!>Йi ::: i
р - i У ЗДК- .iйййЙi .<ЙвЙМiЙоИфвЙЙ
у:пра>йуй>сйа
ааяБжИ.iiейiййа
тiю-iнозйНюяре
тва, а також iноземаi пiдпрчумйгва Й органiзацiє корi
хиюєййiаюйiйрдi 11"!"
фйиiЙйН
о цивiльна гiроє
дприуйств-та оє
зоцесуальнимиз
i прав<зяатнiсть iноземцiв,
- -.. - 1 1"- -
; заявники!:
неп
: <ЦiоiриаЗ 1йIраик<жрйп
Говорячи про iiравесiановиєєш
упиєйтисяiiй прбцееуальнойу iгайовищi iнозейаоєдержаййЕ;
iдеться про так званий судовiю iмунiтет (вiд лає. iпiгйШП--
єедоторканйiсть, звiльненш вiдчого-небудь), коли гiозр пре-
єявляуться до iноземноє держава.
В силу принципу нацiональтогр режиiму i судового iмунiтей;
i у iноземноє держави iноземцi, яi i громадяни Украййє, можуть 1
| iредявити позов до шоземнiяеркави, проситкйррзаcеяиiiечеи<|
i iя позову i звернення стягноздя (й майно моземцоє дерЖiайи> яiее
i находиться в УкргмИ,лиед зд: - - . . .. . . ",..""" л1iЙi,"Рi
вiдко ДО яксйхрйИиЙададрiвнєя не iкторноДЯi
рiйИ>й(№Авйй|в>Ю
,жйЙйАйi#1|iЖЙiiЙй Мiййiйiааев(й>є<
МаДЯi1И,1ТО тДЙПЙОв№ПiЯНИ]ЙiПртД
явR<вiт1<жразИидип-
з%iицгiгоеоби,>зазна-
;iдRр0вор>>єфайва,
даiiИОУздлєСтраваяврвр
|а|>однедоєВравй або
Щєi.- /.iЯГ.ГЖЄИ.i
иiщавйййтйа
иiєтвдяжеиеi
i.єiсяададив-
ирсбналу
ЗДьних
ьН№%н
:ЖЙ%.
ломатйчнi]
Е|(i№.у.ЙИДiИRє
пiдлягають ii
уiйбжаж,!-.
мiаедiроi
>"адю>9йiй>
У,тiИ>i,-,....,"." ",._,
,,,-iЖiiiйв>Ж<вР№№|ЙЙйiй|
i;Дiплда№ii!5
i:єє1
сгАiрцо -вйє шяиi1 ттт.iт ттiiпяiiiпiii11 йь>iржiр
Н ->1-i Пд д .4 КА, --iНя я1 ЧиУД > ii-ШуггiДЯД1!>!>> iЧiИiii 1 1
"тiТi АТ .ер
оиедюi>
з|снвов,адм|
тиогб.Оредст об-
,,зджто:Iєгiяуеєщ "ЖНiйЙЙ14
ного,;й]В| якi вйконуклобовязiадпо.рбсруу
нвд,Д]|яломвД представнизджп., 5 Положення). ... " ,,,
єЄодоєйii|iря iгiро диiщоматичийлеяставшн
устадєнiм тбз назва-
нйх<хкорє>е Зпдноз iщ. 13-Гб заз-
на)тейюгоЄЩожен вiд кримiнальноє, адмiнiстратив-
ноє i9р/Й%цЙра т
йрiлi,а[
гдавяЙййєЙшЄНєЖхй
468Е
- оя юiвюьяiдйвюiеiразБйвйвк/кашйиєв
яюяр(в(оiваютьрам>манi>>i>ллишеедадо
при виконаннi службових обов!язкiв,алезаумови, якщо вони не
iєiф9маащн№Уiфи0.ввроммваютьвМкра
а гй >ДйєЖ обужйiую<таУiЮЧЕЮоиадуi ям нсiй громадянами Ук>
рiєЙияабанепрояаюзютйжУєршгаєюотiйво; тiльки щодо дiй
здiйсненйхииздйєфи викстаюаслужбовихюбовязкiв. - ч
рИаввденiлдодож юiя;щода iмунiтетупевного кола осiб вiд i
юрисдйкщєеудiв у єщвiлвнихi справах повнiстю вiдповiдають
б>ааiато(гiRроиюй]ВаденсьiКє> конвенцiє про дипломатичнi зноси-
ни дiд; iквєтнЯiiЗбiрiє i-.; ;,еiiiт є-п- -.."-, -с-; , :.<
ч /Суть судовопо iмунiтету-перелiчених осiб полягау в тому, що
вони пiдлягають юрисдикцiє судiв Украєни лише у межах, визна-
чених нормами мiжнародного права або договорами з вiдповiд-
ними державами i тiльки за наявностi згоди, на це акредитуючоє
держави. Йдеться про випадки, коли дипломатичнi представники
та iншi перелiченi особи вступають у цивiльно-правовi вiдносини
як приватнi особи в звязку з позовами про належне єм нерухоме |
майно на територiє Украєни, позовами, що стосуються спадкуван-
ня, а.також у звязку є Позовами, що виникають з єх професiйноє
чи комерцiйноє дiяльностi, здiйснюваноє ними за межами службо-
вих обовязкiв (п. 13 Положення, ст. З i Конвенцiє).
До осiб, якi користуються судовим iмунiтетом в Украєнi, на-
лежать також працiвники консульських установ - консульськi
посадовi особи i консульськi службовцi консульськоє установи.
Згiдно з Вiденською конвенцiую про консульськi зносини вiд 24
квiтня 1963 р. i Положенням про дипломатичнi представництва
i консульськi установи iноземних держав в Украєнi вiд 10 червня
1993 р. до консульських посадових осiб належать особи, включа-
ючи главу консульськоє установи, яким доручено виконання кон-
сульських функцiй (генеральнi консули, консули, вiце-консули,
консульськi агенти), а до консульських службовцiв - особи, якi
здiйснюють адмiнiстративно-технiчне обслуговування консульсь-
коє установи.
Консульськi посадовi особи i консульськi службовцi не пiдля-
гають юрисдикцiє судових органiв щодо дiй, здiйсненних ними пiд
час йиконання консульських функцiй. Однак зазначенi особи
можуть бути притягнутi як вiдповiдачi за позовами, що випли-
вавдтьiЗ договорiв, за якими вони прямо чи побiчно не прийняли
на бебе-зоiбiйвязаиь як аденгiв держави, яiiу вонилредставяяютеє
, .iущи ,...1, i." " г.-ДiЖД
(то0(iдаєуiєi.яклєжяiмйтев<и)i<<ако>заа
, _, - ---1.-"" ,.,...>. .-<-<<>>

ТОiОТиiДИиiпжкл:{яав>>>таи,<>>~-,~-----",-г--,_" .,,..",...",",,. .
дувiаю>iздвоiафйв<як
(спп, ЗєМйнвєМєiЙйiєЙве
i Дипжiматичнийiмункведжждарюеилмiт
iноземних держав, настеаiвдарлюiiщдгаи -урядоайк делегацiй
iноземних держав, ямєiриаявйiкУкрашудляуча<т в-мЬкнарод-!
них переговорах, мiжн.фаiдйта:конфереаздєяхiздарадагi!аботiнш
ми офiцiйними доручвяйжнi,; атажок на членiв єх сiмей, якi -Єх су-
проводжують i не у громадяiяяВажливо зазначити, вдосуяовийiiиуютстнадастєх;я
державi, й" дипломатичним представництвнiАкЬмсуйьевiйiiуiЯ
тановам та єх посадовим особам, вщходячи з принципу взаумностi
(ч..3.(ж 425ЦПК). :<-., :-.,. :iл.".Є"<л!.;:;;,;iч. i .п..;гц-:пii
iЦивiяьна процесуальна дiуздатнiсть здоземцiв таiйоземнйх
юридичних осiб визначауться в Украєнi також за (оаковой суду>,
тобто за ЦПК Украєни, який з цих питань не iиiетаєягьiпривязоєк
до iноземного права. Це означау; що iноземецьi яiеийдосяг по-
внолiття за украєнським законодавством (18 рокiв)> можеi особи-
сто здiйснювати своє права в судi iдоручати веденйii<здфййй пред>
ставниковi, незважаючи на те, що за законом своує краєни вiн
вважаутiйя неповнолiтнiм. Японське цивiльне законодавство,
наприклад, встановлюу вiк цивiльного повнолiття - <повних 2
рокiв>(ст,3<ЬЩКIЯпонiє).--11-- -- : 11 : .1.1 ;!1; ;,-.>й
В деяких мiжнародних договорах питання про визначення
цивiльноє процесуальноє дiуздатностi iноземних осiбвиршiуеть-
сяпо-iншому. -
Необхiдно вiдзначити, що у мiжнародних договорах не мiс-
титься норми, яка б виключалазагальне правило про процесу-
альну дiуздатнiсть iноземних осiб.
Отже, питання цивiльноє процесуальноє дiуздатностi iнозем-
них громадян i осiб без громадянства мають вирiшуватися в Ук-
раєнi не за законодавством своує краєни, а за цивiльним процесу-
альним законодавством Украєни.
Цивiльна процесуальна дiуздатнiсть складауться не тiльки з
здатностi особи особисто здiйснювати своє права в судi, але й
доручати ведення справи представниковi. В силу принципу <за-
кону суду> особиста участь у справi iноземця не позбавляу його
права мати по цiй справi представника (ст.110 ЦПК)., -
Оскiлькя нацiональний режим цивiльного суйочинстваiєєошй
рйєепi.ся на iноземних осiб; можна зробити висновок, що єх здред
конодавствймУ
жайи.iйсєйiНЙiЗЙЄН ._
маiстрокдєєдорйаiеюввизнаиаготаеязазакономi
видана домрешста-Однакдовiретсть не може бути визнонi
дiйсною внаслщок недодержання форми, якщо остання вiдловi
дау вимогам закону iУкраийй ВважауєйьсЯу що такий йарядаєЙ
офораяйбнйя доруенвя юс сунеречидi <закону суду>, за умовiйi
якщо його змiст вiдповiдау вимогаздставей 99/114> 115 ДiШ
Крiм цiує умови .iноземна довiренiств, як iiбудь-який iофiвдйЙi
ний документ, що. походить вiд iноземноє влади, повинна бути
легалiзована. Згiдно з Койсульскким Статутом Украєни вiд 2
КВiТНЯ;iа43iЗЙИЄНЄЙ>ВiДiт
iЯЯЗД.|МЕ|ЕИi
Уiфайюжкожуиирйяризйачемiв на посаду одек-1
тенєiiiристзтааедовиконаєтеясв
одержання дозволу держави перебування (екзекватур>)>>.-
. . -,..,.-. 1;;/..;11;;.1.>,"-1-.--V!".. 111; ;є. ,.п01. .й, ;..i 1- - :
- :: .;..є4:Т1№ є Е
...жнш.#,iiйаде№%
472
ГлаваХХУЛ
ства, iноземнi пiдприумства та органiзацiє. У звязку з цим вини-
кау проблема> шдсудностi/справза участю названих субуктiв.
.>;.,. У; мiжнародному дщвiиьному процесi пiд пiдсуднiстю цивiль-
них сйрааз:№ОЗт!МВЕИМ;влемеiiтокє (мiжнародною пiдсуднiстю)
рй!8у,мiюiгь; комдетенцiюудiв иевйоє держави щодо розгляду i
вирiшеная iцивiаьтек справ та.здiйснення окремих процесуаль-
них, дай стееощiоздозвмн 1
.; iснують єрИiоедовнi системи визначення мiжнародноє пiдсуд-
Зетєзадевнимй ознаками; 1) громадянства сторiн конфлiкту
(Францiя, iталiя);:!) мiсця Проживаннявiдповiдача (ФРН, Авст-
рiя); 3) присутностi вiдповiдача на землi краєни суду (Велика Бри-
танiя, США). т й додатковi критерiє визначення пiдсудностi:
мiсцезнаходження спiрного обукта, заподiяння шкоди, безпiд-
ставне збагачення, виконання договору тощо.
{" Загальнi правила пiдсудностi визначаються стосовно iноземцiв
так саме, як i стосовно громадян Украєни. Вiдповiдно до ст.424
ЦПК пiдсуднiсть судам Украєни цивiльних справ по спорах, в яких
беруть участь iноземнi громадяни, особи без громадянства, iно-
земнiпiдприумства i органiзацiє, а також по спорах, в яких хоча б
одна iз сторiн проживау за кордоном, визначауться законодав-
ством Украєни. Отже, при вирiшеннi питання про мiжнародну
пiдсуднiсть в Украєнi також дiу <закон суду>. Це означау, що при
визначеннi пiдсудностi цивiльних справ за участю iноземного еле-
мента може мати мiсце загальна територiальна пiдсуднiсть, аль-
тернативна, виключна, договiрна та родова пiдсуднiсть.
За загальним правилом внутрiшньоє територiальноє пiдсуд-
ностi позови предявляються в судi за мiсцем проживання вiдпо-
вiдача або мiсцем знаходження органу управлiння юридичноє
особи (ст. 125 ЦПК).
Однак щодо цього загального правила варто зазначити, що
позови до вiдповiдача, який не мау в Украєнi мiсця проживання,
можуть бути предявленi за мiсцезнаходженням його майна або
за останнiм вiдомим мiсцем його проживання в Украєнi (ч. 8
ст. 126 ЦПК).
До справ з iноземним елементом можуть бути застосованi й
iншi норми цивiльного процесуального законодавства Украєни,
що регулюють питання пiдсудностi. Так, керуючись нормами про
альтернативну пiдсуднiсть, передбаченими ст. 126 ЦПК щодо ци-
т Див.. Пучииский В.-К. Пройзводство по денам с участием инйсТраииьiх лиц/
/Хозяйствок праве>. 1996.Д64..0"30.; ;;i.- iц i єє, О БРОХ .
Мiжчародний цивiльний процес
вiльних справ рiзних категорiй.шозивач може сам обрати суд-
украєнський або iноземний. Маючи.можливiсть такоговибору, вiй,
як правило, обирау украєнський;, оскiльки звернениядо iноземно-
го суду, навiть за наявностi нацiонального режиму йудовоiрОзаАИ-
стуу вiдповiднiй краєнi, завжди повязане з певмимйгрудєГощам>.
Згiдно iз ч. i ст. 126 ЦПК .позови вро СТЯГЕЙЙЙЯ алiментiв мо-
жуть подаватися не тiльки замiсцем iфожйвая вiдповiдача, але
i за мiсцем проживання позивача. Так, громааяйинiУкраєНй звер-
нувся з позовом про стягнення коштiв на утримаиия дитини зi своує
жiнки, яка проживау у Мурманську Росiйськоє Фейеращє. Вiн звер-
нувся у суд за мiсцем свого проживання- Красноградський рай-
онний суд Харкiвськоє областi. Суд прийняв справу до свого про-
вадження. Громадянка i жителька Украєни звернулась у Купянсь-
кий районний суд Харкiвськоє областi за мiсцем свого проживання
з позовом до автопiдприумства Магаданськоєобластi Росiйськоє
Федерацiє про вiдшкодування шкоди, заподiяноє втратою году-
вальника. Суд прийняв позовну заяву i розглянув справу по сутi.
З цим позовом громадянка могла також звернутися згiдно з ЦПК
Росiйськоє Федерацiє або Конвенцiую держав - членiв СНД в суд
Росiйськоє Федерацiє за мiсцем заподiяння шкоди або за мiсцем
знаходження органу управлiння автопiдприумства.
Вiдповiдно до ч. 12 ст. 126 ЦПК позови про розiрвання шлю-
бу можуть предявлятися також за мiсцем проживання позивача у
випадку, коли при ньому у неповнолiтнi дiти або коли йому за ста-
ном здоровя чи з iнших поважних причин виєхати до мiсця про-
живання вiдповiдача важко. Так. наприклад, громадянин Украє-
ни звернувся у Купянський мiський суд Харкiвськоє областi за
мiсцем свого проживання з позовом до громадянки Росiє про ро-
зiрвання шлюбу. Украєнський суд обгрунтовано прийняв дану за-
яву до свого провадження (навiть не дивлячись на те, що дитина
проживала з вiдповiдачкою в Приморському крає), враховуючи,
що виєзд до мiсця проживання вiдповiдачкиутруднений.
На тих же пiдставах Анкарський правовий суд Турцiє прий-
няв до свого провадження i розглянув справу стосовно позову
громадянина Турцiє до громадянки Украєни жительки Харкова
про розiрвання шлюбу. Згiдно iз ч. 2 ст. 197 КпШС розiрвання
шлюбiв мiж громадянами Украєни та iноземними громадянами,
здiйснене поза межами Украєни за законами вiдповiдних держав,
визнауться дiйсним в Украєнi, якщо в момент розiрвання щлюбу
хоча б один з подружжя проживав поза межами Украєни < у i
>№, " --є>
УЯУ-
<бак


; i:
Ц;!
i,
!i


482 Глава XXVII
ни або можуть за своєм змiстом завдати шкоди iнтересам Украєни, |
або мiстять вiдомостi, що порочать честь i гiднiсть громадян (ст. 55).
Правило про консульську легалiзацiю мiститься також у Кон- i
сульських конвенцiях. Наприклад, у Консульськiй конвенцiє мiж
Украєною i Соцiалiстичною Республiкою Вутнам вiд 8 червня
1994 р. прямо вказано, що консульська посадова особа мау право
засвiдчувати доручення юридичних осiб i громадян акредитуючоє
держави, засвiдчувати документи, переклади, копiє i пiдписи на цих
документах; легалiзувати документи, складенi вiдповiдно до чин-
ного законодавства компетентними органами обох держав. Доку-
менти, легалiзованi або засвiдченi консульською посадовою осо-
бою, визнаються дiйсними, як документи, складенi компетентним
єi органом держави перебування, за умови, що цi документи не про-
тирiчать законам i правилам цiує держави (ст. 42).
Розглянутi правила про дiйснiсть документiв (єх легалiзацiю)
дiють, якщо iнше не передбачено договорами про правову допомо-
гу. Так, у ст. 29 Договору мiж Украєною i КНР говориться, що до-
кументи, якi були складенi або засвiдченi судом чи iншою компетен-
тною установою однiує Договiрноє Сторони, дiйснi при наявностi
пiдпису та офiцiйноє печатки. У такому виглядi вони можуть прий-
матися судом або iншою компетентною установою другоє Договi-
рноє Сторони без легалiзацiє. Офiцiйнi документи, якi складенi на
територiє однiує Договiрноє Сторони, можуть мати доказову силу
офiцiйних документiв i на територiє другоє Договiрноє Сторони.
По сутi аналогiчним чином вирiшено питання про дiйснiсть
та доказову силу офiцiйних документiв в Конвенцiє держав -
членiв СНД, а також в угодах про правову допомогу та правовi
вiдносини мiж Украєною та Литовською Республiкою, Республi-
кою Грузiя, Республiкою Польща, Латвiйською Республiкою,
Естонською Республiкою, Республiкою Молдова, Монголiую.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80