Однак у даному випадку цi положення достатньою мiрою
судом не були врахованi. iз матерiалiв, доданих Н. до заяви,
вбачауться, що незважаючи на те, що провадження в справi
знищено, збереглися оригiнали судового рiшення й копiя ух-
вали судовоє колегiє Києвського мiського суду, якою це рiшення
залишено без змiн. Цi документи у визначальними i єх на-
явнiсть не дау позивачевi права знову порушити аналогiчну
цивiльну справу. Тому для вирiшення питання про вiдновлення
провадження суддя повинен був вжити всiх заходiв для витре-
бування iнших необхiдних документiв.
Треба також було перевiрити достовiрнiсть повiдомлення
пiдрядного спецiалiзованого ремонтно-будiвельного управлiння
№ 1 про те, що розрахунковi документи по заробiтнiй платi
Н. за 1978-1984 рр. не збереглися, яке викликау сумнiв, оскiль-
- 281 -
ки вiдповiдно до Перелiку типових документiв, що складаються
в дiяльностi держкомiтетiв, мiнiстерств, вiдомств та iнших ус-
танов, органiзацiй, пiдприумств iз зазначенням термiну збе-
рiгання, затвердженого начальником Головного архiвного уп-
равлiння при Радi Мiнiстрiв СРСР 15 серпня 1988 р., особистi
рахунки по заробiтнiй платi працiвникiв повиннi зберiгатися
75 рокiв.
Президiя Києвського обласного суду визнала, що за таких
обставин судовi рiшення пiдлягають скасуванню з направлен-
ням справи на новий розгляд.
Голова обласного суду вправi в межах своує компетенцiє вит-
ребувати будь-яку цивiльну справу, що перебувау у провад-
женнi того чи iншого суду, i передати єє на розгляд iншого
суду.
Встановивши, що вiдповiдач ухилявся вiд сплати алiментiв, суд
залежно вiд обставин справи може стягнути з нього алiменти
за минулий час, але не бiльше, як за три роки
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 24 грудня 1980 р.
У листопадi 1980 р. З.Ш. предявила позов до З.В. про,
розiрвання шлюбу i стягнення алiментiв. Позивачка зазначала,
що з 1969 р. перебувау в шлюбi з вiдповiдачем, мау вiд нього
сина 1971 р. народження. У звязку з поганим ставленням
вiдповiдача до неє та дитини, постiйними сварками вони за
взаумною згодою у травнi 1980 р. розiйшлися. Оскiльки вiд-
повiдач не надау матерiальноє допомоги на утримання дитини,
позивачка просила розiрвати шлюб та стягнути з вiдповiдача ,;
алiменти.
З.В. предявив зустрiчний позов про подiл майна, вимоги
на яке заявила також мати ьозивачки. i
Рiшенням судовоє колегiє в цивiльних справах Чернiвець- .
кого обласного суду вiд 24 листопада 1989 р. шлюб мiж З.Ш. 1
та З.В. розiрвано. Постановлено стягнути з З.В. алiменти що- |
мiсячно у розмiрi 1/4 частини його заробiтку на утримання i
сина з 1 червня 1980 р. до його повнолiття. ;,
Ухвалою цього ж суду вiд 24 листопада 1980 р. позов З.В. |
про подiл майна видiлено в окреме провадження. ;.;
У касацiйнiй скарзi З.В. посилався на порушення судом
правил пiдсудностi, неправильне видiлення його позову про
подiл майна в окреме провадження та неправильне визначення
початкового строку стягнення алiментiв. Тому просив рiшення
суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню. Матерiалами
справи стверджууться, що характер взаумовiдносин мiж сторо-
нами свiдчить про неможливiсть збереження у майбутньому
сiмє. З урахуванням того, що з травня 1980 р. сторони разом
не проживають, самi пiдтвердили в судi неможливiсть прими-
рення, суд дiйшов правильного висновку про необхiднiсть ро-
зiрвання мiж ними шлюбу.
Згiдно з вимогами ст. 88 КЗпШС суд, встановивши, що
вiдповiдач ухилявся вiд сплати алiментiв, залежно вiд обставин
справи може стягнути з нього алiменти за минулий час, але
не бiльше як за три роки. Встановивши такi обставини, суд
правильно визначив початковий строк стягнення алiментiв з
червня 1980 р.
Суд також правильно видiлив в окреме провадження позов
З.В. про подiл майна, оскiльки на майно, яке вiн просив по-
дiлити, заявила вимоги мати позивачки. Як розяснив Пленум
Верховного Суду УРСР у п. 9 постанови вiд 31 серпня 1979 р.
"Про судову практику в справах про розiрвання шлюбу", роз-
гляд у шлюбно-розлучному процесi майнових спорiв подружжя
по яких до участi в справi мають залучатися третi особи, за-
коном не передбачено.
Безпiдставним у посилання З.В. на порушення правил пiд-
, судностi, оскiльки вiдповiдно до ст. 133 ЦПК голова обласного
суду вправi в межах своує компетенцiє витребувати цивiльну
справу, що перебувау у провадженнi того чи iншого суду i
передати єє на дозгляд iншого суду.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, Судова колегiя в ци-
вiльних справах Верховного Суду УРСР ухвалила: касацiйну
скаргу З.В. залишити без задоволення, а рiшення та ухвалу
судовоє колегiє в цивiльних справах Чернiвецького обласного
суду вiд 24 листопада 1980 р. - без змiни.
ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Заява про встановлення неправильностi запису в книгах актiв
громадянського стану розглядауться в судовому порядку, якщо
органи загсу вiдмовилися внести виправлення в зроблений
запис
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 21 лютого 1968 р.
К. звернулася до суду з заявою про встановлення непра-
вильностi запису року єє народження в актi громадянського
стану про народження. Заявниця зазначала, що у поновленому
в 1949 р. свiдоцтвi рiк єє народження вказано 1924, тодi як
дiйсно вона народилася у 1920 р. Оскiльки органи загсу вiд-
мовилися виправити вказану помилку, Г. звернулася з такою
заявою до суду.
Ухвалою народного суддi м. Сувуродонецька вiд 6 березня
1967 р. єй вiдмовлено у прийняттi заяви. Ухвалою судовоє ко-
легiє Луганського обласного суду вiд 23 березня 1967 р. ухвалу
народного суддi скасовано, а справу направлено до народного
суду для розгляду по сутi. Проте президiя Луганського облас-
ного суду цю ухвалу обласного суду скасувала.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР ста-
вилося питання про скасування постанови президiє обласного
суду . i залишення без змiни ухвали обласного суду вiд 23
березня 1967 р. Протест задоволене з таких пiдстав.
Як зазначалося вище, К. просила суд встановити непра-
вильнiсть запису року єє народження, оскiльки органи загсу
вiдмовилися внести виправлення у запис акта про народження.
Це видно з довiдки Сувуродонецького загсу вiд 8 квiтня 1967 р.
За таких обставин вказане питання у вiдповiдностi з ст. 266
ЦПК повинно вирiшуватися в судовому порядку.
Отже, обласний суд ухвалою вiд 23 березня 1967 р. пра-
вильно скасував ухвалу народного суддi м. Сувуродонецька вiд
6 березня 1967 р. та направив заяву до народного суду для
. розгляду по сутi. Президiя обласного суду не мала законних
пiдстав для скасування зазначеноє ухвали обласного суду.
На пiдставi наведеного судова колегiя Верховного Суду
УРСР протест заступника Голови Верховного Суду задоволь-
нила, скасувала, всi судовi рiшення, в яких йшлося про не-
пiдвiдомчiсть даноє справи суду.
Суди можуть встановлювати факти реустрацiє народження, як-
що в органах загсу не зберiгся вiдповiдний запис i у вiдновленнi
такого запису органи загсу вiдмовили
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 8 травня 1968 р.
Л. звернувся до суду з заявою про встановлення факту
реустрацiє народження (21 листопада 1908 р.) Заявник зазна-
чав, що про дату його народження зроблено вiдповiдний запис
у книгах реустрацiє актiв громадянського стану. Це пiдтверд-
жууться метричною випискою, одержаною у 1942 р. В органах
загсу не збереглися архiвнi матерiали за 1908 р. Свiдоцтво ж
про народження потрiбне для обмiну паспорта, в якому непра-
вильно зазначено, що вiн народився у 1911 р.
Народний суд Ясинуватського району 21 сiчня 1967 р. вста-
новив факт реустрацiє народження Л. 21 листопада 1908 р.
Постановою президiє Донецького обласного суду вiд 22 березня
1967 р. це рiшення скасовано i провадження в справi закрито.
У протестi заступника Голови Верховного Суду УРСР
йшлося про скасування зазначених судових рiшень i направ-
лення справи на новий розгляд. Протест задоволене з таких
пiдстав. Президiя обласного суду в своєй постановi виходила з
того, що народний суд прийняв i розглянув непiдвiдомчий йому
спiр.
Проте з висновком обласного суду про закриття проваджен-
ня в справi з наведених мотивiв погодитись не можна. Адже в
даному разi заявник просив встановити факт реустрацiє на-
родження.
Вiдповiдно до ст. 273 ЦПК суди можуть встановлювати
факти реустрацiє народження, якщо в органах загсу не зберiгся
вiдповiдний запис i вiдновити його вони вiдмовились. У справi
немау даних про те, що заявник звертався до мiсцевого бюро
загсу i що там йому вiдмовили у вiдновленнi актового запису.
За таких обставин рiшення народного суду пiдлягало ска-
суванню, але i в цьому разi президiя не вправi була закривати
провадження в справi, оскiльки народний суд не зясував на-
явностi умов, якi б дозволили суду встановити факт реустрацiє
народження.
Народний суд також недостатньо перевiрив обгрунтованiсть
вимог заявника по сутi. Зокрема, не було встановлено, чи не
провадилась реустрацiя народження заявника у 1911 р.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегiя протест
заступника Голови Верховного Суду задовольнила. Рiшення
народного суду Ясинуватського району та постанову президiє
Донецького обласного суду скасувала, а справу направила на-
родному суду на новий розгляд в iншому складi суддiв.
Встановлення факту належностi правовстановлюючих докумен-
тiв провадиться судовим порядком лише при неможливостi
встановити його iншим шляхом
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 10 лютого 1964 р.
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши в су-
довому засiданнi протест заступника Прокурора УРСР на ух-
валу народного суду м. Бердичева Житомирськоє областi вiд 29
липня 1963 р. та постанову президiє Житомирського обласного
суду вiд 16 вересня 1963 р. в справi за заявою Ф. про вста-
новлення факту неналежностi єй трудовоє книжки, встановила.
У-липнi 1963 р. Ф. звернулась до суду з заявою, в якiй
просила, встановити, що трудова книжка, видана 29 липня
1954 р. Авдорманською МТС Чимишлийського району Молдав-
ськоє РСР, в якiй вона по батьковi названа Саввiвною, а не
Савелiєвною, належить єй.
Ухвалою народного суду м. Бердичева вiд 29 липня 1963 р.
єє вимога задоволена. Постановою президiє Житомирського об-
ласного суду вiд 16 вересня 1963 р. протест прокурора Жито-
мирськоє областi залишено без задоволення.
У протестi заступника Прокурора УРСР ставилося, питання
про скасування вказаних судових рiшень та про закриття про-
вадження в справi.
Протест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав. Народний
суд виходив з того, що Ф. дiйсно працювала в Авдорманськiй
МТС, а в трудовiй книжцi помилково зазначено єє по батьковi
замiсть "Савелiєвна- Саввiвна". Залишаючи без задоволення
протест прокурора областi, президiя обласного суду у постановi
послалася на неможливiсть внести вiдповiднi змiни до трудовоє
книжки заявницi, оскiльки Авдорманська МТС реорганiзована. -
Зазначенi мотиви не можна визнати обгрунтованими. Згiдно
з чинним законодавством встановлення факту належностi пра- ;
вовстановлюючих документiв тiй чи iншiй особi провадиться
судовим порядком лише при неможливостi його встановлення
iншим шляхом.
З повiдомлення ж Центрального державного архiву Молдав-
ськоє РСР та Комратського вiддiлення "Молдсiльгосптехнiки"
видно, що архiви Авдорманськоє МТС, де працювала заявниця
в 1953-1958 р. i де єй було видано трудову книжку, повнiстю
збереглися. " -
- Крiм того, з повiдомлення Комратського вiддiлення "Молд-
сiльгосптехнiки" вiд 12 грудня 1963 р. видно, що наказом вiд
9 листопада 1953 р. на посаду рахiвника МТС дiйсно була
прийнята Ф. (Марiя Савелiєвна), звiльнена з роботи 15 сiчня
1958 р. за скороченням штатiв.


За наведених обставин суд безпiдставно прийняв до свого
провадження заяву Ф. про встановлення факту належностi єй
трудовоє книжки, оскiльки питання про й" належнiсть вона мог-
ла встановити позасудовим порядком.
На пiдставi наведеного та керуючись статтями 336 i 337
ЦПК, судова колегiя Верховного Суду протест заступника
Прокурора УРСР задовольнила, ухвалу народного суду м. Бер-
дичева вiд 29 липня 1963 р. i постанову президiє Житомирсь-
кого обласного суду вiд 16 вересня 1963 р. скасувала i справу
провадженням закрила.
Такими, що перебувають на утриманнi спадкодавця, слiд вва-
жати непрацездатних -осiб, якi перебували на повному його
утриманнi або одержували вiд нього допомогу, котра була для
них основним i постiйним джерелом iснування
Ухвалi судовоє колега в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 16 липня 1975 р.
(витяг)
А. звернулася в суд з заявою про встановлення факту пе-
ребування М., 1965 р. народження, на утриманнi Г. Своє вимоги
заявниця мотивувала тим, що єє дочка М. з своєм чоловiком
усиновили хлопчика. Незабаром за станом здоровя вони не
змогли його виховувати i передали єй та Г., з яким вона пе-
ребувала з 1946 р. у фактичних шлюбних вiдносинах. У 1973 р.
Г. помер. Посилаючись на те, що дитина тривалий час пере-
бувала. на утриманнi Г., заявниця просила суд встановити цей
факт для оформлення спадщини.
Рiшенням народного суду Волноваського району Донецькоє
областi вiд 1 жовтня 1973 р. вимоги А. задоволене. Постановою
президiє Донецького обласного суду вiд 27 грудня 1973 р. це
рiшення скасоване.
При новому розглядi справи в народному судi, касацiйнiй
та нагляднiй iнстанцiях питання про встановлення факту пе-
ребування на утриманнi також не знайшло позитивного ви-
рiшення. При цьому суди виходили з того, що М. не був на
повному утриманнi Г., бо виховували i утримували його як Г.,
так i А. Проте такий висновок не можна визнати обгрун-
тованим.
З матерiалiв справи видно, що з 1966 р. М. постiйно про-
живав у А. та Г. Суд мав-данi про те, що саме вони, а не
батьки водили дитину в дитячий садоку вносили плату за єє
утримання. Дiльничний лiкар вiдвiдував дитину за адресою, де
постiйно проживала сiмя заявницi. За цiую ж адресою хлоп-
- 287 -
чика було оформлено до школи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51