, залишеним без змiни ухвалою судовоє
колегiє Луганського обласного суду вiд 25 квiтня 1991 р. i
постановою президiє цього ж суду вiд 24 березня 1993 р., у
позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування судових рiшень у справi i
надiслання єє на новий розгляд. Зазначауться, що суд неповно
зясував обставини, що мають значення для правильного ви-
рiшення питання щодо можливостi працевлаштування позивач-
ки i переважного права на залишення єє на роботi.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
тест не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що С. працювала бухгалтером розра-
хункового вiддiлу радгоспу "Червоноармiуць". В звязку з його
переходом на госпрозрахунок i самофiнансування наказом вiд
12 грудня 1992 р. були скороченi посади бухгалтера розрахун-
кового вiддiлу i бухгалтерiв третього i четвертого вiддiлень
радгоспу.
Оскiльки посаду, яку займала позивачка, було скорочено,
єй запропонували вакантнi посади (роботи); бухгалтера другого
вiддiлення радгоспу, завiдуючоє складом, доярки, свинарки, ро-
- 22 -


бiтнипi будiвельноє бригади, вiд переведення на якi вона -вєц-
мовилась. У звязку з цим наказом вiд 22 лютого 1991 р. єє
було звiльнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП. з додержанням
норм законодавства про працю.
Наведенi у протестi доводи про неврахування судом тiує
ообставини, що С. мала переважне право на залишення на
роботi перед iншими працiвниками бухгалтерiє, непереконливi,-
оскiльки у справi у докази, що названi позивачкою працiвники
мають однакову з нею квалiфiкацiю i право на передбаченi
ст. 42 КЗпП переваги щодо залишення на роботi.
Що ж до вказiвок у протестi на те, що С. могла претенду-
вати на посаду бухгалтера кооперативу "Сервiс", то вони не
грунтуються на законi, оскiльки цей кооператив у сасмостiйною
органiзацiую, та й посаду бухгалтера там було введено лише
у 1992 р.
Всi посади (роботи), якi були вакантнi на час звiльнення
позивачки, єй пропонувались, але вона не погодилась працю-
вати на них.
Незважаючи на те, що С. зверталась зi скаргами на дiє
керiвникiв радгоспу до рiзних органiв, доказiв того, що вона
. пiддавалась за це переслiдуванню, немау.
Беручи до уваги, що-суд достатньою мiрою i всебiчно зясу-
вав обставини справи i постановленi рiшення вiдповiдають за-
кону, судова колегiя Верховного Суду залишила єх без змiни.
Голова виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв, звiль-
нений з цiує посади в звязку з поуднанням вiдповiдно до
закону в однiй посадi посад голови виконкому i голови мiсцевоє
Ради народних депутатiв, вважауться звiльненим за-п. 1 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни внаслiдок реорганiзацiє i
мау право на передбаченi законодавством для таких випадкiв
компенсацiє
Постанова президiє Чернiгiвського обласного суду
вiд 9 листопада 1992 р.
(витяг)
У квiтнi 1992 р. прокурор Нiжинського району та Р. предя-
вили до виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради народних де-
путатiв позов про стягнення на користь Р. компенсацiє в розмiрi
трьох посадових окладiв, посилаючись на те, що рiшенням сесiє
вказаноє Ради вiд 11 березня 1991 р. вона була звiльнена з
посади голови виконкому за п. 1 ст. 40 КЗпП в звязку з
реорганiзацiую апарату .Ради, однак компенсацiє не одержала.
Рiшенням Нiжинського районного народного суду вiд 21
травня 1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
обласного суду вiд 23 червня 1992 р., в позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування цих судових рiшень.
Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за>-
доволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення про вiдмову в позовi, суд виходив
з того, що Р. була звiльнена не в звязку з реорганiзацiую
апарату селищноє Ради народних депутатiв, а в звязку з не-
обранням єє головою Ради. Тому й пiдстав для виплати єй ком-
пенсацiє не було.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
З матерiалiв справи вбачауться, що в 1990 р. Р. була обрана
головою виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради, а головою ос-
танньоє був обраний М., який був i головою колгоспу "Ле-
нiнський шлях".
У звязку з прийняттям 7 грудня 1990 р. Верховною Радою
Закону "Про мiсцевi Ради народних депутатiв Украєнськоє РСР
та мiсцеве самоврядування" на VI сесiє Лосинiвськоє селищноє
Ради, що вiдбулася 11 березня 1991 р., головою Ради був
обраний i., який згiдно зi ст. 51 вказаного Закону став i го-
ловою виконкому. Позивачка ж була звiльнена з посади за п. 1
ст. 40 КЗпП. .
За таких обставин висновок суду про те, що Р. була звiль-
нена з роботи не в звязку з реорганiзацiую апарату селищноє
Ради, а в звязку з необранням єє головою Ради, не можна
визнати обгрунтованим.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.
Розглядаючи позови про поновлення н> роботi осiб, трудовий
договiр з якими розiрвано за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв про
працю Украєни, суд зобовязаний перевiрити, з якими змiнами
в органiзацiє виробництва i працi повязане звiльнення, зокрема
те, лiквiдацiя чи реорганiзацiя пiдприумства, установи, орга-
нiзацiє мала мiсце. .
У разi реорганiзацiє пiдприумства, установи, органiзацiє (єх
злиття, приуднання, подiлу, видiлення, перетворення) звiль-
нення за п. 1 ст. 40 цього Кодексу може мати мiсце, якщо це
супроводжууться скороченням чисельностi або штату працiв-
никiв, змiнами у складi працiвникiв за посадами, спецiальнiстю,
квалiфiкацiую, професiями
Постанова президiє Черкаського обласного суду
вiд 24 листопада 1994 р.
(витяг) .
У вереснi 1992 р. К; предявив позов до виробничого обуд-
нання "Лiсбудкомплекс" про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
24
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача старшим
механiком i наказом вiд 26 серпня 1992 р. був звiльнений за
п. 1 ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що його звiльнення з роботи було про-
ведено незаконно, К. просив задовольнити його позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням Приднiпровського мiжрайонного суду вiд 22 ве-
ресня 1993 р. позов задоволене частково. Визнано незаконним
наказ вiд 26 серпня 1992 р. i постановлено вважати К. звiль-
неним за п. 1 ст. 40 КЗпП -в звязку з реорганiзацiую пiд-
приумства. З вiдповiдача на користь позивача стягнуто також
заробiтну плату за час вимушеного прогулу i понесенi ним
витрати по оплатi послуг адвоката.
Ухвалою судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд З
листопада 1993 р. рiшення суду залишено без змiни.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування рiшень у справi i передачу
справи на новий судовий розгляд.
Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за-
доволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення, суд виходив з того, що позивач
був звiльнений незаконно i його слiд визнати звiльненим з
роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП у звязку з реорганiзацiую пiд-
приумства.
Залишаючи рiшення без змiни, судова колегiя обласного
суду зазначила в ухвалi, що фактично у вiдповiдача мала мiсце
не реорганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства, i тому рiшення
суду у правильним.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 19 постанови № 9
вiд 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру-
дових спорiв" розяснив, що у випадках реорганiзацiє пiдпри-
умства, установи, органiзацiє (злиття з iншим пiдприумством,
приуднання одного пiдприумства до iншого, подiлу пiдприум-
ства, видiлення з пiдприумства одного або кiлькох нових пiд-
приумств або перетворення державного пiдприумства в орендне,.
орендного-чи iншого пiдприумства в господарське товариство
або його перепрофiлювання) звiльнення за п. 1 ст. 40 КЗпП
може мати мiсце, якщо це супроводжууться скороченням чи-
сельностi або штату працiвникiв, змiнами в складi працiвникiв
за посадами, спецiальнiстю, квалiфiкацiую, професiями. Пра-
цiвник, який був незаконно звiльнений до реорганiзацiє, по-
новлюуться на роботi на тому пiдприумствi, де залишилась його
попередня робота.
< Вирiшуючи спiр, суд цих розяснень не врахував i не пе-
ревiрив належним чином питання просте, реорганiзовано чи
лiквiдовано було пiдприумство, де працював позивач, i чи пра-
вильно вiн був звiльнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Залишивши ж рiшення суду без змiни, судова колегiя об-
ласного суду на порушення вимог ч. 2 ст. 319 ЦПК Украєни
- 25 -
в ухвалi зазначила, що -фактично у вiдповiдача була не реор-
ганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства.
Керуючись статтями 337, 338 ЦПК, президiя обласного су-
ду скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала на но-
вий розгляд.
Суд визнав звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни таким, що вiдповiдау закону, оскiльки вста-
новив, що у вiдповiдача мало мiсце скорочення штату, пра-
цiвник вiдмовився вiд переведення на iншу роботу, що вiд-
повiдала його спецiальностi i квалiфiкацiє, i не мав переважного
права на залишення на роботi перед iншими працiвниками за
рiвнем квалiфiкацiє i продуктивностi працi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
У крани вiд 23 червня 1993р.
(витяг)
У серпнi 1992 р. 3. звернулась з позовом до Науково-
дослiдного технологiчного iнституту приладобудування про по-
новлення на роботi на посадi iнженера-конструктора третьоє
категорiє та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного про-
гулу, посилаючись на те, що при розiрваннi з нею трудового
договору за п. 1 ст. 40 КЗпП адмiнiстрацiую не було враховане
Гє переважне право на залишення на роботi i не вжито заходiв
до єє працевлаштування.
Рiшенням судовоє колегiє Харкiвського обласного суду вiд
14 квiтня 1993 р. у позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi 3. просить скасувати це рiшення з тих
мотивiв, що при й" звiльненнi адмiнiстрацiую не було вжито
заходiв до єє працевлаштування, не враховано єє передпенсiйний
вiк, продуктивнiсть працi i квалiфiкацiю.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно з п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр може бути
розiрваний власником пiдприумства, установи, органiзацiє або
уповноваженим ним органом у разi змiн в органiзацiє вироб-
ництва i працi, в тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пере-
профiлювання пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення
чисельностi або штату працiвникiв.
Факт скорочення штату працiвникiв у вiдповiдача, в тому числi
iнженерiв-конструкторiв, пiдтверджууться матерiалами справи.
Суд перевiряв, чи додержано вiдповiдачем пiд час розiр-
вання трудового договору з 3. порядку звiльнення працiвникiв,
i встановив, що будь-яких порушень законодавства про працю
ним не допущено.
При звiльненнi 3. обговорювалось питання щодо єє пере-
важного права на залишення на роботi перед iншими iнже-
нерами-конструкторами третьоє категорiє.


Згiдно з ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченнi чисельностi або
штату працiвникiв переважне право на залишення на роботi
надауться працiвникам з бiльш високою квалiфiкацiую i про-
дуктивнiстю працiє
Суд встановив, що позивачка у червнi 1961 р. закiнчила
вечiрну вiддiлення технiчного училища № 5 i здобула спе-
цiальнiсть "конструктор-кресляр". З 1967 р. працювала у вiд-
повiдача старшим технiком, з 1971 р. - iнженером, а з 14
березня 1989 р. - iнженером-конструктором третьоє категорiє.
Всi iншi працiвники, якi займали посади iнженерiв-конструк-
торiв третьоє категорiє i разом з позивачкою були звiльненi за
п. i ст. 40 КЗпП, а також тi, що залишилися на цих посадах,
мають вищу освiту. За квалiфiкацiую i продуктивнiстю працi
позивачка не переважау iнших працiвникiв на таких же поса-
дах, чого не заперечувала вона сама. Крiм того, цей факт
пiдтверджууться показаннями свiдка Щ.
Не пiдтвердились i доводи 3. про те, що вiдповiдач не вжи-
вав заходiв до єє працевлаштування. Витребуванi судом, докази
свiдчать, що позивачцi пропонувалась робота на 22 вакантних
на той час iнших посадах з урахуванням єє спецiальностi та
квалiфiкацiє. Однак вiд цих пропозицiй вона вiдмовилась, що,
зокрема, пiдтверджууться приуднаними до справи актами i не
оспорювалось 3. у судовому засiданнi.
Вiдповiдау ч. 2 ст. 42 КЗпП i висновок суду про те, що
сiмейний стан i iншi обставини, що дають переважне право для
залишення на роботi, враховуються в тому разi, коли працiвники
мають однакову квалiфiкацiю i продуктивнiсть працi.
Про звiльнення позивачка була попереджена за два мiсяцi.
Оскiльки судом трудовий спiр вирiшено вiдповiдно до вимог
закону, судова колегiя Верховного Суду залишила його
рiшення без змiни.
При розглядi спорiв про звiльнення за п. 2 ст. 40 Кодексу
законiв про працю Украєни суд може визнати правильним ро-
зiрвання трудового договору в тому разi, якщо встановить, що
воно проведено на пiдставi фактичних даних, якi пiдтверд-
жують, що внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здо-
ровя працiвник не може належним чином виконувати покла-
денi на нього трудовi обовязки чи що єх виконання протипо-
казано йому за станом здоровя i- працiвника, за його згодою,
неможливо перевести на iншу роботу ~
Постанова президiє Волинського обласного суду
вiд 29 квiтня 1992 р.
(витяг)
У вереснi 1990 р. Ч. звернулась з позовом до дошкiльноє
установи № 56 м. Луцька про поновлення на роботi та стяг-
нення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
- 27 -



Позивачка зазначала, що вона працювала у вiдповiдача
кухонною робiтницею i наказом вiд 9 серпня 1990 р. необгрун-
товано звiльнена за станом здоровя на пiдставi п. 2 ст. 40
КЗпП.
Рiшенням Луцького мiського народного суду вiд 13 лютого
1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє "Волин-
ського обласного суду вiд 7 березня 1991 р., в задоволеннi
позовних вимог вiдмовлено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни поставлено
питання про скасування рiшення суду та надiслання справи
на новий розгляд.
Президiя Волинського обласного суду вважау, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в позовi, суд виходив з того, що позивачка за
станом здоровя не могла працювати кухонною робiтницею, а
вiд переведення на роботу прибиральницею вiдмовилась.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51