Закон же, якщо вiн з душею
i розумом держави, значно кращий за непевну державу i вищий за короля. Отже, закон дорiвнюу королевi i навiть кращий i набагато вищий за короля.
А тепер поясню тобi, що таке закон. Вiн, як я вже показував, сам у правителем вiльноє держави, але мовчазним, слiпим i глухим. Згiдно з ним обирауться одна людина, яку ми називаумо королем. Вiн - вуста, очi й вуха закону. Якби закон сам мiг вислухову
вати, вести бесiду, нiхто не обирав би короля, бо закон сам навчау, що треба робити. А оскiльки закон цього робити не може, то вибирау собi посередника - короля. Коли ж якийсь Требонiан або один з римських рабiв, наприклад Ульпiан, пiдлещуючись до те
бе, скаже, що ти наймогутнiший у своєй державi, не погоджуйся. Скажи, що у твоєй батькiвщинi править не людина, а закон. Отже, якщо тебе запитають: хто ти? - вiдповiдай побожно й правдиво так: я король - вуста, очi й вуха закону, а точнiше, iнтерпрет
атор закону, який присягнувся вiру в королiвствi змiцнювати i нiчого iншого не робити, як тiльки те, що закон велить.
Така вiдповiдь буде не лише правдивою, а й преславною - величною й гiдною спадкоумця Казимира Великого. Цей-бо перший дав нам найсвятiшi й найсправедливiшi закони, якi ти так само мусиш шанувати i не вiдступати вiд них навiть на кiнчик нiгтя. Бо оскi
льки закон у даром Божим, то помститься Бог порушникам його подарунка вбивством, чварами, вигнанням, ворогуванням, руйнуванням, рабством, зрештою, приведе державу
з поколiння в поколiння до ганебних законiв. Багато мiг би прикладiв тобi навести, як нових, так i давнiх, якi достеменно пiдтверджують, що тирани завжди нещасливо закiнчували життя. Про це i дистих свiдчить:
Institia et pietas validae sunt principis arces,
Nulla tyrannorum vis diuturna fuit.
(Двi у фортецi мiцнi в короля: справедливiсть i вiра.
Влада тиранiв нiде довгою ще не була.)
Та оскiльки я поспiшаю до iншого й не хочу набридати, додам ще трохи насамкiнець: якщо ти визнауш, що закон у державi
у немов другим королем, хай зробить тодi Бог тебе й королiвство твоу щасливим, бо ти добровiльно вiддаси всього себе його волi. Та якщо змiниш цей порядок i скажеш, що ти пан закону, змiнить тодi Господь королiвство твоу i вiддасть його або вороговi,
або рабовi твоуму. Коли ж побачиш, що перевага законiв i держави
з також незначною, що повсякчас стау попереду них i вище обох, згадай тодi: добре й належним чином керувати державою - труд не для одноє людини (а ти його один нести збираушся!). Важчий тягар i зусиль вимагау бiльших, нiж тi, яких докласти сам можеш.
Для цiує справи потрiбнi вiрнi однодумцi, якi певною мiрою вiзьмуть на себе разом з тобою нелегкий тягар i пiдтримають тебе працею й порадами спiльними.
Ми вже сказали, яким правителем у державi мусиш бути,
а тепер скажемо коротко, яких треба мати сенаторiв, тобто спiльникiв, при управлiннi державою (пристойних i однодумцiв), щоб прибiчникам i слугам здавався хранителем непошкодженоє держави й, власне, королем, а не тираном.
Частина II
ПРО СЕНАТ
Треба передусiм знати, що добрий король нiчим iншим не вiдрiзняуться вiд тирана, як тiльки ставленням до сенату. Бо
й тиран захищау своєх пiдлеглих, як i король: часом справедливо вирiшуу справи, а то й вибачау. Проте його сенат нiколи не подiбний до королiвського. Тиран переважно не мау сенату, а якщо мау, то це нiкчемний гурт людей. А оскiльки сам усю республiку
використовуу для своєх потреб, дуже побоюуться, щоб хтось йому не став на дорозi; i коли спiльникiв (не для оборони республiки, а на шкоду) собi пiдбирау, то передусiм дбау, щоб умiли тримати язик за зубами. Старанно пильнуу, щоб видатнi люди в його
державi не зростали нi в доброчинствi, нi в науцi, нi в чеснотах. I тодi вважау себе щасливим, коли вiдважних, шляхетних, розумних, учених чи багатих мужiв не вижене зi своує держави. Навпаки, король (оскiльки не сам по собi, а з ласки своєх пiддани
х стау правителем
у республiцi), щоб бiльше державi прислужитися, вибирау собi
у спiльники найкращих, найвидатнiших з-помiж громадян i завдяки єх авторитету, порадами й помислам оберiгау республiку i пiд час вiйни, i в мирний час. Саму тому талановитих i вчених оточуу вiн увагою, цiнуу єхню працю й певен, що i в майбутньому цi
мужi знадобляться для республiки. Без них жоден гурт людей, жодна республiка не зможуть довго утриматись. А коли вже так воно
у, найбiльше потурбуйся про пiдбiр сенату, - щоб з обраного тобою сенату всi люди зрозумiли, що ти справжнiй король, а не тиран.
Остерiгайся зажерливих i не довiряй єм керiвних посад у республiцi. Адже й Святе Письмо забороняу вiрити захланцям. Апостол Павло, наприклад, каже: ":коренем усiх грiхiв у жадiбнiсть". До цiує вади найближча розкiш. Якщо єє нема, не буде мiсця i для
пожадливостi. Треба, щоб нiхто на чуже не зазiхав, хто своу витратив. Iнакше зявляться у республiцi хитрощi, обман, зрада, грабунки, чвари, насилля над слабшими. Тому, коли вiд цього зла державу свою увiльниш, пiдбери до сенату людей стриманих, якi
задоволнятимуться тим, що мають, - навiть малим.
Мудрi не допустять до державноє служби також людину незнатну за походженням або заплямовану, бо за великий скарб свободи вважають чесноту вiльного батька. I, навпаки, життя незнатного батька виховуу (на єхню думку) ницого сина. Ти ж, маючи таку чудес
ну раду, добирай, скiльки змога, мужiв знатних
i народжених славними батьками: почасти тому що вони у нiби стовпами твоує держави, почасти ж що iншi мешканцi королiвства з дiда-прадiда вже звикли дослухатися авторитету таких родин. Це ти постiйно вiдчувауш. :
I в нашiй республiцi також, коли добiрних мужiв залучатимеш до сенату, нi про що так не дбав, як щоб мiж сенаторами була належна згода. Бо нiщо так швидко не руйнуу державу, як чвари в сенатi. Вiд сварки Цезаря з Помпеум Рим занепав, iз-за внутрiшньо
го ворогування в сенатi небавом Угорщина вкрай занепала. Останнiй випадок i нас повинен настрашити. :
Тому, якщо ти не зважауш i не турбуушся, як прихилити до себе дружнiх i потрiбних для тебе сенаторiв, або правити будеш зле, або взагалi не правитимеш - через чвари з-помiж видатними в одну мить буде загублене все, що залишив тобi батько. А причина п
ояви цiує мовчазноє ненавистi та розбрату (чув од мудрих) одна. Саме про неє i буду говорити. "Моу" i "твоу" - два джерела всякоє незгоди в суспiльствi. Через них спочатку виникають суперечки та судовi позови, якi породжують ненависть. З ненавистi пi
знiше виростають заколоти, а пiсля заколотiв неминуче наступау крах держави. Отже, щоб королiвство було здоровим, твоє сенатори не повиннi зупинятися над "моу" i "твоу". Хай цього не обговорюють, не вирiшують: це iнших суддiв стосууться. Хай сенатори
стануть отцями держави, далекими од чварiв, - дружнiми, лагiдними. Хай душу мають не затуманену ворожiстю, не обплутану ненавистю, не слiпу вiд заздрощiв. Хай щиро та чистосердно бачать, що шкодить, а що корисне для держави. Цього не може бути, доки
вони самi виступатимуть суддями власних справ.
I потiм, о, якби колись те рiшення попереднього сейму ти прийняв, те, у якому сказано, що треба встановити в державi суд з виборних суддiв i передати туди всi суперечки з приводу приватних справ, - щоб i пiсля цього нiхто не мав права оскаржувати. Ха
й єхня ухвала буде остаточною, що б вони не вирiшили.
Це моу мiркування (не мудрiше й не кориснiше за iншi) треба взяти до уваги, бо воно дуже стосууться гаразду нашого короля. Так щасливо жила колись Грецiя, маючи обраних вiд найзначнiших мiст мужiв, якi розвязували спiрнi питання (греки називали єх а
мфiктiонами). Подiбного звичаю дотримувався й Рим. :
Так само i Галлiя, наслiдуючи єх, запровадила парламент i надала йому такi повноваження, що своєм рiшенням вiн примусив короля вирiшувати лише приватнi справи. I Германiя теж вирiшила ввести в усiй своєй iмперiє один суд подiбним чином i його авторит
етовi пiдкорятися (германцi називають його просто "камерний закон").
Отже, якщо ми маумо стiльки зразкiв, як утримати мир i згоду серед громадян, i якщо вже бачимо, що цей самий закон подано на розгляд сейму, нема причин, чому б за найвищим бажанням
i задля блага цiує республiки не встановити такий суд у Польщi. Так забезпечив би ти у своуму королiвствi мир, спокiй i вiдпочинок. :
IV. I даремними були б моє настанови, якби ти сам не вмiв правити. Тому вважай, що ти сам по собi у немов якась республiка, в якiй ти мауш показати менi свою кебету й кмiтливiсть, щоб я, спiзнавши єх, додав своє знання i таким чином змiцнив i посилив
твоє природнi здiбностi. В цiй справi ти зробиш те саме, що
й художники, якi, бажаючи показати свою вправнiсть, самi себе малюють перед дзеркалом. Це найвищою мiрою притаманне живопису. А якщо художник, власне обличчя з дзеркала малюючи, не може досягнути правдоподiбностi, - хто ж iнший йому повiрить? Тих же,
хто може це робити, вважають найбiльшими майстрами. Таких ми бачили колись у Нiмеччинi: Дюрера в Нюрнберзi й Луку у Вiттенберзi. За прикладом цих майстрiв ти теж мауш довести, що весь смисл твоує мудростi у твоуму життi. Якби-то менi збагнути (а я ц
ього хочу) твою мудрiсть - ту саму силу, яка мау бути в тобi самому, так само i в менi, коли правлю. Отож хай буде це першим i визначальним чинником, що свiдчив би про мудрiсть, щоб ти сам себе знав i нею керувався у життi.
V. Друге, що до цiує справи, безумовно, стосууться, - я хочу бачити, що ти не лише полюбляуш мудрих людей, а й живеш
з ними i єм вiдданий, настанови єхнi слухауш, читауш, єх дотримуушся, а також у згодi з ними правиш. Коли я про це довiдаюсь, буду вважати тебе подiбним також до тих, кого звичайно люблять, особливо коли я зрозумiю, що ти робиш це щиро й вiд душi. Ус
увай вiд себе людей похiтливих, жадiбних, злочинних, хвалькуватих, а також блазнiв, щоб я, побачивши твоу спiвжиття з цими нiкчемниками, не змiнив про тебе думку як про мудрого. Отже, як тiльки можеш, пильнуй протягом усього життя, щоб серед твого по
чту завжди були чеснi й ученi мужi, якi заслуговують на довiря. I не так уже й важливо, чи з твоує вони держави, чи з чужоє, бо як про породистих коней не думають, чи вони польськi, чи iноземнi, так само i людей добирай: дивись, аби лиш були корисни
ми для тебе й королiвства твого. Однак до такого пiдбору треба пiдходити з розумом, який розсудить справедливо. Бо у багато таких, котрi, хоч вiд правдивоє й справжньоє мудростi щонайдалi перебувають, але, як не дивно, видають себе мудрими.
Небезпечних людей, вiдданих наживi й обжерливостi, уникай. Бо марнотратником зроблять вони короля, пихатим i виродком. Усiх єх стримуй згiдно з тим правилом, яке тут подаю. Як побачиш когось грубого, самовпевненого й пихатого, скажи прямо, що вiн дур
ень i негiдний разом з тобою жити. Хай навiть це чужинець буде, пихатий i похмурий учений з багатьма титулами. Але чому? А тому, що справжня мудрiсть i правдива наука тiсно повязанi з чемнiстю, уникають титулiв, виявляють благородство й не втручають
ся до чужих справ. Отож пiдбирай для себе людей не за титулами, а дивись на єхнi справи, якi сприяють осягненню найвищих посад у твоєй державi. Таких людей удавнину називали фiлософами, бо вони давали королям такi знання, якi потрiбнi були для правлi
ння, i поради, яких люди дослухаються у життi.
Iз цього випливау, що всi шанувальники мудростi у прихильниками республiки, i навпаки. Таких, отже, до себе схиляй з найбiльшим старанням i найбiльшим бажанням.
VI. Залишауться, нарештi, обгрунтувати належним чином високу думку про мудрiсть i, якщо можливо, якнайширше. Йдеться про школи й гiмназiє, оселi правдивоє мудростi у державi. Де єх нема - засновуй, де занепали - вiдновлюй. Хай навчауться там зростаюч
а молодь твоує держави гуманностi й мудростi. Таким чином, твоє пiдлеглi ще з дитинства навчаться й справу добре вести, i тебе, мудрого правителя, слухатись. Бо якщо ти лише простим способом (законами i покарою тобто) будеш спонукати своєх громадян д
о доблестi, це буде так само, якби хтось пiд загрозою кари змушував влучати в цiль людину, яка нiколи не вчилася метати списа. Тому вважай, що енергiйно сприятимеш примноженню слави мудростi лише тодi, коли пiдтримауш Кракiвську гiмназiю, яку твiй дi
д заснував.
Розумно зробиш також, коли прилюдним едиктом звiльниш цю гiмназiю од незлiченних глоговiтських старцiв. Тим самим усунеш не досить чесних i щонайменше корисних для держави людей: Голкотiв, Тартаретiв, а також Брiкотiв i Глоговiтiв. Разом з ними увiль
ни своєх пiдданих i вiд так незлiченних складних слiв, яких за плату навчають нетямких людей. Прилюдним едиктом збери однодумцiв - мужiв високих, а замiсть юрби нечестивих людей дорахуй до колегiє авторiв досвiдчених як у грецькiй, так i в латинськiй
науках. Хай звiдси, немов з якогось чистого
й прозорого джерела, тече королiвська наука, яка зробить громадян твоєх мудрими й державi потрiбними. Таким самим чином простi школи з найбiльшим завзяттям вiдновлюй. I вчителями
у тих школах настановляй не придворних слуг, якi блискають пурпуром i тонким полотном, а людей учених, завдяки яким молодь стане вченiшою й для твоує держави бiльш потрiбною. Так само й про iншi гiмназiє та школи пiклуйся. Сам призначай туди надiйних
учителiв, якi навчать, покажуть i спонукають юнакiв займатися такими справами, завдяки яким вони стануть уже у зрiлому вiцi добрими, славними й щасливими. I, навпаки, якщо буде знехтувано добрими справами й запануу байдужiсть, тi самi вчителi з найб
iльшим старанням виховають юнакiв такими, якi принесуть державi найбiльшу неславу, ганьбу й нещастя.
Однiую цiую турботою ти зробиш i пiдлеглих своєх мудрими,
i себе покажеш усiм найкраще. Бо ми, скiльки разiв не споглядали б цi школи, тебе вважати будемо єх креатором. Покажи нам завдяки працi свого розуму зразок, якого ти можеш досягнути лише мудрiстю. Адже ознакою мудреця у вмiння когось навчати. I ти на
вчиш своєх громадян, якщо дбатимеш про школи та вчителiв. I не гадай, Августе, що до слави мудростi у iнший шлях, крiм того, про який уже говорив i знову повторюю: щоб ти сам вище всiх був i мудро правив; потiм, щоб з мудрими жив; i, нарештi, щоб роб
ив своєх пiдданих мудрими. Це перша i найвища порада твоєй королiвськiй величностi. Тепер до цiує одержуй останню пораду, яка, власне, також звiдси початок веде.
VII. Йдеться про справедливiсть.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181