прОT111" вимогполягау .."--цю за законом третi особи при-
визнання заповiту недiйсним i визнання права на спадкоумнеу40T "Рв РУ """/"а боцi позивача чи вiдповiда-
майн0- тягаються чи вступають в справу ил иицi .. випливау з тих
Тут третя особа заiнтересована лише у визнаннi права влис-ча, передбачау, що участь_у."Р0. процесi. В iншому
ностi на спадкоумне майно й не ставить перед виконавцем зано. вiдносин, якi пов язуютьлi зодн безглуздою.
вiту питання про передачу майна, разi конструкцiя цього 1нсти7туноо та регресного позову ко-
Можливi випадки, коли третi особи звертаються до суду > по. я3 даох позов1ва та вiдповiдача) до колишньоє третьоє
зовом до вiдповiдача. На практицi з такими випадками доводить, лишньоє сторони озивач_".-" що
ся зустрiчатися в спорах про вiндикацiю майна. У випадку, коли о006" дау точне уявл "петюособу яка не заявляу само-
первiсний позов предявлено до вiдповiдача з метою вiндикацiє спонукау ""а"i0
майна i третя особа заявляу самостiйнi вимоги, то вона повинна сT>>51 вимог-юр д аза ппєовом Беручи участь у процесi,
єх адресувати тiльки вiдповiдачевi. Оскiльки мета вiндикацiйно- зана з можливим регреснк пи;i _ сприятиме зясуван-
го позову полягау у передачi майна власнику, а самi речi знахо. який передуу РегРесномупЇз,_упопеоедити предявлення до неє
дяться у вiдповiдача, то вiн i повинен бути вiдповiдачем за позо- ню обставин оправи, що може попередити р А
вом третьоє особи. ЧЙ-1 регресних вимог.


ва
жура-
iмадя-
Є>унк-
юю.
цiяль-
iа або
их за-
ю пе-
суду.
i або
;я га-
iльнi
)тор-
(iтет,
)НiВ,
iнте-
гану
тер.
щем
Р Рт-
, що
ина
iень
ьта
iль-
Не дивлячись на те, що за замислом законодавця iнститут
третiх осiб був направлений на забезпечення права регресу, його
застосування в подальшому дещо розширилося й iнститут третiх
осiбстав використовуватися для захисту iнших iнтересiв, якi ви-
пливають не тiльки з регресних зобовязань.
Так, при розглядi у справах про вiдшкодування алiментiв на
дiтей суддя в ходi пiдготовки справи до судового розгляду чи при
розглядi справи, встановивши, що вiдповiдач виплачуу алiмен-
ти за рiшенням суду на iнших дiтей чи ним проводяться виплати
за iншими виконавчими документами, зобовязаний притягати
заiнтересованих осiб до участi в розглядi справи як третiх осiб на
сторонi вiдповiдача.
Це свiдчить про те, що суть iнституту третiх осiб, якi не заяв-
ляють самостiйних вимог на предмет спору, полягау не тiльки в
тому, що третi особи беруть участьу цивiльному процесi з метою
захисту своєх iнтересiв у звязку з можливiстю предявлення на
майбутну регресного позову, айв звязку з iншою заiнтересова-
нiстю в результатi справи.
Визначення умов участi в цивiльному процесi третiх осiб, якi
не заявляють самостiйних вимог, повинно грунтуватися на сут-,
нiстних характеристиках даного iнституту, оскiльки функцiя
iнституту третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог на
предмет спору, зводиться до забезпечення захисту iнтересiв тре-
тьоє особи, до запобiгання можливого ущемлення єє прав. З ура-
хуванням цього можна видiлити такi умови участi в справi
третiх осiб: 1) обовязкова наявнiсть матерiально-правових
вiдносин мiж третьою особою й однiую iз сторiн; 2) преюдицi-
альна повязаннiсть матерiально-правових вiдносин третьоє
особи й однiує iз сторiн з правовiдносинами позивача та вiдпо-
вiдача в справi, говорячи iнакше, матерiально-правовi вiдноси-
ни третьоє особи та однiує iз сторiн повиннi випливати з право-
вiдносин мiж позивачем i вiдповiдачем, що становлять предмет
спору; 3) матерiально-правовi вiдносини третьоє особи й однiує
з сторiн повиннi передбачати можливiсть спору про право ци-
вiльне мiж третьою особою й особою, на сторонi якоє вона ви-
ступау, тобто одержати цивiлiстичний характер. Лише на основi
даних положень можна квалiфiкувати заiнтересованiсть третiх
осiб як юридичну.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
опору, найчастiше беруть участь у справi на сторонi вiдповiдача>
Третi особи в цивiльному судочинствi 95
однак можуть бути випадки, коли третi особи виступають i на
сторонi позивача.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, вступають у справу за своую iнiцiативою або можуть бути
притягнутi до участi в справi за клопотанням сторiн, прокурора
чи з iнiцiативи суду (ч. 1. ст. 108 ЦПК). Згiдно iз законом у заявi
про притягнення третiх осiб i в заявах третiх осiб про вступ у
справу на сторонi позивача чи вiдповiдача повинно бути точно
зазначено, на яких пiдставах третiх осiб належить притягати чи
допускати до участi в справi (ч. 3. ст. 108 ЦПК).
Заяви третiх осiб, сторiн чи прокурора про допуск (притяг-
нення) третьоє особи до участi в справi пiдлягають судовiй
оцiнцi. Оскiльки вступ (притягнення) третьоє особи до участi в
справi у засобом захисту iнтересiв третьоє особи та сторiн, то суд
зобовязаний обговорити обгрунтованiсть клопотань названих
осiб i винести ухвалу про задоволення чи про вiдмову в ньому.
При цьому суд повинен виходити з наявностi юридичноє заiн-
тересованостi третьоє особи, як пiдстави єє участi в справi. Тре-
тя особа вправi заперечувати своу притягнення до участi в
справi, посилаючись на те, що вона нi з однiую з сторiн не пе-
ребувау в правовiдносинах, повязаних з предметом спору, а
рiшення в справi мiж сторонами не мау преюдицiального зна-
чення для єє прав та обовязкiв.
ЦПК Украєни не мiстить норми про оскарження ухвал суду
про допуск до участi в справi третiх осiб, якi не заявляють само-
стiйних вимог на предмет спору, чи про вiдмову в ньому. На нашу
думку, в ЦПК необхiдно передбачити право третiх осiб оскаржи-
ти ухвалу про вiдмову в допуску єх до участi в справi; вiдмова в
допуску третьоє особи до справи означау неможливiсть здiйснен-
ня захисту своєх iнтересiв, тобто результат справи може вплину-
ти на права та обовязки третьоє особи. Процесуальною гаран-
тiую при цьому може бути право на оскарження ухвали.
Передбачений ЦПК порядок вступу (притягнення) третiх
осiб, якi не заявляють самостiйних вимог, полягау в тому, що
третi особи можуть самi вступати в справу або притягатися за
клопотаннями сторiн, прокурора чи за iнiцiативою суду. Вказiв-
ки на обовязковiсть участi третiх осiб процесуальне законодав-
ство не мiстить. Однак цивiльне законодавство в окремих випад-
ках вирiшуу питання про обовязковiсть притягнення третiх осiб,
ЯКiне-заявляють самостiйних вимог на предмет спору.
96 Глава VI
Згiдно iз ст. 238 ЦК, якщо третя особа на пiдставi, що виникла
до продажу речi, предявить до покупця позов про єє вiдiбрання,
покупець зобовязаний притягти продавця до участi в справi, а про-
давець зобовязаний вступити в цю справу на сторонi покупця.
Непритягнення покупцем продавця до участi в справi звiль-
няу продавця вiд вiдповiдальностi перед покупцем, коли прода-
вець доведе, що, взявши участь у справi, вiн мiг би запобiгти ви-
лученню речi у покупця.
Продавець, який був притягнутий покупцем до участi в справi,
але не взяв в нiй участi, позбавляуться права доводити непра-
вильнiсть ведення справи покупцем.
Дана стаття часто наводиться як приклад обовязкового при-
тягнення третьоє особи до участi в справi. Однак постановка пи-
тання про обовязкове притягнення третiх осiб не вiдповiдау ци-
вiльному процесуальному законодавству.
Непритягнення третьоє особи, яка не заявляу самостiйних
вимог на предмет спору, до участi в справi не може спричиняти
незаконностi судового рiшення та його скасування. Притягну-
ти третю особу може не сторона, як закрiплено в ст. 238 ЦК, а
суд. Нарештi, чч. 2 i 3 ст. 238 ЦК по сутi подають правила пре-
юдицiє, викладенi в ст. 231 ЦПК, якi зводяться до того, що вста-
новленi судовим рiшенням факти та правовiдносини не можуть
бути запереченi заiнтересованими особами, якщо вони брали
участь у справi.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, посiдають тiльки єм властиве процесуальне становище.
Хоча вони беруть участь у справi на сторонi позивача чи вiдпо-
вiдача, це не створюу для них становища сторони, єх не можна
ототожнювати iз сторонами. Навпаки, дуже важливов кожному
конкретному випадку точно визначити, яке конкретне процесу-
альне становище повинна посiдати в справi, що розглядауться
судом, та чи iнша заiнтересована особа.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, мають комплекс процесуальних прав та обовязкiв. Згiдно
iз ч. 2 ст. 108 ЦПК вони користуються процесуальними правами
i несуть процесуальнi обовязки сторони, крiм права на змiну
пiдстави i предмету позову, збiльшення чи зменшення розмiру
позовних вимог, а також на вiдмову вiд позову, визнання позо-
ву або укладення мировоє угоди, вимоги виконання судового
рiшення, ухвали, постанови суду. iз змiсту закону, такимчином,
Третi особи в цивiльному судочинствi 97
випливау, що третi особи не мають лише тих прав сторони, в яких
реалiзууться принцип диспозитивностi.
Вiдповiдно до ст. 99 ЦПК третi особи як особи, що беруть
участь у справi, мають й iншi права: знайомитися з матерiалами
справи, робити з них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал, по-
станов та iнших документiв, що у у справi, брати участь у судо-
вих засiданнях, подавати докази, брати участь в єх дослiдженнi,
заявляти клопотання та вiдводи, давати уснi i письмовi пояснен-
ня судовi, подавати своє доводи, мiркування та заперечення, ос-
каржувати рiшення i ухвали суду, а також користуватись iнши-
ми процесуальними правами, наданими єм законом.
Третi особи зобовязанi добросовiсно користуватися належ-
ними єм процесуальними правами.
i. М. iльєнською поставлене питання про право третьоє осо-
би, яка не заявляу самостiйних вимог, заявляти клопотання про
притягнення на свою сторону iнших третiх осiб, так би мовити
<субтретiх> осiб. Вона вважау, що сама процесуальна мета iнсти-
туту третiх осiб, що вступили (були притягнутi) в процес без са-
мостiйних вимог, не заперечуу такоє постановки питання. Так,
спочатку сторона притягау третю особу для пiдсилення своує по-
зицiє в процесi, а потiм третя особа, в свою чергу, притягау третю
особу, яка, захищаючи iнтереси третьоє особи, на сторонi якоє вона
виступау, тим самим допомагау i первiснiй сторонi добитися спри-
ятливого для неє рiшення в справi. Наприклад, якщо до покупця
буде предявлено позов про вилучення майна, то продавець, всту-
пивши в справу, за вимогою покупця може притягти на свою сто-
рону попереднього продавця, правонаступником якого вiн у.
Хоча теоретично така конструкцiя i мислима, вона протирi-
чить чинному законодавству. Третi особи, якi не заявляють са-
мостiйних вимог на предмет спору, юридичне заiнтересованi в
результатах справи лише такою мiрою, якою вони у субуктами
матерiальних правовiдносин, преюдицiальне повязаних з пред-
метом спору, - правовiдносин мiж позивачем та вiдповiдачем.
<Субтретi> особи такоє юридичноє заiнтересованостi не мають,
єх заiнтересованiсть носить фактичний характер.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау спецiаль-
ний випадок участi третiх осiб у справi про поновлення на роботi.
Згiдно iз ст. 109 ЦПК, якщо судом буде встановлено, що звiльнен-
Див.; Ильинская Й. М. Участие третьих лиц в гражданском процессе. М.,
1982. С. 72.
49-144
98
Глава VI
ня або переведення було проведено з явним порушенням закону,
вiн повинен у тому ж процесi покласти на винну службову особу
обовязок вiдшкодувати державному пiдприумству, установi,
органiзацiє, колгоспу, iншiй кооперативнiй органiзацiє, єх обуд-
нанню, iншiй громадський органiзацiє шкоду, заподiяну в звяз-
ку з оплатою за час вимушеного прогулу або за час виконання
нижчеоплачуваноє роботи.
Як зазначауться в п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд б листопада 1992 р. № 9 <Про практику розгляду су-
дами трудових спорiв>, при цьому належить враховувати, що при
незаконному звiльненнi або переведеннi на iншу роботу, невико-
наннi рiшення про поновлення працiвника на роботi, що мало
мiсце пiсля введення в дiю п. 8 ст. 134 та новоє редакцiє ст. 237
КЗпП, настау повна матерiальна вiдповiдальнiсть винних у цьо-
му службових осiб i обовязок вiдшкодувати шкоду, заподiяну
пiдприумству, установi, органiзацiє у звязку з оплатою працiвни-
ковi часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеопла-
чуваноє роботи може бути покладено при допущеннi ними в цих
випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як
передбачалось ранiше.
i Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995.
№1.С.387.
Глава
VII
УЧАСТЬ ПРОКУРОРА
В ЦИВiЛЬНОМУ ПРОЦЕСi
1. Завдання прокурора в цивiльному
процесi
Хєiдповiдно до ст. 121 Конституцiє Украєни на прокура-
туру покладауться здiйснення представництва iнтересiв громадя-
нина або держави в судi у випадках, визначених законом. Функ-
цiя, такого представництва для прокуратури Украєни у новою.
Пiд представницькою функцiую прокурора слiд розумiти дiяль-
нiсть прокурора, спрямовану на захист iнтересiв громадянина або
держави через порушення цивiльних справ у судi у визначених за-
коном випадках, участь в єх розглядi, а також у провадженнi по пе-
ревiрцi законностi i обгрунтованостi рiшень, ухвал чи постанов суду.
Представництво прокуратурою iнтересiв громадянина або
держави запроваджене Конституцiую з метою посилення га-
рантiй захисту вiд неправомiрних посягань на найвищi соцiальнi
цiнностi: людину, єє життя i здоровя, честь i гiднiсть, недотор-
каннiсть i безпеку, а також конституцiйний устрiй, суверенiтет,
територiальну цiлiснiсть Украєни, недоторканнiсть кордонiв,
економiчну (майнову) та екологiчну безпеку. У звязку з цим iнте-
рес до процесу у прокурора як представника державного органу
завжди мау не особистий, а посадовий, державний характер.
Його заiнтересованiсть у справi визначауться особливим мiсцем
органiв прокуратури в системi органiв влади.
Виходячи з наведених мiркувань, завдання прокурора при ре-
алiзацiє ним судово-представницькоє функцiє полягау в тому, що
прокурор, здiйснюючи представництво iнтересiв громадянина
або держави в судi, мау вживати заходiв до усунення порушень
прав та охоронюваних законом iнтересiв, причин єх порушень та
умов, що цьому сприяють, а також до вiдшкодування матерiаль-
них i моральних збиткiв вiд правопорушень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80