При
цьому вiн послався на єє пояснення, показання лiкарiв Ш. i
Н., допитаних як свiдки, та висновок обласноє лiкарнi вiд 21
липня 1990 р. про те, що вказана праця єй протипоказана.
Рiшення народного суду визнала правильним судова колегiя
обласного суду.
Проте з висновками народного суду погодитись не можна,
оскiльки вони зробленi без достатнього зясування справжнiх
обставин справи.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договiр, укладений
на невизначений строк, може бути розiрваний адмiнiстрацiую
установи в разi виявлення невiдповiдностi працiвника займанiй
посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньоє квалi-
фiкацiє або стану здоровя, якi перешкоджають продовженню
даноє роботи. Виходячи з цього, при розглядi спорiв про звiль-
нення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним
розiрвання трудового договору в тому разi, якщо встановить,
що воно проведено на пiдставi фактичних даних, якi пiдтверд-
жують, що внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здо-
ровя працiвник не може належним чином виконувати покла-
денi на нього трудовi обовязки чи що єх виконання протипо-
казано йому за станом здоровя i працiвника, за його згодою,
неможливо перевести на iншу роботу.
Ч. вказала, що вона у встановленому порядку в квiтнi
1990 р. пройшла медичний огляд. При цьому третя група iнва-
лiдностi була пiдтверджена, однак в актi не було зазначено,
що єй протипоказано працювати кухонною робiтницею.
Як вбачауться з матерiалiв справи, в подальшому до вис-
новку ЛТЕК було внесено змiни, зокрема, зявився запис, що
за станом здоровя Ч. не може виконувати обовязки кухонноє
робiтницi.
Допитанi судом свiдки, члени ЛТЕК Ш. i Н. показали, що
комiсiя дiйшла такого висновку, оскiльки позивачка мала до-
ступ до приготування єжi, а з урахуванням характеру єє захво-
- рювання це небезпечно для здоровя дiтей, i
- 28 -
Проте у касацiйнiй скарзi позивачка зазначау, що вона мау
диплом за спецiальнiстю "Технологiя хлiбопекарського, мака-
ронного, кондитерського виробництва". Згiдно з консультатив-
ним висновком лiкарнi м. Луцька вiд 10 червня 1991 р., який
додано до скарги, робота за вказаною спецiальнiстю Ч. не
протипоказана- Отже, позивачка може виконувати ширший об-
сяг робiт, нiж той, що входить до кола обовязкiв кухонноє
робiтницi. Тому питання про єє придатнiсть до роботи, яку вона
виконувала до звiльнення, потребуу глибокого дослiдження.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на, новий розгляд.
Вiдмова працiвника вiд проходження медичного огляду сама
по собi не свiдчить про його непридатнiсть до виконуваноє
роботи за станом здоровя. Це може розглядатись як порушен-
ня трудовоє дисциплiни, за яке адмiнiстрацiя вправi притягнути
працiвника до дисциплiнарноє вiдповiдальностi
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 8 травня 1974 р
(витяг)
X. з 12 сiчня 1972 р. була зарахована на посаду асистента
до овiдiопольськоє аптеки, а наказом вiд 14 липня 1972 р.
звiльнена за п. 2 ст. 40 Кодексу законiв про працю. Вважаючи
звiльнення неправильним, вона звернулася з позовом про по-
новлення на роботi.
Овiдiопольська аптека подала зустрiчний позов до X. про
розiрвання трудового договору з нею на тiй пiдставi, що вона
не представила трудовоє книжки, документа про освiту i ухи-
лялася вiд проходження медичного огляду.
Рiшенням Одеського обласного суду вiд 5 квiтня 1974 р. в
позовi X. вiдмовлено, а зустрiчний позов аптеки задоволене.
У касацiйнiй скарзi X. посилауться на те, що вiд проход-
ження медогляду вона не ухилялася, а звiльнена як небажаний
працiвник i що при цьому не вирiшувалося питання про на-
дання єй iншоє роботи.
Касацiйна скарга пiдлягау частковому задоволенню, а рi-
шення обласного суду - скасуванню з надiсланням справи в
частинi позовних вимог X. на новий розгляд, а в частинi зу-
стрiчного позову аптеки - з закриттям провадження з таких
пiдстав.
Вiдмовляючи X. в поновленнi на роботi i задовольняючи
зустрiчний позов аптеки, обласний суд послався на те, що
оскiльки позивачка ухилялася вiд проходження медогляду, ад-
мiнiстрацiя мала пiдстави для звiльнення єє за п. 2 ст. 40 КЗпП.
iншоє вакантноє посади, на яку можна було б єє перевести, в
- 29 -


аптецi не було. Проте доводи суду не можна визнати обгрун-
тованими.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договiр з iнiцiативи
адмiнiстрацiє може бути "розiрвано в разi виявлення невiдпо-
вiдностi працiвника займанiй посадi чи виконуванiй роботi вна-
слiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здоровя, якi пере-
шкоджають продовженню даноє роботи.
З наказу вiд 14 липня 1972 р. i пояснень представника
вiдповiдача у судовому засiданнi вбачауться, що позивачку
звiльнено за вiдмову вiд проходження медогляду. Проте ця
обставина сама по собi не свiдчить про єє невiдповiднiсть вико-
нуванiй роботi за станом здоровя.
Це може розглядатись як порушення трудовоє дисциплiни,
за яке адмiнiстрацiя вправi притягнути працiвника до дис-
циплiнарноє вiдповiдальностi.
Що ж до зустрiчного позову аптеки про розiрвання трудо-
вого договору, то цей спiр суду не пiдвiдомчий, -оскiльки ро-
зiрвання трудового договору в судовому порядку за позовом
адмiнiстрацiє законом не передбачено.
На пiдставi наведеного судова колегiя Верховного Суду рi-
шення обласного суду скасувала, а справу, в частинi позову X
до аптеки про поновлення на роботi надiслала на новий розгляд.
У частинi зустрiчного позову аптеки про розiрвання трудового
договору з X. провадження в справi було закрито.
Розiрвання трудового договору в звязку з тим, що працiвнику
за станом здоровя протипоказано продовжувати виконання пе-
редбачених ним трудових обовязкiв, внаслiдок вiдмови його
вiд переведення на iншу роботу вiдповiдау п. 2 ст. 40 Кодексу
законiв про працю Украєни
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 24 листопада 1993 р.
(витяг) .
У травнi 1992 р. М. звернувся з позовом до малого пiд-
приумства "Металiст" НВО "iнтеграл" про поновлення на ро-
ботi та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з 1 серпня 1991 р. вiн працював мон-
тажником на малому пiдприумствi "Металiст", виконуючи фак-
тично обовязки майстра. Наказом вiд 13 квiтня 1992 р. М.
було звiльнено за п. 2 ст. 40 КЗпП. Посилаючись на те, що
травму, внаслiдок якоє його визнали непридатним до виконання
трудових обовязкiв, вiн дiстав у. будiвельнiй органiзацiє, пра-
вонаступником якоє у мале пiдприумство, i що адмiнiстрацiя не
вжила заходiв для переведення його на iншу роботу або пра-
цевлаштування, не врахувала того, що вiн у удиним годуваль-
-30-
ником сiмє, мау трьох дiтей, М. просив поновити його на роботi
та задовольнити вимоги щодо оплати вимушеного прогулу.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Хмельницького обласного суду вiд
18 серпня 1993 р. М. вiдмовлено у позовi.
У касацiйнiй скарзi М., не погоджуючись з висновками суду
про законнiсть звiльнення, посилауться на те, що його доводи
суд належним чином не перевiрив, не придiлив уваги питанню
про можливiсть переведення його на iншу роботу, переквалi-
фiкацiє. Позивач вважау, що може працювати майстром, посада
якого у вiдповiдача у вакантною. М. вказуу також, що адмi-
нiстрацiя ставилась до нього упереджено, оскiльки вiн iнфор-
мував вiдповiднi органи про недолiки у фiнансовiй дiяльностi
будiвельноє органiзацiє. У касацiйнiй скарзi йдеться також про
незаконнiсть рiшення профспiлкового комiтету НВО "iнтег-
рал", яким дано згоду на його звiльнення.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав..
Встановлено, що М. з 1 серпня 1991 р. прийнятий на роботу
.на малому пiдприумствi "Металiст" монтажником сталевих i
залiзобетонних конструкцiй, а наказом вiд 13 квiтня 1992 р.
звiльнений за п. 2 ст. 40 КЗпП у звязку з неможливiстю за
станом здоровя виконувати єє. Вiд iншоє запропонованоє йому
роботи М. вiдмовився.
Судова колегiя обласного суду, вiдмовляючи М. у позовi,
послалась на те, що вiн не може працювати-, монтажником,
оскiльки ця робота повязана з перебуванням на висотi, бiля
рухомих механiзмiв, що йому протипоказано за станом
здоровя.
Зазначенi висновки суду пiдтвердженi даними стацiонарного
обстеження М. спецiалiстами. Так, з висновку судово-психi-
атричноє експертизи вiд 23 червня 1993 р. вбачауться, що у
позивача спостерiгаються залишковi явища черепно-мозковоє
травми, що дiстають вияв в поодиноких судорожних припадках
та психопатизацiє його особи.
Лiкарсько-трудовою експертною комiсiую М. визнано iнва-
лiдом третьоє групи з втратою професiйноє працездатностi. За
станом здоровя вiн не може виконувати роботу, повязану з
рухомими механiзмами, вiдкритим вогнем, висотою, електро-
установками.
Що ж до посади майстра, на яку претендуу позивач, то
згiдно з посадовою iнструкцiую особа, яка єє займау, мау кон-
тролювати хiд виконання монтажних робiт, єх вiдповiднiсть нор-
мативам, якiсть та виконувати iншi обовязки, -повязанi з пе-
ребуванням бiля рухомих механiзмiв, водойм, вогню, на висотi.
iнших посад, на зайняття яких мiг би погодитись позивач,
немау, оскiльки штат працiвникiв пiдприумства у нечисленним
М. запропонували працювати охоронником, однак вiн
вiдмовився
Посилання позивача на упереджене ставлення до нього ад-


мiнiстрапiє спростовуються вищенаведенями обставинами, якi
пiдтверджують, що звiльнення М. повязане з неможливiстю
його використання за станом здоровя на роботi, яку вiн вико-
нував ранiше.
Не можна погодитись i з доводами М. щодо порушення
порядку його звiльнення. З протоколу засiдання профспiлко-
вого комiтету НВО "iнтеграл" вiд 6 квiтня 1992 р., де ви-
рiшувалось питання про дачу згоди на його звiльнення, вба-
чауться, що йому була запропонована iнша робота, вiд якоє вiн
вiдмовився. Враховуючи стан його здоровя, профком дав згоду
на звiльнення М. правомочним складом.
Виходячи з наведеного, викладенi у касацiйнiй скарзi до-
води не можна визнати обгрунтованими.
З урахуванням викладених обставин судова колегiя Верхов-
ного Суду залишила постановлене рiшення без змiни.
При вирiшеннi позову про поновлення на роботi працiвника,
трудовий договiр з яким розiрвано за п. 2 ст. 40 Кодексу
законiв про працю Украєни на пiдставi результатiв атестацiє,
суд мау враховувати, що висновки атестацiйноє комiсiє щодо
квалiфiкацiє працiвника пiдлягають оцiнцi судом у сукупностi
з iншими доказами у справi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 20 липня 1994 р.
(витяг)
У груднi 1992 р. С. предявив позов до Чернiгiвського
мiського виробничо-технiчного вiддiлу звязку про поновлення
на роботi та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного
прогулу.
Позивач зазначав, що з квiтня 1963 р. вiн працював у
вiдповiдача електромонтером електропiдживлюючоє установки.
В жовтнi 1988р. йому було присвоуно пятий квалiфiкацiйний
розряд, а наказом вiд 17 листопада 1992 р. вiн був звiльнений
за п. 2 ст. 40 КЗпП на пiдставi невiдповiдностi займанiй посадi
внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє.
Посилаючись на те, що справжньою причиною його звiль-
нення було упереджене ставлення до нього адмiнiстрацiє, по-
зивач просив суд задовольнити його позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням Новозаводського районного суду вiд 10 лютого
1994 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Чернi-
гiвського обласного суду вiд 15 березня 1994 р., у позовi
вiдмовлено.
Президiя обласного суду постановою вiд 29 квiтня 1994 р.
протест заступника прокурора Чернiгiвськоє областi залишила
без задоволення, а судовi рiшення - без змiни.


- 32 -
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування зазначених судових рiшень
i надiслання справи на новий розгляд.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, iцо про-
тест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи у позовi, суд вважав доведеним, що позивач
внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє не вiдповiдау займанiй по-
садi. На пiдтвердження цього суд послався на висновок ате-
стацiйноє комiсiє, а також зазначив, що твердження позивача
про упереджене ставлення до нього адмiнiстрацiє не доведено.
З цим погодились судова колегiя i президiя обласного суду.
Проте такi висновки зробленi без достатньо повного i все-
бiчного зясування справжнiх обставин справи.
Згiдно з розясненнями, даними в п. 21 постанови № 9
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листопада 1992 р.
"Про практику розгляду судами трудових спорiв", висновки
атестацiйноє комiсiє щодо квалiфiкацiє працiвника пiдлягають
оцiнцi у сукупностi з iншими доказами у справi.
Як вбачауться з матерiалiв справи, допитанi судом свiдки
Б., Д., Ш. показували, що позивач 29 рокiв працював на цiй
посадi i належним чином виконував своє обовязки, давав пра-
вильнi вiдповiдi на запитання членiв атестацiйноє комiсiє. Однак
всупереч вимогам ст. 62 ЦПК Украєни суд не дав оцiнки єх
показанням.
Не перевiренi з достатньою повнотою i доводи позивача про
те, що вiдповiдач звiльнив його через упереджене ставлення.
При спростуваннi цих пояснень суд не навiв доказiв.
За таких обставин рiшення суду не можна визнати об-
грунтованим.
Судова колегiя i президiя обласного суду не звернули на
це увагу i рiшення залишили без змiни.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегiя Верхов-
ного Суду скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала
на новий розгляд.
Розiрвання трудового договору за п. 2 ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни може бути визнано законним у тому разi,
коли суд встановить, що працiвника, який не вiдповiдау зай-
манiй посадi чи виконуванiй роботi за станом здоровя, немож-
ливо, за його згодою, перевести на iншу роботу
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 23 листопада 1994 р.
(витяг)
У травнi 1994 р. А. предявив позов до станцiє iм. Т.Г.Шев-
ченка Одеськоє залiзницi про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогуду.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51