведений.
Мотивувальна частина кожного рiшення повинна мати по-
силання на норми матерiального права, якими суд керувався при
вирiшеннi спору.
Якщо вiдсутнiй закон, який регулюу спiрнi правовiдносини,
суд застосовуу закон, що регулюу подiбнi вiдносини, а при вiдсут-
ностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту за-
конодавства Украєни (ч. З ст. 11 ЦГЄК), i в мотивувальнiй частинi
слiд конкретизувати, на яких загальних началах вiн обгрунтовуу
своу рiшення. Вирiшення справи по аналогiє права чи аналогiє
закону при наявностi в чинному законодавствi правовоє норми,
яка вiдноситься до спiрноє правовiдносини, слiд вважати пору-
шення закону.
В мотивувальнiй частинi судового рiшення повиннi бути по-
силання також на норми процесуального права. Пленум Верхов-
ного Суду Украєни в постановi вiд 29 грудня 1976 р. № 11 (п. 6)
<Про судове рiшення> вказав, що в мотивувальнiй частинi кож-
ного судового рiшення повинно мiститися посилання на статтi 15,
ЗО, 62 ЦПК та iншi норми процесуального права, керуючись яки-
ми суд встановив обставини справи, права i обовязки сторiн, а
в необхiдних випадках - також на вiдповiднi керiвнi постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни з питань застосування зако-
нодавства при вирiшеннi цивiльних справ.
В мотивувальнiй частинi рiшення викладаються всi розрахун-
ки суду по визначенню розмiру майна, що присуджууться, моти-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та ци-
вiльнихсправах// Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995
М1.С.413.
Т)!м;i
Глава XX
ви рiзних процесуальних дiй, наприклад, про вiдстрочку чи роз-5;
строчку виконання рiшення тощо. є|
Мотивувальна частина повинна бути в рiшеннi i в тому ви-; i
падку, коли вiдповiдач визнав позов. .;
Резолютивна частина рiшення мiстить у собi висновки по сутi-i
розглянутих вимог. У нiй, зокрема, мау бути зазначено: повнiстю
чи частково задоволене позовнi вимоги або в позовi вiдмовлено;
якi саме права позивача визначено або поновлено; розмiр грошо-
вих сум чи перелiк майна, присуджених сторонi; вартiсть майна,
яку належить стягнути з вiдповiдача, якщо при виконаннi рiшен-
ня майна не виявиться у наявностi; якi конкретно дiє i на чию
користь вiдповiдач повинен вчинити або яким iншим передбаче-
ним законом способом мау захищатися порушене право; в яких
межах допускауться негайне виконання рiшення, коли суд зобо-
вязаний або вправi його допустити.
Якщо в одному провадженнi обуднано кiлька вимог або
прийнято зустрiчний позов чи позов третьоє особи, яка мау са-
мостiйну вимогу, в резолютивнiй частинi належить сформулюва-
ти, що саме постановив суд по кожнiй позовнiй вимозi.
Резолютивна частина завжди викладауться з урахуванням кон-
кретних обставин i вiдповiдно до норм матерiального права, яки-
ми суд керувався. Так, вирiшуючи справи про визнання наявностi
або вiдсутностi тих чи iнших правовiдносин, суд при задоволеннi
позову зобовязаний в разi необхiдностi зазначити в резолютивнiй
частинi рiшення i про тi правовi наслiдки, якi тягне за собою таке
визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реу-
страцiю шлюбу в разi визнання його недiйсним тощо).
Крiм загальних правил закон мiстить вказiвки вiдносно особ-
ливостей резолютивноє частини рiшень по окремих категорiях
справ. Така вказiвка, наприклад, мiститься в ст. 203 ЦПК вiднос-
но рiшень по справах про розiрвання шлюбу. У резолютивнiй
частинi рiшення по справi про розiрвання шлюбу, говориться в
Ч. 6 цiує статтi, суд, <крiм того, повинен визначити, при кому з
Подружжя, що розлучауться, i хто з дiтей залишауться, а також з
кого з батькiв i в якому розмiрi стягуються кошти на утримання
дiтей; встановити порядок подiлу майна в натурi або в частково-
му вiдношеннi мiж подружжям, що розлучауться; визначити суму
в передбачених законодавством про державне мито розмiрах, яка
пiдлягау сплатi подружжям (одним з подружжя або обома) при
реустрацiє розiрвання шлюбу. ;.
Постанови суду першоє iнстанцiє 299
Закон не передбачау включення до резолютивноє частини
рiшення висновкiв з питань, не повязаних з вирiшенням справи
по сутi. Тому в нiй неприпустимо вирiшувати питання про видi-
лення частини вимог в самостiйне провадження або закриття
; провадження по них, залишення позову без розгляду тощо. Вис-
, новки з таких питань викладаються у формi ухвал (ст. 232 ЦПК),
i якi постановляються у виглядi самостiйного процесуального
документа i можуть постановлятися одночасно з рiшенням.
i Незважаючи на вiдмiнностi, якi iснують у порядку розгляду
справ по окремих видах проваджень (позовному, окремому i та-
кому, що виникау з адмiнiстративно-правових вiдносин), ЦПК
передбачау для всiх удину форму вирiшення справи по сутi шля-
хом постановлення рiшення. В звязку з цим, пiдкреслено в п. 9
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни <Про судове рi-
i шення>, вимоги ст. 203 ЦПК вiдносно порядку викладення рi-
шення у обовязковими для всiх видiв провадження.
Судове рiшення постановляуться в остаточнiй формi в тому
ж судовому засiданнi. У виняткових випадках по особливо склад-
них справах складання мотивованого рiшення може бути вiдкла-
1 дено на строк не бiльше трьох днiв, але резолютивну частину
рiшення суд повинен оголосити в тому ж засiданнi, в якому закiн-
чено розгляд справи. Одночасно суд оголошуу день, в який осо-
би, якi брали участь у справi, можуть ознайомитись з мотиво-
ваним рiшенням.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80