невже ж перед лицем матерi своує не засоромляться i не проймуться болем тiує, котра ними болiла, i, сльозами єє своє серця змягчивши, в покорi до нiг єє припадуть, вiдаючи, що лiпше було б єм на свiт не родитись, анiж пiд потужну
вiчноє кари руку всемогутнього вiнця дiстатись, котрий, хоч
i знак долегливостi моє, однак, з милосердя досi утримуючись, чекау, чи не отямляться i не почнуть грiхи своє спокутувати. Та хай по тiльки найменше слiвце з уст випущу або жаль на них виявити помислю, в ту ж мить вiн злих зле затратить i память про
них вихором у повiтрi розвiу, так що й мiсця, на якому вони жили, знати не буде. Жахлива бо рiч, - мовить апостол святий,
- впасти в руки Бога живoго.

Родичi синiв церковних не з причиною єхнiх
злочинiв правом природним анi вихованням i навчанням
Нехай же непоконаних злочинiв своєх причину побачать; чи од вiтця по природi, а чи з матерi виховання походять? Бо як овоч гарний про гарне дерево свiдчить, так i гарнi звичає про гарне родичiв життя повiдають. I навпаки, вадам родичiв деколи те прип
исують, що в нащадках ганене бувау.
Але аж нiяк не знайдеться того у родичах, бо отець - добрий, тихий, скромний, лагiдний, ласкавий, покiрний i аж до смертi послушний. А мати - чиста, свята, непорочна, доброчинна i порядна. Отець - мудрий, справедливий, щедрий, милосердний, на гнiв не
скорий, а до ласки охочий, помiрно строгий i не навiки гнiвливий. Мати дiток милуу, виховуу, про них дбау, годить єм аж до кровi: всiма цнотами той, котрий єє собi пошлюбив, приоздобив
i збагатив.
Отож анi вiтцiвського природження право, анi материнське молоко такоє великоє злочинностi дiток наших причиною не були.
Та якщо ми, родичi, природою своую єхньоє злочинностi не спричинили, то чи дорого виховання єхнього не занедбали.
Аж нiяк. :


Петро Могила
КАЗАННЯ ПРО ВЛАДУ,

Неперевершений у славi Господь i Бог наш, Iсус Христос, творячи чудеса, прославив свою удину Церкву, яка у iстинно святою
й прекрасною у правдi, i предивним чином, навiть серед лиха
й гонiння, - бо ж у них вона, як золото в горнi, випробовууться, - завжди прославляу. На цiй iстиннiй вiрi, як на несхитнiй основi, за твердженням Апостола, повинна утримуватися Церква.
Що може бути вище за ту владу, яку вiд Христа Бога й Нареченого свого мау свята Схiдна Православнокатолицька Церква
у своєх архiуреях та iуреях. На небi вищий за всi сили тiльки один Бог, - то нiхто ж iнший не може вiдпускати грiхи - тiльки Вiн один, а не князь свiту цього, як про це говорить святий Золотоуст у книзi "Про священство" (у другому словi глави четверт
оє): "Не ангелам i архангелам Бог дав владу цю; на небi ж утверджено так: "Що на землi звяжеш, те буде звязане на небi; i те, що ти на землi розвяжеш, те буде розвязане на небi". Таким чином, мають владу звязувати й тi, хто володiу землею, але т
iльки тiлесно. Цей же союз стосууться насамперед духа й походить
з небес, бо якщо iуреє щось зроблять внизу, на землi, то, звiсно, сам Бог угорi творить. Що ж не iнше, як не те, що вся небесна влада дана через iуреєв, бо вiн говорить: "Кому вiдпустите грiхи - вiдпустяться єм, кому ж затримауте - затримаються". Яка
влада може бути бiльшою за цю? Увесь суд вiддав Отець Синовi, бачу ж можливiсть судити, вiддану iуреям вiд Сина. :
:Отже, тих, хто мау джерело своує дiє вiд Бога, належить слухатися, бо Христос говорить: вiдкидаючи вас, мене вiдкидають. Тому ця влада духовна, бо вона тих, хто занепав у грiх
i дiйсно розкаявся, вiд грiха звiльняу, надмiрно ж розбещених i не покiрливих, що у грiху й беззаконнi перебувають, а також тих, хто не розкаявся, звязуу. Але ж влада ця справдi вiд Христа Бога, тому як щось iуреє розвяжуть, то на небi це розвязан
им у, як щось на землi звяжуть, то й на небi це звязаним у; небo ж не цiую людською владою пiдтримууться, а Божественною силою, даною вiд Христа Бога: нiхто ж грiхи прощати не може, як передрiкауться, тiльки один Бог. :
Тому цю духовну невидиму владу Христос, Господь i Бог наш, дау однiй лише своєй святiй, чистiй i непорочнiй Нареченiй, Православно-католицькiй Апостольськiй Церквi. Тiльки в нiй однiй грiхи вiрних, що впали в них пiсля схрещення, таєнством покаяння ч
ерез архiуреєв та iуреєв розвязуються й звязуються. У тiй же самiй iстиннiй Церквi, котра у: тiлом Христовим, Христос, а не хто iнший, у главою. Ця удина церква у пiдпорою й утвердженням iстини i Пречиста Дiва (бо Вона пороку не мау), що у удиним ч
оловiком, Христом, заручена. А оскiльки у певна рiзниця мiж неiстинною i iстинною Церквою, то про духовну силу й владу, яку дав єй Господь Бог, вiчний єє Наречений, предивним видимим знаменням чудово сповiщау. уретичнi й вiдступницькi зборища, якi по
милково називають себе Церквою Христовою, владу цю духовну мати не можуть, бо лише в iстиннiй Православно-католицькiй Церквi [виявляуться] видимими чудесами справжня невидима влада, що вiд Христа дана й перед усiма постау явленою. Чудо ж це преславне
справдi було: коли найсвятiший патрiарх та iншi архiуреє, владою цiую, що вiд Христа єм дана, когось iз тих, хто творив беззаконня й не покаявся, звяжуть i вiд Церкви вiдлучать, то тiло такого вiдлученого й духовно звязаного пiсля смертi не зотлiв
ау i не руйнууться, а камянiу, бубнявiу, наче тимпан, стау чорним, як вугiлля, i в такому станi воно перебувау довiчно. :
Ваша ж Мати, Соборна Церква, якщо хто навiть багато вiд неє забажау, дасть йому; ця ж Церква i прощау, i благословляу, й освячуу, i до Царства Небесного вводить. I ви єє також любiть, i скоряйтеся перед нею, i навiть, нехтуючи вашими намiрами, допомо
жiть єй, i творiть багато молитов за те, щоб стояла, утримувалася i святилася православна вiра посеред тернини, змiцнена вашим православним благочестям, ним же й пишайтеся перед iновiрцями. Це саме пiдтримуу багатьох нужденних i звiльнюу багатьох пол
онених, i бiдних рятуу багатьох, i спустошенi монастирi й прекраснi храми вiдновлюу й керуу ними, i тим, хто трудиться в них, подау допомогу, - тi ж, хто єє здiйснюу, мають велику винагороду i прощення, i ми тих прощаумо. :
Зрозумiйте ж, правовiрнi нащадки руського роду, що в однiй святiй Соборнiй Апостольськiй Церквi влада, провiщена через iстиннi знамення за допомогою благодатi Господа Христа, удиного ЄЄ Вiчного Нареченого, що перебувау невiдступно з Нею навiть
i до скону вiкiв, i утримууться в цiлiсностi. I, як твердить святий Апостол, крiм цiує однiує Церкви, що у пiдпорою й утвердженням iстини, жодне уретичне й вiдступницьке зiбрання не мау цiує влади звязувати й розвязувати [грiхи], якщо Христос, Госп
одь Бог
i удиний ЄЄ Наречений, таким ясним предивним знаменням ту силу, що мау, усiм показуу, то безбожне катування християн агарянами [не може бути не покаране], i уретичнi й вiдступницькi вуста можуть бути закритi. :
Таким чином, маумо в руськiй церквi духовну владу, вiд Христа Бога дану, що звязуу й розвязуу, видимим знаменням вiд Бога сповiщену. Тож не вагайтеся нiскiльки i мiцно тримайтеся iстинноє Святоє Схiдноє Церкви, у нiй спасiння маючи, тому що бачите
насправдi, що и нiй розвязуються вiд грiхiв тi, хто покаявся. Полюби ж цю владу, котру Христос Бог Церквi своєй святiй захотiв подарувати. I зробив чудо над розслабленим, - за те дякуумо, говорячи: "Слава тобi, Господи, що дав цю свою Божественну вл
аду людинi". I ця ж влада на велику користь i втiху душам нашим вiд Господа залишена, як Вiн сам про не говорить: Хай усi побачать, що Син Божий мау на землi владу розвязувати грiхи. Не взяв же вiн єє з собою на небо, але тут на землi залишив, бо де
согрiшаумо, там прощення здобути повиннi. Коли ж цю владу i ключ, що вiдчиняу найбагатший Христовий скарб, захочемо використати, то до священницьких - як до Христових припадаумо стоп, з вiрою i в покаяннi, бо ж вони паче ключники й приставники його,
усвiдомлюють те, що вони зроблять тут, на землi, зроблено й утверджено Христом Богом на небi. Усi ж розбещенi, Церквi Христовiй непокiрливi, опамятайтеся, покайтеся й звернiться до Неє, тож, перебуваючи на землi, не будете звязанi вiдлученням, про
кляттям i вiдступництвом, а коли смертна сокира припинить ваше життя, то, перебуваючи в непокаяннi, вiдлученнi будете вiд радостей святих, звязанi тим самим на небесах. Отже, тут, на землi, покайтеся, поки мауте час, жалкуйте, що зогрiшили, сповiдай
тесь, i, вiд правовiря вiдступивши, вiдправте
й приймiть прощення тих, хто мау на це владу, розумiючи, що той, хто помирау, не покаявшись в грiхах, у вiдчає i вiдступництвi, як i той, що Духа Святого ганить, не зможе мати вiдпущення нi в цьому, нi
в майбутньому вiцi. Тому, перш нiж смертний не повалить вас серп, усi грiшнi, котрi перебувають у церковному прокляттi й вiдлученнi, а також тi, хто перебувау у вiдступництвi й уресях, до настання кiнця, або хоч i при самому кiнцi, як розбiйник, що о
панував себе, у серцi засмученому покайтеся i звернiться до Господа Бога вашого й до Матерi своує, Церкви, i милiсть знайдете i благодать приймете, бо ж щедрий i милостивий Господь до тих, що каються i до Нього притуляються вiд щирого серця, хай навi
ть i в останню годину, - i тому слава, честь i вшанування у вiки незлiченнi. Амiнь.

Богдан ХмельницЬкий
СТАТТI Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (1654)я1
Бють чолом великому государевi царевi i великому князевi Олексiю Михайловичу, всеє Великоє i Малоє Росiє самодержавцевi
i многих держав государевi й обладателевi пiдданi його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорозького вiйська i весь мир християнський росiйський, аби його царське величество пожалував єх тим (дав єм те), про що битимуть чолом (просити
муть) посланики єх, а вони його царському величеству служитимуть во-вiки в усiм що єм государ повелить.
1. Щоб по мiстах урядники були обиранi з людей того гiдних, будуть вони повиннi пiдданими царського величества правити, i всякi доходи по правдi вiддавати до казни. А то тому, що воувода царського величества, приєхавши, почав би права єх ламати i якi
сь устави заводити, i то було б (Украєнцям) прикро; а як будуть старшими мiсцевi, своє люди, то вони будуть поводитися згiдно з мiсцевими правами.
Що до сеє статтi царське величество пожалував - велiв бути по єх прошенню. Мають по мiстах бути урядниками вiйти, бурмистри, райцi, лавники, i доходи всякi грошевi i хлiбнi збирати на царське величество i вiддавати до государевого скарбу тим людям, к
оторих пришле царське величество. I тi присланi люде, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщикiв, щоб робили по правдi.
2. Писаревi вiйськовому по милости царського величества щоб давано 1000 золотих польських на пiдпискiв (канцеляристiв), на судей вiйськових по 300 золотих польських, на писаря судейського по 100 зол., на хорунжого сотенного по 30 зол., на бунчужного
гетьманського 50 зол.
Царське величество пожалував, велiв бути по єх проханню;
а давати тi грошi з тамошнiх доходiв.
3. На писаря i на судей вiйськових, на 2 чоловiка, i на всякого полковника, осаулiв вiйськових i полкових щоб було по млину, для прогодовання, тому що несуть великi видатки.
Царське величество пожалував, велiв буть по єх проханню.
4. На роботи вiйськовоє армати, на пушкарiв i всiх робочих людей, що бувають при арматi, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованне i пристановище; також на арматного обозного 200 зол., а на хорунжого 50 зол.
Царське величество пожалував, велiв дати з тамошнiх доходiв.
5. Послiв, котрi здавна приходять з чужих краєв до вiйська Запорозького аби було вiльно приймати, а коли б було щось противне царському величеству (в сих посольствах), мусять вони (козаки) сповiщати царське величество.
До сеє статi царське величество велiв: послiв з добрими дiлами приймати i вiдправляти, i писати царському величеству вiрно
i скоро, за чим вони приходили i з чим єх одправлено. А котрi посли будуть присилатися з справами противними царському величеству, тих послiв i посланникiв затримувати в вiйську та писати про них зараз же до царського величества, а без дозволу царськ
ого назад єх не вiдправляти. А з турецьким султаном i з польським королем без волi царського величества не мати зносин.
6.яПро митрополита києвського дано послам устний наказ.
А в розмовах посли били челом, щоб царське величество велiв дати свою государську жаловану грамоту на його маутности.
Царське величество пожалував: митрополитовi i всiм людям духовного чину велiв дати свою государську жалувану грамоту на маутности, которими вони тепер володiють.
7. Аби царське величество зволив пiслати своу вiйсько пiд Смоленськ не гаючися нi трохи, аби неприятель не мiг собi ради дати
i сполучитися з иншими (вiйськами), бо тепер вiйська (польськi) потомленi - нехай не вiрять нiякому лукавству (Полякiв), коли б почали що вимишляти.
Царське величество постановив на неприятеля свого польського короля йти самому i бояр та воуводiв пiслати з великим вiйськом, як просохне i почне бути паша.
8.яАби наумного вiйська тут на польськiм пограничу, для безпечности було з 3000 або скiльки буде воля царського величества - хоч i бiльше.
Вiйськовi люди царського величества на пограничу для охорони Украєни завсiди були i надалi будуть стояти.
9.яЗавсiди був такий звичай, що вiйську Запорозькому плачено. Бють чолом i тепер царському величеству, аби давано на полковника 100 уфимкiв, на осаулiв по 200 золотих, на осаулiв вiйськових по 400 зол., на сотникiв по 100 зол., на козакiв по 30 золо
тих польських.
Попереднiх лiт присилав до царського величества гетьман Богдан Хмельницький i все вiйсько Запорозьке i били чолом багато разiв, щоб його царське величество єх пожалував, уступився за них задля православноє християнськоє вiри i святих божих церков, пр
ийняв єх пiд свою високу руку i дав помiч на неприятелiв. Великому государевi нашому в тiм часi не можна було вас прийняти пiд свою государську високу руку, тому що у його цар. величества була вiчна згода з королями польськими i в. кн. литовським. А
хоч з королiвськоє сторони батьковi цар. величества святоє памяти вел. государевi Михайловi Федоровичевi i дiдовi його, святiйшому патрiарховi Фiларетовi Никитичови, i великому государевi нашому Олексiувi Михайловичу сталося багато нечести i ганьби,
то в тiм згiдно з королiвськими грамотами i соймовими постановами царське величество чекав поправи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181