Тому вiдмова вiд цього
не могла бути пiдставою для звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП.
Отже, пiдстав для скасування рiшення про задоволення позову
немау.
- 39 -


Оскiльки звiльнення за п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю
Украєни може мати мiсце при вiдсутностi працiвника на роботi
без поважних причин, суд зобовязаний всебiчно перевiрити
доводи позивача про вiдсутнiсть його з поважних причин, зок-
рема за станом здоровя
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд єє листопада 1992 р.
(витяг)
С. працювала актрисою Харкiвського театру юного глядача.
Наказом вiд 19 квiтня 1991 р. вона звiльнена з роботи за
п. 4 ст. 40 КЗпП.
У липнi 1991 р. С. звернулась до театру з позовом про
поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати за час
вимушеного прогулу, посилаючись на те, що прогулiв без по-
важних причин вона не вчиняла, оскiльки в перiод з 20 лютого
по 4 квiтня 1991 р. перебувала на амбулаторному лiкуваннi.
Рiшенням Ленiнського районного народного суду м. Харко-
ва вiд 1 листопада 1991 р., залишеним без змiни ухвалою
судовоє колегiє обласного суду вiд 3 грудня 199,1 р., в позовi
вiдмовлено.
Протест в. о. прокурора Харкiвськоє областi про скасування
судових рiшень постановою президiє обласного суду вiд 17 лип-
ня 1992 р. залишено без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування постановлених у справi рi-
шень i передачу справи на новий розгляд з тих пiдстав, що
зробленi народним судом висновки не грунтуються на мате-
рiалах справи.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в позовi, народний суд, з яким погодились
суди касацiйноє та наглядноє iнстанцiй, виходив з того, що
позивачка не подала суду доказiв, якi свiдчили б про по-
важнiсть причин єє вiдсутностi на роботi, а тому обгрунтовано
звiльнена за прогули.
Однак повнiстю з таким висновком погодитись не можна.
На обгрунтування своєх позовних вимог С. посилалась на
те, що в перiод з 20 лютого по 4 квiтня 1991 р. вона була
хворою i лiкувалась амбулаторне. У звязку з травмою ноги
зверталась по допомогу до лiкаря, про що подала вiдповiдну
довiдку. Однак суд не прийняв до уваги цi доводи i довiдку,
мотивуючи це тим, щов амбулаторнiй картцi позивачки немау
запису про те, що в перiод з 20 лютого по 4 квiтня вона
зверталась до лiкувальноє установи, а довiдку єй видано заднiм
числом. Питання ж про те, чи справдi в перiод з 20 лютого
по 4 квiтня 1991 р. С. хворiла i чи могла вона за станом
здоровя виконувати своє функцiональнi обовязки, до кiнця не
зясував. Лiкар i., який видав позивачцi довiдку, допитаний не
був, хоч у судове засiдання викликався. Вiдповiдно до висновку
- 40 -
консiлiуму лiкарiв Харкiвського науково-дослiдного iнституту
ортопедiє та травматологiє при вказаному дiагнозi необхiдне
звiльнення вiд роботи й активне лiкування. Однак цьому до-
кументу суд нiякоє оцiнки не дав. .
Судом також недостатньо дослiдженi твердження позивачки
Про те, що вона приходила до театру в днi репетицiй, але участi
є них брати не могла через хворобу. Не зясовано, в яких
репетицiях, виставах i в якi днi вона повинна була брати участь.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала на новий
розгляд.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю Украєни
адмiнiстрацiя може розiрвати трудовий договiр лише в разi
вчинення працiвником прогулу без поважних причин
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 13 липня 1977 р.
(витяг)
У груднi 1976 р. А. предявила позов до продовольчого
вiддiлу робiтничого постачання виробничого обуднання "Пер-
вомайськвугiлля" про поновлення на роботi та стягнення за-
робiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазна-
чала, що з 1 червня 1974 р. вона працювала продавщицею
хлiбного вiддiлу, а останнiм часом - касиром магазину. На-
казом вiд 11 листопада 1976 р. з роботи звiльнена за прогул
у перiод з 26 жовтня по 4 листопада 1976 р. Просила задо-
вольнити позов, посилаючись на те, що з 13 по 25 жовтня
1976 р. вона хворiла.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Ворошиловградського обласного
суду вiд 11 червня 1977 р. позивачку поновлено на посадi
продавщицi з стягненням на єє користь з вiдповiдача заробiтноє
плати за час вимушеного прогулу.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просив рiшення скасувати,
вважаючи його неправильним, оскiльки у суду було достатньо
даних для висновку про те, що позивачка з 26 жовтня 1976 р.
на роботу не виходила без поважних причин.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 КЗпП адмiнiстрацiя може розiрвати
трудовий договiр з працiвником у разi вчинення ним прогулу
без поважних причин.
Постановляючи рiшення про поновлення А. на роботi, суд
виходив з того, що вона не вчинила прогулу- без поважних
причин, у звязку з чим адмiнiстрацiя не мала пiдстав для єє
звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП.
Встановлено, що 26 жовтня 1976 р. пiсля хвороби А. справдi


вийшла на роботу, проте єє до неє не допустили. Свiдки М. i
Б. пiдтвердили, що бачили позивачку в цей день на роботi
вранцi. Допитана як свiдок К. - начальник вiддiлу кадрiв
показала, що А. зверталася до неє з приводу того, що єй не
дозволили прийняти змiну. За таких обставин суд обгрунтовано
визнав, що вимоги А. про поновлення на роботi пiдлягають
задоволенню.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матерiалам справи
i вимогам закону, судова колегiя Верховного Суду рiшення
судовоє колегiє обласного суду залишила без змiни, а касацiйну
скаргу без задоволення.
Суд визнав незаконним звiльнення працiвника за п. 5 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни, оскiльки розiрвання з ним
трудового договору було здiйснено не пiд час вiдсутностi пра-
цiвника у звязку з його тимчасовою непрацездатнiстю понад
строк, передбачений цiую нормою, а коли пiсля закiнчення
лiкування працiвник зявився на роботу, в звязку з чим вiдпали
пiдстави для розiрвання трудового договору
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 8 липня 1992 р.
(витяг)
У сiчнi 1992 р. Г. предявив позов до виробничого
обуднання "Черкасзалiзобетон" про поновлення на роботi i
стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. Пози-
вач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача юрисконсультом
з 1988 р. У звязку iз захворюванням тривалий час - з 15
грудня 1990 р. по 15 сiчня 1992 р. знаходився на лiкуваннi.
А пiсля закiнчення лiкування, 15 сiчня 1992 р. був звiльнений
з роботи за п, 5 ст. 40 КЗпП, хоч вийшов на роботу. Вважаючи
звiльнення незаконним, Г. просив задовольнити його позов.
Як третю особу до участi у справi судом притягнено гене-
рального директора обуднання Б.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд 5
червня 1992 р. позов задоволене. На вiдшкодування шкоди,
заподiяноє обуднанню оплатою вимушеного прогулу Г., на ко-
ристь обуднання з Б. стягнуто 3016 крб.
У касацiйних скаргах вiдповiдач i третя особа просять ска-
сувати рiшення, посилаючись на постановления його з пору-
шенням закону.
- 42 -.


Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйнi скарги не пiдлягають задоволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення про поновлення Г. на роботi, суд
виходив з того, що виробничоє необхiдностi у звiльненнi пози-
вача не було, трудовий договiр з ним було припинено, коли
вiн прийшов до вiдповiдача для продовження виконання своєх
функцiй за трудовим договором пiсля закiнчення лiкування.
. З матерiалiв справи вбачауться, що у перiод хвороби Г. його
обовязки виконував С., прийнятий на роботу на час його вiд-
сутностi. Пiсля завершення лiкування Г. 15 сiчня 1992 р. прий-
шов до обуднання i повiдомив, що приступау до роботи. Однак
вiдповiдач у той же день видав наказ про його звiльнення за
п. 5 ст. 40 КЗпП.
Доводи касацiйних скарг про те, що вирiшення питання
щодо припинення трудового договору з цих пiдстав у виключ-
ним правом адмiнiстрацiє, не грунтуються на законi. За змiстом
п. 5 ст. 40 КЗпП вирiшальне значення для припинення тру-
дового договору з розглядуваних пiдстав мау iснування потреби
у замiнi вiдсутнього працiвника. Якщо вiдсутнiсть припиня-
уться (працiвник вийшов на роботу), вiдпадають .i пiдстави для
припинення трудового договору за п. 5 ст. 40 КЗпП.
Оскiльки рiшення судовоє колегiє обласного суду грунту-
. уться на матерiалах справи i вiдповiдау закону, судова колегiя
Верховного Суду залишила його без змiни.
Вiдповiдно до п. 7 ст. 40 Кодексу законiв про працю Украєни
трудовий договiр з працiвником може бути розiрваний у разi
появи його на роботi в нетверезому станi або в станi нарко-
тичного чи токсичного спянiння, який може бути пiдтверд-
жений не тiльки медичним висновком, а й iншими доказами
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 27 жовтня 1993 р.
(витяг)
У жовтнi 1991 р. Ф. предявив позов до вiйськовоє частини
про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати за час
вимушеного прогулу, зазначивши, що вiдповiдач незаконно
звiльнив його з посади радiооператора за п. 7 ст. 40 КЗпП у
звязку з появою на роботi 20 вересня 1991 р. у нетверезому
станi, хоч вiн у такому станi не перебував. На думку Ф., його
звiльнено через упереджене ставлення до нього командування.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Кримського обласного суду вiд 24
червня 1993 р. в позовi вiдмовлено.
- 43


У касацiйнiй скарзi позивач просить рiшення скасувати, а
справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що суд
дав неправильну оцiнку зiбраним доказам, в тому числi пока-
занням свiдкiв, якi пiдтверджували його доводи.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. 7 ст. 40 КЗпП адмiнiстрацiя мау право
розiрвати трудовий договiр з працiвником у разi появи його на
роботi у нетверезому станi.
Судом встановлено, що 20 вересня 1991 р. Ф. прийшов на
роботу в нетверезому станi i в звязку з цим командиром вiй-
ськовоє частини був вiдсторонений вiд неє. Факт появи Ф. на
роботi у нетверезому станi, пiдтверджууться актом вiд 20 вересня
1991 р., показаннями свiдкiв К., Пi., Н., Б. та Щ., якi пiд- -
писали цей акт i показали у судовому засiданнi, що в ньому
зафiксовано справжнiй стан Ф. (запах алкоголю, нечленороз-
дiльна мова, нетвереза хода), рапортами цих осiб, показаннями
командира вiйськовоє частини М. i безпосереднього начальника
Ф. капiтана судна Б.Д., рапортом останнього, записом у вах-
товому журналi. У ньому зазначено, що 20 вересня 1993 р. о
9-й год. 45 хв. ф. прийшов на роботу у нетверезому станi" i
був вiдсторонений вiд виконання своєх обовязкiв капiтаном
судна за вказiвкою вищестоящого командира пiсля того, коли
той, зайшовши до радiорубки, пересвiдчився в тому, що позивач
перебував у нетверезому станi.
Свiдок Б.В. - черговий лiкар госпiталю показав, що коли
приблизно об 11-й - 12-й год. 20 вересня 1991 р. до нього
прийшов ф. з проханням оглянути його на предмет алкоголь-
ного спянiння, вiд нього виходив запах алкоголю. Лiкар не
став проводити огляду без документа про особу i направлення
командира. Вдруге в той же день, вже з документом, що пiд-
тверджуу особу, Ф. звернувся до лiкаря десь близько 18-є год.
Б.В. дав висновок, в якому зазначив, що встановлено факт
вживання ф. алкоголю, однак ознак спянiння у нього не
виявлено. .
Посилання Ф. на те, що допитанi свiдки у зацiкавленими
особами, не пiдтверджуються матерiалами справи. Так, капiтан
судна Б.Д. був призначений на цю посаду лише за девять днiв
до випадку, що стався.
Суд дав вiдповiдну оцiнку показанням свiдкiв з боку
позивача.
Вiдповiдно до розяснень, даних Пленумом Верховного Суду
Украєни у п. 25 постанови № 9 вiд 6 листопада 1992 р. "Про
практику розгляду судами трудових спорiв", нетверезий стан
працiвника або наркотичне чи токсичне спянiння можуть бути
пiдтвердженi як медичним висновком, так й iншими видами
доказiв (ст. 27 ЦПК Украєни), яким суд мау дати вiдповiдну
оцiнку.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
залишила, рiшення без змiни.
- 44 -


Вiдповiдно до ст. 43 Кодексу законiв про працю Украєни адмi-
нiстрацiя з пiдстав, зазначених у п. 8 ст. 40 цього Кодексу,
мау право розiрвати трудовий договiр у межах одного мiсяця
вiд дня винесення постанови органу, до компетенцiє якого вхо-
дить накладення адмiнiстративного стягнення або застосування
заходiв громадського впливу
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 29 серпня 1990 р.
(витяг)
Г. предявила позов до Томашпiльського комбiнату мiсцевоє
промисловостi про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє
плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що
вона працювала у вiдповiдача робiтницею ковбасного цеху з
1978 р. Наказом вiд 3 липня 1990 р. була звiльнена з роботи
за п. 8 ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що при розiрваннi трудового договору
адмiнiстрацiя комбiнату порушила встановлений порядок звiль-
нення, не врахувала тривалий час єє роботи на пiдприумствi та
сумлiнне ставлення до працi (за що неодноразово заохочува-
лася), вона просила задовольнити, єє вимоги.
Рiшенням Томашпiльського районного народного суду, за-
лишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Вiнницького облас-
ного суду, у позовi вiдмовлено.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни задовольнила про-
тест заступника Голови Верховного Суду i в ухвалi про ска-
сування судових рiшень вказала на таке.
Вiдмовляючи у позовi, народний суд виходив з того, що
адмiнiстрацiя комбiнату розiрвала з позивачкою трудовий до-
говiр вiдповiдно до вимог п. 8 ст. 40 КЗпП. Такий висновок
судова колегiя обласного суду визнала обгрунтованим, залиша-
ючи рiшення без змiни. .
Проте погодитися з цим не можна. Вiдповiдно до вимог
ст. 43 КЗпП при звiльненнi з пiдстав, зазначених у п. 8 ст. 40
КЗпП, адмiнiстрацiя мау право розiрвати трудовий договiр у
межах одного мiсяця вiд дня винесення постанови органу, до
компетенцiє якого входить накладення адмiнiстративного стяг-
нення або застосування заходiв громадського впливу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51