Про невiдповiднiсть сталi норматйвно-технiчнiй докумен-
тацiє, вiдсутнiсть сертифiката та значнi труднощi при виготов-
леннi з неє сердечникiв електромагнiтiв вказано в актi вiд 27
листопада 1991 р.,-складеному за участю представника заводу
"Маяк" (iнженера-технолога) i фахiвцiв вхiдного контролю за-
воду "Свiтязь".
Зазначенi обставини пiдтверджуються також поясненнями
сторiн, показаннями ряду свiдкiв.
Як вбачауться з матерiалiв справи, завод "Свiтязь" вiд-
правив на адресу заводу "Маяк" 19листопада 1991 р. 353
сердечники, 20-го - 100, 22-го - 974, 25-го - 2000, 26-го -
700, 27-го - 2100.
Завод "Маяк" 18 листопада виготовив 1004 магнiтофони,
19-го - 930, 20-го - 935, 21-го - 164, 22-го - 763, 25-го -
950, 26-го - 480,27-го - 815.
Цi докази свiдчать про те, що позивач вживав можливих
заходiв для випуску продукцiє. Вони спростовують доводи про-
тесту, що внаслiдок його безвiдповiдальностi був допущений
простiй складального цеху та не одержанi плановi прибутки.
Виходячи з зазначених обставин, наявнiсть яких не оспо-
рюуться у протестi, не було пiдстав вважата, щопозивачем
допущене грубе порушення трудових обовязкiв.
Зазначенi висновки не спростовуються також листом голо-
вного iнженера заводу "Ковельсiльмаш" i актом комiсiє, на. якi
у посилання у протестi. Справдi, листом вiд 11 лютого 1992 р.
головний iнженер заводу "Ковельсiльмаш"; лабораторiя якого
12 листопада 1991 р. робила хiмiчний аналiз якостi одержаноє
заводом "Свiтязь" сталi i визнала, що вона належить до~сталi
марки СТ-0 повiдомив, що через вiдсутнiсть нормативно-тех-
нiчиоi документацiє дати висновок про марку сталi не мау мож-
ливостi> Проте це спростування надiйшло не на час-вирiшення
питання про придатнiсть сталi для виготовлення сердечникiв,
а.через декiлька мiсяцiв.
В актi комiсiє вiд 16 iяипня 1992 р., з яким у протестi
повязууться висновок про необхiднiсть залучення-до участi в
- 50 -
справi спецiалiстiв, зазначауться, що, .виходячи з iснуючих
стандартiв, позивач мав призначити повторний аналiз якостi
сталi. -
Судом встановлеио, що 24 жовтня 1991 р. всупереч стан-
дарту i технiчним умовам сталь була вiдправлена без сер-
тифiката. Тому провести єє повторний аналiз позивач не мiг у
звязку з вiдсутнiстю на заводi хiмлабораторiє. Сам же по собi
зазначений вище акт з врахуванням встановлених судом об-
ставин не свiдчить про безвiдповiдальне ставлення С. до вико-
нання своєх обовязкiв.
Оскiльки обставини, що мають значення для вирiшення
Справи, зясовано повно i наявнiсть єх пiдтверджууться зiбра-
ними у справi доказами, Пленум Верховного Суду протест
заступника Генерального прокурора залишив без задоволення..
За п, 2 ст. 41 Кодексу законiв про працю Украєни може бути
розiрвано трудовий договiр з працiвником, який безпосередньо
обслуговуу грошовi або товарнi цiнностi (зайнятий єх прий-
манням> зберiганням, транспортуванням, озподiлом тощо) i
вчинив умисно або з необережностi такi дiє, якi дають власнику
або уповноваженому ним органу пiдстави для втрати до нього
довiря, зокрема порушення правил проведення операцiй з ма-
терiальними цiнностями
Ухвала судова колега в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 6 липня 1994 р.
С. предявила позов до Тисменецького районного обуднання
промислових пiдприумств про поновлення на роботi та стягнен-
ня заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивачка зазначала, що вона працювала у вiдповiдача на
посадi майстра-пекаря пятого розряду. Наказом вiд 20 сiчня
1989 р. була звiльнена з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП у звязку
з втратою довiря.
Посилаючись на те, що єє звiльнення здiйснено незаконно,
оскiльки адмiнiстрацiя не мала пiдстав виразити єй недовiря i
пiд час єє звiльнення було допущено порушення вимог ст. 252
КЗпП, С. просила задовольнитр єє позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє iвано-Франкiвського обласного су-
ду вiд б травня 1994 р. позов задоволене. .


У касацiйнiй скарзi Тис
пiдприумств просить рiшеная суду i
на новий розгляд, посилаючись на те,
оцiнку доказам у, справi, в звязку з .ч
ваного висновку про те, що не було пiд
позивачцi. : ая-й
Судова колегiя Верховного Суду УкрашиЩ
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 28 постанови № 9
вiд 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру-
дових спорiв" розяснив, що звiльнення з пiдстав втрати довiря
(п. 2 ст. 41) суд може визнати обгрунтованим, якщо працiвник,
який безпосередньо обслуговуу, грошовi або товарнi цiнностi
(зайнятий єх прийманням, зберiганням, транспортуванням, роз-
подiлом тощо), вчинив умисно або з необережностi такi дiє, якi
дають власнику або уповноваженому ним органу пiдстави для
втрати до нього довiря (зокрема, порушення правил проведен-
ня операцiй з матерiальними .цiнностями).
Вирiшуючи спiр, суд повно .й всебiчно перевiрив обставини,
за яких С. була звiльнена з роботи за втратою довiря, i об-
грунтовано дiйшов висновку, що у вiдповiдача не було пiдстав
для .розiрвання з нею трудового договору за п. 2 ст, 41 КЗпП.
Такий висновок у правильним. Вiн пiдтверджууться доказа-
ми, якi у в справi.
Зокрема, з рiшення Тисменецького районного суду Вiд 20
серпня 1.992 р. вбачауться, що вiдповiдачу було вiдмовлено в
позовi до С. про вiдшкодування збиткiв в сумi 665 крб. 31 коп.
через вiдсутнiсть винних дiй.
- Постановою слiдчого прокуратури Тисменецького району
вiд 26 сiчня 1994 р. було закрито кримiнальну справу щодо
С. через вiдсутнiсть в єє дiях складу злочину.
Що ж до нестачi в С. олiє та дрiжджiв, ти вiдповiдно до
звiту М. вiд 6 сiчня 1989 р. у С. були лишки олiє, а не нестача.
Нестача ж дрiжджiв утворилася внаслiдок неправильного єх
облiку.
З урахуванням стану облiку матерiальних цiнностей та ве-
дення документацiє у вiдповiдача суд обгрунтовано дiйшов вис-
новку, що останнiм не доведено, що С. за власною iнiцiативою
умисно пiдписала накладнi на сироватку, завiренi технологом,
i єй було вiдомо про єх безтоварнiсть.
Рiшення суду у правильним й обгрунтованим, а касацiйна
скарга безпiдставною i не спростовуу викладених у ньому вис-
новкiв. Керуючись статтями 310, 311 ЩiК Украєни, судова
колегiя Верховного Суду залишила рiшення судовоє колегiє об-
ласного суду без змiни.
\ - ---- - - Тує.
Звiльнення у звязку з втратою довiря не у заходом дис-
циплiнарного стягнення i може бути проведено незалежно вiд
притягнення особи до дисциплiнарноє вiдповiдальностi за вчи-
нений проступок
Ухвала судовт колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 14 липня 1982 р.
М. предявила позов до житомирського районного унiвер-
магу про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати
за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона з
1978 р. працювала експедитором унiвермагу. Наказом вiд 29
вересня 1981 р. Й звiльнено за п. 2 ст. 41 КЗпП у звязку з
втратою довiря, оскiльки вона несвоучасно вiдзвiтувала про
одержанi вiд реалiзацiє 20 пляшок шампанського 155 крб. За
цi дiє єй була оголошена догана, ранiше стягнень вона не мала,
тому просила суд задовольнити єє вимоги.
Рiшенням Богунського районного народного суду м. Жито-
мира вiд 25 грудня 1981 р. позов задоволене. Ухвалою судовоє
колегiє Житомирського обласного суду вiд 20 сiчня 1982 р.
рiшення залишено без змiни, а постановою його президiє вiд
24 квiтня 1982 р. залишено без задоволення протест прокурора
областi про перегляд судових рiшень.
У протестi заступника Прокурора УРСР ставиться питання
про скасування постановлених судових рiшень i передачу спра-
ви на новий розгляд. Протест пiдлягау задоволенню з таких
пiдстав. Задовольняючи позов про поновлення на роботi, на-
родний суд виходив з того, що адмiнiстрацiя унiвермагу пору-
шила вимого, ст.-149 КЗпП - за один i той же проступок
застосувала два дисциплiнарнi стягнення: 9 вересня 1981 р. М-
оголошено сувору догану, а наказом вiд 29 вересня 1981 р.
вона була звiльнена з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП. Судова
колегiя i президiя обласного суду висновки народного супу .
. визнали правильними. ; ,.
Проте з нимв погодитися не можна. Перелiк дисциплiнар-
них стягнень за порушення, трудовоє дисциплiни визначений у
ст. 40, п. 1 ст. 41 i ст. 147 КЗпП. Вiн не передбачау такого
дисциплiнарного стягнення, як звiльнення з роботи за втратою
довiря до Працiвника, який обслуговуу грошовi або товарнi
цiнностi.
Народний суд не перевiрив також належним чином пояснень
позивачки з приводу несвоучасного звiту за одержане для ре-
алiзацiє шампанське та єє тверджень про те, що це викликано
поважними причинами- хворобою i перебуванням у вiдпустцi.
Судова колегiя та президiя обласного суду не звернули уваги
на недолiки, допущенi народним судом при розглядi справи.
Керуючись, статтями 336 i 337 ЦПК; судова колегiя Вер-


задоволь-
<уду м. Жи-
"" обласного
єє вiд 24
розгляд.
Вiдповiдно до п." Зi ст. 41 Кодексу загонiв про працю Украєни
трудовий договiр з iнiцiативи адмiнiстрацiє може бути розiр-
ванiй у разi вчинення працiвником, який виконуу виховнi
функцiє, аморального проступку, не сумiсного з продовженням
даноi роботi
" /. - .,"-.
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСРвiд 12 грудня 1973р.
(в и т-я г)
У жовтнi 1973 р. X. звернувся з позовом до бiлопiльськоє
середньоє школи та районного вiддiлу народноє освiти прб по-
новлення на роботi та стягнення заробiтноє платх за час ви-
мупвюод> прогулу., ,
Позввч зазначав, що вiя працював викладачем iсторiє. На-
казом вiд 1 жовтня 1973 р. його звiльнено з роботи за п. З
ст. 41 КЗпП. Ввважаючи звiльнення-незаконним, просив по-
новити його на роботi. . --
Рiшенням Сумського обласного суду вiд 22 листопада
1973 р. в позовi вiдмовлено. .
У касацiйнiй скарзi X. просить рiшення суду скасувати та
задовольнити його позов, оскiльки суд без достатнiх пiдстав дiйшов
висновку про необгрунтованiсть ваго вимог, не взяв до уваги
показання свiдкiв, якi позитивно характеризують його по роботi,
а також те, що вiн провадив велику громадську роботу.
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. З ст. 41 КЗпП трудовий договiр з iнiцiативи
адмiнiстрацiє може бути розiрваний у разi вчинення працiв-
ником, який виконуу виховнi функцiє, аморального проступку,
не сумiсного з продовженням даноє роботи.
Як вбачауться з матерiалiв справи,18 серпня 1973 р. по-
зивач знаходився бiля бiлопiльського ресторану в станi сильного
спянiння. Це пiдтверджууться протоколом начальника район-
ного вiддiлу мiлiцiє, який своую постава1вЯ№>1|1(йДО


1973 р. вiдповiдно до чинного законодак iЮ(Я|i4i)п X. на
Євхрб. за те, шо вiн знаходився у гроаддНiЯПР МiСТi .в станi,
що ображау людську гiднiсть. Про цей випадок було
опублiковано в районнiй газетi. Позивач i ранiше зловживав
алкоголем, за що до нього вживались заходи впливу.
Факти появи X. у нетверезому станi в громадських мiсцях,
у тому числi при виконаннi посадових обовязкiв, пiдтвердили
свiдки М.., П., Ч" Т.
Таку поведiнку X. суд правильно оцiнив як аморальну i не
сумiсну з продовженням роботи викладачем.
Та обставина, що деякi Свiдки позитивно характеризували
позивача як педагога, не може бути пiдставою для визнання
неправильним його звiльнення за п. З ст. 41 КЗпП, оскiльки
вiн себе скомпрометував як вихователь.
Враховуючи наведене.суд Правильно вiдмовив X. в позовi.
Судова колегiя Верховного Суду касацiйну скаргу X. зали-
шила без задоволення, а рiшення обласного суду без змiни.
Суд правильно визнав, що адшнiстрацiя мала пiдстмм вира-
зити недовiря водiувi автобуса, осжiдмсявiягдацускає безквит-
ковий проєзд пасахирiя i ухилявся iя перев4iек автобуса кон-
тролерами .: :i,i - i,.11.111;:1 ;111 : . .. ..- -.
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 22 грудня 1976 р. "~
(в и т я г) - "
У серпнi 1976 р. С. предявив позов до Львiвського авто-
транспортного пiдприумства про поновлення на роботi та стяг-
нення заробiтнеє шцiти за час вимушеного прогулу. . ,
Позивач зазначав, що вiн працював у зiдповiдача водiум
автобуса. Наказом вiд 6 серпня 1976 р. його незаконно звiль-
нено за п. 2 от. 41 КЗпП з мотивiв втрати до нього довiря.
Справа розглядалася неодноразово
Рiшеннямсудовоє колегiє Львiвського обласного суду вiд 19
листопада 1976 р.у позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi С. просить скасувати рiшення, посила-
ючись на те, що актiв контролерiв, на пiдставi яких проведено
звiльнення, вiн не пiдписував i що при звiльненнi адмiнiс-
трацiую не додержано вимог ст. 149КЗпП. -:i"
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдсткж
Судомвстановлено, що 26 березня 1976 р. пiд чабi""-
снення рейсу Львiв-Шепетiвка позивач провозив ВiтiЗМЕЙ
жирiв без квиткiв, а 28 травня того ж року, здй""-"
- . - 55 -
Хуст-Львiв - шiсть. Крiм того, 7 сiчня, 15 травня i 12 серпня
1976 р. вiн не зупинив автобус на вимогу лiнiйних контролерiв,
ухилившись тим самим вiд контролю.
Факт перевезення пасажирiв без квиткiв пiдтверджууться
приуднаними до справи актами контролерiв i вiдмiтками в кон-
трольних листах водiя, якi позивач здавав адмiнiстрацiє разом
з путьовими листами пiсля повернення з рейсiв, а також по-
казаннями свiдкiв С., М. i В.
Пiдпису С. в зазначених актах немау. Однак це не свiдчить
про те, що факти, вказанi в них, не вiдповiдають дiйсностi.
Змiст актiв С. був вiдомий, оскiльки про це робилися вiдмiтки
,у. контрольних листах водiя, однак, єх i дiй контролерiв вiн не
оскаржував. Те, що/С. не зупиняв автобус на вимогу контро-
лерiв, пiдтверджууться актами, складеними контролерами авто-
управлiнь рiзних областей, i показаннями свiдкiвМ., Б., Б.О.,
Б.С. i Т.
Суд перевiрив посилання позивача на те, що 7 сiчня i 15
травня 1976 р. вiн не помiтив контролера в звязку з поганою
погодою, а 12 серпня того ж року не змiг своучасно зупинити
автобус, оскiльки було слизько. Цi показання обгрунтовано
визнанi непереконливими, оскiльки вони нiчим не пiдтвердженi.
Свiдки, про яких згадувалося, вище, показували, що погода
була гарна 1 водiй не мiг не бачити пiднятого в установленому
порядку контролером жезла. Спростовууться посилання на по-
гану погоду i довiдкою Львiвськоє гiдрометеообсерваторiє. Пра-
вильнiсть акта вiд 12 серпня 1976 р. також пiдтверджууться
листом начальника контрольно-ревiзiйного управлiння Мiнiс-
терства автомобiльного транспорту вiд 17 вересня 1976 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51