2 Бюл. законодавства, № 295 - 33 -
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача з 1990 р.
на рiзних посадах, а останнiм часом - регулювальником швид-
костi руху вагонiв. Наказом вiд 14 квiтня 1994 р. його звiль-
нено на пiдставi п. 2 ст. 40 КЗпП у звязку з невiдповiднiстю
займанiй посадi за станом здоровя, який перешкоджау продов-
женню даноє роботи.
Вважаючи звiльнення неправильним, позивач просив суд
його позов задовольнити.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колетiє Черкаського обласного суду вiд З
жовтня 1994 р. в позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi А. просить скасувати це рiшення, по-
силаючись на те, що суд недостатньо повно зясував справжнi
обставини справи, дав неправильну оцiнку зiбраним доказам i
через це постановив необгрунтоване рiшення.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно зi ст. 40 КЗпП звiльнення з роботи з пiдстав, за-
значених у п. 2 цiує статтi, допускауться, якщо неможливо
перевести працiвника, за його згодою, на iншу роботу.
Як вбачауться з матерiалiв справи, позивач працював у
Вiдповiдача регулювальником швидкостi руху вагонiв.
На обгрунтування своєх вимог А. посилався на те, що З
Лютого 1994 р. вiн дiстав травму, в звязку з чим медичнi
органи визнали, що за станом здоровя йому не можна працю-
вати бiля механiзмiв, що рухаються, i на висотi, а вiдповiдач
звiльнив його з роботи, не запропонувавши переведення на
iншу роботу, хоч така можливiсть була.
Пiсля скасування першого рiшення районного суду облас-
ний суд намагався перевiрити цi обставини, однак з належною
повнотою цього питання не зясував. Вiн обмежився лише до-
вiдкою станцiє про наявнiсть вакантних посад i в своуму рi-
шеннi послався на те, що позивач за станом здоровя не мiг
бути переведеним на цi посади.
Разом з тим суд не витребував штатного розкладу, не пе-
ревiрив, якi саме посади були вакантнi i чи можна було пере-
вести на них позивача, хоч на станцiє працюу значна кiлькiсть
працiвникiв i позивач твердить, що вiн може працювати слю-
сарем, маляром, виконувати iншi роботи, не повязанi з рухом
механiзмiв i висотою, однак вони не були йому запропонованi.
Оскiльки на порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК Украєни
цi питання з достатньою повнотою не зясованi, рiшення суду
не можна визнати обгрунтованим.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду рiшення скасувала, а справу надiслала на новий
розгляд.
3 пiдстав невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або ви-
конуванiй роботi за станом здоровя чи недостатньою квалi-
фiкацiую трудовий договiр з ним може бути розiрвано за п. 2
ст. 40 Кодексу законiв про працю Украєни лише в тому разi,
коли немау можливостi перевести працiвника, за його згодою,
на iншу роботу або якщо вiн вiдмовляуться вiд переведення
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 28 липня 1993 р.
(витяг)-
У жовтнi 1992 р.Т. предявив позов до черкаського вироб-
ничого обуднання "Азот" про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав,
що вiн працював у вiдповiдача слюсарем по ремонту апаратур-
ного устаткування i з 13 жовтня 1992 р. незаконно звiльнений
за п. 2 ст. 40 КЗпП.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд
4 червня 1992 р. позов задоволене.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати це рi-
шенняi в позовi вiдмовити, посилаючись на те, що суд дав
неналежну оцiнку доказам i у звязку з цим дiйшов помилко-
вого висновку про те, що адмiнiстрацiя обуднання не вжила
необхiдних заходiв до переведення позивача на iншу роботу.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно З ч. 2 ст. 40 КЗпП звiльнення з пiдстав, зазначених
у п. 2 ч. 1 цiує статтi (виявлення невiдповiдностi працiвника
займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньоє
квалiфiкацiє або стану здоровя) допускауться, якщо працiв-
ника, за його згодою, неможливо перевести на iншу роботу.
Судом встановлено, що на момент звiльнення позивача в
цехах обуднання були вакантнi мiсця слюсаря-складальника i
слюсаря по ремонту металорiзного устаткування, а в дитячому
садку i гуртожитку - вiдповiдно мiсця слюсаря-сантехнiка i
сантехнiка.
Однак зазначенi роботи позивачу не пропонувались, що
фактично не оспорювалось i представником вiдповiдача в
судовому засiданнi.
За таких обставин суд правильно задовольнив вимоги
позивача.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
залишила без змiни рiшення в цiй справi.
- 35 -
Вiдмова вiд виконання роботи при iстотнiй змiнi умов працi не
може бути пiдставою для дисциплiнарноє вiдповiдальностi i
розiрвання трудового договору за п. З ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни. В цьому разi трудовий договiр може бути
розiрваний за п, 6 ст. 36 КЗпП
Ухвала судовоє колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 5 липня 1989 р.
Т. предявила позов до житлово-комунального господарства
полтавського нафтогазодобувного управлiння "Полтаванафто-
газ" про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє плати за
час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вiдповiдач
уклав з нею трудовий договiр про роботу прибиральницею в
гуртожитку. Наказом адмiнiстрацiє єй було доручено iншу ро-
боту - прибирати сходовi площадки жилого будинку. Оскiльки
виконувати цю роботу вона вiдмовилася, адмiнiстрацiя засто-
сувала до неє-дисциплiнарнi стягнення, а згодом звiльнила з
роботи за систематичне невиконання обовязкiв, покладених на
неє трудовим договором, на пiдставi п. З ст. 40 КЗпП. Вважаючи
притягнення до дисциплiнарноє вiдповiдальностi i звiльнення
незаконними, позивачка просила задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського обласного суду по-
зов задоволене,
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач, вважаючи рiшення суду не-
правильним, просив скасувати його i передати справу на новий
розгляд, оскiльки позивачка без поважних причин не викону-
вала покладених на неє трудовим договором обовязкiв, а тому
як притягнення єє до дисциплiнарноє вiдповiдальностi, так i
звiльнення з роботи у. правомiрними.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
не задовольнила i в ухвалi про залишення рiшення без змiни
вказала на таке.
Судом встановлено, що Т. була прийнята на роботу приби-
ральницею iз зазначенням конкретного мiсця роботи - у
гуртожитку.
Наказом адмiнiстрацiє до єє трудових обовязкiв було додано
прибирання сходових площадок жилого будинку. Вiд цiує роботи
вона вiдмовилась, посилаючись на те, що за станом здоровя
не може прибирати сходовi площадки у девяти пiдєздах пяти-
поверхового будинку i працювати в холодi, а також носити
значну кiлькiсть води з пiдсобного примiщення, розташованого
в одному з пiдєздiв цього будинку.
За обставин, коли умови працi Т. iстотно змiнилися, єє вiд-
мова вiд виконання покладених на неє обовязкiв не могла
розцiнюватись як порушення трудовоє дисциплiни, що тягне
дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, а звiдси - i звiльнення за п. З
ст. 40 КЗпП. Про iстотну змiну умов трудового договору
адмiнiстрацiя зобовязана була повiдомити позивачку за два
мiсяцi, а при вiдмовi останньоє вiд виконання роботи в нових
умовах могла звiльнити єє за п. 6 ст. 36 КЗпП.
Систематичне невиконання або неналежне виконання робiт-
. ником чи службовцем без поважних причин обовязкiв, покла-
дених на нього трудовим договором або правилами внутрiш-
нього трудового розпорядку, якщо до нього ранiше засто-
совувалися заходи дисциплiнарного стягнення чи громадського
впливу, може бути пiдставою для розiрвання трудового
договору
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 29 квiтня 1980 р.
(витяг)
У серпнi 1979 р. К. предявив позов до Рожнятiвськоє стан-
цiє по боротьбi з хворобами худоби про поновлення на роботi
та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. По-
зивач зазначав, що наказом вiд 18 червня 1979 р. його звiль-
нено з посади завiдуючого Спаською ветеринарною дiльницею
Рожнятiвськоє станцiє по боротьбi з хворобами худоби за п. З
ст. 40 КЗпП Украєни. Посилаючись на те, що дисциплiнарнi
стягнення застосовувались до нього з порушенням вимог закону
-,без витребування письмових пояснень i без ознайомлення з
наказами, а засiдання мiсцевкому профспiлки, на якому було
дано згоду на звiльнення, проведене без його участi, К. просив
задовольнити його вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє iвано-Франкiвського обласного су-
ду вiд 12 березня 1980 р. у позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi позивач просить скасувати судове
рiшення, мотивуючи це тим, що суд не перевiрив законностi
й обгрунтованостi застосованих до нього дисциплiнарних
стягнень.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню. Як встановлено
судом, позивач ненадежно виконував своє трудовi обовязки,
порушував встановленi правила ветеринарноє служби, не зробив
висновкiв пiсля вжиття до .нього заходiв дисциплiнарного стяг-
нення. ЗО травня та 11 червня 1979 р. на нього було накладено
дисциплiнарнi стягнення за проступки по роботi. 15 червня
1979 р. вiн видав жительцi одного з сiл фiктивний акт вибра-
ковки корови на забiй через хворобу, який був предявлений
- 37 -



для одержання страховоє суми до органiв державного страху-
вання. Саме це порушення посадових обовязкiв, як встанов-
лено судом, i стало безпосередньою пiдставою для звiльнення
К. за п. З ст. 40 КЗпП.
Посилання у касацiйнiй скарзi на недодержання встанов-
леного ст. 149 КЗпП порядку притягнення до дисциплiнарноє
вiдповiдальностi не вiдповiдають матерiалам справи. Цi обста-
вини судом перевiрялись. Як було встановлено, позивач вiд-
мовився вiд дачi пояснень з приводу допущених ним порушень,
про що складено та пiдписано очевидцями вiдповiднi акти. Осо-
би, якiсклали цi акти, допитанi в судовому засiданнi i Пiд-
твердили викладенi в них обставини.
Безпiдставними у також посилання у касацiйнiй скарзi на
те, що мiсцевком розглянув подання начальника станцiє без
.участi позивача. Допитанi в судовому засiданнi свiдки пiд-
твердили, що вони особисто запрошували К. на засiдання мiс-
цевкому, проте вiн вiдмовився вiд участi в ньому. З цього
приводу також було складено акт.
Як вбачауться з протоколу засiдання, мiсцевком дав згоду
на звiльнення позивача за систематичне порушення трудовоє
дисциплiни.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду касацiйну скаргу К. залишила без задоволення,
а рiшення обласного суду без змiни.
Визначення працiвниковi мiсця роботи в iншому структурному
пiдроздiлi з iстотною змiною умов працi не у перемiщенням, i
вiдмова вiд виконання цiує роботи не може бути пiдставою для
звiльнення працiвника за п. 4 ст. 40 Кодексу законiв про працю
Украєни
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 17 сiчня 1990 р.
(витяг)
Н. предявила позов до Сарненського райпобуткомбiнату
про поновлення й на роботi та стягнення заробiтноє плати за
час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона пра-
цювала швачкою-мотористкою в цеху масового шиття, а потiм
наказом (без єє згоди) була направлена на таку ж роботу до
цеху по виготовленню та ремонту меблiв. Оскiльки умови працi
на новому робочому Мiсцi вiдрiзнялися вiд тих, в яких пози-
вачка працювала ранiше, i за станом здоровя виконувати нову
роботу вона не мау можливостi, Н. вiд переведення вiдмовилась
i була звiльнена за прогул;
- 38 -


Вважаючи незаконним як направлення на роботу до iншого
.цеху, так i звiльнення за п. 4 ст. 40 КЗпП, позивачка просила
задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду позов
задоволене. У касацiйнiй скарзi вiдповiдач, вважаючи висновки
суду такими, що не вiдповiдають фактичним обставинам спору,
просив скасувати рiшення i передати справу на новий розгляд.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
залишила без задоволення i вказала на таке.
Задовольняючи позовнi вимоги, суд виходив з того, що,
видавши наказ про направлення позивачки з цеху масового
шиття на таку ж посаду до цеху по виготовленню та ремонту
меблiв, адмiнiстрацiя не врахувала, що при цьому iстотно змi-
нювались умови єє -працi. Таке переведення у незаконним, а
вiдмова вiд виконання наказу - правомiрною.
Цi висновки вiдповiдають зiбраним у справi доказам та ви-
могам закону. Вiдповiдно до ст. 32 КЗпП не вважауться пере-
веденням на iншу роботу перемiщення працiвника на тому. ж
пiдприумствi, в установi, органiзацiє на iнше робоче мiсце, в
iнший структурний пiдроздiл на територiє пiдприумства, уста-
нови, органiзацiє, в межах тiує ж мiсцевостi, доручення роботи
на iншому механiзмi, агрегатi в межах спецiальностi, квалi-
фiкацiє або посади, обумовлене трудовим договором.
Перемiщення працiвника недопустиме, якщо воно протипо-
казане йому за станом здоровя. У такому разi, коли в звязку
зi змiнами в органiзацiє виробництва i працi вiдбулася iстотна
змiна умов працi - системи i розмiру єє оплати, режиму роботи,
встановлення або скасування неповного робочого часу, сумi-
щення професiй, змiна розрядiв i найменування посад тощо,
працiвник мау бути повiдомлений про проведенi змiни не пiз-
нiше нiж за два мiсяцi. Трудовий договiр з працiвником, який
вiдмовився вiд роботи в нових умовах, припиняуться за п. 6
ст. 36 КЗпП.
Поясненнями сторiн, матерiалами профспiлкового комiтету,
довiдками та iншими доказами, Дослiдженими судом, встанов-
лено, що розмiр заробiтноє плати у цеху по виготовленню та
ремонту меблiв- зменшувався, а обсяг робiт набагато зростав.
До того ж, за висновком санiтарного лiкаря, умови працi в
ньому не вiдповiдали санiтарно-гiгiунiчним нормам, а за станом
здоровя позивачка в таких умовах працювати не може.
За таких обставин суд обгрунтовано визнав, що у даному
разi мало мiсце не перемiщення на iнше робоче мiсце, (з чого
виходила адмiнiстрацiя), а змiна iстотних умов працi, яка може
бути проведена за згодою працiвника.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51