Н.
тiльки на 2/6- частини будинку, а на все iнше майно видав
таке свiдоцтво чоловiковi померлоє. ,
Згiдно зi ст. 535 Цивiльного кодексу ;О.Н. мау право на
обовязкову частку в спадковому майнi, в тому числi на пред-
мети звичайноє домашньоє обстановки i вжитку та на вклад в
ощаднiй касi, оскiльки спадкодавипя не зробила розпорядження
в ощаднiй касi щодо вкладу i не обумовила нього в заповiтi.
Посилаючись на цi обставини, О.Н. просив суд визнати
вищезгаданi дiє нотарiуса невiрними. , .
Ужгородський мiський народний суд Закарпатськоє облас-
тi рiшенням вiд 18 вересня 1972 р. у задоволеннi скарги
вiдмовив. ,
Судова колегiя Закарпатського обласного суду ухвалою вiд
10 жовтня 1972 р. залишила це рiшення без змiни.
Заступник Голови Верховного Суду УРСР порушив у про-
тестi .питання про скасування постановлениху справi- судових
рiшень. Президiя Закарпатського обласного суду визнала, що
цi рiшення пiдлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в задоволеннi вимог О.Н., народний суд по-
слався на те, що вклад видауться особi, щодо якоє зроблено
розпорядження в заповiтi. У звязку з цим обовязкова частка
з вкладу непрацездатним спадкоумцям за законом не видiля-
уться. .Судова колегiя обласного суду погодилася з таким до-
водом народного суду. .
Проте рiшення народного та обласного судiв не можна виз-
нати обгрунтованими.
Дiйсно, згiдно зi ст. 564 Цивiльного кодексу вкладник мау
право робити розпорядження ощаднiй касi чи банку або офор-
мляти заповiт про видачу вкладу будь-якiй особi чи, державi.
В такому разi вклад не входить до складу спадкового майна i
на нього свiдоцтво про право на спадщину не видауться.
Проте цiую ж нормою закону передбачено й те, що вклад,
щодо якого вкладник не зробив розпорядження ощаднiй касi
або банку, пiсля "лого смертi переходить до спадкоумцiв за
законом на загальних пiдставах i на нього видауться свiдоцтво
про право на спадщину.
Коли в нотарiально посвiдченому заповiтi немау спецiальноє
вказiвки про вклад, а зазначено, що заповiдауться "все майно",
вклад переходить до спадкоумця (спадкоумцiв) за таким за-
-164 -
повiтом i на нього також видауться свiдоцтво про право на
спадщину, тобто вклад в такому разi у спадковим майном за
заповiтом i на нього поширюються правила про обовязкову
частку в спадковому майнi згiдно зi ст. 535 Цивiльного кодексу.
З матерiалiв справи видно, що т.Н. розпорядження ощаднiй
касi не давала i в заповiтi видачу вкладу будь-якiй конкретнiй
особi не обумовила, а лише зазначила, що все належне єй майно
заповiдау чоловiковi..
iiфОiаобяiкшко суду цихобставин з
стiияє иiфiювiдаоє оцiнки єм не дали.
:йр<>>иiiуя чау юахуватв наведене,
Народний, Вуй;Й||
достатньою повнотою ве ПЕд
Прiг -новому "розрлiдє
бiльш повно перевiрити
повiдне до вимог закону.
аiiАЖ--> ;,.. .-... .: уу_ .--.1._
Виходячи з наведеного, .президiя поешкiЄЕi1;:)!!!!)
довольнити; ршiенняУжгоєхкогомiсмюгоiiЕЙрйiй
ухвалу судовоє колегiє Закарпатського обласного суду скасува-
ти, а справу повернути на новий розгляд до того ж народного
суду в iншому складi суддiв.
З пiдстав порушення права на обовязкову частку в спадщинi
заповiт у вiдповiднiй частинi може бути визнано недiйсним у
тому разi, коли одержана спадкоумцем, зазначеним у ст. 535
Цивiльного кодексу Украєни, частка майна, яким спадкодавець
розпоряджауться на його користь (або не. розпоряджауться), у
меншою вiд третини частки, яка б припадала на нього з усього
спадкового майна при спадкуваннi за законом
Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 28 червня 1991р. ,
(витяг} .
У сiчнi 1984 р. Б. предявив позов до Т. про визнання права
власностi на 7/12 частин жилого будинку у м. Краснодонi по
вул. тлiсеуика} 5, зазначаючи, що з участю його матерi в,
перiод єє шлюбу з батьком вiдповiдача була значно збiльшена-
цiннiсть належного першому спiрного будинку i тому вона (ма-
ти) набула права власностi на 1/2 частину його i, крiм
пiсля смертi свого чоловiка як .непрацездатна дружина .
право на обовязкову частку в його спадщинi. ;
Справа неодноразово розглядалась судами. Останнiм
ням судовоє колегiє в цивiльних справах Луганського об
суду вiд 17 грудня 1985 р., залишеним без змiни _є
судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного т
22 квiтня 1985 р., з Т. стягнено на користь В. ,|
Заступник Прокурора Украєни внiс протест
пiеняя, в якому порушив питання про єх скасування i направ-
лення справи на новий розгляд.
Пленум Верховного Суду Украєни визнав, що протест пiд-
лягау задоволенню з таких пiдстав.
Задовольняючи позов Б. про стягнення на його користь
877 крб., судова колегiя Луганського обласного суду виходила
з того, що мати гiозивада на час смертi свого чоловiка була
непрацездатною i вiдповiдно до ст. 535 Цивiльного кодексу
Украєни мала право на обовязкову частку в будинку, залише-
ному за заповiтом останнього Т.
Мiх тим з такими висновками не можна погодитись, оскiль-
ки єх зроблено без повного i всебiчного зясування обставин
справи i вони не грунтуються на законi.
За змiстом ст. 535 Цивiльного кодексу i вiдповiдно до
розяснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни № 4 вiд 24 червня 1983 р. "Про практику
розгляду судами Украєни справ про спадкування", якщо за-
повiдай розпорядився своєм майном> додержуючiє норми про
.обовязкову частку в спадщинi, то немау пiдстав видiляти таку
частку особi, котра мау на неє право, iз майна, на яке складено
заповiт на користь iншого спадкоумця. -
Заперечуючи проти позову, Т. як у судовому засiданнi, так
i в скарзi, поданiй в порядку нагляду, твердив, що батько
заповiв будинок йому. а матерi позивача усе домашну майно i
1/i частину вкладу в ощаднiй касi. На пiдтвердження своєх
доводiв Т. посилався на заповiт вiд 20 сiчня 1981 р. Вiн також
зазначав, що пiсля смертi своує матерi у 1949 р. вiн прийняв
пiсля неє спадщину i проживав з батьком у спiрному будинку.
Всупереч вимогам статей 15, ЗО, 40 1 203 ЦПК Украєни суд
йе перевiрив доводiв вiдповiдача Т., не навiв у рiшеннi мотивiв,
з яких вiн не взяв єх до уваги, а також не зясував, яке майно
залишилось пiсля смертi матерi Т., хто iз спадкоумцiв його
прийняв та чи вiдповiдау розмiру обовязковоє частки в спад-
щинi майно, яке батько Т; заповiдав матерi Б.
З урахуванням викладеного Пленум Верховного Суду Ук-
раєни скасував судовi рiшення i -направив справу, на новий
розгляд. ,
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 554 Цивiльного кодексу, якщо спадко-
давець заповiдав усе своу майно призначеним ним спадкоумцям
без зазначення частки кожного з них, то частка спадщини,
яка належала б спадкоумцевi, який вiдпав, переходить до
iнших спадкоумцiв за заповiтом i розподiляуться мiж ними в
рiвних частках i в тих випадках, коли у iншi спадкоумцi за
законом. При визначеннi заповiдачем часток кожного iз спад-
- 166 -
коумцiв, на користь яких складено заповiт, частка спадкоумця,
який вiдпав, переходить до спадкоумцiв за законом
Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 23 березня 1984 р.
(витяг) .
У серпнi 1981 р. А. предявив позов до Г. i К. ПРО подiл
спадкового жилого буддаку. Позивач/зазначав, що половина
будинку у м. Дебадьсйй до/i-Нул;, Йостадаева, 129 належала
його матерi. i,ост|(! належала
другому чоловiку .иогоiiєМii
сину вiд -першого -2плюбу.iаiiiiКi <ГО
1979 р".а П другий чоловiк,- iiсейаЮiрЖi11
_ Посилаючись на те, що вiдповiдачi оспевйкжт iЖзгО праю
на будинок, позивач просив визнати за ним право власностi вв
половину будинку i видiлити ЄГ в натурi. .
Справа розглядалася судами неодноразово. Рiшенням судо-
воє колегiє в цивiльних справах Донецького обласного суду 1(iд
12 жовтня 1984 р.- за А. визнано право власностi на Й/Й
частин будинку, а за Г. - на 1.3/25 i мiж ними проаведеио
подiл будинку в натурi. З Г. стягнено на користь iнших епад-
коумцiв грошову компенсацiю за єх частки. Судова колегiя в
цивiльних справах Верховного Суду УРСР залишила рiшення
без змiии. i . , . . . .
У протестi заступника Прокурора УРСР порушууться пи-
тання про змiну цього рiшення з посиланням на щ, що 1/4
частина будинку, яку батько вiдповiдача Г. заповiдав своєй
дружинi, мала перейти до вiдповiдача Г., якому батько заповiв
також 1/4 частину будинку, а не до спадкоумцiв за законом,
як це визнав суд. ;
Пленум Верховного Суду УРСР визнав доводи протесту
неспроможними з таких пiдстав.
Частиною 1 ст. 544 Цивiльного кодексу передбачене за-
гальне правило, згiдно з яким конкретно визначена у заповiтi
частка спадкоумця, який вiдпав, переходить до спадкоумцiв за
законом i розподiляуться мiж ними у рiвних частках. Якпю.де> ,
спадкодавець заповiдав все своу майно (без визначення часипi.
призначеним ним спадкоумцям (спiльне закликання до сиНДi>!"
кування), вiдповiдно до ч. 2 цiує ж статтi частка спадщини, "
належала б спадкоумцю, який вiдпав, переходить до
спадкоумцiв за заповiтом i розподiляуться мiж ними в
частках i в тих випадках, коли у iншi спадкоумцi за зi,
Оскiльки батько вiдповiдача Г. у своуму заповiтi >iд
ресня 1958 р. визначив частки кожного iз спадкоемай"
частинi будинку), суд правильно розподiлив часткуаа3"
за заповiтом, який вiдпав .(дружини запбвєдачвєiй
спадкоумцями за законом. ;:: -"у
Виходячи з наведеного. Пленум ВерхавйєЙ
вiдхилив "протест. -.. .-..єаi
- К7 -
Правила ст. 563 Цивiльного кодексу про те, що спадкоумство
в колгоспному дворi вiдкривалось пiсля смертi останнього чле-
на двору, застосовувались у випадку припинення колгоспного
двору саме з цих пiдстав. У разi припинення двору з iнших
пiдстав (перетворення колгоспу в радгосп, вихiд з колгоспу
членiв двору тощо) спадщина на вiдповiдну частку в майнi,
що збереглося пiсля його. припинення, вiдкривалась пiсля
смертi кожного з колишнiх членiв двору
Постанова президiє Закарпатського обласного суду
(витяг/- - .
, У груднi 1987.р. С. предявила-позов до М. i С.Ю. про
визнання недiйсним заповiту та свiдоцтва про право на спад-
щину на 1/2 частину будинку i про визнання права власностi
на цей будинок. .
Позивачка зазначала, що 10 грудня 1950 р. вона зареустру-
вала шлюб з С.А., який на той час мав розпочатий будiвництвом
жилий будинок в м. Виноградiв. Спiльно як подружжя вони
добудували будинок. 17 липня 1987 р. С.А. помер. Виконком
Вияоградiвськоє мiськоє Ради народних депутатiв ЗО жовтня
1987 р. видав на зазначений будинок свiдоцтво про право влас-
ностi на iмя С.А. та його першоє дружини (яка померла в
1949 р,) - кожному на 1/2 частину будинку.
За життя С.А. склав заповiт, яким все своу майно заповiв
дiтям вiд. першого-шлюбу -вiдповiдачам у справi. Виног-
радiвською державною нотарiальною конторою 12 травня
1988 р. вiдповiдачам видано свiдоцтво про право на спадщину
за заповiтом - кожному на 1/6 частину вiд 1 /2 частини
будинку. " : i
Посилаючись на те, що спiрний будинок у власнiстю кол-
госпного двору, в якому пiсля смертi С.А. спадщина не .вiд-
крилась, оскiльки останнiм членом двору у вона, позивачка
просила задовольнити позов.
Справа розглядалася судами неодноразово. Рiшенням
iршавського районного народного суду Закарпатськоє областi
вiд 14 жовтня 1991 р., залишеним без змiн ухвалою судовоє
колегiє в цивiльних .справах Закарпатського обласного, суду вiд
26 листопада 1991 р., позов задоволене. За позивачкою визнано
право власностi на спiрний будинок. Заповiт С.А. вiд 20 грудня
1983 р. та свiдоцтво про право на спадщину за заковом, видане
державною нотарiальною конторою вiдповiдачам М. i С.Ю.
12 травня 1988 р., визнано недiйсним.
- 168 -
У протестi заступника Голови Верховного Суду: Украєни
порушууться питання про-екасування рiшення народного суду
та-ухвали судовоє .колегiє,> В(иакiдв|1% суду;
як .-таких, що не .рручаууя--зiає
ського обласного суду визнала, що протест пiддягау задоволен-
ню з таких пiдстав. , .
Скасовуючи попередну судове рiшення, президiя Закарпат-
ського обласного суду в постановi вiд 11 вересня 1991 р. вка-
зала, що при новому розглядi справи суду необхiдно встано-
вити, ким i коли був збудований- спiрний будинок, зясувати,
на якiй пiдставi господарство С. було зареустроване як колгос-
пний двiр, та дослiдити довiдку виконкому ВиноградiвсБКОє рай-
онноє Ради народних депутати вiд 22 червня 1990 р. Всупереч
вимогам ст. 341 ЦПК народний суд зазначених вказiвокпре-
зидiє обласного суду не виконав. ,
Разом з тим вiдповiдачi в своєх поясненнях наводили докази
того, що спiрний будинок був повнiстю збудований в 1950 р.
без учасйпозивдчед.л>;
колгоспного двору. ВiдповИа,|Ив||,i
ЦПК суд зобовязаний був- .перваєри-iiiiсiiiiє-йвес
рiшеннi мотиви того, чому визнав єх необгрунтованими, але вiл
цього не зробив. Не перевiрив суд i доводiв.позивачкя про те,
що за єє участю, був проведений значний обсяг робiт при до-
будовi будинку. _
Суд вирiшував спiр на пiдставi ст. 563 Цивiльного кодексу,
але при цьому не взяв до уваги те, що згiдно з розясненням,
викладеним у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР
вiд 24 червня 1983 р. № 4 "Про практику розгляду .судами
Украєни справ про спадкування, правила зазначеноє статтi;
про те, що спадщина на майно колгоспного двору вiдкривауться
лише пiсля смертi останнього його члена, поширюються на
випадки припинення коягоспногодвору лише з цих пiдстав. -
При припиненнi двору з iнших пiдстав (перетворення колгоспу
в радгосп, виходу з колгоспу членiв двору тощо) спадщина на
вiдповiдну частку майна, :що збереглося, вiдкривауться пiсля
смертi кожного з його колишнiх членiв. ,д
Позивачка просила визнати за нею право власностi на -весь "|
будинок i народний суд цю вимогу задовольнив, але залквв| :ай||
без уваги те, що за вiдповiдними свiдоцтвами по 1/2 частинi
спiрного будинку належало на правi власностi чоловiку
вачки та його першiй дружинi, i не вирiшив питання i
нання зазначених свiдоцтв недiйсними, хоча позивач
вимагала.,-. . .: , . ,. .:."1.ЄI",":№
За таких обставин президiя Закарпатського О
скасувала судовi рiшення i направила справу в>.з|
Спадкоумцi члена житлово-будiвельного кооперативу, який до
смертi не сплатив повнiстю пайових внескiв за надану квартиру
в будинку цього кооперативу, успадковують паунагромаджен-
ня, а не квартиру, право власностi на яку у спадкодавця ще
не виникло .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51