профспiлковi органiзацiє працiвникiв агропромислового ком-
єексу та працiвникiв рибного господарства.
330
ЗДiЩiiЗДЯвiЯi1
Глава XXI
Заява про стягнення з громадян недоємки по податках, само-
оподаткуванню сiльського населення i державному обовязково-
му страхуванню подауться вiдповiдно фiнансовим вiддiлом мiсце- л
воє державноє адмiнiстрацiє, органом мiсцевого самоврядуванняi
або органом державного страхування в суд за мiсцем проживання
недоємника чи мiсцем знаходження його майна. |
В заявi повинно бути зазначено: прiзвище, iмя i по батьковi |
недоємника та мiсце його проживання; закон, на пiдставi якого|
громадянин притягнений до сплати вiдповiдних платежiв, сума|
платежiв i строки єх сплати, сума недоємки, що пiдлягау стягнен-|
ню, пенi i строк платежу, по якому утворилась недоємка. ,|
До заяви повиннi бути доданi: копiя платiжного повiдомлен-1
ня, страхового свiдоцтва або виписка з особистого рахунку не-|
доємника iз зазначенням часу вручення йому платiжного доку-|
мента, розмiру i строку платежу; виписка з постанови загальних!
зборiв громадян про проведення самооподаткування i суму са-|
мооподаткування, акт опису майна недоємника, а при вiдсутностi |
у недоємника майна, на яке за законом може бути звернено стяг-|
нення, - акт про вiдсутнiсть майна; довiдка вiд iнших осiб про|
належнi з них недоємниковi грошовi суми при вiдсутностi майна|
або недостатностi його для погашення недоємки (ст. 250 ЦПК). |
При розглядi справи суд повинен перевiрити: чи у законнi|
пiдстави для стягнення з громадянина даного платежу; чи додер-1
жано органами стягнення встановленого законом порядку при-|
тягнення громадянина до платежу; чи взято до уваги органами|
стягнення пiльги в разi, якщо за законом громадянин мау право|
на них. Так, згiдно iз ст. 1 Закону Украєни вiд 25 червня 1991 р.|
<Про систему оподаткування> встановлення i скасування по-|
даткiв i зборiв (обовязкових платежiв) до бюджетiв та до держав-1
них цiльових фондiв, а також пiльг єх платникам здiйснюються!
Верховною Радою Украєни, Верховною Радою Автономноє Рес-|
публiки Крим i сiльськими, селищними, мiськими Радами. i тiль-
ки цi органи можуть встановлювати додатковi пiльги щодо опо-1
датку вання у межах сум, що надходять до єх бюджетiв. Податки i \
збори (обовязковi платежi), стягнення яких не передбачено цим |
законом, сплатi не пiдлягають. i
Якщо при розглядi справи у суду виникнуть сумнiви в пра-1
вильностi обчислення розмiру платежу, вiн своую ухвалою зупи-д
Див.: Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. 1991. № 39. Ст. 510.
Провадження по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин____331
ияу провадження у справi i надсилау матерiал органовi стягнен-
iйя для перевiрки. Провадження у справi вiдновлюуться пiсля пе-
рерахунку платежу органом стягнення або пiдтвердження заяви
| Про стягнення його вищестоящим органом.
Суд, встановивши, що вимога про стягнення недоємки у за-
конною, постановляу рiшення про вилучення у недоємника май-
| на згiдно з поданим у суд актом опису, а в разi вiдсутностi майна
або недостатностi цього майна для погашення недоємки - про
звернення стягнення на грошовi суми, якi недоємниковi належить
одержати вiд iнших осiб.
Якщо до акта опису включено майно, на яке за законом не може
бути звернуто стягнення, суд вилучау з акта опису це майно.
Якщо суд встановить, що вимога про стягнення недоємки у
незаконною, вiн вiдмовляу в задоволеннi заявленоє вимоги
(ст. 252 ЦПК).
Рiшення суду в справi про стягнення недоємки може бути ос-
каржене в касацiйному порядку.
Особливiстю цiує категорiє справ у те, що виконання рiшен-
ня суду про стягнення недоємки провадиться не державним ви-
конавцем, а вiдповiдним органом стягнення за правилами, вста-
новленими законодавством Украєни.
Глава
XXII
ОКРЕМЕ
ПРОВАДЖЕННЯ
1. iсторико-правовий нарис
окремого провадження
У,
цившьному процесуальному законодавствi протягом
бiльше нiж сторiччя закрiплювалась конструкцiя декiлькох форм
цивiльного судочинства - спiрного (позовного) та особливого
порядку цивiльного процесу, викликаного необхiднiстю форму-
лювання процесуальних спецiальних норм.
Конструкцiю кiлькох форм судочинства деякi дослiдники звя-;
зують з традицiую римського права, яка видiляу спiрне позовне су-
дочинство та безспiрне (добровiльне), котра, на єх думку, була вiдтво-
рена цивiльним процесуальним законодавством сучасних держав.
Як свiдчить законотворча практика, така конструкцiя цивiль-
ного процесу набула аксiоматичного характеру i сумнiву не
пiддауться. Разом з тим у рiзний час у наукових публiкацiях, а
також у практицi законотворчостi були висловлювання та при-1
клади, якi свiдчать про iнший пiдхiд до конструювання структу-1
ри цивiльного процесу. . i
Так, при розробцi Статуту цивiльного судочинства 1864 р. як
критика судочинства за Звiтом законiв 1857 р. вказувалось, що |
одним з iстотних недолiкiв чинного на той час законодавства було
проведення рiзних порядкiв судочинства. Як вiдомо. Звiд законiв
передбачав загальний порядок судочинства, чотири головних та !
шiстнадцять особливих. На думку департамента законiв та цивiль-
них справ Державноє ради таке законодавче рiшення викликало:
повiльнiсть судочинства, розвиток формалiзму2.
Див.: Штефаи М. Й. Цивiльний процес. С. 408.
2 Див.: Судебньєе уставьi20 ноября 1864 г., с изложением рассуждений, на
которнх они основаньє. Издание государственной канцелярии. СПб., 1866. 4.1.
С. VIII.
Окреме провадження 333
р, При остаточнiй редакцiє Статуту думка департаментiв Дер-
Кавноє ради була врахована, i прийнятий у 1864 р. Статут ци-
иiльного судочинства передбачав лише спiрний (позовний) поря-
док здiйснення правосуддя у цивiльних справах. Разом з тим вже
через короткий час були зробленi протилежнi кроки: вiдбулися
доповнення Статуту Книгою IV <Судочинство охоронне>, у
|Киiтнi 1866 р. було передбачено введення особливоє форми судо-
чинства. Дане рiшення мотивувалось тим, що необхiдно було
iiнзначити, крiм спiрного (позовного) порядку судочинства, i
iЛравила неспiрного або охоронного порядку. У звязку з цим
нiдзначалося, що змiшування цих окремих категорiй справ скла-
дау одну з надзвичайно суттувих причин недосконалостi цивiль-
ного судочинства.
Австрiйський Статут цивiльного судочинства 1895 р., що дiяв
На територiє Захiдноє Украєни, також передбачав диференцiацiю
цивiльного процесу. Роздiл II цього закону, який мав назву <Про-
вадження у судах першоє iнстанцiє>, мiстив главу V <Окремi провад-
ження>, яка передбачала особливостi розгляду окремих категорiй
справ: провадження за вексельними позовами, провадження запо-
ювами, якi виникають з угод майнового найму, провадження у тре-
тейському судi, провадження за позовами про винагороду за збит-
ки, спричиненi чинами судового вiдомства. Крiм того, у систему
окремого провадження включалося наказне провадження2.
Радянському цивiльному процесуальному законодавству та-
кож була притаманна iдея закрiплення рiзних форм цивiльного
судочинства.
Першi радянськi нормативнi акти про цивiльне судочинство
розрiзняли два види цивiльного судочинства: позовне та охорон-
не, яке мало назву окремого безспiрного або непозовного. Ци-
вiльний процесуальний Кодекс УРСР 1924 р., як i цивiльнi про-
цесуальнi кодекси iнших республiк СРСР, не даючи визначення
позовного та окремого проваджень, тiльки закрiплював факт
наявностi так званих справ окремого провадження.
Окреме провадження передбачалось як безспiрне проваджен-
ня. У тимчасовiй iнструкцiє Наркомюста Украєни вiд 4 сiчня
Див.: Судебньєе уставн 20 ноября 1864 г. С. VIII.
2 Див.: Австрийский Устав гражданского судопроизводства 1895 г. в сопос-
тавлении с нашим Уставом. Н. А. Тура. С. П. Б. Типография Правительствующего
Сената, 1896. Приложение к № 10 <Журнала Министерства Юстиции>. Декабрь
1896 г.С. 209-226.
334 Глава XXII
1924 р. (циркуляр № 4) робилась спроба визначити природу ок-
ремого провадження. У цьому документi окреме провадження
протиставлялось позовному за двома ознаками: а) встановлен-
ня права у позовному провадженнi та встановлення факту в без-
спiрному; б) можливiсть заперечень, а, отже, i виклик сторiн у
позовному провадженнi та провадження без вiдповiдача в окре-
мому провадженнi. iнших джерел, в яких тiую чи iншою мiрою
закрiплювались законодавчi мотиви, немау.
Незважаючи на видiлення в цивiльному процесi окремого
провадження як вiдносно самостiйного, загальнi для усiх справ
окремого провадження норми, якi регулювали б порядок єх роз-
гляду, не були сформульованi, i ЦПК УРСР закрiпив перелiк \
справ окремого провадження та правила єх розгляду. Вiдповiд-
но до ст. 191 ЦПК УРСР 1924 р. до справ окремого проваджен-
ня вiдносились справи: а) про розпорядження судом майном по-
мерлих; б) про третейськi записи та рiшення; в) про депозит; г) про
видачу судових наказiв по актах; д) про розiрвання шлюбу, про
позови по утриманню та про встановлення прiзвища дiтей; е) про \
встановлення обставин, вiд яких залежить виникнення публiчних i
прав громадян; у) про звiльнення вiд вiйськовоє служби за релiг-i
iйними переконаннями. |
У подальшому в ЦПК УРСР в редакцiє 1929 р. також перед-|
бачалось окреме провадження. Вiдповiдно до ст. 218 ЦПК доi
справ окремого провадження були вiднесенi справи: про видачу|
судових наказiв; про видачу дозволу на звернення в безспiрному)
порядку стягнень на поточнi рахунки i вклади в кредитних у ста-1
новах; про встановлення обставин, вiд яких залежить виникнен-|
ня публiчних прав громадян; про поновлення прав на втраченi)
цiннi папери на предявника; про звiльнення вiд вiйськовоє служ-|
би за релiгiйними переконаннями; за скаргами на дiє нотарiусiв. |
Крiм того, вiдповiдно до глави 26-а ЦПК до справ окремого]
провадження були вiднесенi справи про розiрвання шлюбу. |
Як видно, протягом тривалого перiоду у цивiльному проце-1
суальному законодавствi, яке передбачало наявнiсть охоронних
(окремих проваджень), не визначались критерiє цих проваджень,
вiдмiннiсть єх вiд позовного провадження у цивiльному процесi.
Законодавець тiльки давав перелiк справ, якi вiднесенi до окре-|
мого провадження. - |
У лiтературi зазначалось, що закрiплення в законодавствi]
двох форм цивiльного судочинства мау певнi пiдстави, якi ири-


Окреме провадження
чводять до того, що характер окремого провадження визначауть-
ся вiдсутнiстю спору про право цивiльне у даному провадженнi.
На вiдмiну вiд позовних справ справи окремого провадження
i вирiшуються у бiльш спрощеному порядку, тут не застосовують-
ся деякi iнститути позовного провадження (мирова угода, вiдмо-
ва вiд позову, третi особи та iн.).
Цей погляд не вiдображау повнiстю суть проблеми, бо по-
рiвняльний аналiз системи справ окремого провадження в рiзнi
перiоди розвитку цивiльного процесуального законодавства по-
казуу, що до нього вiдносилися справи, якi не завжди обуднува-
лись однiую ознакою, - вiдсутнiстю спору про право цивiльне.
Дiйсно, аналiз ст. 218 ЦПК УРСР 1929 р. дозволяу зробити
однозначний висновок про те, що в межах окремого проваджен-
ня були обуднанi рiзнi по сутi справи, а предмет судовоє дiяль-
ностi в окремому провадженнi не був однорiдним. Наприклад,
у справах про видачу судових наказiв суд безспiрно пiдтверджу-
вав права кредитора на стягнення грошей без майна. У справах
про видачу дозволу на звернення в безспiрному порядку стяг-
нень на поточнi рахунки i вклади в кредитних установах суд
давав дозвiл установi, яка учиняу стягнення, при стягненнi не-
доємок по податках та сумах неподаткового характеру, якi за
законом стягуються в безспiрному порядку, коли виникау не-
обхiднiсть, звернути цi стягнення на поточнi рахунки i вклади
в кредитних установах. По справах про звiльнення особи вiд
вiйськовоє служби за релiгiйними переконаннями суд на пiдставi
чинного на той час закону про обовязкову вiйськову службу
вирiшував, чи дiйсно релiгiйне вчення секти, до якоє належить
заявник, забороняу чи забороняло до 1917 р. вiдбування вiйсь-
ковоє служби i чи дiйсно до цього вчення належить заявник по
народженню та вихованню.
Як видно з перелiчених прикладiв, предмет судовоє дiяльностi
по справах, якi входили до окремого провадження, рiзний. У пер-
шому випадку суд надавав документовi виконавчоє сили - при
видачi судових наказiв; у другому - суд давав дозвiл на звернен-
ня стягнення у випадку недоємки на такi специфiчнi обукти, як
поточнi рахунки i вклади в кредитних установах; у третьому -
встановлював факт належностi заявника до релiгiйноє секти та
Див.: Тараненко В. Ф., Блазiсеев В. В. О видах гражданок ого судопроизвод-
ства в советском гражданском праве // Актуальньєе проблемьi теории й практики
ПравоСудия по гражданским делам. М., 1990, С.32.
6__________ГлаваХХН . __ ,
звiльняв вiд виконання державного обовязку ->обовязковоє
вiйськовоє служби. ; :
Неоднорiднiсть окремого провадження як самостiйного про-
вадження в структурi цивiльного процесу ще бiльше посилилась
у звязку з прийняттям Постанови ЦВК i РНК СРСР вiд 11 квiтня
1937 р., яка скасувала адмiнiстративний i встановила судовий
порядок вилучення майна у колгоспiв, кустарно-промислових
артiлей та громадян на покриття недоємок по державних i мiських
податках, обовязковому окладному страхуванню, обовязковим
натуральним поставкам та штрафам.
Конституцiя СРСР 1936 р. передбачала можливiсть судове-;
го оскарження неправильностей у списках виборцiв. Порядок!
розгляду цих справ був встановлений iнструкцiую НКЮ СРСР|
вiд 5 травня 1938 р. |
Незважаючи на те, що вказаними нормативними актами вста-|
новлювався особливий порядок розгляду цих справ, який принци-1
пово вiдрiзнявся вiд позовного та окремого проваджень, був прий-
нятий вже вiдомий законодавству термiн <окреме провадження>;
Разом з тим очевидно, що перелiченi категорiє справ, що були]
вiднесенi до судовоє юрисдикцiє, за своую юридичною природою
вiдрiзнялись вiд тих, якi у цивiльному процесуальному законо-
давствi були вiднесенi до справ окремого провадження, оскiльки
цi справи виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80