98 ЦПК). Для осiб, що беруть участь
у справi, характерно те, що вони мають юридичну заiнтересованiсть
у кiнцевому результатi справи, захищають у процесi своє субуктивнi
права чи iнтереси, що охороняються законом, права та iнтереси
iнших осiб, державнi чи громадськi iнтереси. Для осiб, якi беруть
участь у справi, характерно також те, що вони своєми дiями можуть
вчиняти вплив на рух цивiльного процесу (статтi 4, 5 ЦПК).
Третя група субуктiв цивiльних правовiдносин - це особи, якi
сприяють здiйсненню правосуддя. До них належать: представни-
ки громадських органiзацiй та трудових колективiв, свiдки, експер-
ти, перекладачi, понятi, особи, якi тримають письмовi та речовi
докази, особи, що тримають майно й грошовi засоби боржника,
органiзацiє, якi проводять перiодичнi стягнення iз заробiтноє пла-
ти боржника, зберiгачi описаного майна та iншi.
У процесуальнiй лiтературi набула широкого поширення
думка про те, що процесуальнi правовiдносини виникають тiльки
мiж судом та iншими учасниками процесу i суд - обовязковий
субукт цивiльних процесуальних правовiдносин. Дане тверджен-

Цивiльнi процесуальнi правовiдносини
ня не вiдповiдау чинному цивiльному процесуальному законодав-
ству. Справдi, як правило, в процесуальних правовiдносинах бере
участь суд, однак процесуальнi вiдносини можуть виникнути i мiж
заiнтересованими особами, а також з державним виконавцем.
Як приклад можна навести визначення сторонами договiр-
ноє пiдсудностi. Правила загальноє пiдсудностi зводяться до того,
що позови предявляються в судi за мiсцем проживання вiдповi-
дача (ст. 125 ЦПК), але сторонам надауться право встановлювати
договiрну територiальну пiдсуднiсть (ст. 129 ЦПК). Сторони мiж
собою також можуть укласти мирову угоду (ст. 103 ЦПК).
Процесуальнi правовiдносини виникають також мiж держав-
ним виконавцем та iншими особами у виконавчому провадженнi.
Державний виконавець як субукт процесуальних правовiдносин
дiу сам, його розпорядження у актами, внаслiдок яких виникають,
змiнюються та припиняють дiю процесуальнi правовiдносини:
вiн пропонуу добровiльне виконання судового рiшення (ст. 361
ЦПК), проводить оцiнку майна, забезпечуу зберiгання та реалi-
зацiю майна, на яке накладено арешт, передачу стягувачу пред-
метiв, названих у рiшеннi суду (гл. 45 ЦПК), проводить арешт
будинкiв та єх продаж з торгiв (гл. 46 ЦПК), вчиняу iншi дiє. Та-
ким чином, вiн у прямим адресатом багатьох норм ЦПК.
Самостiйнiсть державного виконавця пiдтверджууться i ст. 373
ЦПК, вiдповiдно до якоє контроль за правильним i своучасним
виконанням судових рiшень здiйснюу суддя. Скарги на процесу-
альнi дiє державного виконавця по виконанню рiшення або вiдмо-
ву у вчиненнi таких дiй можуть бути поданi стягувачем у суд.
Стаття 10 Закону Украєни вiд 24 березня 1998 р. <Про державну
виконавчу службу> визначау, що контроль за дiяльнiстю держав-
них виконавцiв здiйснюють Мiнiстерство юстицiє Украєни через
Департамент державноє виконавчоє служби Мiнiстерства юстицiє
Украєни, а Головне управлiння юстицiє У краєни в Автономнiй Рес-
публiцi Крим, управлiння юстицiє в областях, мiстах Киувi та Се-
вастополi - через вiдповiднi вiддiли державноє виконавчоє служ-
би. Контроль за дiяльнiстю державних виконавцiв здiйснюють й
iншi державнi органи в порядку, передбаченому законом.
Дiє або бездiяльнiсть державного виконавця можуть бути ос-
карженi вищiй посадовiй особi або в суд в порядку, встановлено-
му законом.
Наступний елемент цивiльних процесуальних правовiдносин -
обукт. Обукт правовiдносин- це те, заради чого виникають пев-
V
64 Глава IV
нi правовiдносини, це явища матерiального i духовного свiту, на якi
спрямованi субуктивнi права та обовязки. iншими словами, обукт
правовiдносин - це рiзноманiтнi матерiальнi i нематерiальнi бла-
га, якi здатнi задовольнити потреби правомочних субуктiв.
iснують рiзнi погляди на те, що у обуктом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин. Однi автори вважають таким сус-
пiльне значиму дiяльнiсть субуктiв, другi - матерiально-пра-
вовi вiдносини, якi захищаються судом, третi розрiзняють за-
гальнi та спецiальнi обукти. До загального обукта вiдносять спiр
про право мiж учасниками матерiально-правових вiдносин, який
повинен вирiшити суд, а до спецiальних - блага, на досягнення
яких спрямованi будь-якi правовiдносини чи субуктивнi права
та обовязки учасникiв процесу, чи порядок судочинства, чи
фактичнi данi, повiдомлення й iншi докази, потрiбнi для здiй-
снення правосуддя.
Перш за все не може бути обуктом цивiльних процесуальних
правовiдносин процесуальна дiяльнiсть, оскiльки в нiй реалiзу-
ються права й обовязки, якi в нероздiльнiй удностi становлять
змiст процесуальних правовiдносин. З цих же причин не можна
вважати обуктом процесуальних правовiдносин субуктивнi пра-
ва й обовязки.
Не досить обгрунтованим здауться твердження, що обуктом
цивiльних процесуальних вiдносин виступають матерiально-правовi
вiдносини, якi захищаються судом. В основi цих висновкiв лежить
прямолiнiйний пiдхiд до спiввiдношення матерiальних (цивiльних,
трудових та iнших) i процесуальних правовiдносин як спiввiдношен-
ня змiсту та форми. Такий пiдхiд не точний. Процесуальнi право-
вiдносини не можна розглядати як форму реалiзацiє матерiальних
правовiдносин. Наявнiсть процесуальних правовiдносин не обумов-
лена наявнiстю матерiально-правових вiдносин i навпаки. Проце-
суальнi правовiдносини виникають для вирiшення юридичноє спра-
ви (спору про право цивiльне чи охоронюваного законом iнтересу)
i не повязанi з матерiальними правовiдносинами. Для пiдтверджен-
ня цього досить звернутися до закону. Згiдно iз статтями 136, 137
ЦПК порушення цивiльноє справи i виникнення цивiльних проце-
суальних правовiдносин заявника з судом, а далi - з iншими учас-
никами цивiльного процесу не повязууться з матерiальними право-
вiдносинами. Наприклад, у ст. 136 ЦПК передбачено правило про
те, що суддя вiдмовляу в прийняттi заяви: 1) якщо заява не пiдлягау
розглядовi в судах; 2) якщо заiнтересованою особою, що звернула-
Цчвiльнi процесуальнi правовiдносини 65
ся до суду, не дотримано встановленого законом для даноє категорiє
справ порядку попереднього позасудового вирiшення справи;
3) якщо у таке, що набрало законноє сили, постановлене по спору
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав рiшення
суду чи ухвала суду про прийняття вiдмови позивача вiд позову або
про затвердження мировоє угоди сторiн. Тут же передбаченi й де-
якi умови, якi мають винятково процесуальне значення.
Пленум Верховного Суду Украєни у постановi вiд 21 грудня
1990 р. <Про практику застосування судами процесуального зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiє> по-
яснюу, що перелiк пiдстав для вiдмови в прийняттi позовноє заяви
носить вичерпний характер. iнакше кажучи, Пленум Верховно-
го Суду Украєни також виходить iз того, що виникнення процесу
не повязане з наявнiстю спiрних матерiальних правовiдносин.
Вирiшуючи питання про обукт цивiльних процесуальних
правовiдносин, бiльш правильно виходити з необхiдностi видi-
лення загального обукта для всiх цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин i спецiальних обуктiв для окремих конкретних ци-
вiльних процесуальних правовiдносин.
Система цивiльних процесуальних правовiдносин, розвиваю-
чись на основi фактичного динамiчного складу - процесуальних
дiй суду та учасникiв цивiльного процесу, спрямована на один за-
гальний обукт. Таким обуктом виступау мета цивiльного судочин-
ства. В статтi 2 ЦПК зазначено, що завданнями цивiльного судочин-
ства у охорона прав та законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб,
держави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ
у повнiй вiдповiдностi з чинним законодавством.
Для окремих процесуальних правовiдносин можна видiлити
спецiальнi обукти.
У правовiдносинах позивача, вiдповiдача та третiх осiб з су-
дом обуктом у захист заiнтересованими особами субуктивних
прав та iнтересiв, якi охороняються законом.
Спецiальний обукт зустрiчауться i в процесуальних право-
вiдносинах суду з прокурором та органами державного управлiн-
ня. Участь прокурора та органiв державного управлiння в цивiль-
ному судочинствi спрямована на охорону державних, громадських
iнтересiв та iнтересiв громадян, що охороняються законом.
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни.
i99Ьгi№1.С.403.
Й 9-144
66
Глава IV
Свiй спецiальний обукт мають i правовiдносини за участю
свiдкiв та експертiв. Обукт цих правовiдносин - наведення суду
фактичних даних, якi мають значення для правильного вирiшен-
ня справи.
При теоретичному аналiзi будь-яких правовiдносин можуть
бути визначенi спецiальнi обукти. Однак абстрактним аналiзом
проблема обукта цивiльних процесуальних правовiдносин не
може бути вичерпана. З практичноє точки зору проблема загаль-
ного обукта цивiльних процесуальних правовiдносин мау суттуве
юридичне й соцiально-полiтичне значення, проблема ж спецiаль-
них обуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин приклад-
ного, практичного значення не мау.
Науково-практичне значення загального обукта цивiльних
процесуальних правовiдносин виявляуться в тому, що його законо-
давче закрiплення по сутi визначау компетенцiю судiв при вирiшеннi
цивiльних справ, називау тi блага, заради яких функцiонуу цивiль-
не судочинство. Так, в ст. 2 ЦПК вiдображауться функцiя правосуд-
дя в цивiльних справах. У нiй закрiплено необмеженi можливостi
його використання для захисту прав громадян у будь-яких сферах
правового регулювання, крiм кримiнально-правових делiктiв.
Питання про практичне значення спецiальних обуктiв цивiль-
них процесуальних правовiдносин вирiшууться по-iншому. Якщо,
наприклад, у цивiльному правi вони вимагають особливоє уваги,
оскiльки законом передбачений специфiчний правовий режим
обуктiв цивiльних правовiдносин (речi, основна рiч та належнiсть
речi, результати дiй, вiдокремленi вiд поведiнки обовязковоє осо-
би, продукти духовноє творчостi тощо), то в цивiльному процесу-
альному правi обукти правовiдносин невiддiльнi вiд самоє проце-
суальноє дiяльностi i не можуть розглядатися iзольовано вiд єх ма-
терiального змiсту. С. С. Алексуув мау рацiю, коли говорить, що
в тих галузях права, де результат дiяльностi правозобовязаноє осо-
би невiддiльний вiд самоє дiяльностi, немау й спецiальноє проблеми
обукта правовiдносин. У цих випадках при висвiтленнi матерiаль-
ного змiсту правовiдносин одночасно в достатнiй мiрi розглядауть-
ся i єх обукт, тобто результат дiяльно9тi правозобовязаних осiб.
Таким чином, проблема обукта цивiльних процесуальних
правовiдносин у науцi цивiльного процесуального права вiдзна-
чауться певною специфiкою.
) Див.: Алексуув С. С. Общая теория права. М., 1982. Т. 2. С. 162.


Глава
V
СТОРОНИ В ЦИВiЛЬНОМУ
ПРОЦЕСi
1. Поняття сторiн у цивiльному процесi
в.
>изначення сторiн у цивiльному процесi та єх правово-
го становища у обовязковою передумовою винесення законних
i обгрунтованих судових рiшень.
Вiдповiдно до цивiльного процесуального законодавства
сторонами в цивiльному процесi у позивач та вiдповiдач. Сто-
ронами можуть бути громадяни, а також державнi пiдприум-
ства, установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi орган-
iзацiє, єх обуднання, iншi громадськi органiзацiє, що користу-
ються правами юридичноє особи (ст. 102 ЦПК). Це дозволяу
стверджувати, що сторони - це особи, чий спiр про право суд
повинен вирiшити. Дане положення випливау також i з iнших
статей закону, якi пiд сторонами розумiють таких осiб, спiр яких
слiд розглянути в судi.
Так, у ст. 5 ЦПК сказано, що суд приступау до розгляду ци-
вiльноє справи за заявою особи, яка звертауться за захистом свого
права або охоронюваного законом iнтересу. Згiдно iз ст. 24 ЦПК
судам пiдвiдомчi справи по спорах, що виникають з цивiльних,
сiмейних, трудових i кооперативних правовiдносин, якщо хоча
б однiую з сторiн у спорi у громадянин, за винятком випадкiв,
коли вирiшення таких спорiв вiднесено законом до вiдання ад-
мiнiстративних або iнших органiв.
Таким чином, поняття сторiн у цивiльному процесi повяза-
не з поняттям субуктiв спору про право, пiдвiдомчого суду.
Деякi вченi, на вiдмiну вiд подiбного висновку, вважають, що
сторони - це субукти матерiальних правовiдносин, якi у пред-
метом судового розгляду в цивiльнiй справi.
Разом з тим особи, якi виступають як сторони, зовсiм не обо-
вязково повиннi бути учасниками матерiальних правовiдносин,
з .
Глава V
Через якi виник спiр про право. Нерiдко мають мiсце випадки, коли
суд, розглянувши справу, встановлюу, що позивачу не належить
право, на яке вiн претендуу, чи особа, яка притягнута як вiдповi-
дач, не завжди у зобовязаною особою в матерiальних правовiдно-
синах. Отже, спроба давати визначення сторiн з врахуванням
субуктноє структури спiрноє правовiдносини не обгрунтована.
Поняття сторiн не може бути зведене до звязку з субуктами
матерiальних правовiдносин, хоча в бiльшостi випадкiв сторони
- субукти матерiально-правових вiдносин. Слiд виходити з того,
що сторони в процесi - iнститут процесуального права, а тому
при визначеннi сторони повиннi поуднуватися матерiально-пра-
вовi та процесуальнi ознаки цього поняття. В iншому випадку на-
прошууться висновок про те, що при вiдсутностi матерiально
заiнтересованих осiб у процесi немау сторiн.
Таким чином, поняття сторони в цивiльному процесi ширше
за поняття сторони в матерiальних правовiдносинах, а уявлення
про сторони як учасникiв матерiальних правовiдносин у неповним.
Регламентацiя правового становища сторiн не звязана з ма-
- .терiальними правовiдносинами. Сторони в дiйсностi не завжди
у сторонами спiрних матерiальних правовiдносин. Бiльше того,
для визнання сторiн наявнiсть таких вiдносин взагалi не мау зна-
чення. На момент порушення цивiльноє справи, пiдготовки де
судового розгляду i навiть пiд час судового розгляду єх iснуван-
ня невiдоме, оскiльки єх наявнiсть чи вiдсутнiсть встановлюуть-
ся рiшенням у справi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80