76 ЦПК).
На сторону, яка недобросовiсно заявила безпiдставний позов,
або розпочала безпiдставний спiр проти позову, або систематич-
но протидiяла правильному i швидкому розглядовi та вирiшен-
ню справи, суд може покласти оплату на користь другоє сторо-
ни винагороди за фактичну втрату робочого часу вiдповiдно до
середнього заробiтку, але не бiльше пяти процентiв вiд задово-
леноє частини позовноє вимоги (ст. 77 ЦПК).
Суми, належнi свiдкам, експертам i перекладачам, виплачуються
судом пiсля виконання ними своєх обовязкiв, незалежно вiд стягнен-
ня з сторiн сум для оплати свiдкiв i експертiв (ст. 74 ЦПК).
Витрати по оплатi працi перекладача не у витратами по спра-
вi i вiдносяться на рахунок держави, оскiльки мовою судочинства
у державна украєнська мова i дотримання цього принципу е обо-
вязком суду.
4. Судовi штрафи
У часники цивiльного процесу, як правило, добровiльно
виконують своє процесуальнi обовязки. В разi невиконання цих
обовязкiв до них може бути застосована така мiра процесуаль-
ного впливу, як судовий штраф. Судовi штрафи, якi застосову-
ються при розглядi та виконаннi судових постанов, мають про-
цесуальну природу. Враховуючи, що юридичною основою зас-
тосування штрафу у норми цивiльного процесуального права,
_________________Глава ХП________________
вони накладаються на осiб за невиконання процесуальних обс
вязкiв та вимог суду, застосовуються судом при здiйсненнi прая
восуддя з цивiльних справ i служать досягненню мети цивiльною
го судочинства.
Судовий штраф - це мiра процесуального впливу у виглядi
грошового стягнення, яка накладауться судом у випадках i роз-
мiрах, передбачених ЦПК, на осiб за невиконання процесуаль-
них обовязкiв та вимог суду.
Судовi штрафи дiють на майнову сферу особи i у карою за не-
виконання конкретних процесуальних обовязкiв, сприяють змiц-
ненню дисциплiни в судочинствi та пiдвищують його ефективнiсть.
ЦПК Украєни передбачау широке коло осiб, на яких може
бути накладено судовий штраф. Ними у особи, якi беруть участь
у справi, а також iншi особи.
На осiб, якi беруть участь у справi, накладауться судовий
штраф у разi: невиконання обовязку повiдомити суд про змiну
своує адреси, мiсця проживання або мiсця перебування пiд час
провадження справи (ст. 95 ЦПК); за неявку в судове засiдання
без поважних причин (ст. 172 ЦПК); за неявку в судове засiдан-
ня сторiн без поважних причин, якщо вiд кожноє з них не на-
дiйшла заява про розгляд справи за єх вiдсутностi (ст. 173 ЦПК);
в справах по стягненню алiментiв - на вiдповiдача за неявку в
судове засiдання без поважних причин, якщо суд визнау його явку
обовязковою (ст. 174 ЦПК); за неповiдомлення державного ви-
конавця за мiсцем виконання протягом трьох днiв про змiну мiсця
роботи, проживання i наявнiсть додаткового заробiтку - на
вiдповiдача, який сплачуу алiменти (ст. 408 ЦПК); за невиконан-
ня судового рiшення, яке зобовязуу його особисто виконати
певнi дiє, крiм передачi майна i сплати грошових сум - на вiдпо-
вiдача (ст. 417 ЦПК).
Судовий штраф може бути накладений на iнших осiб у на-
ступних випадках: на свiдкiв - за неявку в суд без поважних при-
чин (ст. 44 ЦПК); на службових осiб пiдприумств, установ, орга-
нiзацiй i громадян - за невиконання без поважних причин ви-
мог суду надати письмовi або речовi докази i за неповiдомлення
про неможливiсть єх надання у встановлений строк (статтi 48, 53
ЦПК), за порушення заходiв щодо забезпечення позову - забо-
рони провадити певнi дiє, платежi, передавати майно (ст. 153
ЦПК), за ухилення вiд виконання розпоряджень державного
виконавця, повязаних iз зверненням стягнення на майно борж-
Судовi витрати..Судовi штрафи 153
ника, що знаходиться у iнших осiб (ст. 386 ЦПК); на службових
осiб пiдприумств, установ, органiзацiй - за втрату виконавчого
листа (ст. 358 ЦРК), за злiсне невиконання вимог державного ви-
конавця подати вiдомостi про заробiток чи про вiдрахування iз
заробiтноє плати, за неякiсне єх виконання або за ухилення прова-
дити безпосередньо стягнення (ст. 407 ЦПК), за незабезпечення
явки представника органiзацiє в судове засiдання (с. 172 ЦПК).
Аналiз норм ЦПК, якi передбачають судовi штрафи, свiдчить
про те, що накладення штрафу у правом суду, тобто, встановив-
ши невиконання особою процесуального обовязку, суд вправi,
виходячи з конкретних обставин, i не накладати на неє штраф.
Накладення ж судового штрафу не звiльняу особу вiд виконан-
ня процесуальних обовязкiв.
Стаття 82 ЦПК мау посилочний характер, установлюу за-
гальнi правила накладення судових штрафiв, обмежууться пере-
рахуванням статей, в яких передбачено судовi штрафи. Однак цей
перелiк не охоплюу всiх випадкiв.
Цивiльним процесуальним законодавством установленi неодна-
ковi пiдстави накладення судових штрафiв. У бiльшостi норм - це
невиконання процесуальних обовязкiв без поважних причин: на
свiдкiв - за неявку в суд (ст. 44 ЦПК); на службових осiб пiд-
приумств, установ, органiзацiй i громадян -за невиконання вимоги
суду подати письмовi або речовi докази i за неповiдомлення про
неможливiсть єх надання у встановлений строк (статтi 48,53 ЦПК);
за неявку в судове засiдання осiб, якi беруть участь у справi (ст. 172
ЦПК). В iнших випадках пiдставою у виннi дiє: за порушення за-
ходiв по забезпеченню позову (ст. 153 ЦПК); втрату виконавчого
документа (ст. 358 ЦПК). В деяких випадках пiдставами у iншi
обставини: за невчинення у встановлений строк певних процесу-
альних дiй (статтi 95,386,417 ЦПК) i за неякiсне виконання вимог
державного виконавця (ст. 407 ЦПК). Але навряд чи можливо виз-
нати, що для накладення судового штрафу достатньо встановити
факт невиконання обовязку, без дослiдження причин. При накла-
деннi штрафу суд завжди повинен зясувати причини невиконан-
ня процесуальних обовязкiв. В разi ж вiдсутностi даних про харак-
тер причин припускауться єх неповажнiсть, якщо встановлено сам
факт невиконання процесуальних обовязкiв.
Крiм зясування причин неявки особи за викликом чи ухилен-
ня єє вiд виконання процесуальних обовязкiв мають значення
вiдомостi про те, чи була особа належним чином повiдомлена про
154
ГлаваХП
виклик до суду. В окремих випадках необхiднi додатковi умови |
iдля накладення судового штрафу на учасника процесу. Так,
згiдно iз ст. 173 ЦПК на сторону, яка не зявилася без поважних|
причин у судове засiдання, штраф накладауться, якщо вiд неє не ]
надiйшло заяви про розгляд справи пiд час єє вiдсутностi.
Законодавець визначау розмiр судового штрафу тiльки в за-\
гальному виглядi, вказуючи на максимальний розмiр, i залишау
на розсуд суду вибiр конкретного розмiру, залежно вiд причин ;
невиконання процесуальних обовязкiв.
Про накладення судового штрафу постановляуться ухвала,
копiя якоє надсилауться оштрафованiй особi (ст. 82 ЦПК). Така
ухвала не може бути оскаржена, але оштрафована особа протя-
гом десяти днiв пiсля одержання копiє може просити суд, який
наклав штраф, про зняття або зменшення його розмiру. Заява
розглядауться в судовому засiданнi з повiдомленням оштрафова-
ноє особи, але єє неявка не перешкоджау розгляду заяви. На ух-
валу про вiдмову зняти штраф чи зменшити його розмiр може
бути подана скарга i внесене подання прокурором (ст. 83 ЦПК).
Згiдно iз ст. 417 ЦПК ухвала суду про накладення штрафу може
бути оскаржена оштрафованою особою, а прокурором внесене
окреме подання.
Таким чином, судовi штрафи покликанi забезпечити вико-
нання субуктами цивiльних процесуальних вiдносин покладених
на них процесуальних обовязкiв та вимог суду, сприяючи цим ви-
конанню завдань цивiльного судочинства.
Глава
XIII
ПiДВiДОМЧiСТЬ
ЦИВiЛЬНИХ СПРАВ
1. Поняття й види пiдвiдомчостi
цивiльних справ
iЗiдповiдно до Конституцiє Украєни правосуддя в Ук-
раєнi здiйснюуться виключно судами. Юрисдикцiя судiв поши-
рюуться на всi правовiдносини, що виникають у державi (ст. 124
Конституцiє). Це означау, що судам пiдвiдомчi всi спори про за-
хист прав i свобод громадян. Суд не вправi вiдмовити особi в
прийняттi заяви про порушення справи лише з тiує пiдстави, що
єє вимоги можуть бути розглянутi в передбаченому законом до-
судовому порядку.
Статтею 55 Конституцiє Украєни кожнiй людинi гарантова-
но також право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi
органiв державноє влади, мiсцевого самоврядування, посадових
i службових осiб.
Разом з тим захист субуктивних прав i охоронюваних законом
iнтересiв громадян та органiзацiй здiйснюуться рiзними юрисдик-
цiйними органами (судом, арбiтражними i товариськими судами,
комiсiями по трудових спорах тощо). Кожний з юрисдикцiйних
органiв може розглядати та вирiшувати тiльки тi цивiльнi справи,
якi вiднесенi до його ведення, тобтопiдвiдомчi йому.
В процесуальнiй лiтературi поняття пiдвiдомчостi визна-
чауться по-рiзному.
Деякi автори визначають пiдвiдомчiсть як коло спорiв про
право й iншi матерiально-правовi питання iндивiдуального зна-
чення, вирiшення яких вiднесено до ведення тих чи iнших органiв
держави чи громадськостi; iншi - як властивiсть справ, в силу
якоє вони належать розвязанню певними органами. iнколи ви-
значають пiдвiдомчiсть через компетенцiю суду, вважаючи, що
судова пiдвiдомчiсть - це частина судовоє компетенцiє.
156
Глава XIII
Поняття компетенцiє вiдомо всiм галузям права i всiм формам
державноє дiяльностi: законодавчiй, виконавчiй та судовiй. В умо-
вах самостiйностi судовоє влади компетенцiя служить виразом
функцiй i призначення суду при реалiзацiє судовоє влади, однак
не може ототожнюватись з пiдвiдомчiстю.
Враховуючи наведене, компетенцiя - це сукупнiсть повно-
важень, прав i обовязкiв суду та iнших юрисдикцiйних органiв,
а пiдвiдомчiсть - це коло цивiльних спорiв та iнших правових
вимог, якi за законом можуть бути розглянутi судом або iншим
органом цивiльноє юрисдикцiє.
Для визначення поняття судовоє пiдвiдомчостi треба вiдповi-
сти на питання: що саме суд розглядау i вирiшуу. Вченими по-рiзно-
му вирiшууться це питання: однi автори вживають термiн <цивiльнi
справи> iншi - <коло справ>, третi - <спори про право>.
Термiн <цивiльнi справи> не може бути використаний при виз-
наченнi поняття пiдвiдомчостi з тих причин, що цивiльна справа
виникау пiсля прийняття суддею для вирiшення по сутi в судово-
му засiданнi позовноє заяви, а також заяви чи скарги по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справах ок-
ремого провадження. Питання про судову пiдвiдомчiсть вирi-
шууться суддею в момент прийняття позовноє заяви, заяви чи
скарги, тобто тодi, коли немау ще цивiльноє справи. В тому ви-
падку, коли прохання заiнтересованоє особи не пiдлягау розгля-
довi в судовому порядку (непiдвiдомче суду), суддя вiдмовляу в
прийняттi заяви (п. 1 ст. 136 ЦПК).
З цих же мiркувань при визначенi судовоє пiдвiдомчостi не
можна вживати термiн <коло справ>.
При вживаннi у визначеннi пiдвiдомчостi термiну <спори про
право> залишаються за його межами справи окремого провад-
ження. В звязку з цим поряд з термiном <спiр про право> при ви-
значеннi поняття пiдвiдомчостi слiд вживати i термiн вовi вимоги> з тим, щоб поняттям пiдвiдомчостi охоплювались i
справи окремого провадження.
Виходячи з наведеного, можна дати визначення судовоє пiд-
вiдомчостi. Пiд нею слiд розумiти коло спорiв про право i iнших
правових вимог, вирiшення яких вiднесено законом до ведення суду.
Класифiкацiя пiдвiдомчостi вiдiграу суттуву роль у науцi ци-
вiльного процесуального права, оскiльки сприяу систематизацiє
накопичених знань, осмисленому єх застосуванню з метою бiльш
глибокого пiзнання цього iнституту.
___________Пiдвiдомчiсть цивiльних справ
Класифiкацiя пiдвiдомчостi мау i практичне значення.
Правильна класифiкацiя пiдвiдомчостi на види передбачау
реалiзацiю громадянином конституцiйного права на судовий
захист та права на захист в iнших органах цивiльноє юрисдикцiє.
Класифiкацiя пiдвiдомчостi в цивiльних справах проводить-
ся за кiлькома ознаками.
Залежно вiд органiв, до ведення яких вiднесено вирiшення тих
чи iнших спорiв про право, розрiзняють пiдвiдомчiсть справ су-
дам, адмiнiстративним органам, товариським, третейським су-
дам. Така класифiкацiя дозволяу глибше зрозумiти предметнi по-
вноваження органiв цивiльноє юрисдикцiє.
Залежно вiд предмета ведення юрисдикцiйних органiв пiдвi-
домчiсть можна класифiкувати на пiдвiдомчiсть цивiльних, сiмей-
них, трудових, кооперативних, земельних та iнших справ. Така кла-
сифiкацiя дау уявлення про форми захисту рiзних субуктивних прав.
Деякi автори видiляють ще три види пiдвiдомчостi: альтер-
нативну, договiрну та iмперативну.
Альтернативна пiдвiдомчiсть мау мiсце тодi, коли справа за
вибором особи, яка шукау захисту своєх прав, може розгляда-
тися або судом, або iншим юрисдикцiиним органом. Наприк-
лад, згiдно iз ст. 288 КпАП постанова адмiнiстративноє комiсiє
в справi про адмiнiстративнi правопорушення може бути оскар-
жена до виконавчого комiтету вiдповiдноє Ради народних депу-
татiв, чи до районного (мiського) суду. Право вибору того чи
iншого юрисдикцiйного органу належить особi, яка звертауть-
ся за захистом свого права. Такий вид пiдвiдомчостi встанов-
лено i Положенням про товариськi суди, у ст. 7 якого сказано,
що справи про порядок користування будовами, що становлять
спiльну власнiсть двох чи кiлькох громадян, про розподiл май-
на мiж подружжям, нажитого в перiод спiльного проживання,
можуть розглядатися товариськими судами. В цьому випадку
потрiбна згода сторiн, що спорять.
Договiрна пiдвiдомчiсть визначауться взаумною угодою сторiн,
В основi договiрноє пiдвiдомчостi лежить угода сторiн, тобто сто-
рони з кiлькох юрисдикцiйних органiв вибирають один (наприк-
лад, третейський суд).
iмперативна пiдвiдомчiсть - це така пiдвiдомчiсть, при якiй
справа розглядауться декiлькома юрисдикцiйними органами в ус-
тановленiй законом послiдовностi. Так, бiльшiсть трудових спо-
рiв розглядауться спочатку комiсiую з трудових спорiв, потiм
158 Глава ХНi
судом (гл. 15 КЗпП). Але з урахуванням конституцiйного поло-]
ження про те, що правосуддя в Украєнi здiйснюуться виключно
судами, юрисдикцiя яких поширюуться на всi правовiдносини, що
виникають у державi (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80