- 293 -
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи Ш. у задоволеннi заяви, суд виходив з того,
що факт перебування в зонi вiдчуження пiд час проходження
чергового рейсу, який виконувався поєздом регулярного сполу-
чення, провiдника вагону, не може бути визнано фактом без-
посередньоє участi його в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, зокрема,
участi у виконаннi робiт по евакуацiє населення iз зони вiд-
чуження.
Висновки суду пiдтвердженi матерiлами справи i вiдповi-
дають вимогам Закону Украєни "Про статус i соцiальний захист
громадян, якi постраждали внаслiдок катастрофи на Чорно-
бильськiй АЕС" i прийнятим вiдповiдно до цього Закону по-
становам Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.
Зокрема, положеннями статей 10, 14 названого Закону пе-
редбачено, що робота, виконання якоє дау право на надання
статусу учасника в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, повинна дути
повязана безпосередньо з усуненням аварiє та єє наслiдкiв у
зонi Вiдчуження, у тому числi проведенням евакуацiє людей i
майна з цiує зони та iншими видами робiт, про якi йдеться в
ст. 10 Закону, що виконувались за урядовими завданнями за
умов i в певнi перiоди, визначенi в ст. 14 цього ж Закону.
Мiж тим, як вбачауться з матерiалiв справи, вимоги заяв-
ника, повязанi з встановленням факту участi в лiквiдацiє
наслiдкiв аварiє, грунтуються на тому, що 26 та 28 квiтня
1986 р. в поєзд Хмельницький-Москва, що здiйснював черго-
вий рейс по залiзничному маршруту, пiд час зупинок на
залiзничних станцiях Янiв та Товстий Лiс, що розмiщенi у зонi
вiдчуження, провадилась посадка пасажирiв, в якiй вiн, заяв-
ник, брав участь, як провiдник вагона. При цьому останнiй
посилався на те, що поєзд пiдлягав дезактивацiє, оскiльки про-
ходив зону забруднення радiонуклiдами, i тому у звязку з цим
провiдники у також потерпiлими.
Судом встановлено, що бригади поєздiв, у тому числi поєзда,
провiдником вагона в якому був заявник, до участi в проведеннi
робiт по евакуацiє населення не залучались. Щодо евакуацiє
були прийнятi рiшення вiдповiдними органами, в яких пере-
дбачалось порядок i. умови єє проведення, чiтко визначалось
коло осiб (юридичних, фiзичних), якi були залученi до
вирiшення цього питання. При зверненнi за посвiдченням за-
явниковi вiдмовлено у прийняттi документiв Хмельницькою
мiською держадмiнiстрацiую з тих пiдстав, що вiн не представив
даних про час, характер роботи по евакуацiє населення, а також
iнших, передбачених пп. а, б, в п. 10 Порядку видачi по-
свiдчень, документiв, i розяснено право звернення до суду для
встановлення факту участi в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє.
У судовому засiданнi заявник пояснив, що вiн виконував
своє обовязки провiдника вагона при проходженнi поєзда через
названi залiзничнi станцiє. Особливiстю посадки на цих
. станцiях було лише те, що за розпорядженням вiдповiдних осiб
посадка була дозволена всiм пасажирам незалежно вiд наяв-
ностi квитка. Вказати, скiльки було пасажирiв i чи на обох
станцiях зони здiйснювалась посадка, вiн не мiг.
Посилання у касацiйнiй скарзi на те, що це були спецiальнi
рейси для евакуацiє людей, спростовуються зiбраними судом
доказами, зокрема, матерiалами, представленими Мiнчорноби-
лем Украєни, яким вирiшувалось питання щодо участi iнших
провiдникiв, котрим було вiдмовлено у вiднесеннi до категорiє
учасникiв в лiквiдацiє наслiдкiв аварiє.
Враховуючи наведене, судова колегiя вважау, -що у облас-
ного суду були пiдстави для вiдмови у задоволеннi вимог Ш.
Та обставина, що йому було видано за ранiше дiючим За-
коном посвiдчення потерпiлого вiд Чорнобильськоє катастрофи,
не спростовуу наведенi висновки.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду Украєни залишвла рiшення без змiни.
Судом у вiдповiдних випадках розглядаються справи про вста-
новлення факту участi в роботах по лiквiдацiє аварiє на Чор-
нобильськiй АЕС або єє наслiдкiв у зонi вiдчуження, а не факт
перебування в цiй зонi. Обуднання в одному провадженнi заяв
рiзних осiб про встановлення таких фактiв не вiдповiдау пра-
вилам ст. 144 ЦПК про умови обуднання вимог
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 31 серпня 1994 р.
П., Л., Б., А., 3. звернулись до суду з заявою про встанов-
лення факту перебування в зонi вiдчуження. Заявники поси-
лались на те, що вони були направленi у травнi 1986 р. у
вiдрядження на роботу в Макарiвський район Києвськоє областi
для надання медичноє допомоги потерпiлим вiд Чорнобильськоє
катастрофи i працювали з 10 до 15 травня, надаючи таку
допомогу евакуйованому населенню, а також виєжджали в трид-
цятикiлометрову зону з такою ж метою. Краснолуцьким това-
риством "Чорнобиль" єм була надана 2 категорiя потерпiлих.
Оскiльки у звязку з переоформленням документiв єм потрiбнi
пiдтвердження виєзду в зону вiдчуження, а подорожнi листи та
iншi звiти по вiдрядженню знищенi за часом, заявники просили
встановити факт перебування у зонi вiдчуження.
Рiшенням Краснолуцького мiського суду вiд 20 грудня
1993 р. заяви задоволенi: заявники визнанi такими, що пере-
бували у певнi днi у тридцятикiлометровiй зонi у звязку з
виконанням робiт по лiквiдацiє наслiдкiв аварiє.
Постановою президiє Луганського обласного суду вiд 27
квiтня 1994 р. протест заступника прокурора областi залишено
без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставилося питання про скасування всiх постановлених рiшень
i направлення справи на новий розгляд.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни знайшла, що про-
тест пiдлягав задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до Закону Украєни "Про статус i соцiальний
захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоє
катастрофи" i затвердженого на пiдставi цього Закону
Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни Порядку видачi посвiдчень осо-
бам, якi постраждали внаслiдок Чорнобильськоє катастрофи,
посвiдчення учасникам лiквiдацiє наслiдкiв аварiє на Чорно-
бильськiй АЕС може видаватись на пiдставi рiшення суду про
встановлення факту безпосередньоє участi у будь-яких роботах
за певний перiод (визначений законодавством), повязаних з
усуненням самоє аварiє, єє наслiдкiв у зонi вiдчуження, у тому
числi проведенням евакуацiє людей i майна з цiує зони, а також
у роботах на дiючих пунктах санiтарноє обробки людей i дез-
активацiє технiки. iншi питання визначення статусу осiб, якi
постраждали внаслiдок Чорнобильськоє катастрофи,
вирiшуються комiсiями при Києвськiй i Житомирськiй обласних
адмiнiстрацiях, при Мiнiстерствi у справах захисту населення
вiд наслiдкiв аварiє i суду непiдвiдомчi.
Заявники звернулись до суду з вимогами про визнання єх
такими, що перебували у тридцятикiлометровiй зонi, i суд, ви-
ходячи з цих вимог, вирiшив справу.
Разом з тим, враховуючи положення вказаного вище Зако-
ну, суду слiд було зясувати обсяг i уточнити суть вимог зая-
вникiв та перевiрити, чи ставлять вони питання про встанов-
лення факту безпосередньоє участi у виконаннi тих видiв робiт,
у тiй мiсцевостi i в той час, про якi йдеться в Законi.
Суд обуднав без врахування правил ст. 144 ЦПК вимоги
рiзних осiб, кожна з яких мау своє конкретнi обгрунтування,
не встановив дiйснi обставини щодо кожного iз заявникiв, не
вказав, у якому конкретно населеному пунктi працювали зая-
вники в зонi вiдчуження (застосувавши при цьому такий термiн
"тридцятикiлометрова" зона, який не зазначений у Законi),
-якими доказами достовiрно пiдтверджено сам факт участi, ха-
рактер робiт, строки єх виконання кожним iз заявникiв.
Крiм того, деякi iз заявникiв представили довiдки, якi згiдно
з вказаними нормативними актами у пiдставою для подання єх
вiдповiдним комiсiям для вирiшення питання щодо встановлен-
- 296 -
ня факту участi в роботах по лiквiдацiє наслiдкiв аварiє, у
звязку з чим суду слiд було перевiрити, чи звертався заявник
у вiдповiдну комiсiю за вирiшенням цього питання, i залежно
вiд наслiдкiв визначити пiдвiдомчiсть справи суду за вказаними
заявами.
Задовольняючи вимоги заявникiв, суд не врахував, що ос-
таннi повиннi були подати лише достовiрнi докази про безпо-
середню єх участь лише у вищезазначених роботах, у тому
числi у роботах на дiючих пунктах санiтарноє обробки людей
та дезактивацiє технiки або у роботах з особливо небезпечними
умовами працi, повязаних з лiквiдацiую наслiдкiв аварiє, що
виконувалися за урядовими завданнями за межами зони вiд-
чуження, i що ця робота мала мiсце в певнi перiоди i за умов,
визначених ст. 14 Закону Украєни i прийнятими вiдповiдно до
цього Закону постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украєни.
Враховуючи наведене, у президiє обласного суду не було
достатнiх пiдстав залишати без задоволення протест прокурора
i погоджуватись з висновком суду.
Керуючись статтями 336-338 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду Украєни скасувала судовi рiшення i справу на-
правила на новий розгляд.
Власниковi належать права володiння, користування i розпо-
рядження майном у межах, встановлених законом
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 23 червня 1971 р.
(витяг)
Б. звернувся до другоє державноє нотарiальноє контори
м. Горлiвки з заявою про посвiдчення договору дарування на-
лежноє йому автомашини "Москвич-402" його дочцi ф. Но-
тарiус вiдмовив у посвiдченнi договору дарування з мотивiв,
що Б. пiд виглядом договору дарування фактично продау ав-
томашину. Вважаючи дiє нотарiуса неправильними, Б. оскаржив
єх до народного суду.
Рiшенням народного суду Микитiвського району м. Горлiвки
вiд 8 липня 1970 р. у задоволеннi скарги вiдмовлено. Судова
колегiя Донецького обласного суду ухвалою вiд 3 серпня
1970 р. рiшення залишила без змiни.
Постановою президiє Донецького обласного суду вiд 29 квiт-
- 297 -


на 1971 р. протест заступника Голови Верховнвого Суду УРСР
залишено без задоволення.
У протестi заступника Голови Верховного Суду ставилося
питання про скасування зазначених судових рiшень та направ-
лення справи на новий розгляд. Протест пiдлягав задоволенню
з таких пiдстав.
Вiдмовляючи Б. в задоволеннi скарги, народний суд поси-
лався на те, що автомашину йому подарував чоловiк його сес-
три, який мав своєх дiтей i мiг подарувати машину єм. Одер-
жавши автомашину, Б. зразу ж передав єє в користування зятю, (
хоча сам може керувати нею. Цi обставини, як вважав суд,
свiдчать про те, що Б., оформляючи договiр дарування, фак-
тично продав автомашину своєй дочцi.
З цього ж виходила i судова колегiя та президiя обласного
суду, залишаючи рiшення народного суду без змiни. Проте з i,
таким висновком погодитися не можна.
Згiдно з ст. 86 Цивiльного кодексу власниковi належать
права володiння, користування i розпорядження майном у ме-
жах, встановлених законом. Вiдповiдно до цього ж закону влас- i
ник вправi подарувати належне йому майно, в тому числi й
автомашину. Чинним законодавством не передбачено, щоб при
посвiдченнi договору дарування сторони представляли нотарiу-
су докази про безоплатнiсть такого договору.
У вiдповiдностi з ст. 243 Цивiльного кодексу за договором
дарування одна сторона передау безоплатно iншiй сторонi май-
но у власнiсть. Отже, саме укладення договору дарування" у
доказом безоплатного вiдчуження майна.
Б. твердив, що, даруючи автомашину своєй дочцi, вiн не
мав намiру одержати будь-якi грошi, оскiльки матерiально за-
безпечений. Сам хе вiн людина похилого вiку, керувати авто-
машиною не може i нею не користууться. Даних про те, що
Б. мав намiр пiд виглядом договору дарування продати авто-
машину своєй дочцi, в справi також немау.
Та ж обставина, що Б. не представив доказiв, що за станом
здоровя не може керувати автомашиною i що машина була
подарована йому чоловiком сестри, який мiг єє подарувати своєм
дiтям, сама по собi не у пiдставою для вiдмовлення в посвiдченнi
договору дарування.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
УРСР протест заступника Голови Верховного Суду задоволь-
нила, рiшення народного суду Микитiвського району м. Гор-
лiвки, ухвалу судовоє колегiє Донецького обласного суду ска-
сувала, а справу направила в народний суд для нового розгляду
в iншому складi суддiв.
В даний час ст. 4 Закону Украєни "Про власнiсть".
Свiдоцтво про хворобу, видане евакогоспiталем, не у вiйсько-
вим документом, що посвiдчуу особу громадянина, тому факт
належностi такого свiдоцтва може встановлюватися у судовому
порядку
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 23 липня 1964 р.
(витяг)
Судова колегiя Верховного Суду УРСР, розглянувши в су-
довому засiданнi протест заступника Голови Верховного Суду
на ухвалу народного суду Очакiвського району та постанову
президiє Миколаєвського обласного суду в цiй справi, встано-
вила.
А. звернувся до суду з заявою про встановлення факту
належностi йому свiдоцтва про хворобу, виданого 22 липня
1945 р. евакогоспiталем на iмя Новiкова Василя Петровича.
А.. зазначав, що вiн народився вiд незареустрованого шлюбу
його матерi Н. з А., у звязку з чим мав прiзвище матерi.,
Пiзнiше батьки зареустрували шлюб i вiн почав носити прiзви-
ще А., але в деяких документах вказувалось його прiзвище по
матерi. У свiдоцтвi про хворобу, виданому евакогоспiталем 22
липня 1945 р., де вiн перебував на лiкуваннi, також зазначено
його прiзвище Новiков, через що вiн не може оформити одер-
жання пенсiє.
Ухвалою народного суду Очакiвського району його заяву
задоволене. Постановою президiє Миколаєвського обласного су-
ду ухвалу скасовано i провадження в справi закрито.
У протестi ставилося питання про скасування ухвали на-
родного суду та постанови президiє обласного суду i передачу
справи на новий розгляд. Протест пiдлягав задоволенню з таких
пiдстав.
Скасовуючи ухвалу народного суду та закриваючи провад-
ження в справi, президiя обласного суду посилалась на те, що
свiдоцтво про хворобу було видане комiсiую евакогоспiталю i
у вiйськовим документом, тому такий факт не може бути вста-
новлений судом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51