11. Забезпечення доказiв
1-i.ившьне процесуальне законодавство передбачау, що
особи, якi мають пiдстави побоюватись, що подача потрiбних для
них доказiв стане згодом неможливою або утрудненою, мають
право просити суд пiд час розгляду справи або суддю як до, так
i пiсля подачi заяви забезпечити цi докази (ст. 35 ЦПК).
Забезпечення доказiв - це заходи, спрямованi на збережен-
ня вiдомостей про обставини справи, коли у пiдстави припуска-
ти, що використання цих вiдомостей в подальшому може стати
утрудненим або неможливим (вiдєзд свiдка в тривале закордон-
не вiдрядження, втрата якостей речi тощо).
Забезпечення доказiв вiднесено виключно до компетенцiє
судiв. Згiдно iз ст. 36 ЦПК суддя забезпечуу докази шляхом до-
питу свiдкiв, призначення експертизи, витребування та огляду
письмових i речових доказiв. Про забезпечення доказiв суд або
суддя постановляу ухвалу, в якiй зазначау порядок i спосiб єє ви-
конання. Протоколи i всi зiбранi в порядку забезпечення доказiв
матерiали надсилаються до суду, який розглядау справу.
Заява про забезпечення доказiв повинна мiстити суть i фор-
му потрiбних доказiв, зазначення обставин, якi пiдтверджують-
ДивТеориядоказательстввсоветскомуголовномпроцессе.М., 1973. С. 725.
214 Глава XV
| ся цими доказами, пiдставу, на якiй просять забезпечити докази,
справу, для якоє потрiбнi забезпечуванi докази. |
i Заява про забезпечення доказiв розглядауться протягом де-
сяти днiв вiдповiдно судом або суддею того суду, в районi дiяль-
ностi якого належить провести цi процесуальнi дiє, з повiдомлен-
ням заiнтересованих осiб. Однак неявка єх не перешкоджау роз-
глядовi заяви.
У виняткових випадках, а також у випадках, коли не можна
встановити, до кого позивач може згодом предявити позов, заява
про забезпечення доказiв розглядауться тiльки за участю заявника.
Оскарження ухвали про забезпечення доказiв не допускауте
ся. Ухвалу про вiдмову забезпечити докази можна оскаржити.
Глава
XVI
позов
," 1 .Поняття позову та його елементи.
-є Види позовiв
У позовному провадженнi розглядауться i вирiшууться
спiр про право цивiльне, тобто спiр, який виник з цивiльних,
сiмейних, трудових i кооперативних правовiдносин.
Процесуальним засобом порушення судовоє дiяльностi по за-
хисту прав громадян i юридичних осiб у позовному провадженнi
у позов, в якому заiнтересована особа (позивач) викладау своє ви-
моги до порушника субуктивного права (вiдповiдача). Зверта-
ючись до суду з позовом, позивач просить винести рiшення, яким
привести поведiнку вiдповiдача у вiдповiднiсть з вимогами норм
права. Вимоги позивача можуть бути направленi на визнання
його прав, на вiдновлення становища, яке iснувало до порушен-
ня права, i припинення дiй, що порушують право, на присуджен-
ня до виконання обовязку в натурi, на припинення або змiну
правовiдносин, на стягнення з вiдповiдача збиткiв, а у випадках,
передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу,
пенi), а також iншими засобами, передбаченими законом.
Поняття позову, як правило, визначауться як звернення заiн-
тересованоє або iншоє уповноваженоє на те особи до суду з про-
ханням про розгляд цивiльно-правового спору i захист субуктив-
них прав. Однак таке визначення поняття позову не вiдображау
повнiстю його правовоє природи. Як засiб порушення процесу-
альноє дiяльностi, i, таким чином, як процесуальне поняття за
своую юридичною природою позов тiсно повязаний з субуктив-
ним матерiальним правом (цивiльним, сiмейним, трудовим, ко-
оперативним), на захист якого вiн предявляуться. Без спiрноє
матерiально-правовоє вимоги позивача до вiдповiдача немау
позову. Тiльки завдяки матерiально-правовiй сторонi позову в
216
Глава XVI
цивiльному процесi iснують такi iнститути, як визнання позову,
вiдмова вiд позову, забезпечення позову, мирова угода тощо.
Матерiально-правова вимога позивача до вiдповiдача стау позо-
вом в тому випадку, якщо вона звернена у вiдповiдний суд, де
пiдлягау розгляду в порядку позовного провадження з дотриман-
ням певних процесуальних гарантiй. Тому суть позову може бути
правильно визначена тiльки з врахуванням удностi його матерi-
альноє та процесуальноє сторони. Позов, крiм процесуальноє сто-
рони - вимоги до суду про розгляд i вирiшення спору про пра-1
во цивiльне, мау матерiально-правову сторону - вимогу пози-|
вача до вiдповiдача про вiдновлення порушеного права.
Таким чином, позов - це вимога позивача до вiдповiдача,
звернена через суд про захист порушеного чи оспорюваного
субуктивного права або охоронюваного законом iнтересу, який
здiйснюуться в певнiй, визначенiй законом, процесуальнiй формi.
Для того щоб позов мiг виконати роль засобу порушення су-
довоє дiяльностi, вiн повинен мiстити в собi певнi складовi час-;
тини (елементи). Елементи позову визначають змiст судовоє|
дiяльностi, iндивiдуалiзують позови. За елементами проводить-
ся класифiкацiя позовiв на види, встановлюються межi судового
розгляду i предмет доказування. Елементи позову мають важливе
значення для органiзацiє захисту вiдповiдача проти позову, для
вирiшення питання про прийняття позову до судового провад-
ження. Вони визначають суть вимоги, на яку суд повинен дати
вiдповiдь у своуму рiшеннi.
Кожний позов складауться з трьох елементiв: предмета, пiд-
стави, змiсту.
Предметом позову у матерiально-правова вимога позивача до
вiдповiдача, вiдносно якоє суд повинен винести рiшення. Ця вимога
повинна носити правовий характер, тобто бути врегульованою
нормами матерiального права, а також бути пiдвiдомчою суду.
В процесi розгляду та вирiшення цивiльноє справи по сутi по-
зивач мау право змiнити предмет позову (ст. 103 ЦПК), тобто,
звернувшись до суду з однiую вимогою, в процесi розгляду справи i
вiн може замiнити цю вимогу iншою. Таке право позивача забез-\
печуу швидкiсть i оперативнiсть розгляду справи. Однак змiна |
предмета позову можлива лише протягом розгляду справи по сутi |
i в межах спiрних правовiдносин. У випадку, коли нова вимога |
позивача виходить за межi спiрних правовiдносин, позивач зо-
бовязаний предявити новий позов. . й-i"
Позов
217
Правильне визначення предмета позову мау важливе прак-
тичне значення, оскiльки предмет позову визначау суть вимоги,
на яку суд повинен дати вiдповiдь у рiшеннi. За предметом позо-
ву визначауться пiдвiдомчiсть даноє справи, проводиться класи-
фiкацiя на окремi категорiє справ.
Матерiально-правова вимога позивача повинна опиратися
на пiдставу позову.
Пiдставою позову визнають обставини, якими позивач об-
грунтовуу своє вимоги (ст. 137 ЦПК). Цими обставинами можуть
бути лише юридичнi факти, тобто такi факти, якi тягнуть за со-
бою певнi правовi наслiдки: виникнення, змiну чи припинення
правовiдносин. Тому в пiдставу позову не можуть входити обста-
вини, що виступають доказами по справi. З ними закон не повя-
зуу виникнення, змiни або припинення прав чи обовязкiв. Вони
лише пiдтверджують наявнiсть чи вiдсутнiсть юридичних фактiв,
якi входять у пiдставу позову.
В пiдставу позову може входити як один, так i декiлька юридич-
них фактiв. Однак для обгрунтування вимоги позивач повинен на-
водити завжди повний комплекс фактiв. Вiдсутнiсть одного з них
може зробити вимогу необгрунтованою. Так, наприклад, пiдставою
позову про стягнення коштiв на утримання дiтей (алiменти) у: а) факт
перебування позивача i вiдповiдача в зареустрованому шлюбi;
б) факт народження дитини в цьому шлюбi; в) факт перебування ди-
тини на утриманнi позивача. Тiльки при наявностi цього комплек-
су (складу) фактiв позовна вимога може вважатися обгрунтованою.
Пiдстава позову включау в себе тi юридичнi факти, якi пiд-
тверджують наявнiсть чи вiдсутнiсть спiрних правовiдносин, а
також факти, якi пiдтверджують порушення прав позивача (при-
вiд до предявлення позову).
Юридичнi факти, покладенi в пiдставу позову, свiдчать про те,
що мiж сторонами iснують правовiдносини i що внаслiдок певних
дiй вiдповiдача цi вiдносини стали спiрними. Вiд характеру спiрних
правовiдносин залежить правова квалiфiкацiя спору.
Слiд пiдкреслити, що чинне процесуальне законодавство не ви-
магау вiд позивача обгрунтування своєх вимог вiдповiдними норма-
ми права. На суд покладауться обовязок встановити спiрнi правовiд-
носини i застосувати до них вiдповiднi норми матерiального права.
Пiдстава позову мау важливе практичне значення. Правильне
єє встановлення визначау межi доказування, а також у гарантiую
прав вiдповiдача на захист проти позову.
218____ГлаваXVI_____________
Пiдстава позову викладауться в позовнiй заявi. Однак, як вже
зазначалося, протягом всього часу розгляду справи по сутi по-
зивач мау право змiнити пiдставу позову (ст. 103 ЦПК). Така
змiна може мати мiсце i допускауться чинним законодавством з
метою встановлення обуктивноє iстини i дiйсних взаумовiдносин
мiж сторонами. Разом з тим закон дещо обмежуу позивача в
можливостi змiни пiдстави позову: мiняючи єє, позивач не мож
вийти за межi спiрних правовiдносин.
Слiд зазначити, що в теорiє цивiльного процесуального пр;
ва немау удиноє думки щодо складових частин (елементiв) позс
ву. Однi процесуалiсти вважають, що немау необхiдностi видiля-
ти змiст позову як окремий елемент, оскiльки вiн охоплюуться
предметом i пiдставою, iншi - заперечують проти цiує точки зору
i обгрунтовують необхiднiсть видiлення такого елементу.
Видiлення змiсту позову як його елементу у необхiдним, ос-
кiльки в позовi повиннi вiдобразитися двi вимоги позивача: ви-
мога до суду про захист порушеного чи оспорюваного права i
вимога позивача до вiдповiдача. Тому пiд змiстом позову необ-
хiдно розумiти вид судового захисту, за яким позивач звертауться
до суду. Позивач може просити суд винести рiшення: про присуд-
ження йому певноє речi; про поновлення порушеного права; про
визнання наявностi чи вiдсутностi субуктивних прав; про змiну
чи припинення iснуючого мiж сторонами правовiдношення.
Тому вимога позивача про присудження, визнання чи перетво-
рення певних правовiдносин i у змiстом кожного позову.
Видiлення змiсту позову як вимоги позивача, направленоє до
суду, про здiйснення певних дiй мау важливе практичне значен-
ня. Змiст позову допомагау визначити пiдвiдомчiсть даноє спра-
ви суду, а також встановити межi дослiдження справи в судово-
му засiданнi i постановити конкретне, повне i доступне рiшення,
що у пiдставою для швидкого i правильного вiдновлення пору-
шеного права. За змiстом позови класифiкуються на окремi види.
Всi елементи позову тiсно повязанi мiж собою. Юридичнi
факти, якi пiдтверджують субуктивне матерiальне право i у
пiдставою позову, визначають юридичну природу матерiально-
правових вимог, що складають предмет позову. В той же час
матерiально-правова вимога визначау процесуальну форму захи-
сту, тобто змiст позову.
Позови можна класифiкувати на види, беручи до уваги
рiзнi критерiє. Найбiльш розповсюдженою у класифiкацiя п6-
i__________________Позов_______________219
iовiв на види заматерiально-правовим i процесуально-право-
им критерiями.
Враховуючи матерiально-правовий критерiй, позови подiля-
ються на види залежно вiд характеру спiрних правовiдносин. По-
чови можуть виникати iз цивiльних, сiмейних, трудових, коопера-
тивних та iнших правовiдносин. Кожний з цих видiв позовiв мож-
на пiдроздiляти залежно вiд iнститутiв чи окремих норм галузей
права. Наприклад позови, якi виникають iз сiмейних правовiдно-
син, можна подiляти на позови про стягнення алiментiв, про роздiл
спiльного майна мiж подружжям, про розiрвання шлюбу тощо.
Такий подiл позовiв на види мау не тiльки теоретичне, а й
практичне значення. Залежно вiд характеру спiрних правовiдно-
син суд може вирiшувати питання про пiдвiдомчiсть спору, про
предмет доказування, визначити субуктний склад спору, на-
лежнiсть i допустимiсть доказiв та iн. Ця класифiкацiя позовiв на
види дозволяу зосередити увагу на процесуальних особливостях
розгляду i вирiшення окремих категорiй справ.
У вимозi до суду про порушення судовоє дiяльностi по захи-
сту прав i законних iнтересiв визначауться i засiб бажаного захи-
сту - як наслiдок, на досягнення якого спрямована ця дiяльнiсть.
За засобом процесуального захисту позови подiляються на три
види: про присудження, про визнання i перетворювальнi.
Позови про присудження - найбiльш поширений вид по-
зовiв, коли позивач вимагау примусового здiйснення обовязку
боржника-вiдповiдача. Кожний процес виникау в звязку з тим,
що субуктивне право позивача порушено або у загроза його по-
рушення, внаслiдок чого виникау необхiднiсть звернутися до суду
за захистом свого права. Позови про присудження предявляють-
ся, як правило, в тих випадках, коли право позивача вже пору-
шено i необхiдно здiйснити певнi дiє для його поновлення. Типо-
вими прикладами позовiв про присудження у позови про стягнен-
ня алiментiв, про виселення з жилих примiщень, про стягнення
боргових сум на пiдставi договору позики тощо.
Характерною особливiстю позовiв про присудження у те, що
пiсля єх розгляду i винесення по них рiшення, якщо позови доб-
ровiльно не виконуються, то вони можуть бути виконанi в при-
мусовому порядку. В судовiй практицi цi позови нерiдко поудну-
ються з позовами про визнання, коли позивач вимагау не лише
визнати за ним право, а й примусити вiдповiдача до виконання
певних обовязкiв.
Глава XV i


Позови про визнання - це такi позови, коли позивач просить 1
суд пiдтвердити наявнiсть чи вiдсутнiсть мiж ним i вiдповiдачемi
певних правовiдносин. Позови про визнання предявляються в
тих випадках, коли порушення права позивача, як правило, не-
мау, однак мiж сторонами виникли сумнiви щодо iснування чи
дiйсностi мiж ними вiдносин, якi мають правовi наслiдки. Звер-
таючись до суду з позовом про визнання, позивач не ставить
перед собою мети про матерiальне присудження, його мета по-
лягау в усуненнi сумнiвiв вiдносно iснування правовiдносин.
Залежно вiд мети, яку ставить перед собою позивач, позови
про визнання подiляються на позитивнi i негативнi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80