Оголошена резолютивна частина рiшення
пiдписууться всiм складом суду або суддею при одноособовому
розглядi справи i приуднууться до справи (ч. 4 ст. 209 ЦПК).
4. Усунення недолiкiв рiшення судом,
який його постановив
Ко>;
зжне рiшення повинно вiдповiдати вимогам, якi до ньо-
го предявляються. При порушеннi вимог суд, який постановив
рiшення, як правило, не вправi сам скасувати або змiнити його
(ст. 213 ЦПК). Допущенi недолiки виправляються вищестоящим
судом. Але деякi з них, повязанi з неповнотою, неяснiстю i неточ-
нiстю судового рiшення, можуть виправлятись тим судом, який
постановив це рiшення, шляхом постановлення додаткового рi-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та ци
вiльних справах// Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995.
.№1.С.414.
300 Глава XX
шення (ст. 214 ЦПК), його розяснення (ст. 215 ЦПК), а також
виправлення описок i явних арифметичних помилок (ст. 213 ЦПК).
Додаткове рiшення - це такий акт правосуддя, яким усува-
ються недолiки судового рiшення, повязанi з порушенням вимог
його повноти.
Згiдно iз ст. 214 ЦПК додаткове рiшення постановляуться
тодi, коли суд не вирiшив усi заявленi вимоги у справi або не;
розвязав окремi процесуальнi питання.
Додаткове рiшення постановляуться у випадках: i
1) якщо вiдносно якоє-небудь позовноє вимоги, з приводу якоє;
сторони подавали докази i давали пояснення, не постановлено
рiшення; 2) якщо суд, розвязавши питання про право, не зазна-|
чив точного розмiру присудженого стягнення або дiє, якi треба i
виконати; 3) якщо суд не вказав про негайне виконання рiшення
у випадках, передбачених ст. 217 ЦПК; 4) якщо судом не вирiше-
но питання про судовi витрати.
На практицi iнколи суди постановляють додаткове рiшення;
коли для цього немау пiдстав. Так, наприклад, у травнi 1991 р;
Свiський лiсгоспзаг Сумськоє областi предявив позов до Б. про
зобовязання передати проданий жилий будинок. У позовi зазна-
чалось, що 26 вересня 1990 р. мiж сторонами було укладено до-
говiр купiвлi-продажу будинку, ця угода була нотарiально офор-
млена. Вiдповiдач не звiльняу i не передау позивачу проданого
будинку. Посилаючись на такi обставини, позивач просив позов
задовольнити. Р., якому позивач надавав спiрний будинок для
проживання, предявив позов до Б. про виселення.
По цiй справi Ямпiльським районним судом було постанов-
лене рiшення i додаткове рiшення про виселення вiдповiдачiв з
жилого будинку.
Скасовуючи всi рiшення по справi, президiя Сумського облас-
ного суду вказала на таке.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 214 ЦПК додаткове до винесеного рiшен-)
ня суд може постановити за умови, якщо вiдносно якоє-небудь3
позовноє вимоги сторони подавали докази i давали пояснення.
З матерiалiв справи вбачауться, що Р. з приводу свого позову
про виселення вiдповiдачiв пояснень в судовому засiданнi на да-
вав (як i не робили цього вiдповiдачi), докази стосовно цього по-
зову судом не дослiджувались, не зясовано, чи вправi Р. предявити
такий позов.
Див.: Практика судiв Украєни в цивiльних справах// Бюлетень законодав-
ства i юридичноє практики Украєни. 1995. № 3. С. 239-241. ;
Постанови суду першоє iнстанцiє
ЗОЄ
Питання про постановлення додаткового рiшення може бути
порушене особами, якi беруть участь у справi, чи з власноє iнiцiа-
тиви суду протягом десяти днiв з дня постановлення рiшення. Цей
строк може бути поновлений, коли суд визнау причину пропус-
ку його поважною за правилами, передбаченими ст. 89 ЦПК.
Суд постановляу додаткове рiшення пiсля розгляду питання
в судовому засiданнi з викликом сторiн.
Додаткове рiшення може бути оскаржене в касацiйному по-
рядку протягом десяти днiв з дня його постановлення.
Якщо на рiшення подана касацiйна скарга (подання) i поряд
з цим порушено питання про постановлення додаткового рiшен-
ня, суд повинен спочатку вирiшити питання про додаткове рiшен-
ня, а потiм направити справу для розгляду в касацiйнiй iнстанцiє.
На ухвалу суду про вiдмову постановити додаткове рiшен-
ня може бути подана скарга або внесено окреме подання. Крiм
додаткового рiшення суд може усунути недолiки i шляхом його
розяснення.
Розяснення судового рiшення - це уточнення i бiльш ясний
виклад дiйсного змiсту рiшення. Згiдно iз ст. 215 ЦПК пiдставою
розяснення рiшення у його неяснiсть.
Неясним у рiшення, в якому не вказано повну або правиль-
ну назву сторони чи третьоє особи. Рiшення потребуу розяснен-
ня i тодi, коли виникають новi обставини, якi не мають впливу на
його суть, але чинять опiр його виконанню (правонаступництво,
змiна розмiру присуджених алiментiв, стягнення на двох чи бiльше
дiтей пiсля досягнення одним з них повнолiття, змiна особи, яка
повинна отримувати алiменти, тощо).
Приводом до розяснення рiшення у утруднення чи немож-
ливiсть його виконання. В звязку з цим, як правило, розяснюуть-
ся резолютивна частина судового рiшення, але може бути розяс-
нена i мотивувальна. Необхiднiсть у цьому виникау для пiдтвер-
дження преюдицiальне встановленого факту чи правовiдносин,
визнаних судовим рiшення, що набрало законноє сили.
Розяснення рiшення провадиться судом за заявою осiб, якi
беруть участь у справi, а також органу виконання судового
рiшення.
Подача заяви про розяснення рiшення допускауться, якщо
воно ще не виконане або не закiнчився строк, протягом якого
рiшення може бути предявлене до примусового виконання (ст. 215
ЦПК). Якщо рiшення виконано частково, то розяснення повин-
3(Й Глава XX:,:""
но торкатися тiує частини, яка не виконувалась, але при умовi, що
Строк для предявлення рiшення до виконання ще не закiнчився.
Заява про розяснення рiшення, подана пiсля закiнчення стро-
ку для його примусового виконання, залишауться без розгляду.
Питання про розяснення рiшення розглядауться судом з вик-
ликом сторiн, проте неявка єх не перешкоджау розглядовi питан-
ня про розяснення рiшення.
Розяснення судового рiшення оформляуться ухвалою, яка
може бути оскаржена. " ; . .
Неточнiсть судового рiшення, якйого недолiк, може бути
усунута судом шляхом виправлення описок i явних арифметич-
них помилок.
Описка - це випадкова граматична помилка, що тягне за
собою неточний виклад змiсту рiшення чи перекручення його
сутi. Явна арифметична помилка- це помилка в пiдрахунках
(арифметичних дiях).
Описки i явнi арифметичнi помилки, виявленi в перiод скла-
дання судового рiшення, виправляються в текстi iз застережен-
ням перед пiдписом суддiв (ст. 211 ЦПК).
Якщо такi недолiки Судового рiшення будуть виявленi пiсля :
Проголошення рiшення, то суд може єх виправити як з власноє
iнiцiативи, так i за заявою осiб, якi беруть участь у справi. Питан-
ня про внесення виправлень вирiшууться в судовому засiданнi.
Особи, якi беруть участь у справi, повiдомляються про час i мiсце
засiдання, проте єх неявка не перешкоджау розглядовi питання
про внесення виправлень.
На ухвалу суду про внесення виправлень у рiшеннi може Бути
подана скарга або подання прокурора.
5. Законна сила судового рiшення
Огiдно iз ст. 231 ЦПК рiшення суду набирау законноє
сили пiсля закiнчення строку на касацiйне оскарження, якщо воно
не було оскаржене. В разi подачi касацiйноє скарги або подання
прокурора рiшення, якщо його не скасовано, набирау законноє
сили пiсля розгляду справи судом касацiйноє iнстанцiє.
Рiшення Верховного Суду Украєни набирають законноє сили
негайно пiсля єх проголошення. Негайно набирають законноє
сили i рiшення по скарзi на неправильностi в списках виборцiв
та в списках громадян, якi мають право брати участь у референ-

Постанови суду першоє iнстанцiє 303
думi (ст. 243 ЦПК), по скарзi на рiшення i дiє територiальноє,
окружноє (територiальноє) виборчоє комiсiє по виборах депутатiв
i голiв сiльських, селищних, районних, мiських, районних у мiс-
тах, обласних Рад i заяв про скасування рiшень виборчоє комiсiє
(ст. 2435 ЦПК), по скарзi на рiшення i дiє центральноє та окружноє
виборчоє комiсiй по виборах Президента Украєни i заяв про ска-
сування рiшення Центральноє виборчоє комiсiє (ст. 243Ї ЦПК), по
заявi про скасування рiшення окружноє виборчоє комiсiє про реу-
страцiю кандидата в народнi депутати Украєни (ст. 24315 ЦПК),
по скарзi на рiшення i дiє Центральноє виборчоє комiсiє (ст. 24320
ЦПК), по скарзi на дiє органiв i службових осiб у звязку з накла-
денням адмiнiстративних стягнень (ст. 248 ЦПК).
Пiсля набрання рiшенням законноє сили сторони та iншi осо-
би, якi брали участь у справi, а також єх правонаступники не
можуть знову заявляти в судi тi ж позовнi вимоги, з тих же пiд-
став, а також оспорювати в iншому процесi встановленi судом
факти i правовiдносини (ст. 231 ЦПК).
В цивiльнiй процесуальнiй лiтературi поняття законноє сили
судового рiшення визначауться по-рiзному. Однi автори вважа-
ють, що законна сила судового рiшення у його правова дiя, яка
проявляуться в тому, що наявнiсть або вiдсутнiсть прав, а також
фактiв, якi лежать в єх основi, встановлюуться остаточно, i в
тому, що встановленi рiшенням суду права пiдлягають негайно-
му виконанню за вимогою управомоченоє особи. iншi - пiд за-
конною силою судового рiшення розумiють його обовязко-
вiсть. Деякi вченi вважають, що рiшення, яке набрало законноє
сили, стау незмiнним, тому що не можна вимагати перегляду
його в касацiйному порядку, а також змiнювати в будь-якому
iншому порядку.
На нашу думку, виходячи iз змiсту ст. 231 ЦПК, законна сила
- це правова дiя судового рiшення, суть якоє зводиться до його
незмiнностi i виключностi.
Незмiннiсть судового рiшення означау неможливiсть перегля-
дати i спростовувати в касацiйному порядку рiшення, яке набра-
ло законноє сили, для сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у
справi, тобто неможливiсть касацiйного оскарження, а для про-
курора - неможливiсть вносити касацiйне подання.
Виключнiсть означау неможливiсть пiсля набрання рiшенням
законноє сили для осiб, якi беруть участь у справi, а також єх пра-
вонаступникiв заявляти в судi тi ж позовнi вимоги, з тих же


304 ________Глава XX
пiдстав, а також оспорювати в iншому процесi встановленi судом
факти i правовiдносини. ;>;
Предявлення до розгляду тотожноє заяви неприпустимо та-
кож i у випадках, коли при первiсному розглядi спiр мiж сторо- .
нами був остаточно усунутий ухвалою суду про затвердження ;
мировоє угоди або про прийняття вiдмови позивача вiд своєх
вимог. Повторне звернення з тотожним позовом неможливе i в
iнших випадках, передбачених ст. 227 ЦПК.
Законна сила судового рiшення мау обуктивнi i субуктивнi
межi.
Законна сила судового рiшення з точки зору обуктивних меж
означау дiю судового рiшення з приводу тих правовiдносин, прав
i обовязкiв, якi були предметом рiшення суду, а також з приво-
ду тих юридичних фактiв, якi послужили його основою.
Обуктивнi межi законноє сили судового рiшення завжди виз-
начаються предметом судового рiшення. В тих випадках, коли
предмет рiшення не спiвпадау з предметом судового розгляду,
така невiдповiднiсть може бути усунута шляхом постановлення
додаткового рiшення або шляхом скасування в касацiйному чи
наглядному порядку, i
Законна сила судового рiшення з точки зору субуктивних
меж поширюуться на сторони та iншi особи, якi беруть участь
у справi. Всi цi субукти не можуть вдруге предявити той же
позов в судi.
Законна сила судового рiшення поширюуться тiльки на тих <
юридичне заiнтересованих осiб, якi притягались у процесi як є
особи, якi беруть участь у справi i якi мали можливiсть захища-
ти перед судом своє права. На особу, яка мала юридичну заiнте-
ресованiсть у справi, але не була притягнута як учасник проце-
су, законна сила рiшення не поширюуться, i вона може оспорю-
вати тi ж факти i правовiдносини в iншому процесi.
Якщо справу було розпочато прокурором, органом держав-
ного управлiння та мiсцевого самоврядування, профспiлкою, дер-
жавним пiдприумством, установою, органiзацiую, iншою коопера-
тивною органiзацiую або окремим громадянином, то рiшення
суду, що набрало законноє сили, у обовязковим для особи, в iнте-
ресах якоє було розпочато справу (ч. 4 ст. 231 ЦПК).
Таким чином, субуктивнi межi законноє сили судового рiшен-
ня визначаються колом осiб, якi беруть участь у справi, та єх пра-
вонаступникiв.
По
суду першоє iнстанцiє
Наслiдками законноє сили судового рiшення у здi:
преюдицiальнiсть, обовязковiсть.
Пiд здiйснимiстю слiд розумiти можливiсть примусового
виконання судового рiшення незалежно вiд волi особи, яка зобо-
вязана по цьому рiшенню.
Преюдицiальнiсть - це неможливiсть для осiб, якi брали
участь у справi, i єх правонаступникiв оспорювати, а для суду -
неможливiсть дослiджувати в iншому процесi факти i правовiдно-
сини, встановленi рiшенням суду, яке набрало законноє сили.
Згiдно iз ст. 32 ЦПК факти, встановленi судовим рiшенням, що
набрало законноє сили по однiй справi, не доводяться знову при
розглядi iнших цивiльних справ, в яких беруть участь тi самi осо-
би. Якщо встановленi судом факти i правовiдносини оспорюють-
ся не сторонами по колишнiй справi, а iншими особами в ново-
му процесi, суд постановляу рiшення на пiдставi тих доказiв, якi
були дослiдженi в цьому судовому засiданнi. В тому випадку,
коли нове рiшення суперечить ранiш постановленому рiшенню,
суд повiдомляу про це голову вiдповiдного суду, який мау право
Приносити протест у порядку нагляду.
Вирок суду в кримiнальнiй справi, який набрав законноє сили,
у обовязковим для суду, що розглядау справу про цивiльно-пра-
вовi наслiдки дiй особи, вiдносно якоє вiдбувся вирок суду, лише
в питаннях, чи мали мiсце цi дiє та чи вчиненi вони даною осо-
бою (ст. 31 ЦПК).
Рiшення суду, яке набрало законноє сили, у обовязковим.
Згiдно iз ст. 14 ЦПК рiшення, ухвала i постанова суду або суддi,
що набрали законноє сили, е обовязковими для всiх органiв,
пiдприумств, установ, органiзацiй, службових осiб та громадян i
пiдлягають виконанню на всiй територiє Украєни. Рiшення, яке
набрало законноє сили, повинно бути виконано зобовязаними
особами добровiльно, а в необхiдних випадках примусово.
Державнi органи i службовi особи зобовязанi здiйснювати
необхiднi дiє по оформленню i реустрацiє прав, визначених рiшен-
ням суду, а також сприяти його виконанню.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80