Iван Вишенський
Твори (1596)я1

:Глава 1
викриття диавола-свiтодержця i звабноє його ловитви цього скоропогибного вiку, учинене вiд голяка-мандрованця, котрий вирвався з хитросплетених його тенет i простуу до другого, майбутнього вiку
твангелiу вiд Матвiя, глава 4:
Знов диявол бере його на височезную гору i показуу йому всi царства на свiтi та єхнюю славу, та й каже до нього: "Це все тобi дам, якщо впадеш i менi ти поклонишся!" Тодi каже до нього Iсус: "Вiдiйди, сатано! Бо ж написано: господовi боговi своуму вк
лоняйся i служи одному йому".
Запитання. По тому, вiдколи сталося звитязтво над твоую звабою, сину геунський, од Христа-збавителя, а лукаве твоу царство свiту цього через смерть його ого лене й вiдкрите усьому свiту (через вiру й хрещення в iмя отця, i сина, i святого духа), зап
итую тебе: як ви тимеш тепер гнiздо свiтолюбностi у вiрних та хрещених i закладатимеш основу поганського невiря?
Вiдповiдь звабника диявола-свiтодержця. Визнаю, сталося звитязтво вiд Христа над моєм царством, але вiд одягнених в iмя його, так званих християн, мало i вельми мало. Ще через свiжу память пiсля вознесiння Христа на небеса де-не-де бралася до звитя
зтва мого царства якась частина роду християнського, розпалена тiую теплотою вiри. А нинiшнього вiку так зване християнство знов упало в межi першого невiря i однаково з нехрещеними поганцями люблять свiт i прагнуть насититися його царством та розко
шами; вони ще бiльш, анiж погани, своєм злим iснуванням пригоджують тiлесним похотям свавiльного i нечистого життя. А що питауш, як я мав вдиратися свiтолюбнiстю
у християнство пiсля Христового звитязтва, то про це запитувати не треба. Такою ж хитрiстю, звабою, маною й усолодженням блиску й краси свiтовоє, як i перед Христовим пришестям. Адже Христос дав тим, котрi хочуть перемагати свiт, тiльки образ, показа
в,
i навчив, i сам собою зявив, звабностi ж мого неправедного царства в мене не вiдняв, i не погубив, i вчинив так для того, щоб людська самовладнiсть досвiду набиралася, очищалася й вiдшлiфовувалася для вiчного життя у тiй спокусi, боротьбi й випробув
аннi вiку цього теперiшнього. Але, бачу, мало таких вiдбирауться i знаходиться, щоб хотiли й любили ходити на той тiсний гостинецья1; решта впали й поклонилися славi, царству, красi й любовi цього теперiшнього вiку, котрим володiю я. Вiд найперших i
до найостаннiших, вiд тих, що звуться духовними, до простих, од влади до пiдручних - всi полюбили те видиво, блискiт i барвистiсть краси мого мирського царства, яку я Христовi на горi оголив
i показав. I всi з теперiшнього вiку до того мого царства розум, думку, любов сердечну i всю тiлесну мiць привязали, прилiпили
й прикували так мiцно, що єх тiльки вiд любовi мого царства може вiдлучити богом послана смерть, а бiльше нiчого. Отож кажу я й показую, що i при Христi казав i показував: коли чогось шукауш у мене, свiтодержця, то впади, поклонившись менi,- все тобi
дам!
Запитання. Що ж менi дауш, дияволе? Назви, щоб знав я наперед?
Вiдповiдь. Дам тобi нинiшнього вiку славу, розкiш i багатство. Коли хочеш бути вибраним, духовно покликаним, од мене шукай i менi догоди, а бога занедбай, бо вiд нього не так просто такi достоєнства бувають дарованi, а я єх тобi скоро дам. Коли хочеш
бути бiскупомя1, впади, поклонися менi - я тобi дам. Коли хочеш арцибiскупомя1 бути, впади, поклонися менi - i я тобi дам. Коли хочеш кардиналом бути, впади, поклонися менi, я тобi дам. Ко-
ли хочеш папою бути, впади, поклонися менi - я тобi дам. Та й iншим усiм, меншим чинам, пробоствамя2 та попiвствам у приходах i наданнях не таких гойних та багатих, тi, що прагнуть, хай, упавши, поклоняться менi - я єм дам. I до вас, котрi прагнуть м
ирськоє влади та земного титулу мойого царства, те ж саме мовлю: коли впадете й поклонитеся менi, я вам усе, що прагнете, подам. Коли хочеш войськимя3, пiдкоморiумя4 а чи суддею бути, впади, поклонися менi - я тобi дам. Коли хочеш каштеляномя5 бути,
впади, поклонися менi - я тобi дам.
Коли хочеш старостоюя6 бути, впади, поклонися менi - я тобi дам. Коли хочеш воуводою бути, впади, поклонися менi - я тобi дам. Коли хочеш гетьманом а чи канцлером бути, впади, поклонися менi - я тобi дам, будь досконалим угодником менi - я тобi дам.
Коли хочеш королем бути, пообiцяй менi на офiру пiти
в геуну вiчну - я тобi й королiвство дам. I iншим усiм, меншим начальствам та чинам, те ж саме скажу: коли, впавши, поклонитеся менi, все, чого прагнете вiд земних та дочасних благ, я вам дам. Також i до вас, простих та неславних у моуму царствi, мов
лю: коли, впавши, поклонитеся менi, знайду я по вашiй мiрi й простотi, чим вас убагатити i у звабу мойого вiку уплутаю. Коли хочеш iдолопоклонником, срiбнолюбцум i хабарником бути, я тебе митником, купцем чи корчмарем учиню; там твою волю й прагнення
до забав, аж доки не здохнеш, привяжу й мiцно прикую до самого скону, не рахуючись iз помислом вiдiйти вiд здирства. Коли хочеш умiльцем, майстром, рукодiльним ремiсником бути та iнших вигадливiстю переважити, щоб тим бiльше мiг прославитися мiж су
сiдiв i грошики зiбрати, впади, поклонися менi, я тебе упремудрю, навчу, наставлю i думку твого прагнення приведу до досконалостi. Коли хочеш похотi тiлесноє насититися й називатися господарем дому, дерева i шматка землi, впади, поклонися менi - я тв
ою волю виконаю, я тобi жону приведу, хату дам, землю подарую, те ярмо тобi на шию повiшу i твою думку поховаю
в бiдi, неволi, печалi, неспокоє, турботi, смутку i в безнастанному промислi, я з тебе сторожа, слугу, невiльника i вязня жiнцi учиню, я тобi всi думки при вяжу бiля жiнки - похiтливоє розпусницi, тiльки пошукай, запрагни i менi поклонися - все оте
я тобi дам.
Вiдповiдь мандрiвця вiд iменi всiх, котрi зваблюються дияволом. Знаю, дияволе, ти все те назване даси, якщо я тобi поклонюся, але я пiду шукати i в зерцалi Христового учення виглядати, чи ж та твоя данина на пожиток, а чи на погибель вiчну буде? Чи ж
вона на славу, чи на безчестя вiчне перетвориться? Чи надовго, чи на малий час у руках попестууться, а потiм з дароносцем разом нагло згине i щезне.
Даси менi, дияволе, бути папою, кардиналом, арцибiскупом чи якимось iншим iменоносцем духовного стану, але що за пожиток од такого дарування, коли вiзьму ту достойнiсть од тебе, диявола, котрий був за гордiсть з небес на дiл звержений, а не вiд небес
ного бога, котрий такi чини духовного стану звик дарувати вельми заслуженим i вiд духа святого посвяченим, а не тим, котрi, як пси скаженi, бiгають, шукають, щоб стан духовний чи мауток, погнавшись, зловити. А що за пожиток з такого дару, коли я сам
того запрагнув i дiстав вiд тебе, диявола, а не бог небесний мене на ту достойнiсть покликав i вибрав? Що ж за пожиток з того духовенства, коли я гiрше поганця лихе й нечисте життя проваджу
i валяюсь у калi похотi черева й ласолюб ства? Що ж за пожиток з того священства, коли я iменi святостi не знаю i з чужовiрцями мудрiстю, образом та життям нарiвнi стою? Що за пожиток з тiує влади пастирськоє, коли я раб, невiльник i вiчний вязень г
рiховi, через який вiдiйду в геуну вiчну? Що за пожиток з тiує дочасноє славицi, коли я вiчно посоромлений буду? Що менi за пожиток
з тiує малоє розкошi, коли я во вiки у вогненнiй печi смажитися буду? Що ж менi за пожиток з тих сiл, мауткiв та великого багатства, коли я, обдертий i голий, без усього того сидiтиму в пеклi? Отож вiдай про те, дияволе, що я попiвського чину i стану
вiд найвищого й до найменшого ступеня, дарованого вiд тебе, не прагну, i поклонитися тобi не хочу. тдиному господу боговi поклонюся i йому удиному послужу.
Вiдiйди, сатано! Даси менi нинi, дияволе, бути королем, канцлером, гетьманом, воуводою, старостою, каштеляном чи посiсти iншi посади й чини влади мирського твого диявольського царства. Що ж за пожиток iз того твого дарованого поганського начальства,
коли я страчу християнство i позбудуся вiчного життя? Що менi за пожиток з того твого мирського титулу, коли я царства небесного титул погублю? Що менi за пожиток з того голосу королiвства, канцлерства а чи воуводства, коли я синiвство боже страчу, б
езсмертний титул? Що ж менi за пожиток
з твоує малоє славицi, тимчасового титульця i гнилих та марнотних вуст хвалення, коли я вiд божоє вiчноє слави буду вiдкинутий, титул помазання божого погублю i вiдпаду вiд похвали янгольських вуст? Я отож, дияволе, такоє влади й титулу у тебе не шук
аю, тобi поклонитися не хочу. тдиному господу боговi поклонюся i йому, удиному, послужу.
Вiдiйди, сатано! Даси менi тепер, дияволе, бути купцем, хабарником, митником i корчмарем, аби тим здирництвом та вправнiстю у тому дiлi поховав i ослiпив я свiй розум. Що ж за пожиток iз твого того дару, коли свiтла iстинноє науки слова божого не змо
жу бачити i не сподоблюся пiзнати його солодощiв? Отож знай, дияволе, що я в тебе того iдолопоклонного титулу й забави життя мого в ньому не потребую, тобi не поклонюся. Господу боговi удиному поклонюся i йому самому служитиму.
Вiдiйди, сатано! Даси менi нинi, дияволе, бути вправним i славним ремiсником, щоб помiж сусiдiв був я найславнiший, найвiдомiший i найшанованiший; грошики собi зберу, фiльварки куплю, дiмок приоздоблю. Що ж за пожиток з того твого хитрого дару, коли
я до Iсусовоє простоти приладнатися не зможу? Що ж менi за пожиток зi слави й честi сусiдськоє, коли я в хорi пророкiв, патрiархiв, апостолiв, мученикiв i тих, що добре боговi вгодили, славитися не буду? Що ж менi за пожиток з численних фiльваркiв та
оздоб дiмка, коли я красних домiв горнього трусалима не побачу i не сподоблюся посидiти в жодному його куточку? Отож я вiд тебе, дияволе, тiує слави й честi майстерностi не вимагаю, грошикiв збирати, фiльваркiв та дiмкiв купувати не хочу,
а тобi не поклонюся. Господу боговi удиному поклонюся i йому самому послужу.
Вiдiйди, сатано! :

Глава 3
ХАй БУДЕ ВIДОМО ВАМ, ПРАВОВIРНИМ, ЯК ЧЕРЕЗ ЦЕ ПОПУЩЕНI МИ В ТУ СПОКУСУ, ОСКIЛЬКИ ВСI ПОСЕЛЬЦI МАЛОЄ РУСIЄ ПОтРЕТИЧИЛИСЯ I ДАЛЕКО ВIДСТОРОНИЛИСЯ ВIД БОГА, ПРИПРЯГШИ ДО НЕВIРЯ I ЗЛЕ ЖИТТЯ, А ТОМУ ПОВЕРНIМОСЯ НАЗАД ДО БОГА, ХАй БОГ ДО НАС НАБЛИЗИТЬСЯ,
ВIН-БО ЗАВЖДИ БЛИЗЬКО т; ГРIХИ Ж НАШI НАС ДАЛЕКО ВIДЛУЧАЮТЬ ОД НЬОГО. ОТОЖ ПОКАЙМОСЯ САМI У СВОЄХ ГРIХАХ, КОЖЕН СУД СОБI УЧИНИВШИ, ПО ТОМУ I БЛАГОЧЕСТЯ ПРАВОВIРЯ НАШОЄ ЦЕРКВИ ЯК ВИПРАВИТИ ПОРАДУ ВАМ IСТИННУ I НЕБЛАЗЕННУ ДАЮ
Перш за все очистiть церкву вiд усiляких зваб та уретичних забобонiв i без сууслiвя, у простотi серця бога хвалiте; латинський сморiд пiсень iз церкви виженiте, а боговi, спiваючи простою нашою руською пiснею, дякуйте. При тому прихилiтеся до нашоє
схiдноє православноє вiри усiм серцем, душею й помислом без усякого сумнiву, а уретицтво й усяке невiря вiд себе одкиньте. Поклонiння iконам щиро шануйте, а в домах, де перебувауте, образ матерi божоє з єє превiчним дитям на стiнi в кiнцi трапези ва
шоє пригвоздiте. До церкви прийшовши, хрестом Христовим не соромтеся хреститися, бо нинi християни Малоє Русiє поуретичiли, коли хреста Христового, слави своує, на якому нам спасiння сподiялося, соромляться. I не тiльки в церквi, але й до трапези сiд
аючи, хрестом себе знаменуйте, а коли б трапилися бiля тебе латина чи уретики, не соромтеся перед тими прихильниками перелюбного життя цього, щоб не бути ганьбленими на всесвiтньому позорищiя1, адже таєнства нашоє вiри не може вмiстити цiлий свiт, а
всi iншi вiри у звабнi. На трапезi без молитов (по-свинському) єсти не починайте, як оце нинi оскотiлi єсте. Пiсля єжi знову подяку за церков ним уставом промовляйте. До церкви на правило соборне ходiте i все чинiте за церковним уставом (нiчого не пр
икладаючи вiд свого розумiння анi вiднiмаючи безсоромнiстю чи рiзномисельною думкою) i провадьте своу життя за нашим християнським законом, бо що святий дух уфундував устами, що вмiстили його, поправок од гнилих земних помислiв не потребуу. твангелiя
й Апостола в церквi на лiтургiє простою мовою не вивертай те, а пiсля лiтургiє, щоб люди розумiли, тлумачте все
i викладайте по-простому. Книги всi церковнiє i устави друкуйте словенською мовою.
Оповiм вам велику таумницю: диявол мау таку заздрiсть до словенськоє мови, що ледве живий од гнiву, радо б єє вигубив дощенту i всю боротьбу свою на те подвигнув, щоб викликати до неє омерзiння, огиду та ненависть. А що дехто з наших ганить словенськ
у мову i не любить єє, то знай певно, що це вони творять дiйством того майстра i риганням духу його. А то через те диявол пiдняв боротьбу супроти словенськоє мови, що вона у найплодоноснiша з усiх мов i наймилiша боговi, оскiльки без поганських хитро
щiв та настанов, тобто без граматик, риторик, дiалектик та iнших марнославних пiдступностей, якi мiстять у собi диявола,
а через просте, старанне читання без усiляких штудерств, що приводить до бога, творить простоту i смирення й пiдносить святий дух. "У злопiдступну душу,- каже Премудрий,- не ввiйде премудрiсть", адже нинi латинська злопiдступна душа, ослiплена
й насичена поганським марнославством i гордими догматами, страждау, бо нiяк не може вмiстити божоє премудростi й духовного розуму, смирення, простоти й беззлобностi. Так само оберiгайте, православнi, од тiує трутизни дiтей своєх, вiдтак знайте, iстин
но вам кажу: коли в когось дух любовi прихилиться до цих поганських, марнотних, догiдних свiтовi цьому догматiв, той запевне прогрiшить у вiрi й цiлком одпаде вiд благочестя; ви ж нинi увiч постраждали, коли спокусилися на латинську й мирську мудрiст
ь, отже, й благочестя втратили, у вiрi знемощiли й похворiли, уресi породили й прогнiвили того, в кого хрестилися. Чи не лiпше тобi вивчити Часословець, Псалтир, Октоєх, Апостол i твангелiу з iншими церковними книгами й бути простим боговгодником i в
iчне життя дiстати, анiж осягнути Арiстотеля i Платона i, називаючись у цьому життi мудрим фiлософом, зiйти в геуну? Розваж! Менi здауться, що лiпше аза не знати, тiльки б до Христа дотиснутись, який блаженну простоту любить i в нiй собi обитель чини
ть i там упокоюуться. Отож знайте, що словенська мова перед богом бiльшу честь мау, нiж еллiнська та латинська. :
Чи жбо не вiдауш, що численним гологоловцям, трипiрним
i багатопiрним магероносцям, шликам, ковпакам, кучмам, високоногим i низькоситим слугам, дворянам, воєнам, пiстрявоквiтним жовнiрам та гайдукам - смертоносцям - сподiватися на боже царство не тiльки годi мислити, але й мрiяти?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181